Справа № 175/2127/25
Провадження № 2/175/488/25
Іменем України
"19" лютого 2026 р. с-ще Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Білоусової О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Яшиної М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Слобожанське в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, Виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,-
Позивач звернувся до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, Виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.
В обґрунтування позовних вимог, вказано, що позивач має статус внутрішньо-переміщеної особи, а після того як почалася війна переїхав жити до доньки за адресою АДРЕСА_1 . У зв?язку з евакуацією з Маріуполя переїхав до міста Дніпра, та в нього з собою були особисті речі які раніше зберігалися у Великій Новоселиці в будинку дружини у вигляді товарів у вигляді дверей, вікон та іншого, а також обладнання для виготовлення меблів мого сина.
Речі які він спочатку зберігав на території домоволодіння зятя, однак розумів, що йому це не подобається. Та шукав кілька соток земельної ділянки для побудови гаражу чи шалашу з кришою, щоб зберігати власні речі та обладнання. При цьому навпроти будинку зятя було огорожено частинку земельної ділянки шляхом залиття тонкої стінки висотою близько 30 см. з бетону, як я вважав для вирівнювання земельної ділянки. Коли він прибирав навпроти ділянки побачив, що геодезисти ставлять кілочки в поле, я у них запитав чи знають вони власника даної землі і залишив їм свій номер телефону в ході пошуків землі він знайшов ріелтора ОСОБА_2 , яка повідомила, що на даний час може здати в оренду земельну ділянку площею від 2 до 10 га.
Після укладення договору він приступив до встановлення огорожі та згодом гаража швидко монтованого з легких металевих конструкцій. Після того, як йому стало відомо, що його ошукали, а зазначена земельна ділянка не перебувала у власності ОСОБА_2 , він вимушений був звернутися до правоохоронних органів із заявою від 26.03.2024 року.
Зазначені дії призвели до того, що ним було сплачено на користь Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області значно завищену суму грошового відшкодування у розмірі 100 907,40 грн., що не відповідає розміру нанесеної шкоди. Крім того, вважає, що в його діях відсутня вина, оскільки тимчасова споруда, розміщувалась на земельній ділянці яка знаходиться навпроти земельних ділянок з кадастровими номерами 1221486200:05:012:0034 та 1221486200:05:012:0035, на підставі договору оренди частини земельної ділянки у розмірі 0,05 га від 05 березня 2022 року, що укладений між ним та ОСОБА_2 .
На підставі вище викладеного, посилаючись на норми матеріального права, просив стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно набуте майно, а саме грошові кошти у розмірі 100 907, 70 грн.
Представник відповідача подав до суду Відзив (копія надіслана відповідачу згідно квитанції Укрпошти № 216 від 27.05.2025), в якому заперечував проти позовних вимог, вказував, що у зв'язку з бездіяльністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , Новоолександрівською сільською радою було ініційовано відкриття кримінального провадження №120240415780000027 від 15.01.2024 р. за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 ККУ, яке перебуває у Дніпропетровському районному суді Дніпропетровської області, справа №175/15137/24. Перед направленням обвинувального акту до суду, ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області було скеровано запит щодо надання інформації про нрмативно грошову оцінку самовільно зайнятої земельної ділянки з метою розрахунку завданих збитків. Новоолександрівською сільською радою було надіслано лист до ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області про орієнтовний розмір нанесених збитків. Таким чином вважає, що лист направлявся до ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, а ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не було зобов'язано сплачувати ці кошти, розрахунок був орієнтовний, тому ОСОБА_1 добровільно оплатив кошти на рахунок відповідача.
Представник позивача про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, заяв не подавав.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.09.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою О.В., зареєстрованого в реєстрі за №9289, ОСОБА_4 , який діяв на підставі довіреності посвідченої Двірник І.В. приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу від 08.12.2020 року за реєстровим №1787 від імені ОСОБА_5 (Продавець), продав земельну ділянку площею 2,0000 гектару, яка розташована за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, Новоолександрівська сільська рада, кадастровий номер 1221486200:02:002:0008, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, ОСОБА_6 (Покупець).
Згідно договору оренди частини земельної ділянки від 05.03.2022 року, ОСОБА_2 , яка діє на підставі довіреності, що посвідчена Щетилова О.В., приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу від 13.10.2021 року за реєстровим №9349, від імені ОСОБА_6 (Орендодавець) та ОСОБА_7 (Орендар) , уклали договір про передачу частини земельної ділянки, а саме: земельну ділянку з цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення, загальною площею 0,05 га, кадастровий номер 1221486200:02:002:0008, місце розташування земельної ділянки: Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, Новоолександрівська сільська рада, у яка зі слів орендодавця є складовою земельної ділянки загальною площею 2,00 га, кадастровий номер 1221486200:02:002:0008, місце розташування земельної ділянки: Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, Новоолександрівська сільська рада.
Відповідно до акту обстеження земельної ділянки на території Новоолександрівської сільської ради від 25.07.2023 року, вбачається, що було проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться в с. Новоолександрівка, напроти земельних ділянок з кадастровими номерами 1221486200:05:012:0034 та 1221486200:05:012:0035. В ході обстеження земельної ділянки на місцевості, з'ясовано, що на земельній ділянці, яка зазначена на доданому до заяви графічному матеріалі, самовільно без надання дозвільних документів встановлений фундамент під огорожу, мощення на орієнтовну площу 0,0040 га. Крім того на земельній ділянці встановлена одноповерхова металева споруда та гараж. При цьому рішення про передачу запитуваної земельної ділянки в оренду не приймалось. Також комісія прийшла висновку щодо зобов'язання ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.
Згідно рішення Новоолександрівської сільської ради від 06.10.2023 року №3484-37/VІІІ, розглянувши заяву ОСОБА_3 від 12.06.2023 року, було відмовлено у формуванні земельної ділянки шляхом інвентаризації вул. Крайня біля земельної ділянки з кадастровим номером 1221486200:05:012:0034 в с. Новоолександрівка Дніпровського району Дніпропетровської області для подальшого продажу права оренди на земельних торгах.
Відповідно до рішення Новоолександрівської сільської ради від 18.10.2023 року №277, розглянувши заяву ОСОБА_3 від 04.10.2023 року, у зв'язку з невідповідністю намірів щодо розташування тимчасової споруди містобудівній документації, ОСОБА_3 у реалізації намірів розміщення тимчасової споруди відмовлено.
Згідно договору підряду №90924 від 09.09.2024 року, ОСОБА_8 (Замовник) уклав договір з ТОВ «БК «Експрес-Плюс» (Підрядник) щодо наступних робіт: демонтаж паркана 12х36, демонтаж гаража (швидко-монтована будівля з металевих конструкцій) 7.8х12, демонтаж сарая 2х12, демонтаж плит паркана в основі сарая, демонтаж стяжки 7.8х15, за адресою Новоолександрівка, навпроти будівель по АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 . Надані послуги були виконанні, що підтверджується актом надання послуг від 25.10.2024 року.
Відповідно до листа Новоолександрівської сільської ради від 23.09.2024 року №2092/2-14, який направлявся ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, зазначено, що згідно висновку про обстеження від 22.07.2024 року, виконаного ТОВ «Департамент землеустрою, містобудування та оцінки майна» при обстеженні об'єкту нерухомого майна, розташованого на самовільно зайнятій земельній ділянці в районі земельних ділянок з кадастровими номерами 1221486200:05:012:0034 та 1221486200:05:012:0035, площа самовільно зайнятої земельної ділянки складає 466 кв. м. Враховуючи викладене, орієнтовний розмір нанесених збитків громаді становить 466 кв. м. * 216,54 грн. = 100 907, 70 грн.
Відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №802720007 від 27.09.2024 року, ОСОБА_1 перерахував 100 907, 70 грн. Новоолександрівській сільській раді, в призначенні платежу зазначив: ЄРДР №120240415780000027 від 15.01.24 р. Відшкод. Мат. Шкоди заподіяної внасл. Їх самові. Заняття напроти буд. Вул. Крайня 14.
Також судом встановлено, що відповідно до ухвали Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2025 року у справі №175/15137/24, (на яку послався у відзиві представник відповідача), кримінальне провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого в скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України - закрито у зв'язку зі звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності. В ухвалі суду було встановлено, що ОСОБА_3 вперше притягується до кримінальної відповідальності, після вчинення кримінального правопорушення самовільна збудована споруда була демонтована та земельна ділянка від забудови звільнена, а потерпілому - Ноовоолександрівській сільській раді Дніпровського району Дніпропетровської області була повністю відшкодована шкода, яка пов'язана із самовільним використанням земельної ділянки.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Згідно зі статтею 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до закону, зокрема за самовільне зайняття земельних ділянок, при цьому методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок такого порушення, затверджується Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеної норми Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року №963 затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання.
Таким чином, стаття 211 Земельного кодексу України та постанова Кабінету Міністрів України №963 є спеціальними нормами, які вичерпно регулюють порядок визначення та відшкодування шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, і мають пріоритет у застосуванні перед загальними положеннями цивільного законодавства.
За змістом ч. 1 ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав, у тому числі є гроші. Майном як особливим об'єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ч. 1 ст. 190 ЦК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007року).
У пункті VII.-2:101 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказано, що збагачення є безпідставним, за винятком таких випадків: особа, яка збагатилася, має право на отримання збагачення за рахунок потерпілого в силу договору чи іншого юридичного акту, судового рішення або норми права; або потерпілий вільно і без помилки погодився на настання невигідних для себе наслідків.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004року № 15-рп/2004).
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Схожий по суті висновок зроблений в пункті 8.26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), в якій вказано, що «водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах».
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).
Передбачений статтею 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов'язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постановах від 04 серпня 2021року у справі № 185/446/18 (провадження № 61-434св20) та від 11 січня 2023року у справі № 548/741/21 (провадження № 61-1022св22).
Так, в основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Суд звертає увагу, що безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
Такий висновок наведений Верховним Судом у постанові від 17 квітня 2024року у справі № 127/12240/22 (провадження № 61-18405св23).
У цій справі ОСОБА_1 здійснив переказ грошових коштів Новоолександрівській сільській раді, знаючи, що між ним та відповідачем відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) з відшкодування збитків, позивач добровільно сплатив кошти, а тому поведінка позивача є суперечливою (тобто, потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків). При цьому позивач перерахував кошти відповідачу на його думку за відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки. У призначені платежу позивач зазначав, що призначенням платежу є «ЄРДР №120240415780000027 від 15.01.24 р. Відшкод. Мат. Шкоди заподіяної внасл. Їх самові. Заняття напроти буд. Вул. Крайня 14». Так як позивач не був зобов'язаний перераховувати кошти внаслідок відсутності будь-яких договірних відносин із відповідачем, а також будь-яких інших зобов'язань, проте він здійснив цей платіж, його поведінка щодо вимоги повернення цих коштів є вочевидь суперечливою та недобросовісною.
Суд враховує також, що лист Новоолександрівської сільської ради від 23.09.2024 року №2092/2-14, направлявся до ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, з зазначенням, що орієнтовний розмір нанесених збитків громаді становить 100 907, 70 грн. та без зазначення обов'язку сплати відшкодування, а також те, що ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2025 року у справі №175/15137/24, кримінальне провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого в скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України - закрито у зв'язку зі звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності та в ухвалі встановлено, що потерпілому - Ноовоолександрівській сільській раді Дніпровського району Дніпропетровської області була повністю відшкодована шкода, яка пов'язана із самовільним використанням земельної ділянки.
Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 100 907, 70 грн.
При цьому, суд зазначає, що
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Дослідивши зібрані у справі докази окремо й в їх сукупності, суд вважає за потрібне відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем на підтвердження своїх позовних вимог не надано жодних належних та достатніх доказів безпідставного отримання коштів відповідачами та жоден із наданих позивачем документів не підтверджує доводи, які він зазначив у позові.
З урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати у вигляді судового збору та витрат на правничу допомогу залишаються за позивачем.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 263 - 265, 267, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, Виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про стягнення безпідставно набутих грошових коштів - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. М. Білоусова