Справа № 991/10619/23
Провадження № 1-кп/991/127/23
11 лютого 2026 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
їх захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
ОСОБА_11 (у режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу, подане в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000423 від 15.08.2023, за обвинуваченням:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця російської федерації, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 369 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт Кути Косівського району Івано-Франківської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Києва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 369 КК України,
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває вказане кримінальне провадження.
10.02.2026 обвинувачений ОСОБА_8 звернувся до суду із клопотанням про зміну застосованого до нього запобіжного заходу, а саме застави у розмірі 8 000 000 грн, на запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 грн. Водночас просить суд повернути заставодавцю ТОВ «Флайбрідж» суму, на яку буде зменшено заставу, у розмірі 7 733 760 грн.
Обґрунтування клопотання
Обвинувачений мотивував подане клопотання тим, що наразі ризик впливу на свідків нівельований, оскільки усі свідки сторони обвинувачення вже допитані та прокурор не клопотав про їх повторний допит.
У попередній ухвалі від 20.08.2025 суд констатував наявність ризику впливу на інших обвинувачених. Проте чинний запобіжний захід не передбачає для ОСОБА_8 заборони спілкуватись із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що, на його переконання, свідчить про те, що суд не вважає цей ризик реальним. Обвинувачений стверджує, що ризик, який не потребує заборони спілкування, не може бути підставою для утримання 8 000 000 грн застави.
Бездоганна процесуальна поведінка ОСОБА_8 протягом трьох років судового провадження вказує на те, що ризик його переховування є декларативним.
Крім того в межах іншого кримінального провадження до нього застосована застава у розмірі 400 000 грн, яка є достатньою для запобігання ризикам.
Обвинувачений вважає, що у 20 разів більша застава у цьому провадженні є непомірною, прихованим покаранням та порушує ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Сукупний розмір фінансових обмежень щодо ОСОБА_8 перевищує розумні межі та не є пропорційним (застави 8 000 000 грн та 400 000 грн відповідно, арештоване майно на суму понад 26 000 000 грн).
Кошти, які внесені ТОВ «Флайбрідж» як заставу за обвинуваченого, останній отримав у позику від цього товариства, строк повернення якої настав ще 07.11.2024. Подальше їх утримання державою за відсутності доведених актуальних ризиків кримінального провадження порушує право власності третьої особи - заставодавця. Зміна курсу валют та інфляційні процеси призвели до того, що реальна вартість застави для ТОВ «Флайбрідж» суттєво змінилась, що є додатковим фактором непомірності.
З огляду на викладене, вважає, що з моменту останнього перегляду запобіжного заходу - 20.08.2025 - обставини кримінального провадження суттєво змінились, що згідно із ст. 201 КПК України є підставою для зменшення розміру застави.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_11 підтримали заявлене клопотання, просили суд його задовольнити.
ОСОБА_8 додатково зазначив, що термін дії його паспортів для виїзду за кордон закінчився, а самі документи перебувають у прокурора. До того ж наразі лише двоє із трьох його дітей є неповнолітніми, тому він не має права на виїзд із країни під час дії воєнного стану.
Прокурор ОСОБА_5 заперечив щодо задоволення клопотання. Зазначив, що ризики кримінального провадження не зменшились, а нові обставини, які могли б стати підставою для зміни застосованого запобіжного заходу, не з'явились. Наразі свідки сторони обвинувачення повністю не допитані.
Обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , їх захисники ОСОБА_10 , ОСОБА_9 підтримали позицію сторони захисту ОСОБА_8 , просили суд задовольнити клопотання про зміну запобіжного заходу.
Мотиви та висновки суду
Зважаючи на стадію кримінального провадження, а також положення ст. 201, 194 КПК України, під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Суд встановив, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.05.2023 у справі № 991/4496/23 до ОСОБА_8 в межах кримінального провадження № 52022000000000169 від 07.07.2022 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор». Строк тримання під вартою, з урахуванням строку досудового розслідування та часу фактичного затримання, визначено 60 днів, тобто до 20.07.2023 включно. Одночасно визначено ОСОБА_8 альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 30 000 000 грн. У разі звільнення підозрюваного ОСОБА_8 з-під варти у зв'язку з внесенням застави покладено на нього кілька процесуальних обов'язків у порядку ч. 5 ст. 194 КПК України.
15.08.2023 прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_12 постановою виділив з матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № 52022000000000169 від 07.07.2022 в окреме провадження матеріали досудового розслідування зокрема за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 369 КК України (провадження № 52023000000000423 від 15.08.2023).
Строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 неодноразово продовжувався, а розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави зменшувався.
Останній раз ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.10.2023 у справі № 991/8939/23 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжено до 11.12.2023 включно, зменшено розмір альтернативного запобіжного заходу - застави до 8 000 000 грн та у разі звільнення ОСОБА_8 з-під варти у зв'язку із внесенням застави покладено на нього ряд процесуальних обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України. Визначено, що строк дії ухвали в частині покладених обов'язків - два місяці з дня внесення застави, але в межах строку досудового розслідування.
07.11.2023 ТОВ «Флайбрідж» внесло на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду кошти в сумі 8 000 000 грн у якості застави за ОСОБА_8 (справа № 991/8939/23), що підтверджується платіжною інструкцією від 07.11.2023 № 1124, а також листом керівника апарату суду від 30.11.2023 № 03.13-01/188/2023.
Відповідно до повідомлення Державної установи «Київський слідчий ізолятор» від 08.11.2023 № 08/22112 ОСОБА_8 звільнений з-під варти 08.11.2023, у зв'язку із внесенням застави.
Вищий антикорупційний суд ухвалою від 24.01.2024 у цій справі поклав на обвинуваченого ОСОБА_8 процесуальні обов'язки, передбачені абз. 1, п. 2-5, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою від 22.03.2024 у цій справі суд частково задовольнив клопотання сторони обвинувачення та продовжив на два місяці строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого (частину яких суд виклав у новій редакції), а саме: прибувати до суду за кожним викликом; не відлучатися із Київської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з працівниками та службовими особами філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» та Акціонерного товариства «Укрзалізниця» - з ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , а також з іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні № 52023000000000423 від 15.08.2023 ОСОБА_7 , ОСОБА_6 ; утримуватися від відвідування будь-яких приміщень, які належать чи які займають філія «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця», Акціонерне товариство «Укрзалізниця»; здати на зберігання прокурору, який входить до групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні, свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Надалі суд двічі продовжував строк дії вказаних обов'язків, останній раз ухвалою від 19.06.2024 у цій справі до 19.08.2024.
З урахуванням вказаного вище, наразі до ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 8 000 000 грн, а покладені на нього в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язки вважаються скасованими внаслідок закінчення строку їх дії (ч. 7 ст. 194 КПК України).
Проаналізувавши обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52023000000000423 від 15.08.2023, доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, а також ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.10.2023 у справі № 991/8939/23 про продовження строку тримання під вартою, суд дійшов висновку, що в цьому випадку дотримано стандарт доказування «обґрунтована підозра», який є найнижчим стандартом доказування у кримінальному процесі та не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення, проте є достатнім для вирішення питання про зміну запобіжного заходу. При цьому суд також враховує стадію кримінального провадження (судове провадження), що передбачає доведення стороною обвинувачення вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 369 КК України, за найвищим стандартом доказування «поза розумним сумнівом» у змагальному судовому процесі під час розгляду справи по суті.
Суд вважає, що наразі ризик переховування ОСОБА_8 від суду є актуальним.
Злочини, передбачені ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 369 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 , є тяжкими та відповідно передбачають призначення покарання у виді: позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років та з конфіскацією майна; позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна; позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої. Означене покарання в разі визнання ОСОБА_8 винуватим повинне бути призначене до реального відбування без можливості застосування правил ст. 69, 75 КК України (пільгових інститутів призначення покарання), що в сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від суду. Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ. Зокрема в рішенні від 26.06.2001 у справі «Ilijkov v. Bulgaria» (§ 80, заява № 33977/96) суд зазначив, що суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.
Про наявність такого ризику свідчить не лише тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, але й сукупність інших обставин.
Так, за період з 25.01.2019 до 10.01.2022 ОСОБА_8 (документований паспортами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ) 28 разів перетинав державний кордон України, а під час дії воєнного стану - за період з 13.08.2022 до 04.04.2023 - 6 разів.
Під час судового провадження на підтвердження існування заявлених ризиків прокурор надав зокрема протоколи про результати здійснення негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_8 від 21.02.2023, від 08.05.2023, та протокол від 04.08.2023, складений за результатами огляду файл-звіту, сформованого 09.06.2023 в ході огляду побітової копії мобільного телефону ОСОБА_8 .
Вказаним оглядом встановлено, що одним із файлів, які містяться у листуванні ОСОБА_8 в месенджері WhatsApp з абонентом під назвою « ОСОБА_16 », є копія листа Головного управління розвідки Міністерства оборони України від 14.03.2023 № 222/587, адресованого Державній прикордонній службі України, щодо сприяння ОСОБА_17 (номер закордонного паспорта НОМЕР_1 ) в перетині державного кордону України у період з 21.03.2023 до 10.04.2023 через пункт пропуску Ягодин на залізничному транспорті.
Суд звертає увагу, що відповідно до матеріалів справи ОСОБА_8 останній раз перетинав державний кордон України в напрямку виїзду 22.03.2023 рейсом 67 Київ-Варшава у пункті пропуску Ягодин та повернувся на територію України 04.04.2023 тим же маршрутом. Тобто у спосіб та період, зазначені в листі ГУР МОУ від 14.03.2023 № 222/587.
За таких обставин суд критично ставиться до доводів обвинуваченого щодо неможливості перетину державного кордону під час дії воєнного стану, через те, що лише двоє із трьох його дітей наразі неповнолітні.
Твердження про те, що строк дії його паспортів для виїзду за кордон закінчився та вони перебувають у прокурора, не спростовують існування ризику переховування. ОСОБА_8 не позбавлений можливості отримати новий документ. До того ж в межах цього провадження на нього не покладено обов'язків, передбачених п. 2, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Разом з тим, з огляду на триваюче повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України, держава не має змоги належним чином контролювати державний кордон у місцях активних бойових дій, у тому числі його перетин, що у свою чергу збільшує ймовірність ухилення особи від суду та відповідно актуалізує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Існування ризику переховування не залежить виключно від можливості перетину державного кордону, оскільки особа може вживати заходів щодо переховування як на території країни, так і поза її межами.
При оцінці продовження існування вказаного ризику суд зважає на майновий стан обвинуваченого, який є достатнім для існування в умовах переховування як на території України, так і за її межами. Під час судового провадження обвинувачений зазначав, що на праві приватної власності йому належить квартира, розташована у с. Минай Ужгородського району Закарпатської області (за версією сторони обвинувачення, ОСОБА_8 придбав вказану нерухомість за 100 000 доларів США), Toyota Camry та будинок у м. Богуслав Київської області (подарований йому матір'ю). Факт належності вказаних об'єктів обвинуваченому свідчить про його значні статки.
Та обставина, що на майно обвинуваченого накладено арешт, не спростовує висновку суду та достеменно не свідчить про відсутність ризику переховування від суду.
Зважаючи на викладене, є цілком вірогідним вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від участі в судовому провадженні з метою уникнення можливої кримінальної відповідальності, у разі визнання його винуватим у вчиненні злочинів.
Суд переконаний, що ризик незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні продовжує існувати.
Кримінальним процесуальним кодексом України встановлено процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки чи потерпілий допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, окрім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 КПК України (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, але й на стадії судового провадження до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків та їх дослідження.
Під час судового провадження відбулись допити частини свідків сторони обвинувачення, що може свідчити про зменшення ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Разом з тим ч. 14, 15 ст. 352 КПК України унормовують, що свідок може бути допитаний повторно в тому самому або наступному судовому засіданні за його клопотанням, за клопотанням сторони кримінального провадження або за ініціативою суду, зокрема, якщо під час судового розгляду з'ясувалося, що свідок може надати показання стосовно обставин, щодо яких він не допитувався. Суд має право призначити одночасний допит двох чи більше вже допитаних учасників кримінального провадження (свідків, потерпілих, обвинувачених) для з'ясування причин розбіжності в їхніх показаннях, який проводиться з урахуванням правил, встановлених частиною дев'ятою статті 224 цього Кодексу.
Зважаючи на те, що згідно встановленого порядку дослідження доказів допити частини свідків обвинувачення відбулись до дослідження письмових доказів сторін та до допитів свідків сторони захисту, то суд не виключає ймовірності проведення повторних допитів свідків сторони обвинувачення, що у свою чергу вказує на актуальність ризику впливу на останніх.
Сторона обвинувачення під час судового провадження зазначала, що ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні пов'язаний також із тим, що ряд осіб, які є свідками або які можуть бути допитані як свідки (у порядку ст. 256 КПК України), працювали і продовжують працювати у філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» або в системі АТ «Укрзалізниця».
Зміст протоколів від 21.02.2023, від 08.05.2023 та протоколу про результати проведення оперативно-розшукового заходу - аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_8 від 08.07.2022 дає підстави стверджувати про те, що обвинувачений має давні, сталі зв'язки із працівниками філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» та АТ «Укрзалізниця». Тому існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу ОСОБА_8 свідки можуть змінити свої показання або відмовитися від їх давання в суді.
До того ж наразі не допитані свідки сторони захисту, ризик впливу на яких суд також не виключає.
У цьому кримінальному провадженні обвинувачення висунуте ще двом особам - ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , які, за версією сторони обвинувачення, досить тривалий час узгоджували свої дії щодо вчинення кримінальних правопорушень. У зв'язку із цим суд вважає, що обвинувачені можуть погоджувати між собою свою процесуальну поведінку та показання щодо обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких кожного з них обвинувачують.
Закінчення строку дії додаткового процесуального обов'язку, який передбачав необхідність утримання ОСОБА_8 від спілкування з іншими обвинуваченими щодо обставин кримінального провадження № 52023000000000423 від 15.08.2023, саме по собі не свідчить про те, що означений ризик відсутній.
Отже, залишається загроза того, що обвинувачений може здійснити дії, спрямовані на вплив у позапроцесуальний спосіб на свідків та інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні з метою ненадання суду достовірних показань щодо обставин можливого вчинення ОСОБА_8 кримінальних правопорушень для уникнення останнім кримінальної відповідальності.
Встановлені під час розгляду клопотання обставини у своїй сукупності дають підстави визнати, що ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати на доволі високому рівні.
Суд відхиляє доводи сторони захисту про відсутність вказаних ризиків з огляду на належну процесуальну поведінку обвинуваченого упродовж усього часу здійснення судового провадження, а також на відсутність спроб обвинуваченого переховуватись від суду.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створюватимуть загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Застосування до ОСОБА_8 застави у розмірі 8 000 000 грн є суттєвим чинником, який стимулює обвинуваченого дотримуватись належної процесуальної поведінки, у тому числі після закінчення строку дії додаткових процесуальних обов'язків, та не допускати дій, спрямованих зокрема на ухилення від суду.
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 178 КПК України однією із обставин, які враховуються при обранні запобіжного заходу, є наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.
На цій підставі під час вирішення клопотання суд враховує, що в межах кримінального провадження № 52022000000000169 від 07.07.2022 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Під час судового провадження ОСОБА_8 зазначав, що йому повідомлено ще одну підозру за ч. 5 ст. 191 КК України у новому кримінальному провадженні, та загалом він є учасником чотирьох проваджень. Однак відповідних документів про це суду не надав.
Водночас суд не погоджується із доводами обвинуваченого про те, що: 1) розмір застосованої до нього застави у іншому провадженні свідчить про те, що для запобігання ризикам цього провадження достатньо набагато меншої застави; 2) застава у такому великому розмірі є прихованим покаранням.
Аналіз положень кримінального процесуального законодавства дає підстави стверджувати, що запобіжний захід у певному кримінальному провадженні застосовується з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам такого провадження, досягнення його дієвості та не слугує для особи покаранням. При вирішенні питання застосування запобіжного заходу, враховуються лише ті обставини, які мають значення для певного кримінального провадження.
Отже, застосування до обвинуваченого застави в меншому розмірі в межах іншого провадження не є безумовною підставою для зменшення застосованої до ОСОБА_8 застави у провадженні № 52023000000000423 від 15.08.2023.
Щодо твердження сторони захисту про зменшення ризиків із плином часу, то суд зазначає, що під час кримінального провадження розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави щодо ОСОБА_8 неодноразово зменшувався. Загалом розмір застави зменшено з 30 000 000 грн до 8 000 000 грн, тобто майже в 4 рази.
До того ж прокурор не звертався до суду із клопотанням про продовження строку дії додаткових процесуальних обов'язків, покладених на обвинуваченого строком до 19.08.2024, що також свідчить про те, що зменшення ризиків із плином часу враховано та втілено у вигляді поступового ослаблення відповідного втручання у права обвинуваченого.
Доводи про те, що розмір застави слід зменшити, у зв'язку з тим, що на дороговартісне майно обвинуваченого накладено арешт, не ґрунтується на законі. Кримінальний процесуальний кодекс України не ставить у залежність розмір застави із вартістю арештованого майна особи та навпаки.
Так само кримінальний процесуальний закон не визначає, що у разі, якщо заставу за особу внесено за рахунок коштів, отриманих у позику (строк повернення якої настав), то це є підставою для зміни застосованого запобіжного заходу.
ТОВ «Флайбрідж», вносячи за ОСОБА_8 заставу у значному розмірі за рахунок позичених йому коштів, мало усвідомлювати ризики, у тому числі тривалості здійснення кримінального провадження, інфляційних процесів, зміни курсу валют, а також ймовірності звернення застави в дохід держави, за умови виникнення підстав, передбачених ч. 8 ст. 182 КПК України.
Обвинувачений не навів інших доводів, які раніше не були предметом оцінки суду та могли б стати підставою для зміни застосованого до нього запобіжного заходу.
Відтак суд переконаний, що застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді застави є об'єктивно необхідним з метою досягнення дієвості кримінального провадження. А застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, у тому числі застави в меншому розмірі, не буде достатньо дієвим заходом забезпечення кримінального провадження, що зможе в повній мірі запобігти встановленим ризикам, передбаченим п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Застосований наразі до ОСОБА_8 розмір застави у кримінальному провадженні № 52023000000000423 від 15.08.2023 є необхідною гарантією для забезпечення виконання ним своїх процесуальних обов'язків під ризиком втрати цих коштів.
З огляду на викладене, відсутні законодавчо визначені підстави для задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу.
Керуючись ст. 372, 392 КПК України, суд
Відмовити в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3