Справа № 338/968/25
Провадження № 22-ц/4808/237/26
Головуючий у 1 інстанції Битківський Л. М.
Суддя-доповідач Пнівчук
23 лютого 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої Пнівчук О. В.,
суддів: Луганської В. М., Томин О. О.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Богородчанського районного суду від 05 листопада 2025 року, у складі судді Битківського Л. М., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У липні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось в суд з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 16 грудня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №10452854, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредитні кошти у розмірі 12 000 грн строком на 15 днів, тобто з 16 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів. Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі та надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору. Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість за кредитом яка станом на дату подання позову становить 42 104,49 грн.
13 травня 2021 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та ТОВ «Мілоан» укладено договір про відступлення права вимоги №71-МЛ/Т, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 100452854 від 16 грудня 2020 року.
Позивач просив стягнути з відповідача 42 104,49 грн заборгованості та понесені судові витрати.
Рішенням Богородчанського районного суду від 05 листопада 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» заборгованість за кредитним договором №100452854 від 16 грудня 2020 року у розмірі 42104,49 грн (9747 грн заборгованість за тілом кредиту та 32357,49 грн заборгованість за процентами) та судові витрати у розмірі 2422,40 грн сплаченого судового збору та 4000 грн понесених витрат на правову допомогу.
Повний текст рішення суду складено 28 листопада 2025 року.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Дяків Д. І. подав апеляційну скаргу. Вважає рішення належним чином не обґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального права.
Відповідно до пунктів 1.2-1.4 кредитного договору № 100452854 від 16.12.2020 ОСОБА_1 надавався кредит у розмірі 12 000 грн на 15 днів з 16.12.2020 року по 31.12.2020 року. Проценти за користування кредитом відповідно до умов договору мали бути у розмірі 1 800 грн за весь строк користуванням кредитом. Договір також передбачав можливість пролонгації кредиту на 3, 7, 15 днів залежно від оплаченої комісії і досягнутої угоди між сторонами (п. 2.3.1 кредитного договору).
Відповідно до доданих позивачем доказів розрахунок заборгованості проводився з 16.12.2020 по 30.03.2021, тобто поза строком надання кредиту, що слугувало збільшенню процентів до 32 357, 49 грн. Позивачем не долучено жодного доказу на підтвердження факту наявності згоди між сторонами про пролонгацію строку кредиту боржника.
Вважає нарахування процентів за межами 15 денного строку надання кредиту (до 01.01.2021 року), без наявності підтвердження того, що сторони дійшли згоди про його продовження строку на певну кількість днів (3, 7, 15 днів) протизаконним та необґрунтованим. Однак суд першої інстанції таким доводам відповідача оцінки не надав.
Кредитний договір укладався ще 16.12.2020, а позов подано лише 18 липня 2025 року, тобто поданий з порушенням трьох річного строку позовної давності. Проте суд першої інстанції не дав оцінки даним твердженням та не вказав з яких причин вважає, що строк позовної давності в даному випадку не був пропущений.
Відносно правової допомоги, яку суд стягнув в розмірі 4 000 грн, вважає, що такий розмір є необґрунтовано завищеним та не відповідає тяжкості справи та кількості витрат часу та кількості роботи, яку здійснив представник позивача. Водночас зазначає, що обґрунтованим розміром судових витрат на правову допомогу є сума у 2 000 грн.
Просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач ТОВ «ФК «Кредит Капітал» правом на подачу відзиву не скористався.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (п.1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України).
Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Частиною першою статті 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи категорію справи та ціну позову в даній справі, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Судове рішення, ухвалене судом першої інстанції, вищезазначеним вимогам відповідає.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що між ТОВ «Мілоан» та відповідачем виникли правовідносини внаслідок укладення кредитного договору, право вимоги за яким перейшло до позивача.Відповідач належним чином не виконав взятих на себе зобов'язань, заборгованість за договором кредиту добровільно не погашена. Заборгованість становить 42014,49 грн та складається із заборгованості за тілом кредиту 9747 грн та заборгованості за процентами у розмірі 32357,49 грн.
З таким висновком суду колегія суддів частково не погоджується з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 16 грудня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №100452854, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредитні кошти у розмірі 12000 грн строком на 15 днів, тобто з 16 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року.
Згідно з п.1.5.2 договору проценти за користування кредитом 1800 гривень, які нараховуються за ставкою 1% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором фіксований.
Пунктом 1.6 договору визначено, що стандартна (базова) ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2.3 договору.
13 травня 2021 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та ТОВ «Мілоан» укладено договір про відступлення права вимоги №71-МЛ/Т, відповідно до якого позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №100452854 від 16 грудня 2020 року.
З наданого представником позивача розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №100452854 від 16 грудня 2020 року на день відступлення права вимоги становила 42104,49 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 9747 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків 32357,49 грн.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626,628 ЦК України).
За змістом ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України, кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору.
Істотними умовами кредитного договору, які визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами.
Частинами 2, 3 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У силу ч. 1ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII(далі - Закон №675-VIII)
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону №675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4ст. 11 Закону №675-VIII).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону №675-VIII, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону №675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Положеннями статті 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно приписів абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
У справі, яка переглядається, встановлено, що 16 грудня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №100452854, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредитні кошти у розмірі 12000 грн строком на 15 днів.
Відповідно до п.п 1.5.2, 1.6. проценти за користування кредитом 18000 грн, які нараховуються за ставкою 1,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
У зв'язку з тим, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, суму отриманих коштів не повернув, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність визначених законом підстав для стягнення з позичальника на користь позивача заборгованості по тілу кредиту у сумі 9747 грн.
Щодо вимог позову про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками у сумі 32357,49 грн, апеляційний суд виходить із наступного.
Частинами першою-третьою статті 10561-1 визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
За змістом статті 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №300/438/18.
У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 2.2.3 договору, якщо після настання дати, встановленої п. 1.4. договору позичальник продовжуватиме користуватись кредитом, проценти за стандартною (базовою) ставкою будуть нараховуватись протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинено або припинено товариством в односторонньому порядку.
Незважаючи на інші умови договору сторони домовились, що якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватися кредитом після спливу терміну (дати) повернення кредиту, проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п. 1.6. договору в період прострочення позичальника нараховуються за вибором позикодавця в якості процентів за користування кредитом або в якості процентів передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 2.3.2. позичальник за наявності відповідної пропозиції позичальника має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах, на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту наведені у таблиці нижче: Строк продовження, днів Максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту 3 дні - 3.00 відсотки, 7 днів - 5.00 відсотків, 15 днів - 10.00 відсотків.
Пунктом 2.3.2. волевиявлення позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту ту укладення угоди про це, згідно п. 6.14. правил, підтверджується здійсненням нив відповідного платежу у спосіб, визначений п. 2.5. договору.
Враховуючи визначений кредитним договором строк кредитування (до 31.12.2020), а також визначений пунктом 2.3.1.2 договору порядок пролонгації строку кредитування з урахуванням користування ОСОБА_1 кредитними коштами після завершення строку кредитування, строк кредитування закінчився 06.02.2021 після останньої пролонгації.
Автоматична пролонгація договору на 60 днів за підвищеною ставкою 5% виключно через факт неповернення коштів, суперечать природі договору споживчого кредитування та вимогам закону. Згідно зі статтями 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», будь-яка зміна істотних умов договору, зокрема строку повернення кредиту та розміру процентної ставки, потребує чіткої та однозначної згоди споживача.
Як видно з відомостей про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_1 30.12.2020 сплатив комісію за пролонгацію у розмірі 1200 грн, тіло кредиту - 1200 грн та проценти по кредиту - 504 грн, 15.01.2021 відповідач сплатив комісію за пролонгацію у розмірі 540 грн, тіло кредиту - 540 грн та проценти по кредиту - 580 грн, також 22.01.2021 сплатив комісію за пролонгацію у розмірі 523 грн, тіло кредиту - 513 грн та проценти по кредиту - 608 грн.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів (зокрема, акцептованих додаткових угод, доказів сплати комісій за пролонгацію тощо), які б свідчили про волевиявлення позичальника на продовження строку дії договору після 22.01.2021 на нових, значно гірших умовах. Сам лише факт прострочення повернення кредиту не може вважатися згодою на продовження строку користування ним.
Оскільки позивач заявив вимогу саме про стягнення процентів за користування кредитом (ст. 1048 ЦК України), а не штрафних санкцій чи 3% річних та інфляційних втрат (ст. 625 ЦК України), нарахування процентів за період після 06.02.2021 є безпідставним.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за відсотками (плати за користування кредитом) після закінчення попередньо визначеного строку кредитування, який було пролонговано відповідно до умов договору, у розмірі 7 027,29 грн за період з 17.12.2020 по 06.02.2021.
Таким чином, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про стягнення процентів за користування кредитом, невірно розрахував заборгованість та стягнув проценти у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції помилково розрахував заборгованість відповідача перед позивачем у строк до 30.03.2021.
З огляду на наведене рішення суду, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України слід змінити, стягнувши ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит Капітал» заборгованість за кредитним договором №100452854 від 16 грудня 2020 року у розмірі 16 774,29 грн, з яких 9 747 грн заборгованість за тілом кредиту та 7 027,29 грн заборгованість за процентами.
Щодо доводів апеляційної скарги щодо пропуску строків позовної давності, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392, враховуючи зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином, в період з 02 квітня 2020 року по 01 липня 2023 року було зупинено всі строки позовної давності на підставі п.12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Воєнний стан неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.
Згідно розділу «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 19, за змістом якого, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу продовжуються на строк його дії.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить висновку, що позов поданий у строки, визначені законом, та вони позивачем не пропущені. Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження під час перегляду справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
Так, за подання позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, а за подання відповідачем апеляційної скарги - 3 633,60 грн.
Враховуючи, що судом апеляційної інстанції частково задоволено позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 964,84 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції, а з позивача ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» 2186,33 грн судового збору за розгляд справи апеляційним судом. Отже, шляхом взаємного зарахування з ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» на користь відповідача слід стягнути 1 221,49 грн судового збору.
Згідно з положеннями частин першої-п'ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі № 15/8/203/20.
Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
До позовної заяви було долучено копію ордеру №1381377, копію договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, копію акту наданих послуг №102 від 06.07.2025, та детальний опис наданих послуг до акту №102, згідно яких сума наданих послуг склала 8 000,00 грн.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, про те що розмір вказаних витрат є завищеним, та підлягає зменшенню до 4000 грн, що буде співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи.
Враховуючи викладене, з урахуванням часткового задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Дяків Дмитро Іванович, задовольнити частково.
Рішення Богородчанського районного суду від 05 листопада 2025 року змінити:
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, місце знаходження м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд 1. корпус 28) заборгованість за кредитним договором №100452854 від 16 грудня 2020 року у розмірі 16 774,29 грн, з яких 9 747 грн заборгованість за тілом кредиту та 7 027,29 грн заборгованість за процентами.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, місце знаходження м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд 1. корпус 28) на користьОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ) витрат по оплаті судового збору у розмірі 1 221,49 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, місце знаходження м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд 1. корпус 28) 2 000 грн понесених витрат на правову допомогу.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуюча О. В. Пнівчук
Судді: В. М. Луганська
О. О. Томин