печерський районний суд міста києва
757/10308/26-к
1-кс-16223/26
19 лютого 2026 року м.Київ
Печерський районний суд міста Києва у складі:
слідчого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12023000000002323 від 20.12.2023 про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання відносно підозрюваної
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки міста Дніпро, Дніпропетровської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України,
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5 , захисник ОСОБА_6 , підозрювана ОСОБА_4 ,
19.02.2026 старший слідчий в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та захисту інвестицій, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно підозрюваної ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання зазначив, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023000000002323 від 20.12.2023 за підозрою ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України.
Зокрема, 19.06.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинених в умовах воєнного стану за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому злочину в повному обсязі підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, які містяться у наступних процесуальних документах:
-висновком аналітичного дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ «Група капітал строй» (ЄДРПОУ 41074702) від 02.10.2024 № 241/99-00-08-01-03-20/41074702, згідно якого встановлено, що посадові особи ТОВ «ГРУПА «КАПІТАЛ СТРОЙ» (ЄДРПОУ 41074702) та ТОВ «МЕГА ОПТ ДНІПРО» (ЄДРПОУ 44589588) можуть бути задіяні у розтраті (привласненні) коштів КПТМ «Криворіжтепломережа» (ЄДРПОУ 03342184) на загальну суму 8 195 653,35 грн, в т.ч. ПДВ - 1 365 942,23 грн ймовірно з метою подальшої легалізації коштів;
-висновком судово-економічної експертизи від 19.03.2025 № 684/25-72, згідно якого встановлено, що у межах долучених до матеріалів кримінального провадження документів, з урахуванням висновку аналітичного дослідження про результати дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ «ГРУПА «КАПІТАЛ СТРОЙ» (ПН41074702) від 02.10.2024 №214/99-00-08-01-03-20/41074702 ДПС України та товарознавчих експертиз від 09.09.2024 №24-97/СЕТ встановлений розмір матеріальної шкоди (збитків) підтверджується на загальну суму 5 232 334 грн;
-іншими доказами у їх в сукупності.
Метою застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_4 у вигляді особистого зобов'язання є забезпечення виконання покладених процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим п. п. 1-4 ст. 177 КПК України.
Покликаючись на викладені обставини, слідчий вказує на необхідність у застосуванні щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу з метою забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків та для забезпечення її явки до органу досудового розслідування та своєчасного проведення слідчих дій по кримінальному провадженню, слідчий просить також покласти на останню обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Прокурор в судовому засіданні повністю підтримав клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання щодо ОСОБА_4 , просив його задовольнити з підстав викладених у ньому, покликаючись на наявність заявлених ризиків.
Захисник та підозрювана заперечували проти задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно ОСОБА_4 .
Слідчий суддя, заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши клопотання та надані матеріали, приходить до наступного висновку.
У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України,? метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду;? 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
В судовому засіданні встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000002323 від 20.12.2023 за підозрою ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України.
В межах даного кримінального провадження, 19.06.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинених в умовах воєнного стану за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду "розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину, про яке йдеться у статті 5 параграфу 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа можливо, вчинила злочин.
Відповідно до п.175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення.
Під час розгляду клопотання, слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні доведено наявність заявлених ним ризиків, а саме таке.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні інкримінованого їй особливо тяжкого злочину, за який законом передбачене безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна.
Тяжкість вчиненого кримінального правопорушення не є визначальним фактором, однак вважається вагомим доводом, що збільшує ризик переховування від суду.
ЄСПЛ у рішенні у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».
В той же час, наявність воєнного стану в Україні, тимчасова втрата контролю над окремими територіями, можливість для жінок безперешкодно виїздити за кордон, може надати ОСОБА_4 можливість покинути територію України, в тому числі шляхом незаконного переміщення через державний кордон України в обхід встановлених пунктів прикордонного пропуску.
Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні) обґрунтовується тим, що підозрювана ОСОБА_4 , під час вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення діяла спільно з іншими підозрюваними, іншими, наразі невстановленими, особами, з якими остання зможе вільно спілкуватись різними засобами зв'язку та координувати їхні дії щодо приховування слідів вчинення кримінального правопорушення, вчиняти тиск шляхом підкупу, примусу, погроз на свідків з метою схилити їх до зміни показів або відмови від дачі правдивих показань у кримінальному провадженні.
Наявність цього ризику обґрунтовується з урахуванням процедури отримання показань, які є свідками та потерпілим у кримінальному провадженні, а саме з початку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.
За таких обставин ризик впливу на свідків, експертів, інших підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження, а й продовжує існувати на подальших стадіях, в тому числі до моменту безпосереднього отримання судом показань.
Вивченням особи ОСОБА_4 встановлено, що вона має постійне місце проживання, тому на даний час є необхідність у застосуванні найбільш м'якого виду запобіжного заходу - особистого зобов'язання.
Згідно з положенням Конвенції про захист прав людини, а також загальної спрямованості реформи кримінального судочинства на гуманізацію й підвищення гарантій захисту прав особи, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, слідчий суддя приходить до переконання про застосування відносно підозрюваного міри запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Даних, які б вказували на неможливість застосування до підозрюваної вказаного запобіжного заходу, не встановлено.
Слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, а прокурор під час його розгляду довели про наявність достатніх даних застосувати до підозрюваного саме такого виду запобіжного заходу.
Крім того, суд приходить до переконання про розумність підозри і вважає, що "розумність підозри, на якій ґрунтується арешт, складає суттєву частину гарантій від безпідставного арешту й затримання, закріпленої у статті 5 параграфу 1 (с) Конвенції. Відповідно до практики Європейського суду "розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 параграфу 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа можливо, вчинила злочин". "Для розумної підозри у значенні статті 5 параграфу 1 (с) потрібно, щоб можна було розумно вважати, що зазначені обставини охоплюються однією із статей Кримінального Кодексу які визначають злочинну поведінку".
Враховуючи, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, слід взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 , п. 32, Series A, №182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 ).
Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.
За таких умов, з точки зору достатності та взаємозв'язку обставин справи слід зазначити, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.
Застосування відносно ОСОБА_4 найбільш м'якого запобіжного заходу - особистого зобов'язання може запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст. 177 КПК України та забезпечить належну поведінку підозрюваної, виконання нею процесуальних обов'язків та унеможливить спроби перешкоджати кримінальному провадженню.
Відповідно до ст. 179 КПК України: особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу; підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов'язки та роз'яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0, 25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати; контроль за виконанням особистого зобов'язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду - прокурор.
Враховуючи надані та досліджені в судовому засіданні матеріали, слідчий суддя приходить до висновку про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-179, 196, 376, 379, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, строком на 1 місяць, тобто до 19.03.2026, включно, поклавши на неї, відповідно до ч.4 ст.195 КПК України, наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;
- утримуватись від спілкування зі свідками, підозрюваними у цьому кримінальному провадженні, перелік яких зобов'язати прокурора довести до відома ОСОБА_4 ;
- здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Визначити строк дії ухвали слідчого судді та покладених обов'язків до 19.03.2026 включно.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1