1Справа № 335/11431/25 2/335/183/2026
20 лютого 2026 року м.Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді: Воробйова А.В., за участі секретаря судового засідання Колесник Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07.02.2023 між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» укладено договір позики №78513387.
Згідно з п.1 договору позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти (позику) на погоджених умовах (строк позики), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Підписанням цього договору відповідач підтверджує ознайомлення на сайті з повною інформацією щодо кредитування, передбаченою ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також погодився, що до моменту підписання договору позики вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, що розміщені на сайті позикодавця, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі (п.5.2. п.5 договору). Правила надання послуг перебувають в загальному доступі, є публічною пропозицією (офертою) в розумінні ст.641,644 ЦК України на укладення договору позики та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. За змістом п.20 договору він укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаціної системи, застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».
14.06.2021 на підставі Договору факторингу №14/06/21, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відступлено права вимоги за плату, до боржників, вказаних в реєстрі.
Згідно з п.1.1. Договору факторингу, згідно умов цього Договору Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (Позики), плату за Позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить Клієнту.
Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах Боржників, які формуються згідно Додатку №1, є невід'ємною частиною Договору.
Згідно з п.1.2 Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід?ємною частиною цього Договору.
Відповідно до Реєстру боржників №8 від 26.07.2023 до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 42000,00 гривень, з яких: 10500,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; ??31500,00 гривень - сума заборгованості за відсотками; ??0.00 гривень - сума заборгованості за пенею.
Відповідно до п.2.1.7. Договору факторингу, як стверджує сторона позивача, на день підписання відповідного Рестру Боржників Право Вимоги, яке відступається за відповідним Рестром Боржників, не перебуває в заставі, заборгованість дійсно має місце та виникла на законних підставах, повністю не погашена, не прощена, не стягнена, права не відступлені третім особам, клієнтом не укладено угод про заміну зобов'язань по поверненню такої заборгованості іншими зобов'язаннями.
За змістом п.1.3, 3.7 зобов'язання по повідомленню боржників по відступленню права вимоги мало бути виконано у передбачені договором строки ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», а в разі отримання сплати від боржників, - перерахувати її факторові.
З моменту отримання права вимоги до відповідача за договором, як зазначено у позовній заяві, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Позивач також стверджує, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за кредитними договорами позику не повернув у визначені строки, що зумовило виникнення вказаної заборгованості.
На підставі наведеного, із посиланням на ст. 509, 512, 516, 525, 526, 530, 549, 599, 610-612, 625, 626, 628, 633, 634, 638, 639, 641, 642, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, наголошуючи, що з моменту отримання (прийняття) позивачем прав вимоги до відповідача за вказаним договором, відповідач заборгованість за договором позики позасудовому порядку не сплатив.
На підставі вищевикладеного, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за договором позики №78513387 від 07.02.2023 року у розмірі 42 000 гривень, з яких: 10 500,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; ??31 500,00 гривень - сума заборгованості за відсотками та судовий збір у розмірі 3 028 гривень.
Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя суду від 25.11.2025 відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Окрім того, відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
11.12.2025 року від представника відповідача Добровольського -адвоката Говорова А.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що вимоги позивача, викладені в позовній заяві, не визнаються повністю. Так позивачем не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що позикодавцем були перераховані грошові кошти відповідачу в розмірах, що передбачені договором позики, а відповідач ці кошти отримав. Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання грошових коштів відповідачем, користування ними. Зазначений розрахунок є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. В той же час, розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року N 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Позивач, укладаючи договір факторингу із первинним кредитором не був позбавлений права вимагати такі документи у первісного кредитора. Крім цього, обов'язок передачі позивачу від первісного кредитора (позикодавця) документації по боржниках передбачена п.п.4.1-4.2. розділу № 4 Договору факторингу. При цьому, представник відповідача відзначає, що позовні вимоги ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" обґрунтовані тим, що розмір заборгованості відповідача за договором позики, становить ту суму, яка передбачена договором факторингу, за яким позивач набув право вимоги до відповідача, як кредитор у зобов'язанні, та зазначена у додатках до нього. Згідно п. 1.1. Договору факторингу, згідно умов цього Договору Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (Позики), плату за Позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить Клієнту. Однак, на момент укладання договору факторингу 14.06.2021 року ще не існувало зобов'язання по договору позики від 07.02.2023 року, а тому договір факторингу саме відносно цього зобов'язання не міг бути укладеним, тому що такого фінансового зобов'язання ще не було і відповідно строк виконання зобов'язань по неіснуючому договору позики не міг настати. Згідно абзацу другому п.п.1.1. Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах Боржників, які формуються згідно Додатку №1 та є невід'ємною частиною Договору. При цьому, матеріали справи не містять додатку № 1 та реєстру боржників, передбачених вищевказаними умовами договору факторингу., а тому договір факторингу наданий не у повному обсязі., що унеможливлює встановлення форми такого Реєстру. В той же час, той документ, який має назву “Реєстр боржників № 8» від 26.07.2023 року та міститься у матеріалах справи, відповідно до якого було передано право вимоги тільки стосовно боржника ОСОБА_1 на загальну суму 42000грн не узгоджується з іншими документами справи, а саме із актом прийому-передачі Реєстру Боржників № 8 від «26» липня 2023 року відповідно до якого первинний кредитор передав позивачу Реєстр боржників із загальною кількістю боржників 6178 осіб на суму 122 764 689,70грн., відтак, наданий до справи реєстр боржників є сумнівним, суперечливим відносно інших документів справи, а тому він не може бути прийнятий у якості доказу по справі. Акт прийому передачі реєстру боржників від 26.07.2023 року, який підтверджує прийняття позивачем реєстру боржників № 8 від первісного кредитора, також не містить суму заборгованості, та будь-яку інформацію стосовно відповідача. Також за умовами п.2.2 Договору позики від 07.02.2023 року встановлено, що строк договору становить 30 днів, тобто до 09.03.2023 року. При цьому, відповідно до таблиці розрахунку заборгованості, який зроблений первинним кредитором, встановлено, що нарахування відсотків здійснено по 07.06.2023 року, ще і по завищеній відсотковій ставці. Позичальник не звертався за продовженням строку користування кредитними коштами, додаткова угода з цього приводу не складалася, однак відповідачем неправомірно було нараховано відсотки по за межами дії договору позики. На підставі викладеного представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
15.12.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що укладення Кредитного договору було здійснено в електронній формі в інформаційно-телекомунікаційній системі (ІТС) Первісного кредитора, тобто лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. Також для укладення Кредитного договору в електронному вигляді дані вносились шляхом заповнення відповідних форм на сайті Первісного кредитора Позичальником власноруч. Таким чином, Кредитний договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, а тому укладання між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт Первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету Кредитний договір між Відповідачем та Первісним кредитором не був би укладений. Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов'язань та які б спростовували суму заборгованості, оскільки Кредитний договір є дійсним та ніким не оскаржений. Крім того, жодних заперечень щодо змісту та/чи умов Правил надання кредиту Відповідачем при укладенні Кредитного договору висловлено не було. Ніяких застережень або зауважень з боку Відповідача, щодо неповного розуміння змісту Кредитного договору або незгоди з умовами Кредитного договору та/або додаткових угод (при їх наявності) під час їх підписання, до суду зі сторони Відповідача не надавалося. У випадку неповного розуміння умов кредитного договору у відповідача була можливість відмовитися від підписання Кредитного договору, якою він не скористався. Отже, підписавши Кредитний договір, Відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами. При укладенні Кредитного договору волевиявлення сторін було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено у формі, встановленій законом, та був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів Позичальником. Відповідач власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю, передбачену законодавством інформацію, перед укладанням Кредитного договору. Також позивач надав суду належні та допустимі докази, які підтверджують факт переходу права грошової вимоги від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» відносно відповідача Твердження Відповідача щодо не доведення Позивачем факту переходу права грошової вимоги є необґрунтованими та безпідставними. Крім цього, договір, укладений між Відповідачем та Первісними кредиторами, Договір факторингу, укладений між Первісним кредитором та ТОВ «ФК «ЄАПБ» у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину. Також позивач не погоджується з розміром правової допомоги відповідача, адже їх розмір встановлений на власний розсуд та належним чином необґрунтований. Вартість правової допомоги є значно завищеною та не відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг та розумності їх вартості, є неспівмірним із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим часом на надання таких послуг (підготовка відзиву не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, справа розглядається без участі представників, не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, а тому не підлягає задоволенню. Також, позивач заначив, що не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів (касовими та меморіальними) на отримання та повернення Відповідачем кредитних коштів за укладеним з Первісним кредитором договору позики, щодо яких виник спір, з тих причин, що Позивач не є первісним кредитором, а дані документи відповідно до п.35 ПОЛОЖЕННЯ Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, формуються, складаються та зберігаються в установі банку який видавав кредит, відповідно до чинного законодавства України відповідальною особою банку. У відповідності до умов укладеного кредитного договору, кошти надаються Позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказану Позичальником при укладанні кредитного договору. При цьому ідентифікація Позичальника здійснюється через банка-емітента, яким видано картку. Отже, доступ до виписок по картці, на яку перераховано кредитні кошти, має банк- емітент та Відповідач. На підставі викладеного позивач просив поновити строк для подання клопотання про витребування доказів та витребувати від АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо наявності у відповідача карткових рахунків, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, стягнути з відповідача понесені витрати та справу розглядати за відсутності представника позивача.
17.12.2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Говорова А.В. надійшли заперечення, згідно яких доказів, що саме відповідач подав заявку, підтвердив умови кредиту, надіслав позивачу одноразовий ідентифікатор, підписав кредитний договір одноразовим ідентифікатором, жодним чином не доведено. Також позичальника не було ідентифіковано належним чином. Також на цей час відсутні будь-які докази, що підтверджують перерахування коштів відповідачу від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» за договором позики № 78513387 від 07.02.2023 року та отримання саме відповідачем вищезазначених коштів. Також попередній розмір витрат на правничу допомогу адвоката узгоджено із клієнтом на підставі домовленості, яка досягнуто на власний розсуд сторін за принципом рівноважної ціни, яка сформувалася на ринку адвокатських послуг, відповідає середньо ринковим цінам на подібні послуги у даному регіоні, та задовольняються судами у м.Запоріжжя. На підставі, викладеного просить відмовити у наданні додаткового строку на подання клопотання про витребування доказів та відмовити у його задоволенні та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 19.12.2025 року клопотання представника про витребування доказів залишено без розгляду.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, в відповіді на відзив просила розглядати справу за відсутності представника позивача, позовні вимоги просила задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, представник відповідача подав заяву про розгляд справи за відсутності представника.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи із наявними письмовими доказами на підтвердження вимог позивача, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню у зв'язку із таким.
Судом встановлено, що 07.02.2023 між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» укладено договір позики №76346886.
Згідно з п.1 договору позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти (позику) на погоджених умовах (строк позики), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Сума позики - 10500 гривень, строк позики - 30 днів, базова процентна ставка - 2,5% на день, 2,70% з понадстрокове користування позикою, дата надання позики 07.02.2023, дата повернення - 09.03.2023.
Підписанням цього договору ОСОБА_1 підтверджує ознайомлення на сайті з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачено ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також погодився, що до моменту підписання договору позики вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті позикодавця, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі (п.5.2 п.5 договору).
За змістом п. 20 договору він укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаціної системи, застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».
У додатку №1 до договору позики наведений графік (таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит).
Крім того, перерахування кредитних коштів (факту надання кредиту у зазначені в договорі дату) та / або використання грошових коштів позичальником стороною позивача не надано.
Судом також встановлено, що 14.06.2021 на підставі Договору факторингу №14/06/21, укладеного між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відступлено позивачу права вимоги за плату, до боржників, вказаних в реєстрі (додатку до договору).
Згідно з п. 1.1. Договору факторингу, згідно умов цього Договору Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (Позики), плату за Позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах Боржників, які формуються згідно Додатку №1, є невід'ємною частиною Договору.
При цьому матеріали справи не містять додатку №1.
Згідно з п.1.2 Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Повідомлення боржника про відступлення права грошової вимоги згідно з п. 1.3 Договору факторингу є зобов'язанням ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», відповідні докази повідомлення до справи не долучені. Зміни до договору були предметом додаткової угоди №2 від 28.07.2021, №7 від 13.06.2022, №9 від 26.07.2023.
За змістом акту прийому-передачі реєстру боржників №8 від 26.07.2023 до вищевказаного договору, на виконання п.1.2, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників №8 кількістю 6178, після чого від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.
Реєстр боржників № 8 від 26.07.2023 року відповідно до якого було передано право вимоги тільки стосовно боржника ОСОБА_1 на загальну суму 42000 грн. не узгоджується із актом прийому-передачі Реєстру Боржників № 8 від «26» липня 2023 року відповідно до якого первинний кредитор передав позивачу Реєстр боржників із загальною кількістю боржників 6178 осіб на суму 122 764 689,70 грн.. Акт прийому передачі реєстру боржників від 26.07.2023 року, який підтверджує прийняття позивачем реєстру боржників № 8 від первісного кредитора, також не містить суму заборгованості, та будь-яку інформацію стосовно відповідача.
Суд окремо наголошує, що договір факторингу наданий до позовної заяви у неповному обсязі, тобто, його детальний зміст, виключний перелік прав та обов'язків сторін, відповідальності, до відома суду не доведено. Зокрема, з наявної копії не можна встановити зміст всіх положень договору.
Таким чином позивачем не підтверджено факт відступлення права вимоги за кредитним договором №78513387 від 07.02.2023 року.
Також, згідно з наявним розрахунком, доданим до позовної заяви, до договору від 07.02.2023, боржник - ОСОБА_1 , первісним кредитором нараховано відсотки у сумі 31 500,00 гривень , без зазначення ставок та періоду нарахування, заборгованість по тілу кредиту - 10 500,00 гривень. В подальшому позивачем не здійснювалось нарахування відсотків. За даними розрахунку заборгованість не погашена, становить 42 000,00 гривень.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Загальні вимоги до доказів врегульовані ст.77-80 ЦПК України, а положеннями ч.1,6 ст.81 ЦПК України чітко врегульовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Слід наголосити, що відповідно до ч.7 ст.81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходить з таких норм чинного законодавства.
За загальним правилом ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених ч.2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Суд при розгляді справи застосовує правовий зміст норм, які регулюють загальні умови, строки виконання зобов'язань учасниками цивільних правовідносин, правові наслідки їх порушень, зокрема, ст. 509, 525-527, 599, 610, 611, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України. Крім того, на дані правовідносини, поширюються положення про договір (ст. 626-629, 631 ЦК України) та положення Закону України «Про захист прав споживачів».
Згідно з ч.1,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно з ч.1 ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ч.1,2 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Главою 73 розділу І книги 5 ЦК України врегульовує положення, що стосуються договору факторингу.
Так, згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові у справі відсутнє (щодо обох договорів), хоча на виконання умов договорів факторингу могло бути витребувано клієнтом. Разом з цим, виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом. Такі відомості стороною відповідача не надані. За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 667/11010/14-ц (провадження № 61-10349св18).
Враховуючи зміст ст.633, 634 ЦК України, суд виходить з того, що споживач фінансових послуг лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Оскільки такі умови договорів приєднання розробляються надавачами певних фінансових, зокрема, банківських послуг, відповідно, вони мають бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим має бути підтверджено, що на час укладення відповідного договору та під час його виконання діють певні вимоги у визначеній редакції.
Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
При цьому, за нормою ч.1 ст.1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ч.2 ст.1056-1 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч.2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
За змістом ч.4,6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно з ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Статтею 12 цього Закону передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, укладення договору в електронній формі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).
Так, відповідно до п. 2 ч.1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази, які у взаємозв'язку з положеннями ст. 44 цього Кодексу повинні використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Отже, учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Норми ЦПК України надають детальну регламентацію строків подання доказів, що, об'єктивно, мінімізує можливі випадки зловживання правами у сфері доказування.
Проте, судом не встановлено належних, допустимих та достовірних доказів перерахування грошових коштів грошей позичальнику в порушення ч.1 ст.1046 ЦК України, за договором, тобто, виникнення грошового зобов'язання відповідача стороною позивача не доведено.
Суд також позбавлений можливості дійти висновку й про набуття права вимоги ТОВ «ЄАПБ» відносно заборгованості ОСОБА_1 , з урахуванням ненадання повних реєстрів боржників, тобто, непідтвердженості включення заборгованості боржника - відповідача у цій справі - до даного реєстру як додатку до договору факторингу та не повідомлення відповідача (боржника) про відступлення права вимоги. Не доведено належними та допустимими доказами й сум, нарахованих в якості відсотків, порядку їх нарахування за договором позики, зокрема, строків та відсоткової ставки, дати припинення нарахування первісним кредитором, крім того, чи здійснювалось нарахування відповідних складових заборгованості дійсно первісним кредитором.
Ч.1 ст.229 ЦПК України передбачено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст.129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
З урахуванням вищенаведених висновків, суд встановив наявність підстав для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.
За приписами ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за пред'явлення позовної заяви до суду у сумі 3 028,00 гривень, слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. 2, 4, 5, 12-13, 19, 76-82, 89, 95, 133, 137, 141, 178, 223, 247, 258-259, 263-265, 272-274, 279, 280-283 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання до суду позовної заяви у сумі 3028,00 гривень залишити за позивачем.
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 20 лютого 2026 року.
Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.30.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя А.В.Воробйов