Справа № 195/91/26
2/195/195/26
16.02.2026 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області
Томаківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Омеко М.В., за участю секретаря судового засідання - Мартинової Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Томаківка, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-
Позивач ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 31.12.2020 року уклали Договір № 3437127, відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» надало відповідачу кредит в сумі 5050,00 грн, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. ТОВ «Мілоан» взяті на себе зобов'язання виконало, надавши відповідачу кредит відповідно умов до укладеного Договору. Відповідач, у свою чергу не виконала умови кредитного договору - не повернув кредит, а також не виконала всі інші грошові зобов'язання перед позикодавцем за кредитним договором.
28.07.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія "єВРОПЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" відповідно до чинного законодавства укладений договір відступлення прав вимоги №28072021. Відповідно до умов вказаного договору відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором № 3437127, від 31.12.2020, що укладений між «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1
23.05.2024 року було укладено договір № 23/05/24 відповідно до якого ТОВ "ФК"ЄАПБ" відступило на користь ТОВ "Факторинг Партнерс" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3437127.
Таким чином, ТОВ "Факторинг Партнерс" наділено правом вимоги до відповідача за договором № 3437127.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № 3437127 від 31.12.2020 р. від 31.12.2020 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості становить, 16564,00 грн., з яких:
- заборгованість за основним зобовязанням ( за тілом кредиту) - 5050 ,00 грн.;
- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 11 514,00 грн.
- заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн.
- заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн.
- заборгованість за комісіями - 2000.00 грн.
- інфляційні збитки - 0.00 грн.
- нараховані 3% річних -0.00 грн.
Зазначена сума заборгованості відповідачем на даний час не погашена, що підтверджується розрахунком заборгованості, тому позивач просить позов задовольнити, стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати та витрати на правову допомогу.
Відповідно до ч. 4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 28.01.2026 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач відзиву на позовну заяву та будь-яких документів, якими обґрунтовуються його заперечення проти позовних вимог до суду не надав.
Жодних інших заяв по суті справи від учасників до суду не надходило.
Отже, за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідачу було направлено копію ухвали судді та примірник позовної заяви рекомендованим листом та у відповідності до п. 4 ч. 8 ст.128 ЦПК України відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи.
Станом на день розгляду справи відповідач відзив на позовну заяву або зустрічну позовну заяву не подав.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясування обставин справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 31.12.2020 року між Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 3437127, відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» надало відповідачу кредит в сумі 5050,00 грн, що підтверджується доданою до матеріалів справи його копією.
Згідно п. 1.1. Договору кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.
Відповідно до п. 1.3. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5050.00 грн.
Відповідно до п. 1.5. Договорустандартна процентна ставка становить 1.90%
Відповідно до п. 6.1. Договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця.
Даний договір було укладено сторонами дистанційно в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття і акцепт пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України "Про електронну комерцію" договір прирівнюється до складеного в письмовій формі.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Також, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З урахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Таким чином, суд визнає, що 31.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 3437127 (на умовах повернення позики в кінці строку) та погоджено усі його істотні умови, такі як суму позики, строк та порядок її надання, порядок повернення та плату за користування позиковими коштами.
Судом встановлено, що 28.07.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія "єВРОПЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" відповідно до чинного законодавства укладений договір відступлення прав вимоги №28072021. Відповідно до умов вказаного договору відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором № 3437127, від 31.12.2020, що укладений між «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1
23.05.2024 року було укладено договір № 23/05/24 відповідно до якого ТОВ "ФК"ЄАПБ" відступило на користь ТОВ "Факторинг Партнерс" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3437127.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Згідно ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Таким чином, ТОВ "Факторинг Партнерс" наділено правом вимоги до відповідача за договором № 3437127.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правові наслідки порушення зобов'язання регламентовані статтею 611 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. У свою чергу частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому.
На думку позивача, відповідач не виконав умови кредитного договору - не повернув кредит позикодавцю, а також не виконав всі інші грошові зобов'язання перед позивачем за кредитним договором, у зв'язку з чим утворилася заборгованість в загальному розмірі становить 16564,00 грн., з яких:
- заборгованість за основним зобовязанням ( за тілом кредиту) - 5050 ,00 грн.;
- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 11 514,00 грн.
- заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн.
- заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн.
- заборгованість за комісіями - 2000.00 грн.
- інфляційні збитки - 0.00 грн.
- нараховані 3% річних -0.00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із п. 1 ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на - відповідача.
Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст.141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2662 грн. 40 коп., розмір судового збору визначено з урахуванням подачі позову через системі «Електронний суд», що підтверджено платіжною інструкцією кредитного переказу коштів № 0600330028 від 21.01.2026 року.
Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правову допомогу
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивач на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу до позовної заяви додав (в копіях):
- договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024 року;
- прейскурант послуг АО «Лігал Ассістанс»;
- заявка на надання юридичної допомоги № 118 від 01.12.2025 року на суму 9000 грн.;
- витяг з акту № 25 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025 року на суму 9000 грн., який не містить підпису сторін.
Правила розподілу судових витрат унормовано статтею 141 ЦПК України.
У постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі № 759/17885/19 сформовано висновок, що випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 ЦПК України, також визначені положеннями частин четвертої, п'ятої, дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою - п'ятою та дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами третьою - п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
Враховуючи, що позивач не надав доказів фактичної оплати вартості виконаних послуг з надання професійної правничої допомоги за договором №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 року, у виді квитанції про сплату вартості послуг у заявленому розмірі, або платіжного доручення на перерахування обумовлених коштів, тому у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 9000 грн. слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76, 81, 141, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (ЄДРПОУ 42640371, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, оф. 521, 03150) заборгованість за Договором 3437127 від 31.12.2020 в сумі 16 564,00 грн. (шістнадцять тисяч пятсот шістдесят чотири ) гривні.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (ЄДРПОУ 42640371, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, оф. 521, 03150) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2622 ( дві тисячі шістсот двадцять дві ) гривні 40 копійок .
В стягненні понесених витрат на правову допомогу - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня вручення повного заочного рішення суду.
Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України: https://court.gov.ua/sud0442/.
В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні дані сторін та інших учасників справи:
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження юридичної особи: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, оф. 521.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя: М. В. Омеко