Справа № 367/10016/25
Провадження №3/367/117/2026
Іменем України
18 лютого 2026 року місто Ірпінь
Суддя Ірпінського міського суду Київської області Білогруд О.О., розглянувши матеріали, які надійшли з відділу поліції №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за статями 124 та 122-4 КУпАП, -
установив:
до Ірпінського міського суду Київської області надійшли справи з протоколами (серія ЕПР 1 №418433 від 10.08.2025 та серія ЕПР 1 №418428 від 10.08.2025) стосовно ОСОБА_1 про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124 та122-4 КУпАП.
Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказані справи передані для розгляду судді Білогруд О.О.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 10.08.2025 серії ЕПР1 №418428, 10.08.2025 об 11:45 в місті Буча, по вулиці Ярослава Мудрого, 10/3, водій мотоцикла Voge 300АС, номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 під час руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечно, внаслідок чого здійснив наїзд на транспортний засіб марки Toyota, номерний знак НОМЕР_2 , що був припаркований біля будинку. При цьому, автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, травмовані відсутні, чим порушив пункт 10.9 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (зі змінами), а саме: «пункт 10.9. Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб». Відповідальність за вказане правопорушення передбачено статтею 124 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 10.08.2025 серії ЕПР1 №418433 від 10.08.2025, 10.08.2025 об 11:45 в місті Буча, по вулиці Ярослава Мудрого, 10/3, водій мотоцикла Voge 300АС, номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 скоїв дорожньо-транспортну пригоду, а саме: здійснив наїзд на транспортний засіб марки Toyota, номерний знак НОМЕР_2 , що стояв, після чого залишив місце пригоди, чим порушив пункт 2.10 «а» Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (зі змінами), а саме: «2.10. У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди». Відповідальність за вказане правопорушення передбачено статтею 122-4 КУпАП.
Постановою від 25.12.2025 об'єднано в одне провадження справи про адміністративні правопорушення за №367/10016/25 (провадження № 3/367/2829/2025) та №367/10017/25 (провадження №3/367/2830/2025) з присвоєнням об'єднаному провадженню єдиний унікальний номер справи № 367/10016/25.
Неодноразові судові засідання відкладалися за клопотанням особи, стосовно якої складено протокол, його захисника, зайнятістю судді у розгляді кримінального провадження.
У судових засіданнях ОСОБА_1 зазначав, що, дійсно, проживає у АДРЕСА_2 , завжди припарковує мотоцикл біля будинку. Оскільки мотоцикл має не такі габарити, як автомобілі, то у нього виникають непорозуміння з сусідами щодо того як паркувати мотоцикл, щоб залишалося більше місця для автомобілів. 10.08.2025 приїхав додому, припаркував мотоцикл і пішов додому. Потім прийшла сусідка, повідомила, що він начебто подряпав її автомобіль, тому він спустився. На вулиці вони дещо посварилися, потім хлопець, який був з власницею автомобіля, указав, що претензій у них до нього немає, оскільки цей хлопець вдарив його мотоцикл і таким чином вони розрахувалися. Після указаних подій він повернувся додому. У подальшому зателефонував працівник поліції і повідомив, що він зник з місця ДТП. При цьому, зазначив, що подряпини і не одна були і до цього на автомобілі Toyota. Стверджував, що будь-яких пошкоджень не завдавав автомобілю Toyota і з місця події не втікав, оскільки він у цьому будинку постійно проживає і мотоцикл завжди залишає біля цього будинку. У нього на мотоциклі установлені камери, тому після подій 10.08.2025 він їх переглянув і пересвідчився у тому, що під час руху 10.08.2025 до автомобіля Toyota навіть не під'їхав так близько, щоб пошкодити його.
У судових засіданнях захисник Дербеда Е. зазначав, що бланки протоколів про адміністративне правопорушення, складені поліцейським, не відповідають вимогам відомчих інструкцій, формулювання у протоколах зазначені не коректно, протоколи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 отримав копії протоколів. Також зазначив, автомобіль Toyota містив пошкодження, яке розташовано не на тому рівні, як розміщено важіль, яким на думку поліцейського Чередник В.О. допустив пошкодження автомобіля. Додав, що ні протоколи ні додані до них матеріали не містять відомостей про те, що саме внаслідок дій ОСОБА_1 допущено пошкодження іншого транспортного засобу. На підтвердження указаних подій у судовому засіданні долучено відео з відеореєстратора мотоцикла ОСОБА_1 на якому зафіксовано збільшеним планом певний проміжок як мотоцикл наближається до автомобіля темного кольору.
Вивчивши матеріали справи про адміністративні правопорушення, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
За змістом частини другої статті 7 КУпАП провадження в справі про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з вимогами статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У відповідності до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Пунктом 10.9. Правил дорожнього руху передбачено, що під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб
Статтею 122-4 КУпАП передбачено відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
При складенні протоколу про адміністративне правопорушення за порушення правил дорожнього руху поліцейський не звільняється від обов'язку дотримуватись відповідного алгоритму дій (процедури) установлення обставин події та оформленні його результатів, зокрема фіксування керування транспортним засобом, наявністю пошкоджень та причинно-наслідкового зв'язку між дією та наслідком.
Протокол про адміністративне правопорушення є одним із тих доказів, який у сукупності з іншими доказами по справі, дає підстави суду вважати винуватість особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, доведеною повністю і беззаперечно, за умови визнання таких доказів належними і допустимими. Однак не є основним доказом вчинення правопорушення.
За змістом положень частини другої статті 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
У відповідності до роз'яснень, які містяться в частини другої пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 № 9 «Про застосування Конституції України при здійснення правосуддя», визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Таким чином, саме на органи внутрішніх справ покладено обов'язок неухильного дотримання законодавства України, зокрема і внутрішніх нормативно-правових актів, під час виконання службових обов'язків, а також всебічно дослідити обставини, зібрати всі наявні докази та в разі наявності ознак вчинення правопорушення надати їх всі суду - як на орган, уповноважений на складання протоколів про вчинення адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.
Відповідно до вимог статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до положень статті 9 Конституції України та статті 17 Закону України «Про міжнародні договори» міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.200, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.
Згідно вимог пункту другого статті 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування пункту другого статті 6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті - «кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права». У справі «Кадубец проти Словаччини» представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення і, отже ст. 6 не може бути застосована. Однак Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальними діяння, за вчинення якого був покараний заявник. Проте ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу. Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку та на підставі законно добутих доказів.
У справі про адміністративне правопорушення підлягає застосуванню положення стаття 62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно зі статтями 279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатись у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення. Суддя не вправі вийти за межі протоколу та самостійно розширити фабулу (об'єктивну сторону) адміністративного правопорушення, зазначену у протоколі, чи вказувати на кваліфікуючі ознаки правопорушення, які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки це істотно порушує право особи на захист та не узгоджується з усталеною судовою практикою ЄСПЛ (рішення від 30.05.2013 у справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia), заява №36673/04); рішення від 20.09.2016 у справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia), заява № 926/08). Тобто випадку коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Тим більше, якщо подія і склад адміністративного правопорушення не підтверджується у справі іншими доданими до протоколу доказами, перелік яких визначено у статті 251 КУпАП.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він складається з: об'єкту, об'єктивної сторони, суб'єкту, суб'єктивної сторони. У випадку відсутності будь-якої зі складових, то адміністративна відповідальність не наступає.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, є наявність у діях особи порушень правил дорожнього руху під час керування транспортним засобом, що у подальшому призвело до пошкодження, зокрема, іншого транспортного засобу. Тобто для установлення наявності об'єктивної сторони складу правопорушення слід установити причинно-наслідковий зв'язок між дією та наслідком, що виражається у пошкодженні інших транспортних засобів.
Судом досліджено докази, які на думку особи, що складала протокол, доводять винуватість ОСОБА_1 . Так, до протоколів про адміністративні правопорушення долучено фото з місця дорожньо-транспортної пригоди, схема місця дорожньо-транспортної пригоди, а також пояснення очевидців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . На схемі відображено розташування двох транспортних засобів, зокрема автомобіля та мотоцикла, позначено місце пошкодження автомобіля - справа ззаду на бампері, також зазначено словесно на автомобілі - «задній бампер, лакофарбове покриття», мотоцикла - проставлено прочерки. З фото убачається, що біля будинку припарковані автомобіль Toyota та мотоцикл задніми частинами один до одного, також наявне фото пошкодження на автомобіля, яке розташоване ззаду з лівої частини на бампері. Також наявне фото з іншого ракурсу на якому мотоцикл розташований на відстані близько 30-40 см від автомобіля.
Будь-яких інших доказів суду надано не було. При цьому, у судові засідання неодноразово викликалися інші учасники та очевидці події, пояснення яких долучалися до протоколу, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , однак на судові виклики указані особи не з'являлися. Будь-яких відеозаписів з місця події, а також інших доказів представником органу, яким складено протоколи про адміністративні правопорушення, до протоколу не долучено.
Водночас суд не бере до уваги як доказ невинуватості ОСОБА_1 відеозапис, наданий ним під час розгляду справи у суді, оскільки з указаного запису не можливо достовірно установити коли саме було його здійснено, які саме транспортні засоби зафіксовано на ньому, крім того, розташування транспортних засобів не відповідає ні схемі дорожньо-транспортної пригоди ні фото з місця події.
Також під час визначення винуватості чи не винуватості особи до вчинених правопорушень суд не бере до уваги доводи захисника щодо форми бланка протоколу, відсутність на його думку помітку про вручення протоколу ОСОБА_1 , хоча у засіданні він підтвердив, що все-таки один з них він отримав, оскільки указані доводи не є визначальними під час установлення у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Судом враховується, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.07.2011 Європейський суд з прав людини вказує, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків. Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Зокрема, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин, дослідивши надані докази, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять відомостей «поза розумним сумнівом», що ОСОБА_1 10.08.2025 вчинено правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП. Таким чином, судом визнається доведеною відсутність факту порушення ОСОБА_1 , як водієм транспортного засобу, правил дорожнього руху, внаслідок чого відбулося пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тобто доведеною є відсутність складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 . Оскільки судом не установлено «поза розумнім сумнівом» у діях ОСОБА_1 порушення правил дорожнього руху, внаслідок чого трапилася дорожньо-транспортна пригода, то як наслідок відсутня подія адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП, а саме залишення місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до пункту першого статті 247 КУпАП відсутність події і складу адміністративного правопорушення є обставинами, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення. За таких обставин, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
З огляду на викладене провадження у справі за протоколами, складеними за статтями 124 та 122-4 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 підлягають закриттю.
Керуючись статтями 124, 122-4, 221, 283 та 284 КУпАП, суддя
постановив:
справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за статтями 124 та 122-4 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня прийняття відповідної постанови.
Суддя О.О. Білогруд