Дата документу 17.02.2026Справа № 554/15797/25
Провадження № 2/554/689/2026
17 лютого 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави
в складі головуючого судді Чуванової А.М.,
за участю секретаря судового засідання Єсліковської О.А.,
за участю учасників справи:
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданнів залі суду в м.Полтаві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У листопаді 2025 року представник ТОВ «Юніт Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому позивач просить стягнути на свою користь з відповідача заборгованість за кредитним договором № 00-9832688 від 26.06.2024 року у розмірі 26419,25 грн. та судові витрати.
В обґрунтування позову зазначає, що 26.06.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір на суму 7 475,00 грн у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору.
Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшла на офіційний сайт первісного кредитора та ознайомилась з актуальною редакцією Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит». Після чого, добровільно без примусу чи тиску, відповідач заявила про бажання отримання коштів, зареєструвалась на сайті кредитодавця, під час чого пройшла процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками Сайту, тобто вказала свої персональні ідентифікаційні дані.
Оскільки відповідач погодилась з умовами, запропонованими в Паспорті споживчого кредиту, шляхом його підписання за допомогою одноразового ідентифікатора, первісний кредитор сформував та надав відповідачу оферту щодо укладення Кредитного договору.
Отже, кредитний договір підписано відповідачем, шляхом введення одноразового ідентифікатора - 42275, що є належним і допустимим доказом укладення правочину між сторонами. Після здійснення акцепту позичальником, кредитодавець наклав на Кредитний договір кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника із кваліфікованою електронною позначкою часу.
На виконання умов кредитного договору, 26.06.2024 року первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ "Профітгід" на платіжну картку № НОМЕР_1 , що в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця.
17.02.2025 року між первісним кредитором та ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 17022025-МК/Юніт Капітал, відповідно до умов якого відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідач належним чином не виконав свого зобов'язання щодо повернення коштів, виникла заборгованість у розмірі - 26 419,25 грн.
Ухвалою суду від 04.11.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою суду від 26.01.2026 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано в Банка-емітента АТ "Універсал Банк" (ЄДРПОУ: 21133352, електронна адреса: contact@universalbank.com.ua) інформацію: чи емітувалась на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) платіжна картка НОМЕР_1; про факт зарахування коштів на картковий рахунок - маска Картки НОМЕР_1 у період з 26.06.2024 по 01.07.2024 року у сумі 6 500,00 грн; чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ); чи є/був номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска Картки НОМЕР_1 та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ). У разі підтвердження зарахування коштів ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на картковий рахунок - маска карти НОМЕР_5 , за період з 26.06.2024 по 01.07.2024 року у сумі 6 500,00 грн, витребувати інформацію у вигляді: первинних документів бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію. У випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска карти позичальника) повного номера рахунка маска Картки НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ). У випадку, якщо номер телефону НОМЕР_3 не знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) за платіжною карткою маска Картки НОМЕР_1, витребувати номери телефонів, що знаходяться/знаходились в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) (Клієнта банку) за платіжною карткою маска Картки НОМЕР_1. У випадку, якщо картковий рахунок - маска карти НОМЕР_1 не належить позичальнику, витребувати інформацію щодо особи, якій належить картковий рахунок - маска Карти НОМЕР_5 .
Представник позивача до суду не з'явився, позивач надав заяву, в якій просить справу розглянути у відсутність свого представника, на задоволенні позову наполягає.
Суд вважає можливим, відповідно до ст.211 ЦПК України, розглянути справу у відсутність представника позивача.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову. Зазначила, що вона сплатила первісному кредитору один платіж, який не було враховано. Просила розстрочити виконання судового рішення суду, оскільки вона офіційно не працює, не має власного житла та винаймає квартиру.
Заслухавши відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 26.06.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» та відповідач ОСОБА_1 уклали Кредитний договір у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору. Сума кредиту складає 6 500 грн., тип кредиту - кредитна лінія; цільове призначення на споживчі потреби; строк дії кредитної лінії 360 календарних днів; тип процентної ставки фіксована; стандартна процентна ставка складає 1,45% (а.с.29-33).
На виконання умов кредитного договору, 26.06.2024 року первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ "Профітгід" на платіжну картку № НОМЕР_1 , що в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця (а.с.19 - зворот).
17.02.2025 року між первісним кредитором та ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 17022025-МК/Юніт Капітал, відповідно до умов якого відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором (а.с.52-54)
Пунктом 2.1 Договору Факторингу 1 визначено, що в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, Фактор зобов'язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов'язується відступити Факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
Відповідно до п. 2.2. Договору Факторингу 1 перехід від Клієнта до Фактора Прав вимоги до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі Реєстру боржників згідно з Додатком №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно боргів та набуває відповідні Права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі реєстру боржників- підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги відповідно до реєстру боржників та є невід'ємною частиною цього Договору.
Пунктом 2.4. Договору Факторингу 1 встановлено, що з дати відступлення Прав Вимоги клієнт перестає бути стороною за укладеними Кредитними договорами, а Фактор стає виключним та єдиним кредитором за укладеними кредитними договорами, згідно реєстру та набуває всіх прав за ним.
Таким чином, відповідно до Реєстру Боржників №Б/Н від 17.02.2025 року до Договору Факторингу 1 та Акту приймання-передачі, до позивача перейшло право вимоги до відповідача.
ОСОБА_1 належним чином не виконала свого зобов'язання щодо повернення коштів, виникла заборгованість у розмірі - 26 419,25 грн.(а.с.44).
Згідно ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до абзацу 3 ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1ст. 611 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що відповідач взятих на себе кредитних зобов'язань в строки, передбачені договором кредиту, належним чином не виконав, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом, відсотками обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо заперечень сторони відповідача, суд вважає їх необґрунтованими, такими, що спростовуються наведеними вище доказами по справі.
Так, відповідачем у справі не спростовано обставин отримання та використання нею кредитних коштів, розміру заборгованості, зазначеного в наданому позивачем розрахунку.
Щодо клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду, то ОСОБА_1 не надано жодних документальних доказів на підтвердження відсутності доходу, перебування на обліку в центрі зайнятості або наявності витрат на оренду житла. Самі лише усні пояснення ОСОБА_1 не є достатньою підставою для відтермінування захисту прав позивача. Враховуючи недоведеність скрутного матеріального становища та відсутність виняткових обставин, заява задоволенню не підлягає.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. суд зазначає наступне.
За п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Встановлено, що представництво інтересів позивача здійснював адвокат Соломко О.В. на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Також у матеріалах справи міститься копія договору надання правничої допомоги від 10.09.2025 № 10/09/25-02, копія додаткової угоди № 25770866113 до договору надання правничої допомоги від 10.09.2025 № 10/09/25-02 від 11.09.2025, протокол погодження вартості послуг, акт прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2025, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 2 статті 141 ЦПК України, відповідно до якого інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом із цим, у частині 3 статті 137 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Виходячи з визначених у частині 3 статті 137 ЦПК України критеріїв, заперечень відповідача, суд зазначає, що розмір гонорару адвоката позивача свідчить про необґрунтованість та непропорційність цих витрат до предмета спору.
Отже, суд при розподілі витрат на професійну правничу допомогу враховує, що справа є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у даних справах є майже типовими, також існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, обсяг досліджених доказів є невеликим, а тому вважає за необхідне зменшити суму стягнення з відповідача на користь позивача до 2000 грн. витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат є об'єктивним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких підстав, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 422,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.526, 527, 530, 625 ЦК України, ст.ст.141,263-265,354 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: б-р. Лесі Українки, 34, оф.333 м. Київ 01133, код ЄДРПОУ: 43541163, заборгованість за кредитним договором № 00-9832688 від 26.06.2024 року у розмірі 26 419,25 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: б-р. Лесі Українки, 34, оф.333 м. Київ 01133, код ЄДРПОУ: 43541163, судові витрати, що складаються із судового збору в сумі 2 422,40 гривень та 2 000,00 гривень витрат на правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцяти денний строк з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст судового рішення складено 23.02.2026 року.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: б-р. Лесі Українки, 34, оф.333 м. Київ 01133, код ЄДРПОУ: 43541163;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
Суддя А.М.Чуванова