Справа № 357/17604/25
Провадження № 2/357/349/26
( ЗАОЧНЕ )
24 лютого 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Ярмола О. Я. ,
при секретарі - Примак А. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів,-
У жовтні 2025 року представник позивача адвокат Мартем'янова Ю.М. звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача пеню за несвоєчасну сплату аліментів в розмірі 288335,63 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 12.02.2016 з відповідача було стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/ 4 частини з усіх видів заробітку, щомісячно, починаючи з 29.12.2015 року і до досягнення дитиною повноліття. На примусовому виконанні у Білоцерківському відділі ДВС у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції знаходиться виконавчий лист з виконання вказаного рішення суду про стягнення аліментів. Відповідач ухилявся від обов'язку, щодо сплати аліментів, в зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 01.10.2025 року становила 3766396,15 грн. Позивач стверджує, що відповідач протягом всього часу виконання рішення суду систематично порушував свої зобов'язання, до лютого 2025 року взагалі не сплачував аліменти, а тому позивач має право на отримання неустойки у розмірі 1 відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
До початку розгляду справи по суті, представник позивача подала заяву про збільшення розміру позовних вимог та просила суд стягнути з відповідача в рахунок неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 511019,13 грн., оскільки згідно оновленої Довідки -розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 08.12.2025 № 287319, борг відповідача станом на 01.12.2025 становить 610764,35 грн., а тому позивач провела новий розрахунок пені станом на 01.10.2025 і просить стягнути з відповідача в рахунок неустойки 511019,13 грн.
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області своєю ухвалою від 08.12.2025 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі в порядку спрощеного провадження, призначив справу до розгляду.
23.12.20925 представник позивача подала до суду заяву про збільшення позовних вимог, просила постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, подала клопотання про долучення доказів, а також подала заяву про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції.
29.12.2025 суддя задовольнила клопотання про участь представника позивача в судових засіданнях в режимі відеоконференції.
09.01.2026 суд постановив ухвалу про перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження до розгляду справи в порядку загального позовного провадження.
30.01.2026 представник позивача подала заяву про розгляд справи за відсутності позивача і її представника.
30.01.2026 ухвалою суду було закрито підготовче провадження у справі і призначено розгляд справи по суті .
В судовому засіданні представник позивача адвокат Мартем'янова Ю.М. підтримала позовні вимоги.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не подав.
З метою вжиття вичерпних заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи та призначене судове засідання, 09.01.2026 судом, у порядку ч.11. ст.128 ЦПК України було опубліковано на офіційному вебсайті «Судової влади України» оголошення про призначення розгляду справи в судовому засіданні 30.01.2026, і таке ж оголошення було розміщено з повторним викликом відповідача на 18.02.2026, що в сукупності з вищевикладеним свідчить про вжиття всіх адекватних, розумних та можливих заходів із метою належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.
На підставі ст.ст. 280-282 ЦПК України, з урахуванням думки сторони позивача, суд постановив провести заочний розгляд даної справи.
Заслухавши позицію сторони позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Так, по справі встановлено, що сторони по справі є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.02.2016 року по справі № 357/18162/15-ц з відповідача ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на користь позивача на утримання їхньої дитини, в розмірі 1 /4 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно починаючи з 29.12.2015 року і до досягнення дитиною повноліття .
Виконавчий лист з виконання вказаного судового рішення по справі № 357/18162/15ц знаходиться на примусовому виконанні у Білоцерківському відділі державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ).
Згідно довідки-розрахунку державного виконавця від 08.12.2025 № 287319, заборгованість відповідача за період з грудня 2015 до 01.12.2025 складає 610 764,35 грн. Відповідач аліменти взагалі не сплачував до 2025 року, а на початку 2025 року здійснив три платежі та частково погасив борг.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Одним із найголовніших та найважливіших обов'язків батьків, що випливає не тільки з усталених моральних принципів нашого суспільства, а й чинного законодавства, є моральне виховання та матеріальне утримання дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. А згідно ч. 3 вказаної статті, право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно вимог ч.1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 визначено, що передбачена ст.196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення аліментів.
Отже, така відповідальність може бути застосована лише за наявності вини боржника, яку необхідно довести. Тобто, якщо заборгованість виникла з незалежних від останнього обставин (хвороба, помилка бухгалтера, фактична неможливість здійснювати виплати з інших поважних причин), пеню на неї нараховувати не можна.
В даному випадку, суд виходить з того, що відповідачем не надано жодного доказу відсутності його вини щодо виникнення боргу по аліментах. Відповідач знає про необхідність виконання рішення суду, обізнаний щодо заборгованості, але не вчинив жодних процесуальних дій, не вказав причини невиконання ним рішення суду про стягнення аліментів.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
А тому, вимога позивача про стягнення неустойки /пені/ за прострочення сплати аліментів підлягає до задоволення.
Отже, відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження №14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Отже, загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:
p=(A1х1%хQ1)+(A2х1%хQ2)+……….(Anх1%хQn), де:
p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць (сума аліментів які не були сплачені);
Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів, починаючи з першого дня першого місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати;
A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць (сума аліментів які не були сплачені);
Q2- кількість днів прострочення сплати суми аліментів, починаючи з першого дня першого місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати;
An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;
Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четверта статті 263 ЦПК України).
Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (частина третя статті 195 СК України).
В даному випадку, державний виконавець здійснив рохзрахунок заборгованості по аліментам, а позивач обрахувала пеню з тієї заборгованості та надала відповідний розрахунок, який відповідає вищенаведеній формулі та який не заперечив і не спростував відповідач.
Пеня за вказаний період (грудень 2015-вересень 2025) становить 511019,13 грн. заборгованість по аліментам за вказаний період обрахована державним виконавцем та становить 566670,28 грн.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, на відповідача покладаються судові витрати у справі.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати, а тому, з урахуванням, що позов подано в системі «Електронний суд», розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача в дохід держави становить - 4088,15 грн.
Також, представник позивача подала докази понесених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 9000 грн. (Договір про надання правничої допомоги від 05.08.2025 та платіжну інструкцію про перерахування суми 9000 грн).
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Положеннями статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.
Враховуючи вищевикладене та аналізуючи надані представником позивача докази в підтвердження здійснення відповідних витрат за укладеним договором про надання правничої допомоги та враховуючи представництво інтересів сторони позивача в судовому засіданні, повне задоволення позовних вимог, враховуючи складність справи та обсяг виконаних робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про задоволення заяви про відшкодування ОСОБА_1 витрат на оплату правничої допомоги адвоката, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача вартість послуг адвоката - 9 000 грн.
Керуючись ст.ст. 13, 81, 133, 137, 141, 142, 258, 259, 264, 265, 268, 270,280-282, 354 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 пеню за прострочення сплати аліментів в сумі 511 019,13 грн. (п'ятсот одинадцять тисяч дев'ятнадцять гривень тринадцять копійок) та витрати на правничу допомогу в сумі 9000 грн. (дев'ять тисяч гривень).
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 в дохід держави судовий збір в сумі 4088 грн 15коп (чотири тисячі вісімдесят вісім гривень п'ятнадцять копійок).
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути скасоване Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яку може бути подано до суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд -якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована : АДРЕСА_1
Відповідач : ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , був зареєстрований : АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення виготовлено 24.02.2026 року.
Суддя О. Я. Ярмола