Справа № 404/578/26
Номер провадження 1-кс/404/889/26
23 лютого 2026 року м. Кропивницький
Слідчий суддя Фортечного районного суду міста Кропивницького ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого СВ ВП №2 Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_3 , погодженого прокурором Кропивницької окружної прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно по матеріалам кримінального провадження №42025122010000152, з попередньою кваліфікацією за ч.4 ст. 191 КК України, -
Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді Фортечного районного суду міста Кропивницького з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене 20.02.2026 під час обшуку комплексу по АДРЕСА_1 .
Клопотання обґрунтовано тим, що заявлене до арешту майно визнано речовим доказом по кримінальному провадженню, відповідає критеріям ч. 2 ст.167 КПК України. Мета звернення - збереження речових доказів, повне, всебічне дослідження усіх обставин кримінального правопорушення, встановлення повного кола причетних осіб.
За версією представників сторони обвинувачення збереження речових доказів необхідно для доведення в суді факту привласнення державних коштів службовими особами шахти «Інгульська» ДП «Схід ГЗК», за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
Слідчий в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд клопотання без його участі.
Відповідно до ч.4 ст.107 КПК України розгляд клопотання проведено за відсутності учасників процесу та без фіксації судового процесу технічними засобами.
При проведенні обшуку по вул. Шахтарська, 7 в селі Неопалимівка, Кропивницького району, Кіровоградської області слідчі виявили та вилучили речі, які оглянули і постановою слідчого від 20.02.2026 року визнали речовим доказом, тобто будуть використані при доказуванні в суді.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів .
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Зважаючи на сукупність наявних доказів, прокурор у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, правильно звернувся з клопотанням про накладення арешту на речі та документи з тих підстав, що вони є речовими доказами у даному кримінальному провадженні. Майно, яке є речовим доказом та відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання)
У випадку повернення майна заявленого до арешту, є розумні підстави вважати, що вищезазначені речі та документи можуть бути приховані, передані, пошкоджені або знищені. Таким чином, арешт на це майно з підстав передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна.
Такий висновок узгоджується з практикою застосування ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону. Досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий і надмірний тягар для особи.
На початковій стадії досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні виправдана потреба у тимчасовому втручанні в права та інтереси власників та володільців майна, шляхом накладення арешту, заборони користування та розпорядження речами, з метою запобігання зникнення, знищення, пошкодження, зміни. Держава гарантує право громадянина на забезпечення проведення ефективного досудового розслідування. Досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру( п. 2 ч. 1 ст. 219 КПК України). Під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані у розумні строки (ч.1 ст.28 КПК України). Розумними вважаються строки, що є необхідно об'єктивними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Критерієм для їх визначення є: складність провадження, кількість підозрюваних і кримінальних правопорушень, обсяг і специфіка процесуальних дій для досягнення мети кримінального провадження.
Тимчасове обмеження Конституційних прав власника/володільця має незначний строковий характер.
Прокурор надав достатні данні: результати зафіксовані в протоколах: допиту свідків, обшуку, огляду предметів, на підставі яких доводиться обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування арешту майна (п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України). Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що факт визнання речовим доказом, необхідність проведення спеціальних досліджень, ризик знищення майна, є достатніми умовами для застосування щодо цього майна співрозмірного заходу забезпечення кримінального провадження, яким є накладення арешту на майно.
Прокурор правильно зазначає про необхідність в подальшому забезпечити проведення експертиз, при цьому предметом спеціальних досліджень будуть речові докази - вилучені речі, тому є ризик відчуження/знищення, а відтак і нагальна потреба у забезпеченні належного зберігання речового доказу у кримінальному провадженні, безперешкодного доступу сторони кримінального провадження до зазначеного майна під час виконання вимог ст. 290 КПК України. Безпосереднього дослідження судами речових доказів.
Негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, не встановлено. Арешт суттєво не позначитися на інтересах власників володільців і третіх осіб.
Додержуючись вимог частини 1 та 2 ст. 22 та ст.26 КПК України, клопотання вирішено в межах заявлених вимог, доводів і долучених до клопотання доказів. Засада диспозитивності (ч. 3 ст. 22 КПК України), зобов'язує слідчого суддю вирішити лише ті питання, що віднесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень.
Згідно ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є забезпечення повного та неупередженого розслідування і судового розгляду. Тому збереження вилучених речей і документів забезпечить захист прав свобод та інтересів учасників кримінального провадження, оскільки вони на умовах змагальності, використовуючи арештовані речові докази можуть спростувати доводи протилежної сторони чи підтвердити власну версію досліджуваних подій.
З урахуванням викладеного і керуючись ст. 170-173 КПК України, -
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на майно, вилучене 20.02.2026 в ході обшуку комплексу по АДРЕСА_1 , а саме:
- наказ № 92 о/с від 27.03.2023 року на 2 аркушах;
- лист за вих. № 01-05/1546 від 18.07.2024 року на 1 аркуші;
- акт перевірки стану організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів від 16.06.2025 року № 15164 на 9 аркушах;
- функціональні обов'язки з ведення військового обліку призовників військовозобов'язаних від 15.08.2024 року на 8 аркушах;
- посадова інструкція відповідального за ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних від 15.08.2024 року на 13 аркушах;
- наказ № 44-к від 27.01.2025 року на 2 аркушах;
- довідка за вих. № 24 від 20.02.2026 року на 1 аркуші;
- наказ № 321 о/с від 20.12.2022 року на 1 аркуші;
- наказ № 88 о/с від 24.03.2023 року на 1 аркуші;
- наказ № 520 к від 13.11.2023 року на 1 аркуші;
- наказ № 531 к від 04.11.2024 року на 1 аркуші;
- наказ № 339 к від 04.08.2025 року на 1 аркуші;
- наказ № 460 к від 20.10.2025 року на 1 аркуші;
- табеля робочого часу з грудня 2022 року по лютий 2026 року на 39 аркушах;
- посадова інструкція керівника групи по роботі з персоналом на 10 аркушах.
- жорсткий диск з назвою WesternDigital 320 Gb, MDL: WD3200AAKX-001CAO з наклейкою зі штрих-кодом 2500000092619, який поміщено та упаковано до спеціального пакету № CRI1164050 з підписами учасників слідчої дії;
- жорсткий диск з назвою HD256GJ, S/N: S2BHJ90Z60606, який поміщено та упаковано до спеціального пакету № CRI1164152 з підписами учасників слідчої дії, власником та володільцем яких є Міністерство палива та енергетики України та Інгульська шахта ДП «Схід ГЗК».
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні ухвали - після постановлення ухвали апеляційним судом при відхиленні апеляції.
Слідчий суддя Фортечного районного суду
міста Кропивницького ОСОБА_1