справа № 991/987/25
провадження № 22-ц/991/11/26
18 лютого 2026 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
Головуючого-судді Панаіда І.В.,
суддів Глотова М.С., Чорної В.В.,
секретаря - Музики Х.І.,
представника скаржника - адвоката Лук'янової М.Л. (в режимі
відеоконференції з власних технічних засобів),
скаржника - ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції з власних технічних
засобів),
представника відповідачів - адвоката Дяденчука А.І. (в режимі
відеоконференції з власних технічних засобів),
розглянувши апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Лук'янової Марії Леонідівни на окрему ухвалу Вищого антикорупційного суду від 25 листопада 2025 року у справі за позовом Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання необґрунтованими активів та стягнення їх в дохід держави,
25 листопада 2025 року Вищим антикорупційним судом постановлено окрему ухвалу, якою доведено до відома керівництва Міністерства юстиції України встановлені судом порушення, допущені приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_1, а саме відмову від дачі в суді показань з приводу питань, які були озвучені представниками відповідачів, що не узгоджується з положеннями ст. 8 Закону України «Про нотаріат» та може мати ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 385 КК України.
Не погодившись з указаною ухвалою адвокатом Лук'яновою М.Л. до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду подано апеляційну скаргу, в обґрунтування якої зазначено, що таке рішення підлягає скасуванню, оскільки постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку адвоката, порушення норм матеріального права полягає у тому, що висновки суду про те, що свідчення нотаріуса, який допитується, як свідок щодо обставин посвідчення ним угод, не може порушити нотаріальну таємницю, оскільки зміст угод відомий учасникам справи, а самі угоди наявні в матеріалах справи, суперечить буквальному змісту ст. 8 Закону України «Про нотаріат». Наведена норма чітко регламентує, що нотаріус не має права давати свідчення, як свідок, щодо усієї сукупності обставин і відомостей, які стали йому відомі не лише у зв'язку з вчиненням нотаріальної дії, але навіть за фактом звернення до нотаріуса без вчинення такої. Крім того, посилання суду на те, що учасником угод є матір відповідача ОСОБА_3 , а також, що дві угоди укладені в інтересах самої ОСОБА_3 , і нотаріус ОСОБА_1 допитувалася судом у якості свідка за клопотанням представника відповідача ОСОБА_3 , не спростовують вимог того, що згідно ст. 8 Закону України «Про нотаріат», нотаріус не має права давати свідчення в якості свідка щодо відомостей, які становлять нотаріальну таємницю, крім випадків, коли цього вимагають особи, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії. Водночас, суд не вжив заходів для повного, всебічного та об'єктивного встановлення обставин справи, оскільки не роз'яснив відповідачу ОСОБА_3 право вимагати у нотаріуса ОСОБА_1 розкриття нотаріальної таємниці щодо обставин укладання угод за її участі.
Порушення процесуальних норм права, на думку представника ОСОБА_1, полягає у наступному. Статтею 262 ЦПК України, передбачено, що суд постановляє окрему ухвалу щодо свідка у разі виявлення під час розгляду справи неправдивих показань, підробки доказів та направляє її прокурору чи органу досудового розслідування. Зазначена норма чітко регламентує підстави винесення окремої ухвали щодо свідка та суб'єктів реагування на неї, Міністерство юстиції України до вказаних не належить. Зі свого боку Міністерством юстиції України та його територіальними органами здійснюється контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства. Однак, як вбачається з встановлених судом обставин, нотаріальні дії, вчинені приватним нотаріусом ОСОБА_1, ніким не оскаржені, їх законність не піддана сумніву, а оцінка процесуальної поведінки нотаріуса, як свідка в цивільній справі знаходяться поза межами компетенції Міністерства юстиції України.
В судовому засіданні адвокат Лук'янова М.Л. та скаржник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі, просили її задовольнити, скасувати окрему ухвалу.
На думку представника відповідачів адвоката Дяденчука А.І., при постановлені окремої ухвали судом не в повній мірі були дотримані вимоги Закону України «Про нотаріат». У прийнятті рішення за апеляційною скаргою представник поклався на розсуд суду.
Належним чином повідомлений про час та місце судового засідання прокурор до суду не з'явився, подав клопотання про розгляд апеляційної скарги за його відсутності, у зв'язку з чим колегія суддів здійснює її розгляд без його участі, що відповідає положенням ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Вислухавши доповідь судді, пояснення адвоката Лук'янової М.Л. та ОСОБА_1, представника відповідачів, обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 262 ЦПК України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов.
Відповідно до ст. 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких належить притягнення таких осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність в діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення. Суд постановляє окрему ухвалу щодо свідка, експерта чи перекладача у разі виявлення під час розгляду справи відповідно неправдивих показань, неправдивого висновку експерта чи неправильного перекладу, підробки доказів та направляє її прокурору чи органу досудового розслідування. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення. Окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання. Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується.
Встановлено, що Вищий антикорупційний суд розглядав цивільну справу за позовною заявою Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання необґрунтованими активів та стягнення їх в дохід держави.
Як вбачається з матеріалів справи, інтереси відповідача у справі ОСОБА_2 представляв адвокат Шипіка А.В., що підтверджується відповідним ордером (т.4 а.с. 83), а інтереси відповідача ОСОБА_3 - адвокат Корнієнко Р.О., що підтверджується ордером та договором про надання правової (правничої) допомоги (т.4 а.с.84,85).
Під час судового розгляду справи судом було задоволено заяву представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Шипіки А.В. про виклик свідків, зокрема приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_1, яка посвідчувала правочини, за якими було набуто нерухомість, що є предметом поданого позову (т.3 а.с.105-110).
В судовому засіданні 18 серпня 2025 року свідка ОСОБА_1 попереджено про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань або за відмову від дачі показань, яка передбачена ст. 384, 385 Кримінального кодексу України, про що вона надала розписку (т. 3 а.с. 234, 242). Проте у вказаному судовому засіданні свідок надала відповідь лише на одне питання, поставлене представником відповідача ОСОБА_4 , на всі інші відмовилася, посилаючись на ст. 8 Закону України «Про нотаріат», оскільки вона як нотаріус не може розкривати нотаріальну таємницю щодо вчинених нею правочинів.
У подальшому у судовому засіданні 06 жовтня 2025 року свідок ОСОБА_1 за участі адвоката Малишевої А.А. відповіла ще на два питання з перелічених у клопотанні представника відповідача ОСОБА_4 (т. 4 а.с. 61-63 зворот), на всі інші питання відповідати відмовилась, посилаючись на ст. 8 Закону України «Про нотаріат», оскільки вона як нотаріус не може розкривати нотаріальну таємницю щодо посвідчених нею правочинів.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна таємниця - сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов'язки тощо. Нотаріус не має права давати свідчення в якості свідка щодо відомостей, які становлять нотаріальну таємницю, крім випадків, коли цього вимагають особи, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії.
Приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_1 була викликана у судове засідання та допитувалась в якості свідка за клопотанням представника відповідача ОСОБА_2 , який в свою чергу не був стороною посвідчуваних нотаріусом правочинів. Посилання суду на те, що нотаріус, як свідок була викликана в судове засідання за клопотанням представника відповідачів, зокрема ОСОБА_3 , матір'ю якої ( ОСОБА_5 ), у тому числі на користь останньої, вчинялися нотаріальні дії, не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки такі не містять жодних документів на підтвердження повноважень адвоката Шипіки А.В. представляти інтереси відповідача ОСОБА_3 або її матері ОСОБА_5 , які були сторонами правочинів, щодо обставин вчинення яких здійснювався допит нотаріуса, як свідка. Крім того, не містять матеріали справи і даних про дозвіл ОСОБА_3 або ОСОБА_5 на розкриття нотаріусом нотаріальної таємниці щодо посвідчених нею правочинів за їх участі.
Також, в рішенні суду від 25 листопада 2025 року по суті пред'явлених Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимог, в розділі, який стосувався допиту у якості свідка приватного нотаріуса ОСОБА_1 судом зазначалося, що остання надавала відповіді на питання, які не стосувалися суті посвідченої нею угоди, зокрема повідомила, що засвідчувала договори купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, які знаходяться по АДРЕСА_1 , укладені між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . При укладанні вказаних договорів були присутні лише сторони угоди, більше нікого не було. Крім того, як суб'єкт первинного фінансового моніторингу вона відповідно до законодавства вчинила всі необхідні дії для перевірки та не встановила порушень.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів доходить висновку, що постановлення судом окремої ухвали щодо приватного нотаріуса не відповідає вимогам Закону України «Про нотаріат», а висновок про зловживання ОСОБА_1 процесуальними правами є необґрунтованими, у зв'язку з чим вказана ухвала підлягає скасуванню.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 259, 374, 381-384 ЦПК, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Лук'янової Марії Леонідівни - задовольнити.
Окрему ухвалу Вищого антикорупційного суду від 25 листопада 2025 року - скасувати.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий І.В. Панаід
Судді М.С. Глотов
В.В. Чорна