Рішення від 24.02.2026 по справі 539/5185/25

Справа № 539/5185/25

Провадження № 2/539/159/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року м. Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Алтухової О.С.,

за участю секретаря - Ануфрієвої Н.М.,

учасники по справі у судове засідання не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лубенського міськрайонного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суду з вказаним позовом.

В обґрунтування своїх вимог зазначили, що 16.10.2019 між ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір про надання кредиту №5068299, відповідно до умов якого відповідачу було надано споживчий кредит у розмірі 10000,00 грн., а відповідач зобов'язався повернути кредит, плату за кредит, інші платежі в строк обумовлений договором.

ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами Договору

У порушення положень договору та вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач користуючись коштами наданими йому Банком не виконав своєчасно та у повному обсязі свої зобов'язання - не вносив платежі, передбачені умовами Договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв'язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов Договору у Відповідача утворилася заборгованість за вищезазначеним договором.

31.01.2021 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення права вимоги №46-МЛ.

Згідно вищевказаного Договору та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 5068299 від 16.10.2019.

Станом на дату подання позову заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 23 043 грн. 84 коп., а саме: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 7315 грн. 00 коп., прострочена заборгованість за сумою відсотків - 12 299 грн. 24 коп., заборгованість за штрафом - 3429 грн. 60 коп.

Неодноразово вживалися заходи щодо досудового врегулювання спору між сторонами. На поштову адресу боржника було відправлено ряд листів - повідомлень про заміну Кредитора і повідомлення - вимога про погашення заборгованості за кредитним договором. Борг на момент подачі позову до суду відповідачем не погашено.

Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 23 043 грн. 84 коп. та понесені судові витрати. Справу розглянути без участі представника позивача.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17.12.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

29.01.2026 представником відповідача Сікорською І.С. подано відзив на позов, згідно якого відповідач заперечує проти задоволення позову. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача, зокрема відсутні договори факторингу з усіма сторінками, реєстр боржників, акти приймання-передачі та докази оплати за договорами факторингу. Наявний в матеріалах справи витяг з реєстру боржників не містить підпису посадової особи і відтиску печатки первісного кредитора.

Крім того, в матеріалах справи відсутній кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразових цифрових підписів. В справі наявна лише роздруківка договору, відповідно докази укладення кредитного договору відповідачем взагалі відсутні.

У матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, зокрема копії меморіальних ордерів, заяв на видачу готівки, платіжних доручень, виписки по картковому рахунку, тощо, на підтвердження перерахування на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів за кредитними договорами.

Позивачем в порушення норм чинного законодавства нараховано проценти за більший період, що виходить за межі строку кредитування. Також з розрахунку заборгованості вбачається, що позивач вже отримав проценти по договору в сумі 2232,22 грн, тобто в більшому розмірі ніж передбачено договором.

Навіть за умови наявності підстав для задоволення позову відсотки мають бути зменшені, оскільки вони перевищують розмір заборгованості за тілом кредиту.

Крім того, зарахування грошових коштів в рахунок погашення комісії є незаконним, грошові кошти підлягають зарахуванню в рахунок оплати процентів або тіла кредиту.

Не підлягає також оплаті штраф у сумі 3429,60 грн, оскільки згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Щодо витрат на правничу допомогу зауважила, що категорія справи про стягнення заборгованості за кредитними спором є нескладною та типовою. Позовна заява складається з 5 аркушів, є типовою (шаблонною), додатки до позовної заяви це копії, яких не багато, складні розрахунки відсутні. Вважає, що підстави для стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 8000 грн відсутні.

Просила відмовити у задоволенні позову, справу розглянути без участі сторони відповідача.

12 лютого 2026 року від представника позивача адвоката Усенка М.І. надійшли письмові пояснення, в яких зазначено наступне.

Щодо укладення кредитного договору і ЕЦП.

16.10.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 5068299, відповідно до умов якого Кредитодавець зобов'язується на умовах

визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати

Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2.

Договору, а Позичальник зобов'язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити

комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений

п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в

строки/терміни, що визначені Договором.

Наголосив, що Кредитодавець розміщує на своєму

офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання кредиту. Споживач перед

укладенням договору має можливість самостійно ознайомитися з такою інформацією

для прийняття усвідомленого рішення.

Аналізуючи кредитний договір № 5068299 від 16.10.2019 року, а саме п. 6.3,

зазначаємо, що приймаючи пропозицію Товариства про укладання цього кредитного

Договору Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними

частинами (у т.ч. Правилами, та Графіком розрахунків) Договору в цілому та

підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та

змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов

Кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством,

що розміщені на сайті Товариства та є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 6.1 кредитного договору, цей Кредитний договір укладається в

електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений на веб-сайті

Товариства miloan.ua.

Таким чином, вся необхідна інформація для укладення кредитного договору

розміщена на сайті Кредитодавця та, зокрема, в Особистому кабінеті Позичальника,

Правилах надання грошових коштів у позику та безпосередньо у кредитному договорі

- після ознайомлення з якою Відповідач погодившись на умови підписав кредитний

договір.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що

електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на

встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в

електронній формі;

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними

повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ч.12 ст. 11 цього Закону,

вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору,

укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з

накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого

документа.

У п.6 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію», визначено, що

електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у

вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних

особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та

надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка

направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції

у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій

адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може

бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила

пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому

статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої

пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею

12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти

електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі,

в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (ст. 11

Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п .6.2 кредитного договору, розміщені в Особистому кабінеті

Позичальника проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на

нього є пропозицію Товариства про укладення Кредитного договору (офертою).

Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору

(акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного

повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим

ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS)

на мобільний телефонний номер Позичальника, а Позичальник використовує

одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для

підписання цього Кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття

пропозиції про його укладення (акцепту).

У постанові від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20 Верховний Суд

дійшов висновку: «Встановивши, що без отримання смс-повідомлення, без здійснення

входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету

кредитний договір між позивачкою та відповідачем не був би укладений, суд першої

інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що

укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі

позивачки, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію»

вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору,

укладеного у письмовій формі...».

Схожу позицію Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати

Касаційного цивільного суду висловив у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 р.,

зокрема зазначив, що «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в

електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до

інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти

електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація

цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою

електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду,

надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення,

зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за

допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа,

яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту

підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто

укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та

допустимими доказами».

Відповідно до п. 6.4 кредитного договору, укладення Товариством Кредитного

договору з Позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним

отриманню Товариством ідентичного за змістом Кредитного договору, який

підписаний власноручним підписом Позичальника, у зв'язку з чим створює для

сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та

електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому

зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити

документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і

перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою

подання електронного документа є відображення даних, які він містить,

електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту

людиною.

Позивачем було надано до суду копію кредитного договору, який

укладався в електронній формі. Факт того, що цей ідентифікатор не

відображається при друкуванні документа, не нівелює його існування та

юридичну силу в електронному оригіналі. Паперова копія є лише візуальним

відображенням електронного документа, а не його оригіналом, який

зберігається в електронній формі. Всі документи подані до суду є належно

завіреними та прирівнюються до оригіналів.

Одноразовий ідентифікатор наявний не лише в електронній формі

договору, що зберігається у позивача, але й був направлений самому

відповідачу при укладенні договору. Те, що цей ідентифікатор не

відображається на паперовій копії електронного документа, є лише

технічною особливістю і жодним чином не впливає на юридичну силу та

дійсність електронного оригіналу договору.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та

електронні довірчі послуги», електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані

недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі,

що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого

електронного підпису чи печатки. Кваліфікований електронний підпис має таку саму

юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності

власноручному підпису. Укладення кредитного договору з відповідачем відбувалося

саме з використанням такого механізму, що було погоджено сторонами при його

укладенні.

Твердження відповідача про відсутність ідентифікації та

неукладеності договору спростовуються наявними в матеріалах справи

доказами, які додані до позовної заяви.

Всупереч твердженням відповідача, в матеріалах справи наявна довідка про

ідентифікацію клієнта, яка підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 ,

РНОКПП НОМЕР_1 , з яким укладено договір № 5068299 від 16.10.2019 р.,

отримав одноразовий ідентифікатор N39200 та вказано номер телефону, на який

відправлено ідентифікатор. Крім того, у Довідці про ідентифікацію передбачено усі

персональні дані Відповідача, зокрема РНОКПП та дату народження, що дає

можливість його ідентифікувати. За вказаними у Довідці про ідентифікацію

відомостями можна точно встановити, кому саме було надіслано одноразовий

ідентифікатор та ким підписано кредитний договір № 5068299 від 16.10.2019 року. Це

однозначно підтверджує, що відповідач був належним чином ідентифікований,

отримав одноразовий ідентифікатор та використав його для підтвердження своєї

згоди на умови договору.

Електронний договір відповідає вимогам статті 5 Закону України «Про

електронні документи та електронний документообіг». Оскільки він має всі

обов'язкові реквізити, дозволяє ідентифікувати відповідача як суб'єкта, що його

підписав, і є доступним для перегляду та збереження. Електронний підпис

одноразовим ідентифікатором виконує функцію обов'язкового реквізиту електронного

документа, який дозволяє ідентифікувати підписанта.

Вважаємо безпідставними аргументи відповідача щодо невідповідності

договору вимогам Закону України «Про електронні документи та електронний

документообіг». Так, позивачем було належним чином збережено електронний

договір у електронній формі, забезпечено його цілісність та незмінність. Той факт, що

паперова копія не відображає всі деталі електронного оригіналу (зокрема

візуалізацію одноразового ідентифікатора), не впливає на відповідність електронного

документа вимогам щодо його зберігання.

Щодо нарахування відсотків, пролонгації та комісії.

Відповідно до п. 1.5.1 кредитного договору Комісія за надання кредиту

складає 0,00 грн., яка нараховується за ставкою 00.00 відсотків від суми кредиту

одноразово.

Відповідно до п. 2.2.1 договору Позичальник сплачує Кредитодавцю комісію

за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в

п 1.5.1.-1.5.2., 1.6. Договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. У випадку якщо

Позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3 Договору, він

додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту,

проценти за ставкою визначеною п.1.5.2. або проценти за стандартною

(базовою) ставкою, визначеною п.1.6 Договору, в сумі та на умовах

визначених п.2.3 Договору.

Проаналізувавши кредитний договір, свідчить про те, що підписанням

кредитного договору Позичальник підтверджує, що він у письмовій формі у

повному обсязі отримав від Банку інформацію, визначену Законом України

«про споживче кредитування» та/або іншими нормативно-правовими

актами, що регулюють це питання.

Відповідно до п. 6.3 кредитного договору Приймаючи пропозицію Товариства

про укладання цього кредитного Договору Позичальник також погоджується з усіма

додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого

кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому та підтверджує, що: він

ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю

розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов Кредитного договору та

Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на сайті

Товариства та є невід'ємною частиною цього Договору.

Із зазначеними умовами Позивач ознайомлений при укладенні кредитного

договору про що свідчить підпис Позичальника у кредитного договорі.

Відповідно до ст. 526 ЦПК України зобов'язання має виконуватися належним

чином відповідно до умов договору.

Згідно вимог частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право

на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не

встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів

встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів,

їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі

відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня

повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути

позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими

ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були

передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей,

визначених родовими ознаками.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати

за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого

забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку

користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Пунктом 1.4 Договору визначено, що терміном повернення кредиту, сплати

комісії за надання кредиту, процентів за користування кредитом є 31.10.2019 року.

Водночас, п. 2.3 Договору передбачає його пролонгацію.

Пункт 2.3.1. передбачає пролонгацію, зокрема, Позичальник має право

неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем

надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання

фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства

miloan.ua за посиланням https://miloan.ua/s/documents і є невід'ємною частиною цього

Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має

вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та

обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного

договору сторони передбачили порядок продовження строку кредитування

та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

Відповідно до п. 2.4.1 Договору позичальник зобов'язується повернути

кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом

не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4 (у даному випадку - 31.10.2019), а у випадку

пролонгації - не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк

кредитування.

У випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання

дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов'язання

позичальника за цим договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит,

пеня та/або інші платежі на користь кредитодавця встановлені умовами цього

договору, то така заборгованість повинна бути сплачена позичальником одночасно з

поверненням кредиту в термін, передбачений п. 1.4 договору або у дату завершення

періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку

кредитування, визначеного згідно з п. 1.3 та п. 2.3 цього договору, виконання

зобов'язань зі сплати платежів вважається простроченим позичальником та

передбачає настання наслідків, обумовлених розділом 4, п. 3.2.5 договору (п. 2.4.2

цього Договору).

Тобто, в даному випадку, кожен день пролонгації є новою датою

повернення кредиту.

Матеріали справи доводять виконання

відповідачем своїх зобов'язань зі сплати комісії за тілом та частково тіла

кредиту після закінчення строків встановлених договором,

тобто після 31.10.2019 року. Відповідно, останній продовжив користуватись

кредитними коштами, а тому пролонгація дії кредитного договору відбулась

автоматично, що відповідає п. 2.3 договору.

Таким чином, у період з 16.10.2019 року по 31.10.2019 року, що є строком

кредитування, нарахування процентів на залишок кредиту здійснювався кредитором

за ставкою 0,01% відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку

користування кредитом (сума процентів за користування кредитом у визначений

договором строк кредитування становить 15,00 грн, що відповідає п. 1.5.2 та

відомості про щоденні нарахування).

Із продовження користування відповідачем кредитними коштами, у періоди з

01.11.2019 року по 23.01.2020 року, строк кредитування продовжився на підставі п.п.

1.6, 2.2.3. Договору, і нарахування процентів здійснювалось кредитором

за процентною ставкою 2,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день

користування кредитом.

Варто зазначити, що Відповідач певний період часу здійснював

платежі на погашення кредитної заборгованості після закінчення строку

договору, який визначений п.1.4. Згідно з практикою Верховного Суду

часткова сплата боржником заборгованості свідчить про визнання боргу і

його складових. Зокрема, у постанові Верховного Суду по справі №916/2403/18 від

10.09.2019 року встановлено, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого

обов'язку можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої

вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про

таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання

уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння

взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої

виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати

суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою

основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено

постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №911/3685/17.

Однак, суми даних платежів не достатньо для повного погашення

заборгованості, яка виникала. Платежі Відповідача тільки продовжували

пролонгацію ( користування кредитом), однак не погашували основної суми

боргу.

Отже, згідно пунктів 2.3.1.1., 2.3.1.2 Договору строк кредитування не

закінчився 31.10.2019 року у зв'язку з продовженням Позичальником

користування кредитними коштами.

Щодо перерахунку кредитних коштів.

У матеріалах справи міститься копія платіжного доручення №

2224788 про успішне перерахування коштів за кредитним договором

№ 5068299 від 16.10.2019 року, що підтверджує факт перерахування коштів

позичальниці.

Також Представник Відповідача у Відзиві зазначив, «Наявне в матеріалах справи

платіжне доручення не є платіжним дорученням, оскільки не містить відмітки банку

про його проведення, а є просто набраним на компьютері документом», однак це

твердження спростовується наявними матеріалами справи, де чітко видно, що на

платіжному доручені наявний відтиск печатки та підпис Генерального директора.

Оскільки, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» не мало інших

доказів, які б підтверджували перерахування коштів на рахунок

ОСОБА_1 , одночасно з позовною заявою було подано

клопотання про витребування необхідних документів. Суд задовольнив клопотання.

20.01.2026 року банк емітент картки надав відповідь, чим підтвердив

перерахування кредитних коштів на рахунок Відповідача здійснене

16.10.2019 року у розмірі 10 000 грн.

Щодо нарахування штрафу.

Відповідно до п. 4.1. Кредитного договору У разі прострочення Позичальником

зобов'язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або

інших платежів згідно з умовами цього Договору, Позичальник починаючи з дня

наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в п.1.4 цього Договору з

урахуванням угод про продовження строку користування/повернення кредиту та

оновлених графіків розрахунків, що складаються у зв'язку з укладенням цих угод,

зобов'язаний сплатити на користь Товариства пеню у розмірі 2.00 відсотків від суми

невиконаного грошового зобов'язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому

випадку не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту, одержаного

Позичальником за цим Договором. Вказана пеня розраховується по дату повного

погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до

досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом,

пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у

разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України- у

період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у 30-денний строк після його

припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання

грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано

кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник

звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від

обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за

таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата

яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022

року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими

договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

В той же час, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, було внесено зміни до Закону України

«Про споживче кредитування». Зокрема, Прикінцеві та перехідні положення Закону

України «Про споживче кредитування» були викладені в новій редакції.

Пункт 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче

кредитування» (в редакції, що діяла до 24.12.2023) передбачав звільнення споживача

від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань за договором про

споживчий кредит у період дії воєнного стану. Проте, з набранням чинності Законом

України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення

державного регулюванн я ринків фінансових послуг», цей пункт було змінено.

При цьому, варто окремо наголосити, що положення пункту 18 Прикінцевих та

Перехідних положень Цивільного кодексу України мають загальний характер та

стосуються всіх категорій грошових зобов'язань, незалежно від їх природи. Водночас,

у даній справі йдеться саме про правовідносини, що виникли з договору про

споживчий кредит, тобто, такі правовідносини підпадають під спеціальне правове

регулювання, яке міститься у Законі України «Про споживче кредитування».

Зважаючи на вищевикладене, неустойка (штраф) у розмірі 3429,60 грн за

прострочення позичальником виконання зобов'язання, підлягає стягненню із

відповідача.

Щодо підтвердження переходу права грошової вимоги.

Між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись

главою 47 ЦК України, уклали Договір відступлення права вимоги №46-МЛ від

31.01.2020 року. На підтвердження наявності у ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права

вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 5068299 від

16.10.2019 року до суду було надано копію Договору факторингу № 46-МЛ від

31.01.2020 року, копію витягу з реєстру боржників, акт приймання передачі та копію

платіжного доручення про оплату купівельної ціни до Договору факторингу № 46-МЛ

від 31.01.2020 року, які є належними доказами відступлення права вимоги до

Відповідача.

Відповідно до правової позиції, висловленої ВСУ в постанові від 20 листопада

2013 року у справі №6-122цс13, керуючись змістом статей 512, 514 ЦК, ст. 442 ЦПК,

ст. 8 Закону N 606-XIV, заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав

відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення

юридичної особи) тощо, й до нового кредитора переходять права первісного

кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих

прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та

розгляду судом заяви про заміну стягувача. Підставами виникнення цивільних прав

та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків,

передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок,

зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права

вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права

первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент

переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з

вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через

волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва

та можливе на будь-якій стадії процесу. Відповідно до ст. 512 ЦК України у разі

вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником. Відповідно до

ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у

зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо

інше не встановлено Договором або законом. Доказами правонаступництва, залежно

від підстав виникнення, можуть бути: свідоцтво про право на спадщину (статті 1296,

1297 ЦК України), передавальний акт комісії з припинення юридичної особи (статті

104, 106 ЦК України), правочин щодо заміни кредитора або боржника у зобов'язанні

(статті 512, 513, 520, 521 ЦК України).

Щодо стягнення витрат на правову допомогу з Відповідача:

ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» понесено витрати в сумі 8 000,00

грн. на професійну правничу допомогу АО «Апологет» на підставі Договору про

надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року та замовлення до

вказаного Договору, що підтверджується детальними описами наданих послуг,

актами наданих послуг правової (правничої) допомоги (докази містяться в матеріалах

справи).

Представником позивача було додано низку документів на

підтвердження надання професійної правничої допомоги, а саме подані:

1. Засвідчена копія ордера на надання правничої (правової) допомоги № 0107 від

01.07.2025 року (тільки для суду, оригінал знаходиться у представника

позивача);

2. Засвідчена копія Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107

від 01.07.2025 року (оригінал знаходиться у позивача та представника

позивача);

3. Засвідчена копія детального опису наданих послуг за Договором про надання

правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року (оригінал

знаходиться у позивача та представника позивача);

Відповідно до ч.2 ст. 137 ЦПК України, для цілей розподілу судових

витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за

представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи

підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника

адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги

та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх

вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних

для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про

надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують

здійснення відповідних витрат.

Цією ж статтею визначено, що для визначення розміру витрат на

правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає

детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених

ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Звертаємо увагу суду що представником позивача долучено до позовної заяви

копію детального опису наданих послуг за Договором про надання правової

(правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року.

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію

понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить

дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет

належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.

Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та

обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у

судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які

призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не

подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у

документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання

правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки,

якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума.

Відповідно до абз.3, 4 ст. 48 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду

України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про

застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»

витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та

доведені.

Отже, на думку Позивача, витрати, понесені ним на професійну правничу допомогу є розумними та доведеними, а доводи відзиву відповідача не є обгрунтованими.

Витрати на правову допомогу в розмірі 8000 грн не є завищеними, оскільки

відповідають ринковій вартості юридичних послуг та є обґрунтованими з

урахуванням складності справи, часу, витраченого представником Товариства, та

необхідності дотримання всіх процесуальних вимог. Ця сума включає аналіз правової

ситуації, підготовку позовної заяви, збирання та оформлення доказів, а також

юридичні консультації. Відповідно до судової практики, витрати на правову допомогу

компенсуються в розумних межах, а 8000 грн є пропорційними вартості роботи

фахівця та обсягу наданих послуг.

Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у

вигляді фіксованої суми не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого

адвокатом часу.

Положеннями частини першої статті 2 ЦПК України визначено, що завданням

цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і

вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних

або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів

юридичних осіб, інтересів держави.

З іншими аргументами Відповідача ТОВ «Фінансова Компанія «КредитКапітал» не погоджується та вважає, що докази додані до матеріалів справи є

достатніми для вирішення справи по суті

В судове засідання представник позивача не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином за зареєстрованим місцем проживання, у відзиві представник відповідача просила розглядати справу за їх відсутності.

За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно договору про споживчий кредит №5068299 від 16.10.2019 відповідач отримав кредит в ТОВ «Мілоан» у розмірі 10 000,00 грн строком на 15 днів, термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 31.10.2019. Проценти за користування кредитом 15 грн, які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2.). Стандартна (базова) процента ставка за користування кредитом становить 2,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п. 2.2.3 Договору (п.1.6.)

Згідно п. 2.2.3. Договору проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом Позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п. 1.4., якщо Позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватися кредитом, окрім випадків, коли визначена в п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку, встановлену п. 1.6. Договору. Якщо визначена п. 1.5.2. процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання Позичальником умов цього Договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем визначеним п. 1.4. продовжують нараховуватися за базовою ставкою згідно п. 1.6. Договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено Товариством в односторонньому порядку.