Справа № 357/2188/26
1-кп/357/628/26
23.02.2026 м. Біла Церква
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши в спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026116030000018, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.01.2026 за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Клочки Білоцерківського району Київської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період військової частини НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України,
06.06.2025 солдата ОСОБА_2 , призваного на військову службу під час мобілізації на особливий період, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №202/нст призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти цієї ж військової частини.
Солдат ОСОБА_2 , як військовослужбовець Збройних Сил України, повинен керуватися вимогами ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 4, 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які зобов'язують його свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованими, не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, не допускати негідних вчинків.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» (далі по тексту - Закон), обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, включених до таблиці 1 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770 (далі по тексту - Перелік), допускається для використання у медичній практиці за призначенням лікаря, а також у цілях, передбачених статтями 19, 20 та 23 цього Закону, а саме: використання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у експертній і оперативно-розшуковій діяльності (ст. 19 Закону); діяльність з використання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у наукових та навчальних цілях, яка дозволяється лише юридичним особам за наявності відповідної ліцензії (ст. 20 Закону); використання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у ветеринарній медицині (ст. 23 Закону).
Проте, в порушення вищевказаних норм законодавства України, ОСОБА_2 , 16.01.2026 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, 16.01.2026 близько 20:00 год ОСОБА_2 перебуваючи поблизу вхідних дверей до будівлі Білоцерківського національного аграрного університету, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Біла Церква, площа Соборна, 8/1, знайшов на землі та взяв до рук паперовий згорток, всередині якого знаходилась кристалоподібна речовина білого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - «PVP», масою 0,831 г.
У подальшому, 16.01.2026 близько 20:00 год оглянувши вміст паперового згортку, ОСОБА_2 пересвідчився, що дана речовина є психотропною речовиною PVP, оскільки він раніше мав досвід її вживання та маючи умисел на незаконне придбання психотропної речовини без мети збуту та умисел на незаконне зберігання психотропної речовини без мети збуту, поклав знайдений ним паперовий згорток, всередині якого знаходилась кристалоподібна речовина білого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - «PVP», масою 0,831 г до правої кишені штанів, в які був одягнений, тим самим почавши незаконно зберігати психотропну речовину при собі для власного вживання без мети збуту, чим вчинив незаконне придбання психотропної речовини без мети збуту та незаконне зберігання психотропної речовини без мети збуту.
У подальшому о 21:56 год 16.01.2026 поблизу будинку №11-А по проспекту Князя Володимира у м. Білій Церкві Київської області ОСОБА_2 був зупинений працівниками поліції.
Далі о 22:36 год 16.01.2026 під час проведення дізнавачем огляду місця події поблизу будинку №11-А по проспекту Князя Володимира у м. Білій Церкві Київської області, ОСОБА_2 з правої кишені штанів, в які останній був одягнений, добровільно витягнув та видав знайдений ним паперовий згорток, всередині якого знаходилась кристалоподібна речовина білого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - «PVP», масою 0,831 г, що відповідно до таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 01.08.2000 № 188 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 29.07.2010 № 634), перевищує її невеликий розмір.
Таким чином, ОСОБА_2 обвинувачується у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини без мети збуту, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
Положеннями ч. 2 та 3 ст. 381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
Прокурор надіслав до суду обвинувальний акт з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні, в якому зазначено, що враховуючи те, що підозрюваний беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, у відповідності до положень ч. 1 ст. 302 КПК України просить суд розглянути кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 302 КПК України до обвинувального акту додано письмову заяву обвинуваченого ОСОБА_2 , складену в присутності захисника - адвоката ОСОБА_3 , в якій ОСОБА_2 зазначає про те, що беззаперечно визнає винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинам та згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності у спрощеному провадженні.
Також, у вказаній заяві ОСОБА_2 зазначив, що йому роз'яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
У даній заяві захисником ОСОБА_3 підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваним, його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності.
Положеннями ч. 2 та ч. 3 ст.381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту.
Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, його заяву, в якій він зазначає, що беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, згоден із встановленими під час дізнання обставинами, згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням клопотання інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснювалось.
Суд відповідно до вимог ст. 382 ч. 2 КПК України визнає встановленим, що органом досудового розслідування встановлені обставини вчинення ОСОБА_2 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Суд встановив, що обвинувачений ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат ОСОБА_3 , обставини вчинення кримінального поступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України не оспорює, свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального проступку визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.
Суд, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом та оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України доведена повністю поза розумним сумнівом.
Таким чином дії обвинуваченого ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 309 КК України як незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту.
Згідно із ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання ОСОБА_2 , суд, відповідно до вимог ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.
Обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України, є кримінальним проступком за вчинення якого передбачене покарання у виді: штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або пробаційний нагляд на строк до п'яти років, або обмеження волі на той самий строк.
Обвинувачений ОСОБА_2 військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період військової частини НОМЕР_1 , 22.07.2025 самовільно залишив військову частину, 17.09.2025 ТУ ДБР прийнято рішення про внесення відомостей до ЄРДР, має постійне місце проживання, медичну допомогу у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не отримує, раніше не судимий.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставини, які обтяжують покарання згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
З врахуванням всіх обставин справи, ступеня тяжкості, обставини вчиненого кримінального проступку, і даних про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшує відповідальність та відсутність обтяжуючих його покарання обставин, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_2 необхідно призначити покарання, в межах санкції ч. 1 ст. 309 КК України.
Вирішуючи питання про призначення менш суворого покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 309 КК України, суд зазначає, що поряд з іншими видами покарань, вказаною нормою закону передбачено також штраф. Призначаючи покарання у виді штрафу і визначаючи його розмір, суди мають враховувати майновий стан обвинуваченого. Майновий стан винного є поняттям оціночним. Для оцінки майнового стану винного слід, зокрема, враховувати розмір заробітної плати, пенсії чи стипендії такої особи; грошових доходів та інше.
Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а також принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання зважаючи на те, що обвинувачений раніше не судимий, офіційно працевлаштований, тобто має фінансові можливості заплатити штраф, у разі призначення такого покарання, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 , можливе без ізоляції його від суспільства, а тому призначає обвинуваченому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн.
Суд переконаний, що визначена ним вид і міра покарання, є необхідною і достатньою для можливого виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним та іншими особами нових кримінальних правопорушень. Таке покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності з урахуванням того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи), а також призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
На думку суду застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 покарання у виді штрафу буде справедливим та достатнім і необхідним для виправлення останнього. Призначення йому покарання пов'язаного з ізоляцією від суспільства буде явно несправедливим через суворість, враховуючи його відношення до вчиненого, обставину, яка пом'якшує покарання.
В ході досудового розслідування стосовно ОСОБА_2 запобіжний захід не застосовувався.
Процесуальні витрати на проведення експертизи від 22.01.2026 № СЕ-19/111-26/2601-НЗПРАП підлягають стягненню з обвинуваченого згідно вимог ст. 124 КПК України.
Долю речових доказів вирішити згідно вимог ст. 100 КПК України.
Цивільний позов у справі не заявлено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 100, 124, 301, 302, 368-374, 381-382, 394 КПК України, суд
ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн (сімнадцять тисяч гривень).
Запобіжний захід ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу не обирати.
Речові докази по справі, а саме:
змив з поверхні поліетиленового згортку, який поміщено до паперового конверту, вилучений під час проведення огляду місця події по проспекту Князя Володимира в м. Біла Церква Київської області, який згідно квитанції № 23 від 23.01.2026, переданий на зберігання до камери зберігання речових доказів Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області після набрання вироком законної сили - знищити;
психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,831 г, яка упакована до спеціального пакету № 6631972, згідно квитанції № 24 від 23.01.2026, передана на зберігання до камери зберігання речових доказів Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області після набрання вироком законної сили - знищити;
мобільний телефон марки "Айфон" чорного кольору, який відповідно до розписки від 07.02.20216 переданий ОСОБА_2 , після набрання вироком законної сили залишити в розпорядженні останнього.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави витрати на проведення експертизи у розмірі 3 565,60 грн (три тисячі п'ятсот шістдесят п'ять гривень шістдесят копійок).
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному проваджені не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 394 КПК України - вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Суддя ОСОБА_4