ф
23 лютого 2026 року
м. Київ
справа №440/12179/24
адміністративне провадження №К/990/2887/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І.В.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року у справі №440/12179/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення за період з 27 жовтня 2022 року по день фактичного поновлення на службі (по день видання відповідного наказу про призначення на посаду/поновлення на військовій службі);
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 вчинити дії нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення з усіма його додатковими видами, надбавками, доплатами, передбаченими нормативними актами, з 27 жовтня 2022 року по день фактичного поновлення на службі (по день видання відповідного наказу про призначення на посаду/поновлення на військовій службі).
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року у справі №440/12179/24 залишено без руху. Надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання уточненої касаційної скарги із обґрунтуванням наявності підстав передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
06 лютого 2026 року до Суду надійшла уточнена касаційна скарга із обґрунтуванням наявності підстав передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Перевіривши матеріали уточненої касаційної скарги Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".
За змістом частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
На підставі частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.
Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження.
В уточненій касаційній скарзі позивач зазначає, що підставою для касаційного оскарження у цій справі є пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Однак в уточненій касаційній скарзі чітко не зазначено щодо питання застосування якої норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
Нормами КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 цього Кодексу передбачено право кожної особи, яка вважає, що її право порушене, звернутися до суду за його захистом.
Згідно з частиною другою статті 121 КАС України у встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Метою продовження процесуального строку, встановленого судом, є сприяння особі у реалізації процесуального права та/або виконанні процесуального обов'язку. Доцільність продовження процесуального строку обумовлюється рівнем ймовірності, наскільки таке продовження буде ефективним у контексті не тільки реалізації особою процесуального права та/або виконанні процесуального обов'язку, а й правової визначеності учасників матеріально-правових відносин, спір між якими вирішується із застосуванням процесуальних засобів.
З урахуванням вищевикладеного та з метою належного захисту прав скаржника суд дійшов висновку про можливість продовжити строк для усунення недоліків касаційної скарги, а саме скаржнику необхідно виправити недоліки касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали шляхом обґрунтування наявності підстав передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
У випадку неусунення недоліків касаційної скарги, скарга буде повернута особі, яка її подала, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 332 КАС України.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 121, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року у справі № 440/12179/24 на десять днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційну скаргу разом із доданими до неї матеріалами буде повернуто позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її постановлення.
Суддя-доповідач І. В. Желєзний
Судді М. В. Білак
В. Е. Мацедонська