Справа № 357/3914/20
1-кп/357/125/26
23.02.2026 м. Біла Церква
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Білоцерківського міськрайонного суду Київської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020110360000089 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.04.2020 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, неодруженого, утриманців не має, тимчасово непрацюючого, із повною загальною середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,
сторони кримінального провадження: прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 ,
29.03.2020 близько 21:30 год ОСОБА_3 , перебуваючи поблизу будинку № 1, що по вул. Котляревського в м. Узин, Білоцерківського району Київської області, діючи умисно, таємно від оточуючих, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, шляхом вільного доступу, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, викрав пластиковий контейнер жовтого кольору призначений для піскосуміші, який знаходився на вулиці та який належить КП «УзинЗеленБуд», спричинивши майнової шкоди підприємству в розмірі 2400 гривень.
Після цього, ОСОБА_3 , з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та показав, що 29.03.2020 близько 21:00 год ішов у стані алкогольного сп'яніння поблизу вул. Котляревського, що в м. Узин Білоцерківського району Київської області, побачив жовтий пластиковий контейнер для піскосуміші та забрав його. Забрав тому що на той час були проблеми з грошима та не знав, що там є камери відеоспостереження. Якби був тверезий, то такого б не вчинив. Приніс додому, а вже вранці до нього приїхали поліцейські. Він усе розповів, видав контейнер, вони його повернули потерпілому. Йому дуже соромно, він цим вчинком сам себе покарав, щиро кається, дуже шкодує про вчинене. В судові засідання не з'являвся, тому що боявся. Наразі він не вживає алкогольні напої, заробляє на життя тимчасовими заробітками у приватного підприємця, має намір укласти контракт на проходження військової служби, уже пройшов ВЛК. Просить суворо не карати, має гроші щоб заплатити штраф.
Показання обвинуваченого є допустимим джерелом доказів, оскільки отримані безпосередньо судом за процедурою згідно з положеннями ст. 351 КПК України. Дані покази підтверджують настання самої події, в частині часу, місця події відповідають об'єктивній дійсності.
Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.
Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду не заперечували проти не дослідження доказів щодо тих обставин, що ніким не оспорюються, та судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши їм про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати зазначені обставини у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.
За таких обставин суд визнає доказаними фактичні обставини справи щодо дати, часу, місця, способу скоєння ОСОБА_3 кримінального правопорушення, форми умислу, а також інші обставини, визначені ч. 1 ст. 91 КПК України.
Представник потерпілого, будучи належним чином повіомлений в судове засідання не прибув, про причини неявки не повідомив.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Крадіжка (таємне викрадення чужого майна) - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб.
Крадіжка визнається закінченим злочином з моменту протиправного вилучення майна, коли винна особа отримала реальну можливість розпорядитися чи користуватися ним (заховати, передати іншим особам, вжити за призначенням тощо).
Визначення того, чи мала особа можливість розпорядитися чи користуватися викраденим майном, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням характеру майна, місця, з якого воно було вилучено, та інших обставин, які дають змогу констатувати факт розпорядження, користування майном на власний розсуд.
У даній справі встановлено, що ОСОБА_3 таємно від оточуючих вчинив крадіжку чужого майна та розпорядився ним на власний розсуд.
Підстав у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Суд під час призначення покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
При цьому покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю кримінального правопорушення, обставинами скоєного, особою винного.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, згідно з вимогами статтей 65-67 КК Україна враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
З врахуванням роз'яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 19 квітня 2000 рокуN6-рп/2000 (справа про зворотну дію кримінального закону в часі), виходячи з того, що кримінально-правова норма складається з трьох елементів: гіпотези, що визначає умови, за яких застосовується правова норма щодо забороненої поведінки особи; диспозиції, що закріплює таку правову норму; санкції, що встановлює покарання для осіб, які порушили цю правову норму, при дослідженні питання щодо зворотної дії нової норми (закону) треба аналізувати поелементно стару і нову кримінально-правові норми.
Згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України щодо питання чинності закону про кримінальну відповідальність у часі та його зворотної дії (див. справи: № 5-1кс13, № 5-32кс13, № 5-6кс14), на стадії визначення тієї норми закону, яка встановлює вид і міру юридичної відповідальності, відбувається вибір такої норми, з'ясовується її зміст, форма та чинність, визначається редакція норми, яка діяла на момент вчинення діяння, встановлюється її дія у часі, просторі та щодо певного кола осіб (ст. ст.4,6,7та8 КК).Водночас необхідно враховувати й вимогист. 5 КК, згідно з якою новий закон має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, якщо він скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Крім того, відповідно до ч. 3 і ч. 4 ст. 5 КК закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Судом встановлено, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України 29.03.2020 (в редакції Закону до 01.07.2020).
На час вчинення діяння, кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.185 КК України (в редакції до 01.07.2020 ) являлись злочинами, санкція за ч.1 ст. 185 КК України передбачала штраф від п'ятдесяти до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян або громадськими роботами від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років.
Законом України 2617-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень", який набрав законної сили 01.07.2020, ч.1 ст. 185 КК України частково пом'якшено в частині визначення кримінальним проступком, однак санкцію статті 185 ч.1КК України частково посилено частково пом'якшено та визначено карність штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п'яти років.
Враховуючи те, що Закон України від 22.11.2018 № 2617-VIII в редакції від 20.12.2019, посилює кримінальну відповідальність щодо караності кримінального проступку передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, то у відповідності до ст.5 КК України він не має зворотної дії в часі в даній частині.
Отже, в даному випадку при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суду слід керуватися санкцією ч. 1ст. 185 КК України (в редакції до 01.07.2020), тобто в межах яких караність не посилюється, а пом'якшується.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
Щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню заданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди. На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 643/13256/17 від 02.11.2021.
Як було встановлено у даному кримінальному провадженні обвинувачений ОСОБА_3 засуджує свою поведінку, щиро жалкує про вчинене, готовий понести покарання, що об'єктивно підтверджує його щире каяття.
Обтяжуючих обставин, згідно ст. 67 КК України, у кримінальному провадженні не встановлено.
Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалюється обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення.
Про особу обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він раніше не судимий, непрацюючий, неодружений, утриманців не має, має місце реєстрації та проживання, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, до лікаря-нарколога за медичною допомогою не звертався.
Суд, реалізуючи принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставину, яка пом'якшує покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, його відношення до вчиненого, приходить до висновку що необхідним і достатнім для можливого виправлення ОСОБА_3 буде призначення йому покарання у виді штрафу в нижній межі санкції, передбаченої ч. 1 ст. 185 КК України.
Крім того, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у виді штрафу, суд керується позиціями Європейського суду з прав людини, згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Суд переконаний, що визначена ним вид і міра покарання, є необхідною і достатньою для можливого виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним та іншими особами нових злочинів. Таке покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності з урахуванням того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Запобіжний захід ОСОБА_3 під час досудового слідства не обирався.
Підстав для вирішення питань пов'язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого не має з огляду на відсутність таких клопотань в учасників кримінального провадження та враховуючи, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.
Доля речових доказів вирішується відповідно до ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати у справі відсутні. Цивільний позов не заявлявся.
Керуючись статтями 368, 371, ч. 2 ст. 373, 374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн (вісімсот п'ятдесят гривень).
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.
Речові докази: відеозапис з камери відеоспостереження «Безпечне місто» на DVD-R диску, після набрання вироком законної сили, залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження, що перебувають у прокурора;
пластмасовий ящик для піску жовтого кольору, який відповідно до розписки від 03.04.2020 переданий на відповідальне зберігання представнику КП «УзинЗеленБуд» ОСОБА_6 , після набрання вироком законної сили вважати повернутим власнику - КП «УзинЗеленБуд».
Процесуальні витрати у справі відсутні. Цивільний позов не заявлявся.
Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області. Вирок суду з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України, не може бути оскарженим в апеляційному порядку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після проголошення.
Суддя ОСОБА_7