Справа № 357/2778/26
1-кп/357/638/26
23.02.2026 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань: ОСОБА_2 ,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор: ОСОБА_3 ,
захисник: ОСОБА_4 ,
обвинувачений: ОСОБА_5 , (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні залі суду в м. Біла Церква Київської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025111030002462, внесеному 26.11.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається
20.02.2026 у провадження Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від прокурора надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025111030002462, внесеному 26.11.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Ухвалою суду від 20.02.2026 за вищевказаним кримінальним провадженням призначено підготовче судове засідання на 23.02.2026, під час якого на розгляд винесено питання регламентовані статтями 314-316 КПК України.
Позиція сторін та інших учасників.
Сторони кримінального провадження з боку обвинувачення та захисту вважали за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду, оскільки обвинувальний акт складений із дотриманням вимог ст. 291 КПК України, підстав для закриття провадження, внесення подання про визначення підсудності немає.
Крім цього прокурором на виконання вимог ч. 3 ст. 315 КПК України заявлене клопотання про продовження дії обраного запобіжного заходу ОСОБА_5 строком на шістдесят днів, з огляду на наявність ризиків, які були враховані обвинуваченому при встановленні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися та продовжують існувати а саме: переховуватись від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавленням волі від семи до десяти років. Усвідомлення можливості настання вказаних вкрай несприятливих наслідків може спонукати обвинуваченого ОСОБА_5 , змінювати своє місце проживання та переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Також необхідно врахувати, що ОСОБА_5 не працюючий, не навчається, сім'ї не має, на утриманні дітей, батьків чи інших осіб не має, що вказує на те, що ОСОБА_5 не обтяжений соціальними зв'язками, а тому може буз будь якої шкоди для себе змінювати місце проживання та уникати суду.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 10 років, а також враховуючи відсутність будь-яких моральних принципів, про що свідчить характер та спосіб вчинення даного злочину, тому наявний ризик вчинення ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення.
Встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 веде аморальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями, не має офіційного джерела доходу, що може спонукати останнього до вчинення інших кримінальних правопорушень в тому числі і майнового характеру.
Окрім цього, вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 06 листопада 2025 року, ОСОБА_5 було засуджено до 3 років позбавлення волі за ч. 3 ст. 296 КК України та до штрафу у розмірі 850 гривень за ч. 1 ст. 126 КК України. Проте на підставі ч. 1 ст. 75 КК України ОСОБА_5 було звільнено від покарання з випробувальним терміном на 3 роки.
Оскільки, ОСОБА_5 вже притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення різноманітних правопорушень, зазначена тенденція відображає динаміку руйнування моральних цінностей та орієнтирів у ОСОБА_5 та вказує на невілеювання прав людини та повне ігнорування оточуючих, що в свою чергу, враховуючи схильність обвинуваченого до вчинення злочинів, зумовлює скоєння відносно інших осіб кримінального правопорушення.
Указані обставини свідчать про реальну наявність ризику вчинення інших кримінальних правопорушень, закономірність поведінки ОСОБА_5 , схильність до вчинення злочинів із застосуванням насильства.
Наведені вище обставини, свідчать що застосування більш м'яких окрім як тримання під вартою запобіжних заходів не може запобігти виникненню ризикам, існування яких обґрунтовано слідчим.
Зокрема, зважаючи на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, такий запобіжний захід у виді як особисте зобов'язання, не здатен забезпечити дієвість кримінального провадження та запобігти ризикам, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання не може бути застосований з огляду на високий ступінь ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, наявність ризику переховування від суду.
Особиста порука не може бути застосована, оскільки відсутні будь які дані про осіб, які, заслуговуючи на довіру, можуть надати письмове зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання ОСОБА_5 , покладених на нього процесуальних обов'язків відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.
Застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту в даному випадку не забезпечить дієвості кримінального провадження та виконання процесуальних обов'язків ОСОБА_5 , з огляду на наявність високого ступеню ризиків впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, переховування від органів досудового розслідування та суду.
Беручи до уваги вищевикладене, зважаючи на доведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, то застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 , окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити дієвості кримінального провадження та запобігти виникненням ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
З урахуванням викладеного, до ОСОБА_5 , не можливо застосувати інший більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою.
Отже прокурор вважає, що ризики передбачені п. 1, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України є дійсними та вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'якого запобіжного заходу не запобігатиме ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Захисник - адвокат ОСОБА_4 не заперечувала проти задоволення клопотання прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_5 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.
Встановлення судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів та мотивів, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався
Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт, вважає, що згідно зі статтями 315, 316 КПК України, справа підлягає призначенню до судового розгляду, з огляду на таке.
Під час підготовчого судового засідання не встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України.
Отже суд вважає, що підстав для повернення обвинувального акту прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 КПК України немає.
Підстав для закриття провадження немає. Обвинувальний акт складений відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України.
Кримінальне провадження підсудне Білоцерківському міськрайонному суду Київської області.
Серед іншого, визначено, що судовий розгляд з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити у відкритому судовому засіданні, обмеження щодо цього, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України, відсутні.
Так, у підготовчому судовому засіданні, відповідно до положень ч. 2 ст. 318, пунктів 19, 25, 26 ч. 1 ст. 3 КПК України, судом визначено коло осіб з боку обвинувачення, потерпілого та захисту, які братимуть участь у судовому розгляді.
Враховуючи, що суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав, при вирішенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого, вислухавши думку учасників кримінального провадження, проаналізувавши матеріали судового провадження, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Так, строк запобіжних заходів відносно обвинуваченого ОСОБА_5 закінчується, а розглянути та прийняти рішення по справі на даний час не представляється можливим, тому виникло питання про доцільність продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України у разі необхідності строк запобіжного заходу може бути продовжений, за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Вирішення питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього КПК України. Прокурор має право подати клопотання про продовження строку тримання під вартою не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, при цьому виклавши обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання під вартою. При вирішенні питання про продовження тримання під вартою суд керується загальними приписами, які регулюють застосування запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і стадії кримінального провадження.
У відповідності до статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі статтею 178 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі стосовно індивідуальних особливостей підозрюваного/обвинуваченого.
Згідно з положеннями статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Вказане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду. З огляду на стадію кримінального провадження та зміст самого клопотання, суд не вирішує питання щодо обґрунтованості підозри, однак оцінює критерії, визначені у статті 178 КПК України, та доведені прокурором ризики, передбачені пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України.
Під час розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу суд не уповноважений перевіряти обґрунтованість самих підстав застосування запобіжного заходу, а учасники не можуть ставити під сумнів висновки, покладені в основу такого рішення.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити в майбутньому. Отже, ризики слід вважати наявними за умови встановлення їх імовірності. Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. При встановленні ризиків суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.
При цьому, ризик переховування обвинуваченого від суду досі є реальним з огляду на тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 та суворість можливого покарання. Так, ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавленням волі від семи до десяти років. Таким чином, враховуючи викладене, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності у випадку визнання його винуватим у майбутньому, обвинувачений може вчиняти дії, спрямовані на переховування від суду.
Кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченого. Співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді потенційного ув'язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі, у перспективі робить цей ризик достатньо високим.
Щодо можливості вчинення іншого кримінального правопорушення суд зазначає, що характер вчинених кримінальних правопорушень вказує на схильності ОСОБА_5 до вчинення інших кримінальних правопорушень, зокрема корисливих. Крім того, ОСОБА_5 не має офіційного джерела доходу, що може спонукати останнього до вчинення інших кримінальних правопорушень в тому числі і майнового характеру. ОСОБА_5 неодноразово притягувався до кримінальної відповідності, що свідчить про відсутність будь-яких стримуючих факторів щодо вчинення протиправної поведінки, в тому числі кримінальних правопорушень.
З огляду на актуальність двох ризиків та їх характеру, суд дійшов висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не здатен на належному рівні забезпечити належне виконання процесуальних обов'язків і запобігти будь-якому прояву окреслених ризиків. Таким чином, суд вважає виправданим подальше тримання ОСОБА_5 під вартою строком на шістдесят днів.
Враховуючи викладене, актуальними залишаються ризики, передбачені пунктами 1, 5 частини 1 статті 177 КПК України. Таким чином, на думку суду, пропорційним до наявних ризиків є продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказаний запобіжний захід здатний виконати роль стримуючого фактору для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 та запобігти встановленим ризикам у подальшому. Суд також виходить із того, що таке обмеження в реалізації прав і свобод людини є розумним і співмірним для цілей цього кримінального провадження.
Тобто, застосований запобіжний захід кореспондується та відповідає визначеним КПК України конкретним підставам і меті запобіжного заходу.
Як наслідок передумови для продовження запобіжного заходу - взяття під варту (тримання під вартою), не відпали, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу у межах строків визначених ст. 331 КПК.
Приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Суд також враховує те, що будь-які дані, які б свідчили про неможливість тримання ОСОБА_5 під вартою, стороною захисту не надавалися.
Крім цього встановлено, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується.
Стан його здоров'я не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув'язнення.
Наявні наведені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який.
Суд вважає необхідним продовжити щодо обвинуваченого винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення відсутності визначених вище ризиків.
На підставі викладеного, керуючись статтями 131, 132, 176 - 178, 181, 183, 193, 194, 196, 197, 314-318, 369-372, 376 КПК України, суд,
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту по кримінальному провадженню №12025111030002462, внесеному 26.11.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області на 03.03.2026 о 14:00 год. за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Павла Скоропадського, 4-А.
В судове засідання викликати прокурора, потерпілого, захисника, обвинуваченого.
Кримінальне провадження розглядати одноособово.
Клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку застосування обраного запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави - задовольнити.
Продовжити застосований запобіжний захід відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський СІЗО» Міністерство юстиції України на 60 днів - по 23.04.2026 включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити начальнику Державної установи «Київський СІЗО» Міністерства юстиції України.
Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала суду в частині продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором протягом п'яти днів з дня її оголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала суду в іншій частині оскарженню не підлягає. Заперечення щодо неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
СуддяОСОБА_6