Справа № 352/377/26
Провадження № 1-кс/352/83/26
23 лютого 2026 рокум. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Тисменицького районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника заявника - адвоката ОСОБА_3 , розглянувши скаргу ОСОБА_4 на постанову слідчого СВ Відділення поліції № 1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_5 від 19.01.2026 про відмову у визнанні потерпілою у кримінальному провадженні №42025090000000140 від 05.12.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України,
20 лютого 2026 року представник заявниці ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді зі скаргою, в якій просив скасувати постанову слідчого від 19.01.2026 про відмову у визнанні ОСОБА_4 потерпілою у кримінальному провадженні №42025090000000140 від 05.12.2025, зобов'язати слідчого залучити її в якості потерпілої.
В обґрунтування скарги вказав, що 13 лютого 2026 року заявниця повторно звернулася до слідчого із заявою про залучення її до кримінального провадження як потерпілої, обґрунтовуючи таке клопотання, зокрема, спричиненням їй майнової, фізичної та моральної шкоди, посилаючись на відповідь ДІАМ та інші додані матеріали. Постановою слідчого ОСОБА_6 від 19 лютого 2026 року (яку помилково датовано 19 січня 2026 року) у задоволенні заяви відмовлено. Зазначена постанова є необґрунтованою та підлягає скасуванню з таких підстав.
По-перше, слідчим неправильно застосовано положення частини 5 статті 55 КПК України та фактично підмінено критерії визначення потерпілого посиланням на публічно-правовий характер кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-2 КК України. Сам по собі публічно-правовий характер цього складу злочину не виключає можливості заподіяння конкретній фізичній особі моральної, майнової чи фізичної шкоди. Стаття 55 КПК України не містить жодних винятків щодо неможливості існування потерпілого у кримінальних провадженнях про корупційні або службові кримінальні правопорушення. Ключовим критерієм є наявність шкоди, заподіяної конкретній особі. У межах даного кримінального провадження заявниця обґрунтовано стверджує про заподіяння їй майнової та моральної шкоди, що пов'язана з можливим приховуванням активів або майнових інтересів суб'єкта декларування. Такі дії можуть створювати або маскувати конфлікт інтересів, сприяти уникненню контролю та забезпечувати продовження дій, які безпосередньо впливають на її права власності та користування майном.
По-друге, висновок слідчого про те, що шкода завдається виключно державі, є передчасним і теоретично необґрунтованим. Постанова не містить аналізу поданих заявницею матеріалів і не містить конкретних фактичних даних, які б свідчили про очевидну відсутність шкоди саме заявниці. Повторна заява була подана не формально, а у зв'язку з отриманням нових доказів та уточнених відомостей. Зокрема, офіційні відповіді ДІАМ містять інформацію про наявність документів у реєстрі будівельної діяльності щодо конкретних кадастрових номерів, а також інші ідентифікаційні дані щодо об'єкта будівництва. Зазначені відомості є релевантними для встановлення: хто є замовником будівельних робіт; чи відображені відповідні активи, права користування та витрати у декларації суб'єкта декларування; чи існує зв'язок між можливим приховуванням активів і діями, що порушують права заявниці; чи є підстави для внесення додаткових відомостей до матеріалів кримінального провадження.
По-третє, оскаржувана постанова не відповідає вимогам статті 110 КПК України щодо належного мотивування процесуального рішення. Вона містить загальні формулювання без аналізу конкретних обставин та доказів, не містить оцінки причинно-наслідкового зв'язку між можливими протиправними діями та шкодою, на яку посилається заявниця. Подані документи не були предметом належної перевірки та правової оцінки.
По-четверте, відмова у визнанні потерпілою істотно обмежує процесуальні права заявниці та суперечить завданням кримінального провадження. Визнання особи потерпілою забезпечує реалізацію прав, передбачених статтею 56 КПК України, зокрема право подавати докази, заявляти клопотання, отримувати копії процесуальних рішень, брати участь у слідчих (розшукових) діях тощо. Натомість безпідставна відмова фактично позбавляє заявницю процесуальних інструментів впливу на повноту та ефективність розслідування обставин, які безпосередньо стосуються її майнових інтересів. Таке обмеження є неприпустимим за відсутності очевидних та достатніх підстав для висновку про відсутність шкоди. Завдання кримінального провадження полягає, зокрема, у захисті прав та законних інтересів осіб, які постраждали від кримінального правопорушення, а також у забезпеченні швидкого, повного та неупередженого розслідування. Оскаржувана постанова цим завданням не відповідає. З огляду на викладене, постанова слідчого підлягає скасуванню, а ОСОБА_4 має право бути визнаною потерпілою, відповідно до ст.55 КПК України.
У судовому засіданні представник заявниці - адвокат ОСОБА_3 вимоги скарги підтримав, просив задовольнити на підставах, викладених у скарзі.
Слідчий ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, однак подав заяву про розгляд скарги за його відсутності. У задоволенні скарги просив відмовити, посилаючись на те, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою. Зазначив, що в постанові повно і належним чином викладено обставини, які відповідають матеріалам досудового розслідування. Просив звернути увагу, що предметом даного кримінального провадження є можливе подання недостовірних відомостей у майновій декларації, що посягає на публічні інтереси держави у сфері фінансового контролю. З матеріалів кримінального провадження, не вбачається даних про заподіяння ОСОБА_4 прямої майнової чи моральної шкоди саме внаслідок інкримінованого кримінального правопорушення. Причинно-наслідковий зв'язок між предметом досудового розслідування та шкодою, на яку посилається заявниця, на його думку, відсутній. У зв'язку з цим слідчий вважає, що підстави для визнання її потерпілою у даному кримінальному провадженні відсутні. Крім того, зазначив, що в інших кримінальних провадженнях, відкритих органами поліції, заявницю вже визнано потерпілою. У межах тих проваджень досліджуються обставини фактичного заподіяння їй шкоди. Однак саме по собі це, на переконання слідчого, не створює обов'язку для визнання її потерпілою у цьому кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 366-2 КК України.
Заслухавши пояснення представника заявниці, дослідивши скаргу та доданні документи, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Так, слідчим суддею встановлено, що СВ ВП №1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025090000000140 від 05.12.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України, за фактом можливого внесення недостовірної інформації до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2025 рік начальником відділу державних відносин Тисменицької міської ради Івано-Франківської області ОСОБА_8 .
13.02.2026 ОСОБА_4 , через свого представника - адвоката ОСОБА_3 , звернулася до слідчого із заявою про визнання її потерпілою у кримінальному провадженні. В обґрунтування заяви вказала, що вона є особою, права та законні інтереси якої безпосередньо пов'язані з предметною сферою перевірки. Зазначено, що з 2012 року вона бере участь у багаторічних судових та реєстраційних процедурах щодо домоволодіння та земельних ділянок у селі Чукалівка Івано-Франківського району Івано-Франківської області. Крім того, паралельно з досудовим розслідуванням триває багаторічний цивільний спір щодо спільного майна заявниці, а також мають місце спроби накласти арешт на це майно. Заявниця зазначає, що внаслідок дій осіб, які перевіряються в межах даного кримінального провадження, їй завдана така шкода: майнова - порушення та загроза порушення прав власності на майно, витрати на правовий захист; моральна - тривала правова невизначеність, втручання у право на житло та мирне володіння майном, психоемоційні страждання; фізична - погіршення стану здоров'я через хронічний стрес. Враховуючи зазначене, заявниця має безпосередній правовий інтерес у встановленні фактичних обставин, що перевіряються в межах цього кримінального провадження, а також у реалізації процесуальних прав потерпілої для подання доказів та забезпечення повноти і об'єктивності розслідування.
Постановою слідчого СВ Відділення поліції № 1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_5 від 19.01.2026 (що підписана електронним підписом 19.02.2026), ОСОБА_4 було відмовлено у визнанні потерпілою. Мотивуючи вказану постанову слідчий вказав, що досудове розслідування розпочато у зв'язку з внесенням недостовірної інформації до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2025 рік начальником відділу земельних відносин Тисменицької міської ради Івано-Франківської області ОСОБА_8 . У межах кримінального провадження надійшла заява адвоката ОСОБА_3 в інтересах заявниці, в якій він просив визнати її потерпілою у зв'язку із завданням майнової, моральної та фізичної шкоди у зв'язку з тривалим конфліктом щодо належного їй нерухомого майна. Разом із тим, зі змісту заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що наведені обставини стосуються цивільно-правових, іпотечних, реєстраційних та судових спорів щодо нерухомого майна, що тривають з 2012 року, а також інших кримінальних проваджень, предметом яких є можливі незаконні дії щодо привласнення чи реєстрації майна. Водночас предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні за частиною 1 статті 366-2 Кримінального кодексу України є можливе подання недостовірних відомостей у декларації службової особи, що посягає на встановлений законом порядок фінансового контролю та публічні інтереси держави. Слідчий вказав, що заявницею не наведено, а з матеріалів провадження не вбачається, даних, які б свідчили про завдання їй прямої майнової, моральної або фізичної шкоди саме внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366-2 КК України. Таким чином, відсутній безпосередній причинний зв'язок між можливими діями, що перевіряються у межах цього провадження, та шкодою, на яку посилається заявниця. Крім того, визнання заявниці потерпілою у інших кримінальних провадженнях не є підставою та не створює правового обов'язку для визнання її потерпілою у даному кримінальному провадженні. Слідчий також зазначив, що вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366-2 КК України, за своєю правовою природою посягає на публічні інтереси держави, а саме на встановлений законом порядок фінансового контролю, принципи відкритості та доброчесності публічної служби. Подання завідомо недостовірної інформації до декларації особами, які виконують функції державного або місцевого самоврядування, завдає шкоди не конкретній фізичній особі, а державі та суспільству в цілому, підриває довіру до органів влади, унеможливлює належне здійснення контролю за доходами та майновим станом публічних службовців. Отже, доводи заявниці свідчать про її заінтересованість у результатах досудового розслідування, однак така заінтересованість не є тотожною статусу потерпілого у розумінні статті 55 КПК України та не підтверджує факт завдання їй шкоди саме внаслідок вчинення правопорушення, що розслідується у цьому провадженні.
Згідно з частиною 1 статті 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку передбаченому цим кодексом.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування встановлено статтями 303-308 КПК.
Пунктами 1-11 частини 1 статті 303 КПК визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні, а згідно частини 2 статті 303 КПК скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування та можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього кодексу.
Зокрема пунктом 5 частини 1 статті 303 КПК передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Частиною 2 статті 307 КПК визначено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Відповідно до частин 1-5 статті 55 КПК, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілим не може бути особа, якій моральна шкода завдана як представнику юридичної особи чи певної частини суспільства. За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Частиною 1 статті 60 КПК визначено, що заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.
При цьому за частиною 2 статті 60 КПК, заявник має право: 1) отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію; 1-1) отримувати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань; 2) подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи; 3) отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.
Частиною 1 статті 128 КПК визначено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
За змістом наведених норм, КПК чітко відокремлює процесуальні статуси заявника та потерпілого із різними обсягами їх процесуальних прав, а також визначає, що безумовною підставою для набуття будь-якою особою статусу потерпілого у кримінальному провадженні є факт реального та безпосереднього завдання їй шкоди кримінальним правопорушенням, що дає право вимоги відшкодування такої шкоди в порядку цивільного судочинства в межах кримінального провадження за умови доведення такого факту належними та допустимими доказами.
За змістом ч.5 ст.40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
Відповідно до ч.5 ст.110 КПК України, постанова слідчого, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
В межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_4 вважає себе потерпілою від кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366-2 КК України.
Згідно з диспозицією ч.1 ст.366 КК України кримінальна відповідальність наступає за умисне внесення суб'єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України "Про запобігання корупції", якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 750 до 2500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366-2 КК України, є формальним, тобто таким, який є закінченим з моменту вчинення дій, вказаних у диспозиції статті.
Основний безпосередній об'єкт кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України, можна розглядати у широкому та вузькому розумінні. У широкому - це суспільні відносини, що забезпечують проведення фінансового контролю за особами, уповноваженими на виконання функцій держави, або місцевого самоврядування. У вузькому розумінні - це суспільні відносини, що забезпечують порядок декларування осіб, уповноважених на виконання функцій держави, або місцевого самоврядування.
Предметом виступає декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування при цьому, предметом можуть виступати такі види декларацій: щорічна, перед звільненням, після звільнення.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 366-2, характеризується кримінально протиправною дією, що полягає у поданні в декларацію завідомо недостовірних відомостей, що відрізняються від достовірних на встановлену в законі суму.
Тобто, кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 366-2 КК України, відносяться до злочинів з формальним складом для наявності об'єктивної сторони якого не є обов'язковим настання суспільно-небезпечних наслідків, зокрема спричинення шкоди.
Водночас, КПК України допускає можливість відмови у визнанні особи потерпілим в разі неможливості визнання потерпілим конкретної особи, виходячи з кримінально правової характеристики кримінального правопорушення, у разі відсутності шкоди з боку особи, яка подала відповідну заяву.
На даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025090000000140 від 05.12.2025 триває, встановлюється наявність події та складу кримінального і правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366-2 КК України.
Слідчий суддя звертає увагу заявниці, що гіпотеза ч.1 ст.366-2 КК України, не передбачає похідних наслідків, тобто не має матеріального складу, а відтак не може бути підставою для відшкодування винним шкоди.
На думку слідчого судді, слідчий правильно вказав в оскаржуваній постанові, що ОСОБА_4 дійсно демонструє заінтересованість у результатах досудового розслідування, однак така заінтересованість не є тотожною статусу потерпілого у розумінні статті 55 КПК України та не підтверджує факт завдання їй шкоди саме внаслідок вчинення правопорушення за ч. 1 ст. 366-2 КК України, що розслідується у цьому провадженні.
Слідчий суддя звертає увагу, що кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 366-2 КК України вважається таким, що завдає шкоди публічному інтересу (державі), а не приватним особам.
В свою чергу, потерпілою може бути особа, якій завдано шкоди безпосередньо інкримінованим діянням, а оскільки ст. 366-2 КК спрямована на захист встановленого порядку декларування, то злочинні дії не порушують майнових чи інших прав інших осіб безпосередньо.
Навіть якщо в декларації приховано відомості про майно, яке є предметом спору з третьою особою, саме по собі це не завдає особі додаткової майнової чи моральної шкоди в розумінні ст. 55 КПК.
Враховуючи викладене, підстав для скасування постанови слідчого про відмову у визнанні заявниці потерпілою немає.
Щодо вимог скарги про зобов'язання слідчого визнати ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні потерпілою, слідчий суддя зазначає таке.
До повноважень слідчого судді не входить вирішення питання про визнання особи потерпілим, з'ясування питань заподіяння особі певної шкоди, її розміру та перевірки всіх обставин кримінального провадження, оцінка в цій частині будь-яких доказів на даній стадії кримінального провадження. Більше того, вказані вимоги не ґрунтуються на законі, оскільки питання визнання заявника потерпілим відноситься до дискреційних повноважень слідчого (дізнавача), прокурора відповідно до вимог закону. У свою чергу, слідчий суддя не може підміняти і приймати рішення, котрі віднесені до компетенції органу досудового розслідування або прокурора, які є самостійними у прийнятті таких рішень відповідно до положень ст.ст.36, 40 КПК України. Протилежне суперечило би принципу диспозитивності, згідно з яким слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, які віднесені до його повноважень цим Кодексом (ч.3 ст.26 КПК України). Слідчий суддя, суд не вправі перебирати на себе функції інших учасників кримінального провадження, зокрема функцію процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється прокурором.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 01 грудня 2022 року (справа № 522/7836/21, провадження №51-2328 км22.)
Крім того, вимоги п.3 ч.2 ст.307 КПК України застосовуються слідчим суддею лише у випадку зобов'язання слідчого, дізнавача чи прокурора вчинити дію, яку він зобов'язаний вчинити.
Враховуючи наведене, слідчий суддя дійшов висновку, що постанова слідчого від 19.01.2026 про відмову у визнанні потерпілою у кримінальному провадженні №42025090000000140 від 05.12.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України, є мотивованою, обґрунтованою та відповідає вимогам ст.ст. 110, 220 КПК України, тобто є законною, а тому слідчим суддею не вбачається підстав для її скасування.
Керуючись ст.ст. 9, 40, 55, 303-308 КПК України,
В задоволенні скарги ОСОБА_4 на постанову слідчого СВ Відділення поліції № 1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_5 від 19.01.2026 про відмову у визнанні потерпілою у кримінальному провадженні №42025090000000140 від 05.12.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повна ухвала проголошена о 09 год. 00 хв. 24 лютого 2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_9