Справа № 298/1543/25
Номер провадження 2/298/379/25
(заочне)
23 лютого 2026 року с-ще Великий Березний
Великоберезнянський районний суд Закарпатської області у складі: головуючої - судді Зизич В.В., за участю секретаря судового засідання Мельник В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Великий Березний за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту, -
Зміст позовних вимог та позиції учасників справи
У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (далі ТОВ «ФК «Артеміда-Ф») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
Позовна заява мотивована тим, що 31 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_2 укладено договір №1410378 про надання коштів на умовах фінансового кредиту.
Відповідач здійснив всі необхідні дії, спрямовані на укладання кредитного договору шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки (поточний/картковий рахунок НОМЕР_1 , вказаний відповідачем), на рахунок якої в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 7400,00 грн.
На умовах кредитного договору кредитодавець надав відповідачу грошові кошти в розмірі 7400,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язувався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Кредит видавався строком на 29 днів шляхом перерахування (через послуги переказу) кредитодавцем грошових коштів на банківський картковий рахунок, вказаний відповідачем.
22 лютого 2021 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали договір факторингу №015-220221, яке в свою чергу відступило право вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем, на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» на підставі договору факторингу №20240821/1 від 21 серпня 2024 року. Відповідач своїх зобов'язань за договором №1410378 не виконав, внаслідок чого станом на 6 листопада 2025 року утворилась заборгованість у сумі 26973,01 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 7400,00 грн., заборгованість по відсотках (та прострочені відсотки) - 16731,40 грн., заборгованість за пенею - 0,00 грн.; інфляційне збільшення - 2841,61 грн.
За вказаних обставин позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
За результатами здійснених в порядку ст.187 ЦПК України суддею запитів щодо встановлення зареєстрованого місця проживання відповідачки ОСОБА_2 , встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , змінила прізвище на ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 22 грудня 2025 року вказана позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У строк, установлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач відзив на позовну заяву не надав.
У судове засідання 19 лютого 2026 року учасники судового розгляду не з'явилися.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. Справу просив розглядати за відсутності представника позивача, та не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, про що зазначено у прохальній частині позовної заяви.
Відповідач, у судове засідання повторно не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, відзив на позов, заяви про розгляд справи у її відсутності чи відкладення розгляду справи суду не подала. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялася шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання, однак до суду повернулися конверти із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». В силу приписів п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України така поштова кореспонденція вважається врученою належним чином.
Неявка учасників справи, які були належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
19 лютого 2026 року Великоберезнянським районним судом Закарпатської області постановлено про заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення.
За наслідком розгляду даної справи, суд перейшовши до стадії ухвалення судового рішення та у відповідності до положень ч.1 ст.244 ЦПК України відклав судове засідання до 23.02.2026 о 10 год. 00 хв. для ухвалення та проголошення судового рішення.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази на підставі яких встановлені відповідні обставини
Судом установлено, що 31 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та відповідачем укладено Договір №1410378 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису).
Згідно з п. 1.2 на умовах встановлених договором, товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту складає: 7400,00 грн.
Пунктом 1.3 договору визначено строк кредиту 29 днів. Дата повернення кредиту вказується в графіку платежів, що є Додатком №1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього договору.
Тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування кредитом залежить від фактичного виконання клієнтом умов договору та становить: занижена процентна ставка становить 1,90% процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом (693,50 процентів річних), застосовується у межах строку надання кредиту зазначеного у п. 1.3 договору. Стандартна процентна ставка складає 1,90% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (693,50 процентів річних), застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього договору (п.1.4, 1.4.1, 1.4.2). Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (п. 1.8).
Додатком №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1410378 від 31 грудня 2020 року є графік платежів, який відповідачем підписано електронним підписом 31.12.2020 о 10.16.55.
Довідкою вих. №2643_241009093156 від 09.10.2024, наданою ТОВ «Універсальний дата центр» сервіс онлайн платежів іРау.ua, підтверджено успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта: 31.12.2020 10:18:06 на суму 7400,00 грн., маска картки НОМЕР_1 , номер трансакції в системі іРау.ua - 76423945, призначення платежу: Зачислення 7400 грн на карту НОМЕР_1 .
Вказані реквізити номеру карти співпадають з номером карти зазначеним відповідачкою у п.2.1 договору №1410378 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 31.12.2020.
22 лютого 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено Договір факторингу №015-220121, згідно якого ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Лінеура Україна», включно і до ОСОБА_2 згідно витягу з реєстру прав вимоги №015-220221/02 від 19 травня 2021 року, сформованого 21 серпня 2024 року.
21 серпня 2024 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» укладено Договір факторингу №20240821/1, відповідно до якого ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Сіроко Фінанс», включно і до ОСОБА_2 згідно реєстру прав вимоги №20240821/1.
ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» повідомляла ОСОБА_2 про відступлення прав вимоги за договором №1410378, а також про розмір заборгованості та рахунок, на який її слід погасити.
Відповідно до розрахунку заборгованості (виписка з особового рахунку) ОСОБА_2 , станом на 29 травня 2025 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 26973,01 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 7400,00 грн., заборгованість по відсотках (та прострочені відсотки) - 16731,40 грн., заборгованість за пенею - 0,00 грн.; інфляційне збільшення - 2841,61 грн., у даному розрахунку міститься розрахунок суми інфляційного збільшення (період нарахування з 30.01.2021 по 23.02.2022).
У зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору, ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» на адресу проживання останньої 8 жовтня 2024 року направлено досудову вимогу про оплату заборгованості за договором про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту №1410378 від 31.12.2020 в сумі 24131,40 грн. станом на 08.10.2024.
Застосовані норми права
Згідно п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі (п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону (ч.ч. 4, 6ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце.
Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредиторові, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Мотиви та висновки суду
З наданих та досліджених судом доказів убачається, що відповідач 31 грудня 2020 року уклала договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту з первісним кредитором у електронній формі, за яким отримала грошові кошти у кредит, користувалася ними, однак у строки встановлені договором їх не повернула, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за нею, яка на підставі договорів факторингу була відступлена позивачу.
Виходячи з аналізу наведених норм закону та встановлених судом обставин неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором позики, що призвело до виникнення заборгованості, суд, зважаючи на те, що позивач, який отримав право вимоги до відповідача за договорами факторингу, внаслідок такого порушення позбавлений можливості отримати кредитні кошти та проценти, на що він розраховував при укладенні означеного попередньо договору, дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики, а також індекс інфляції.
Судом встановлено, що кінцевий термін погашення позики відповідно до умов Договору №1410378 від 31 грудня 2020 року сторони обумовили до 29 січня 2021 року, а тому починаючи з 30 січня 2021 року у відповідача виникло прострочення за взятими на себе зобов'язаннями.
У свою чергу, нарахування індексу інфляції від простроченої суми за весь час прострочення до 23 лютого 2022 року відповідає вимогам п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.
При цьому судом враховуються аргументи позивача, наведені ним в позові на підтвердження підстав для його задоволення, зокрема щодо порушення відповідачем умов договору та вимог чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, оскільки такі знайшли своє підтвердження в ході дослідження зібраних по справі доказів, які, на переконання суду, є належними, допустимими та достовірними в розумінні ст.ст. 77-79 ЦПК України.
Прийшовши такого висновку, суд зауважує, що протягом розгляду цивільної справи відповідач, з огляду на вимоги ст.ст.12, 81 ЦПК України, не скористався своїми процесуальними правами та не надав до суду жодного належного та допустимого доказу, який би містив інформацію щодо предмету доказування в підтвердження своєчасного виконання своїх зобов'язань за укладеним договором та оспорення розміру заборгованості, а відтак несе ризик настання наслідків, пов'язаних із не вчиненням відповідних процесуальних дій.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Матеріалами справи встановлено, що при зверненні до суду з позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
З огляду на те, що позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Представник позивача також заявив вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн на підставі договору про надання правової допомоги №20251104-2Ш від 4 листопада 2025 року, укладеного між позивачем та адвокатом Бачинським О.М., відповідно до якого останній взяв на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах передбачених цим договором, де у п. 4.2 узгоджено, що у разі ухвалення судом рішення на користь клієнта (задоволення судом позовних вимог у повному обсязі), клієнт зобов'язується сплатити адвокатові винагороду у розмірі 7000 грн.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано копію зазначеного вище договору, розрахунок суми судових витрат на суму 7000,00 грн., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю адвоката.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить з приписів ст. 137 ЦПК України.
Згідно з ч.ч. 1-6 ст ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Частиною 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - ЄСПЛ) на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
Визначаючи суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року в справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року в справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року в справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року в справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на складність справи, яка є малозначною, обсяг виконаних адвокатом робіт, слід дійти висновку про не співмірність розміру заявленого до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн, який є завищеним.
Суд, вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 3500 грн, з урахуванням вимог ст.ст.137, 141 ЦПК України,а саме з урахуванням критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, а також обґрунтованості таких витрат відповідно до предмета спору з урахуванням ціни позову.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (реквізити позивача: код ЄДРПОУ 42655697, IBAN НОМЕР_3 в АТ «ОТП Банк», МФО банку 300528) заборгованість за договором №1410378 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 31.12.2020 в розмірі 26973 (двадцять шість тисяч дев'ятсот сімдесят три) гривні 01 копійка.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (на наступні реквізити: код ЄДРПОУ 42655697, IBAN НОМЕР_3 в АТ «ОТП Банк», МФО банку 300528) судовий збір у розмірі 2422 гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 гривень, всього 5922 (п'ять тисяч дев'ятсот двадцять дві) гривні 40 копійок.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Великоберезнянським районним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», місце знаходження: 79013, м.Львів, вул.С.Бандери, буд.87, офіс 54, код ЄДРПОУ 42655697.
Відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 23 лютого 2026 року.
Суддя Зизич В.В.