24.02.2026
Єдиний унікальний № 371/209/26
провадження № 3/371/121/26
24 лютого 2026 року м. Миронівка
ЄУН 371/209/26
Провадження 3/371/121/26
Суддя Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, порушену відносно ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_1 , працює підсобним робітником МПЗ «Легко», ідентифікаційний код НОМЕР_1 ,
за частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відносно ОСОБА_1 12 лютого 2026 року складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 966193, за змістом якого він, перебуваючи в п'яному виді за адресою : АДРЕСА_1 , вчинив насильство в сім'ї відносно своєї дочки ОСОБА_2 , яке виразилось в тому, що в телефонній розмові ображав її нецензурними словами, в результаті чого завдав шкоди її психічному здоров'ю. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною першою статті 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що він того дня залефонував своїй дочці, щоб поговорити про гроші, оскільки вона постійно їзх вимагає у нього. Розмова з донькою не склалася, вони почали сваритися, у сварці він випадково застосував нецензурні слова. Стверджує, що зробив це не навмисне, наміру нашкодити доньці не мав. Усвідомлює протиправність своєї поведінки.
Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належно. Неявка потерпілої в судове засідання не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з вимогами статей 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з'ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна чи необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Складом правопорушення є наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ «Коробов проти України» №39598/0з від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.
Відповідальність за частиною першою статті 173-2 КУпАП настає у разі вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до пункту третього частини перпшої статті першої Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
З наведеного випливає, що обов'язковими ознаками об'єктивної сторони даного правопорушення є діяння (будь-які дії фізичного, психологічного чи економічного характеру, в тому числі погрози та образи), його шкідливі наслідки (шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, яка була або могла бути завдана) та причинний зв'язок між діянням та наслідками.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вчинив насильство в сім'ї відносно своєї дочки ОСОБА_2 , яке виразилось в тому, що в телефонній розмові ображав її нецензурними словами, в результаті чого завдав шкоди її психічному здоров'ю.
Даних щодо того, який вплив мали такі дії ОСОБА_1 на психічне здоров'я потерпілої, до яких наслідків призвели та чи мали такі наслідки причинний зв'язок, матеріали справи не містять.
Домашнє насильство важливо відрізняти від конфліктних стосунків. Людина, що чинить домашнє насильство, маючи значну перевагу у своїх можливостях, діє умисно, з наміром заподіяти шкоду потерпілому, порушивши його права й свободи.
Самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство, а утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Домашнє насильство характеризується тим, що особа, яка його застосовує, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
В судовому засіданні не встановлено, що ОСОБА_1 вчиняв дії психологічного характеру, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої ОСОБА_2 .
За поясненнями потерпілої ОСОБА_2 09 лютого 2026 року вона отримала телефонний дзвінок, думала, що телефонує її батько. Відповівши на дзвінок, почула голос його співмешканки, яка почала їй забороняти спілкуватися з батьком. Потерпіла пояснила, що особа яка їй телефонує не може заборонити їй спілкувавтися з батьком. Потім в телефоні вона почула горлос батька, який без будь якої причини почав ображати її та її матір, тому вона поклала слухавку.
Лише факт конфліктної ситуації між батьком та дочкою не може свідчити про психологічне насильство в сім'ї у розумінні вимог статті 173-2 КУпАП та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Згідно з частиною першою статті256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, в тому числі суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій. Тобто, у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення по даній категорії справ повинні бути чітко відображені не тільки прояви домашнього насильства, а й наслідки.
Складений протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вказаним вимогам.
Згідно з положеннями КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому, суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
У заяві від 11 лютого 2026 року, поданій до поліції, ОСОБА_3 просила прийняти міри відносно його колишнього чоловіка, який вчинив сварку з її дочкою, під час якої ображав дитину нецензурними словами.
Сама ОСОБА_2 у поясненнях не посилалася на вчинення по відношенню до неї психологічного насильства з боку батька у формі нецензурної лайки.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia» , рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Процедура притягнення до адміністративної відповідальності, ґрунтується, в тому числі, і на закріпленій в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, у тому числі визначену пунктом другим статті 6 презумпцію невинуватості, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року).
Обов'язок доводити вину, як складова презумпції невинуватості, покладається на адміністративний орган та посадових осіб, які встановили факт скоєння протиправного вчинку і порушили провадження в справі.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Суддя зобов'язаний всебічно, повно й об'єктивно досліджувати всі обставини справи і давати їх правильну правову оцінку. Постанова судді про визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення має бути обґрунтована достатніми і незаперечними доказами.
Пунктом першим частини першої статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
До матеріалів справи про адміністративне правопорушення не додано достатні та належні докази, які б підтверджували ті обставини, що ОСОБА_1 вчинив відносно родича чи члена сім'ї дії психологічного характеру, які могли завдати шкоди психічному здоров'ю цієї особи, як це відображено у протоколі про адміністративне правопорушення, тому його не може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП.
За вказаних обставин провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою 173-2 КУпАП.
Керуючись статтями 247, 284 КУпАП, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, порушеній відносно ОСОБА_1 за частиною першорю статті 173-2 КУпАП, закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Миронівський районний
суд Київської області протягом десятиденного терміну з дня винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Л.О.Капшук