справа № 361/1576/26
провадження № 1-кп/361/57/26
18.02.2026
18 лютого 2026 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Бровари Київської області клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025110000000985 від 22.11.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України,
18 лютого 2026 року до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Клопотання обґрунтовано тим, що наявні ризики того, що обвинувачений з метою ухилення від відповідальності може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілу та вчинити інше кримінальне правопорушення. Водночас застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленим ризикам и може негативно позначитись на здійсненні судового розгляду, у тому числі щодо належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували на момент обрання запобіжного заходу залишились актуальними та не зменшились.
Захисник заперечував проти продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив у задоволенні клопотання прокурора відмовити, посилаючись на недоведеність ризиків. До того ж захисник клопотав про заміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою більш м'яким запобіжним заходом - домашнім арештом. Обґрунтовуючи своє клопотання, захисник просила суд врахувати, що її підзахисний наразі визнає вину у вчиненому злочині, щиро кається, намагається відшкодувати шкоду потерпілій, має постійне місце проживання, цивільну дружину, є учасником бойових дій та інвалідом другої групи, має позитивні характеристики з місця військової служби і нагороди. Зауважила, що у обвинуваченого є літня мати, яка хворіє та потребує стороннього догляду.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав клопотання свого захисника та заперечував проти задоволення клопотання прокурора.
Заслухавши позиції сторін, дослідивши матеріали клопотання, суд дійшов таких висновків.
Згідно з частиною 3 статті 315 КПК України під час судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно з ч. 1-3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою та виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Так, обґрунтованість обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акту шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене при ухваленні остаточного рішення у даному кримінальному провадженні, а не під час підготовчого судового засідання.
Прокурор вказує, що ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України об'єктивно існують не зменшились.
Стосовно наявності ризику переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та/або суду передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України суд констатує таке.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України. Цей злочин є тяжким згідно з ч. 5 ст. 12 КК України. Відтак, суд вважає тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, а саме у виді позбавлення волі від п'яти до десяти років, яке може бути призначено лише реально є одним із визначальних факторів, який свідчить про потенційний ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та/або суду. Однак ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Суд вважає, що наявність соціальних зв'язків у обвинуваченого, а саме: літньої матері та цивільної дружини не спростовують ризик, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України. Водночас цей ризик наразі не зменшився.
Разом з тим, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, зокрема (переховуватись), однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Так, перевіряючи наявність ризику незаконного впливу на свідків та потерпілого, суд враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілими у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на основі показань, які суд безпосередньо досліджував під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Свідки та потерпілий у цьому кримінальному провадженні ще не допитані судом, а тому цей ризик наразі не зменшився. Відтак, суд констатує існування ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо існування ризиків, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, то цей ризик, на переконання суду не доведений прокурором, оскільки обвинувачений раніше не судимий та має позитивні характеристики з місця військової служби. Суд вважає, що наявність накладення на обвинуваченого стягнення за вчинення адміністративного правопорушення не свідчить про ризик вчинення ОСОБА_4 інших кримінальних правопорушень.
Суд зауважує, що термін запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого закінчується, а суду потрібен час для проведення судового розгляду. Станом на дату проведення судового засідання ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України не втратили своєї актуальності та не зменшились.
Стосовно можливості застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою суд наголошує таке.
Особисте зобов'язання, на думку суду, не може бути застосовано до обвинуваченого. для запобігання наведеним вище ризикам та з огляду на тяжкість інкримінованих йому правопорушень. Особи, які хочуть взяти обвинуваченого на особисту поруку відсутні, що унеможливлює застосування відповідного запобіжного заходу. Щодо запобіжних заходів у вигляді застави та домашнього арешту, то на переконання суду такі заходи будуть недостатніми для запобігання переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та/або суду.
Відтак, у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт в нічний час слід відмовити.
Разом з тим, суд враховує, що вік та стан здоров'я обвинуваченого не перешкоджають продовження щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зважаючи на наявність у нього певних захворювань.
З наведеного, враховуючи конкретні обставини справи, обґрунтоване обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжких, наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів суд дійшов висновку, що клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме по 18 квітня 2026 року включно.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Разом з цим, суд бере до уваги що обвинувачений має постійне місце проживання, цивільну дружину, є учасником бойових дій та інвалідом другої групи, має позитивні характеристики з місця військової служби і нагороди та ряд серйозних захворювань. З огляду на такі обставини суд вважає за можливе визначити розмір застави, як запобіжний захід альтернативний триманню під вартою.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до восьмидесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням особи обвинуваченого, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та беручи до уваги обставини вчиненого злочину та тяжкість наслідків - загибель людини суд вважає за доцільне визначити обвинуваченому максимальний розмір застави 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 266240 грн. 00 коп. оскільки внесення застави в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків і в той же час є помірною для сплати.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 184, 194, 196, 197, 199, 331, 372, 376, 395 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.
Продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 діб по 18.04.2026 включно та утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави у межах 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 266240 грн. 00 коп.(двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок гривень 00 коп.).
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок з наступними реквізитами: Одержувач: ТУ ДСА України у Київській області; Код одержувача (ЄДРПОУ): 26268119; Банк одержувача: ДКСУ м. Київ, розрахунковий рахунок: UA768201720355259001000018661; Призначення платежу: «застава за П.І.Б., дата народження особи, за яку вноситься застава, згідно з ухвалою (назва суду та дата ухвали) по справі № (вказати номер), кримінальне провадження № (вказати номер)»
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати до прокурора та суду за першою вимогою;
- повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із свідками, потерпілим по цій справі;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у цій ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у цій ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Ухвала суду підлягає до негайного виконання і може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено о 16 год. 45 хв. 23 лютого 2026 року в залі Броварського міськрайонного суду Київської області.
Суддя ОСОБА_1