ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/27014/25
провадження № 3/753/375/26
"23" січня 2026 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Коляденко П.Л., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово непрацюючого, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (протокол серії ЕПР1 534774), -
ОСОБА_1 , 03.11.2025 року о 20 год. 20 хв., керуючи мопедом «Mudoo» без номерного знаку, рухаючись по вул. Ревуцького у м. Києві, в порушення вимог п. п. 10.1, 11.4 ПДР, на нерегульованому перехресті вул. Ревуцького - вул. Здолбунівська, повертаючи ліворуч виїхав на смугу зустрічного руху та здійснив зіткнення з автомобілем «Toyota», д.н.з. НОМЕР_1 , водій ОСОБА_2 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів та травмування ОСОБА_1 .
До суду особа, що притягається до адміністративної відповідальності, будучи повідомленою про день, час та місце розгляду справи, згідно положень ст. ст. 268, 277-2 КУпАП, не з'явилася, про причини неявки не повідомила. Враховуючи вище зазначені правові норми, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Також, право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, за статтею 124 КУпАП, на особисту участь у розгляді її справи чи участь її адвоката, встановлене частиною першою статті 268 КУпАП, не є абсолютним. Законом визначено випадки, коли справа не може розглядатися за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, однак розгляд справи за статтею 124 КУпАП не належить до цих випадків.
Крім того, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні «Смірнов проти України» (2005 р.), у силу вимог параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи.
При цьому справа не є складною ні в правовому, ні у фактичному аспекті.
Клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в тому числі із використанням власних технічних засобів, до суду не надходило.
Враховуючи викладене, з метою дотримання вимоги розумного строку відповідно до статті 6 параграфа 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважаю можливим розглядати справу на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступних висновків.
Як вбачається із матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 у своїх письмових поясненнях зазначив, що він, керуючи автомобілем марки «Toyota», рушив з невеликою швидкістю на перехресті на зелене світло світлофору. В цей час на великій швидкості з правої сторони на перехрестя виїхав мопед. Він, ОСОБА_2 , загальмував, але мопед врізався в ліву сторону його автомобіля.
Свідок пригоди ОСОБА_3 в письмових поясненнях вказав, що він почав рух не зелене світло світлофору за автомобілем «Toyota» і одномоментно почув звук від зіткнення мопеда і автомобіля «Toyota».
Вказані пояснення, надані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , є логічними, послідовними та такими, що повністю узгоджуються із об'єктивними даними схеми ДТП та даними протоколу огляду місця ДТП, зокрема щодо місця зіткнення транспортних засобів та їх розташування після зіткнення, напрямку руху, характеру та локалізації механічних пошкоджень транспортних засобів.
З огляду на викладене, приходжу до висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
При обранні виду стягнення, суд враховує, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
З урахуванням викладеного, приходжу до висновку, що необхідним та достатнім є накладення адміністративного стягнення у виді штрафу.
Крім того, відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, яка притягається до адміністративного відповідальності підлягає стягненню судовий збір.
Крім того, відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_4 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2025 року, що становить 605,60 грн., оскільки правопорушення здійснено у 2025 році.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 40-1, 124, 283-285 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Роз'яснити, що в разі несплати штрафу в п'ятнадцятиденний строк з дня вручення постанови правопорушнику, сума штрафу буде стягнена в порядку примусового виконання постанови в подвійному розмірі.
Постанова судді пред'являється до примусового виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва.
Суддя