Справа № 541/5035/25
Номер провадження 2/541/563/2026
іменем України
20 лютого 2026 року м.Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Морозовської О.А.,
за участю секретаря судового засідання Калініченко Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргород в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 17.04.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 179596 на суму 14 474,00 грн. Позичальник приєднався до публічної частини, прийняв умови індивідуальної частини та графіку платежів, що разом становлять єдиний Кредитний договір, шляхом підписання індивідуальної частини електронним підписом 17e7c8c1, що відповідно до вимог законодавства є належним та допустимим доказом укладення правочину між сторонами. З урахуванням викладеного, наявність електронного підпису Відповідача підтверджує його волевиявлення, згоду з умовами надання кредиту, а також факт належного інформування Кредитодавцем у встановленій законом формі про всі істотні умови, передбачені чинним законодавством України.
На виконання умов Кредитного договору, 17.04.2025 Первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 (далі 3 - Платіжна картка) Відповідача, що, в свою чергу, свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію Первісного кредитора. Кредитодавець виконав свої зобов'язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі.
16.04.2025 ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» уклали Договір факторингу № 16042025 згідно умов якого, Позивач набув право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. Загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить - 29 322,99 грн, яка складається з: 14 474,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 11 347,99 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 801,00 грн - заборгованість по комісії; 2 700,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
Посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_1 кредитних зобов'язань, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 26622,99 грн, яка складається з 14 474,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 11 347,99 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 801,00 грн - заборгованість по комісії; 2 700,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи), а також стягнути понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.
Ухвалою суду від 13 січня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, в позовній заяві просив розгляд справи проводити у його відсутність та не заперечував проти ухвалення заочного рішення (а.с. 4 зворот).
Відповідач у судове засідання з'явилася, надав заяву, в якій просив розгляд справи провести за його відсутності, позовні вимоги визнав в частині заборгованості, в частині стягнення витрат на правничу допомогу просив відмовити (а.с.153).
В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі кожний окремо та в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 17.04.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 179596 на суму 14 474,00 грн. Позичальник приєднався до публічної частини, прийняв умови індивідуальної частини та графіку платежів, що разом становлять єдиний Кредитний договір, шляхом підписання індивідуальної частини електронним підписом 17e7c8c1, що відповідно до вимог законодавства є належним та допустимим доказом укладення правочину між сторонами.
Згідно копії паспорту споживчого кредиту ,який також підписаний відповідачем електронним підписом, розмір кредиту становить 14474.00 грн. , строк кредитування 126 днів, процентна ставка 350,00% на рік, Комісія за надання кредиту складає 3 473,76 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення кредитного договору за ставкою 24,00% від загальної суми кредиту за рахунок кредиту. Загальні витрати за кредитом 14830,75 грн, орієнтовна загальну вартість кредиту для споживача за весь строк кредитування 29304,75 грн.
Кредитодавець виконав свої зобов'язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується Довідкою про перерахування коштів від 30.10.2025 Вих.№ 3886/30-10 .
Згідно листа АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-260127/130639-БТ від 29.01.2026 року на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 на яку дійсно 17.04.2025 року було зараховано коштів у сумі 4427,18 грн. (а.с. 150,151).
Кредитним договором передбачено проведення взаємозаліку, відповідно до якого надані кредитні кошти були спрямовані не лише на їх безпосереднє перерахування Позичальнику на картковий рахунок, а й на зарахування зустрічних однорідних вимог шляхом погашення заборгованості Позичальника за раніше укладеними кредитними договорами з Кредитодавцем.
16.04.2025 ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» уклали Договір факторингу № 16042025 згідно умов якого, Позивач набув право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.
Відповідно до Витягу №1 з Додатку №1 до Договору факторингу №16042025 від 16 квітня 2025 року, реєстр прав вимоги №6, ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 29322,99 грн.
Відповідачем не виконувались умови кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 27.08.2025 загальна заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить 29322,99 грн., з яких: 14474,00 грн. - заборгованість по кредиту, 11347,99 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 801,00 грн. заборгованість по комісії, 2700,00 заборгованість за пенею
Ззагальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить - 29 322,99 грн, яка складається з: 14 474,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 11 347,99 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 801,00 грн - заборгованість по комісії; 2 700,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі ст. 5, ст. 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб'єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту. Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Договір був вчинений в електронній формі, яка згідно зі ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст. 626, 628 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним (що відповідає належному виконанню відповідно до ст. 516 ЦК України). Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов'язання первинному кредитору належним.
Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 361/2105/16-ц.
Отже, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» має право вимоги до ОСОБА_1 .
Судом встановлено порушення права позивача на своєчасне отримання коштів внаслідок неналежного виконання зобов'язання відповідачем, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідач не надав суду належних доказів повної чи часткової сплати заборгованості, не спростував наданий позивачем розрахунок, на власний розсуд розпорядившись своїми процесуальними правами.
При цьому суд вважає, що в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача комісії за управління та обслуговування кредиту в розмірі 801,00 грн. слід відмовити, оскільки згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року в справі № 496/3134/19, вимоги кредитних договорів, які встановлюють щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно (в даному випадку за надання та обслуговування кредиту) є нікчемними.
Крім того, з огляду на те, що на підставі кредитного договору від 17.04.2025 р. заборгованість за штрафними санкціями ОСОБА_1 в розмірі 2700,00 грн нараховано в період дії воєнного стану в Україні, на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вказана сума підлягала списанню кредитодавцем (позикодавцем). Законодавець імперативно встановив звільнення споживача від обов'язку сплачувати неустойку (штраф, пеню) за прострочення виконання грошового зобов'язання у цей період, а тому заявлена позивачем вимога про стягнення штрафних санкцій є неправомірною та задоволенню не підлягає.
Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 отримав кошти за кредитним договором №179596, проте не виконав взяті на себе зобов'язання та в добровільному порядку у строки, передбачені договором, отримані в кредит кошти не повернув, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову на суму 23126,99 грн, яка складається із: простроченої заборгованості за тілом кредиту 14474,00 грн, простроченої заборгованості за сумою відсотків 11347,99 грн. У частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості за комісією та штрафними санкціями позовна заява задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до платіжної інструкції № 32881 від 26.12.2025 року позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в розмірі 2 422,40 грн (а.с. 6).
За правилами ч.1 ст.141 ЦПК України, у зв'язку частковим задоволенням позовних вимог (86.87%) з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 2104,33 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно із ч. 3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно роз'яснень, наведених у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року №10 визначено, що підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
Позивачем суду надано договір про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025 року з додатковою угодою № 25771371901 до Договору про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025, актом прийому передачі наданих послуг від 25.11.2025 року, відповідно до яких встановлено, що адвокатське бюро «Соломко та партнери» отримало від ТОВ «Юніт Капітал» гонорар у розмірі 7 000 грн за надані правові та юридичні послуги.
Позивач дійсно отримав правову допомогу від адвокатського бюро «Соломко та партнери», а тому не викликає сумнівів, що позивачем понесені витрати на правничу допомогу у справі.
Разом з цим, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З урахуванням складності даної справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що зазначена позивачем вартість та обсяг виконаної адвокатом роботи у розмірі 7 000,00 грн. є завищеними та належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу пропорційності розподілу судових витрат.
Суд вирішуючи питання про розмір витрат на правову допомогу виходить з того, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Отже, відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.
При цьому, вартість послуг зі складання позовної заяви, вивчення матеріалів справи, підготовки адвокатського запиту та подачі клопотання щодо отримання інформації є очевидно завищеною та такою, що не відповідає складності виконаних адвокатом робіт.
Враховуючи викладене, з урахуванням складності справи, виконаної адвокатом роботи, керуючись принципами співмірності та розумності судових витрат, критерієм реальності адвокатських витрат, а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, заявленої у справі ціни позову та значення справи для сторін, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 3500,00 грн.
Керуючись ст.ст. 5, 10, 12, 13, 81, 141, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», ЄДРПОУ 43541163, юридична адреса: вул. Лесі Українки, 34, офіс 333, м. Київ, 01133 заборгованість за кредитним договором № 179596 від 17.04.2025 рокуу розмірі 23126 (двадцять три тисячі сто двадцять шість) гривень 99 копійок та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2104 (дві тисячі сто чотири) гривні 33 копійок, витрати на правничу допомогу в розмірі 3 500 (три тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», ЄДРПОУ 43541163, юридична адреса: вул. Лесі Українки, 34, офіс 333, м. Київ, 01133.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя: О. А. Морозовська