23 лютого 2026 року
м. Київ
справа №160/19903/24
адміністративне провадження № К/990/6231/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Мацедонської В.Е., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2026 року у справі №160/19903/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльністю протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 розрахунку при звільненні, який складається з грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2023-2024 роки, додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023-2024 роки, щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 590% від посадового окладу за період з 15 березня 2022 року по 25 квітня 2024 року, надбавки за особливості проходження служби у розмірі 65% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням з 01 по 25 березня 2024 року, надбавки за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу, з урахуванням окладу за військовим званням з 01 по 25 квітня 2024 року на підставі наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260, грошової допомоги на оздоровлення відповідно до розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, (із змінами), в розмірі місячного грошового забезпечення за 2023-2024 рр., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, на підставі Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом МОУ від 07 червня 2018 року №260 та пункту 6 наказу МОУ від 31 січня 2022 року №30 «Про бюджетну політику МО України» за 2023-2024 роки;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 : грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2023-2024 роки; грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023-2024 роки; щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 590% від посадового окладу за період з 15 березня 2022 року по 25 квітня 2024 року; надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням з 01 по 25 березня 2024 року; надбавку за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу, з урахуванням окладу за військовим званням з 01 по 25 квітня 2024 року на підставі наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260; грошову допомогу на оздоровлення відповідно до розділу XXII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, (із змінами), в розмірі місячного грошового забезпечення за 2023-2024 роки; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, на підставі Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам. затвердженого наказом МОУ від 07 червня 2018 року №260 та пункту 6 наказу МОУ від 31 січня 2022 року №30 «Про бюджетну політику МО України» за 2023-2024 роки.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року відкрито провадження у справі, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2026 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2023-2024 роки, щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 590% від посадового окладу за період з 15 березня 2022 року по 25 квітня 2024 року, надбавки за особливості проходження служби у розмірі 65% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням з 01 березня 2024 року по 25 березня 2024 року, надбавки за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу, з урахуванням окладу за військовим званням з 01 квітня 2024 року по 25 квітня 2024 року на підставі наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, грошової допомоги на оздоровлення відповідно до розділу XXII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, (із змінами), в розмірі місячного грошового забезпечення за 2023-2024 роки.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2023-2024 роки, щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 590% від посадового окладу за період з 15 березня 2022 року по 25 квітня 2024 року, надбавки за особливості проходження служби у розмірі 65% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням з 01 березня 2024 року по 25 березня 2024 року, надбавки за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу, з урахуванням окладу за військовим званням з 01 квітня 2024 року по 25 квітня 2024 року на підставі наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260, грошової допомоги на оздоровлення відповідно до розділу XXII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, (із змінами), в розмірі місячного грошового забезпечення за 2023-2024 роки, з урахуванням фактично виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовлено.
12 лютого 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2026 року. Заявник, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення по суті спору, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України від 30 вересня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами «а» - «г» цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Як вбачається з рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року, зазначену справу судом розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд звертає увагу заявника, що пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.
Проте, відповідач, оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, не зазначає.
Тобто, заявником у касаційній скарзі не наведено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судового рішення, прийнятого за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Крім того, заявником не наведено підстав касаційного оскарження судових рішень, визначених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України, з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позову, переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є найвищим судом у системі судоустрою України, забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначений процесуальним законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2026 року у справі №160/19903/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльністю протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді М.В. Білак
В.Е. Мацедонська
Ж.М. Мельник-Томенко