23.02.26
22-ц/812/154/26
Справа № 469/535/19 Головуючий у 1-й інстанції Тавлуй В. В.
Провадження № 22ц/812/154/26 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.
Іменем України
23 лютого 2026 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:
головуючої - судді: Ямкової О. О.,
суддів: Коломієць В. В., Серебрякової Т. В.,
із секретарем : Богуславською О. М.
за участю: позивача ОСОБА_1 та представниці позивачів - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
подану від їх імені представницею ОСОБА_2 ,
на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 16 жовтня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Тавлуя В. В. в селищі Березанка Миколаївської області зі складанням його повного рішення 27 жовтня 2025 року, у справі
за позовом
ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 , ОСОБА_5
до ОСОБА_6 ,
третя особа - ОСОБА_7
про відшкодування моральної і матеріальної шкоди,
завданої внаслідок залиття квартири
У квітні 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , від імені яких діє представниця ОСОБА_2 , звернулися до суду з позовною заявою до ОСОБА_6 , третя особа ОСОБА_7 , про стягнення на користь кожного з позивачів по 16 303 грн матеріальної шкоди та на користь ОСОБА_1 10 000 грн моральної шкоди, заподіяної внаслідок залиття належної їм квартири.
В обґрунтування позову зазначала, що їм на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1 . У період з 19 по 22 грудня 2017 року з квартири відповідачки, яка розташована поверхом вище, текла гаряча вода і належну позивачам квартиру було затоплено. Внаслідок затоплення пошкоджено паркет, стіни квартири, електричну проводку, двері, шпалери, вікно в кімнаті, кахельну плитку та затоплені деякі речі.
Зазначене відбулося внаслідок самовільного перепланування відповідачкою ОСОБА_6 сантехнічного обладнання, а саме зашиття всіх труб гіпсокартоном, що не було передбачено проектом та не бажання впустити в свою квартиру працівників ЖК «Березань» протягом 4-х днів для ліквідації прориву гарячої води.
З метою фіксування факту пошкодження належного позивачам майна вони звернулись до КП «Березань», працівниками якого складено акт про залиття їх квартири та підтверджено факт завдання шкоди, належному позивачам майну.
Відповідно до висновку експерта будівельно-технічної експертизи вартість ремонтно - будівельних робіт, які потрібно провести для відновлення попереднього стану квартири, становить 65 213 грн., а з урахуванням витрат на придбання ліків на суму 526 грн 25 коп., розмір матеріальної шкоди складає 65 739 грн 25 коп., яких в рівних частках позивачі просили стягнути на користь кожного з відповідачки.
Окремо позивачем ОСОБА_1 заявлено про заподіяння йому моральної шкоди, у зв'язку з перенесеними моральними стражданнями та хвилюваннями, пов'язаними з негативними емоціями та переживаннями з приводу пошкодження майна та неможливості нормального користування ним, порушення звичного способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації та погіршення стану здоров'я, а саме гіпертонічного кризу та виразки шлунку, викликані побаченим. Усе це призвело до емоційного стресу, душевних страждань, негативних емоцій та переживань.
Посилаючись на те, що відповідачка відмовилась відшкодовувати збитки в добровільному порядку, позивачі звернулись до суду із цим позовом.
Відзиву на позовну заяву відповідачкою не надано, натомість через свого представника ОСОБА_8 направлено клопотання про витребування доказів, а саме: акту обстеження матеріально-побутових умов проживання, довідки КП «Березань» №13 від 19 січня 2018 року, листа головного інженера КП «Березань», письмової відповіді директора КП «Березань», акту проживання в квартирах АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , що містять відомості на спростування доводів позовної заяви. Також надали заяву про виклик свідків.
У грудні 2020 року відповідачка, діючи через свого представника ОСОБА_8 , звернулась з клопотанням про витребування оригіналів правовстановлюючих документів позивачів на пошкоджену квартиру.
Третя особа ОСОБА_7 , діючи через свого представника ОСОБА_9 звернулась з аналогічними клопотанням, зокрема і про витребування письмових доказів.
Ухвалами Березанського районного суду Миколаївської області від 19 січня 2021 року у задоволенні клопотань відповідачки та третьої особи про витребування доказів, поданих від їх імені представниками, відмовлено та заявлено самовідвід головуючою у справі.
У відповідності до заявленого самовідводу та розпорядження керівника апарату суду 19 січня 2021 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.
В подальшому відповідачка та третя особа, діючи через своїх представників повторно звернулись з аналогічними клопотанням про витребування письмових доказів та виклик свідків.
Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 11 листопада 2021 року закрито підготовче провадження, викликано в судове засідання свідків та витребувано письмові докази.
У березні 2025 року відповідачкою ОСОБА_6 , яка діє через свого представника ОСОБА_8 , направлено до суду письмові пояснення із викладенням заперечень по суті пред'явленого позову, які обґрунтовані тим, що один з позивачів, яким ініційовано позов є ОСОБА_1 , який не є співвласником квартири АДРЕСА_3 , оскільки в правовстановлюючому документі його зазначено, як ОСОБА_10 .
Вина відповідачки в спричиненні шкоди майну позивачів відсутня, оскільки акт про пошкодження складався самим позивачем ОСОБА_1 та не відповідає встановленій формі, а головний інженер КП «Березань» на може стверджувати, що саме ОСОБА_6 винна у протіканні води.
Більш того саме приміщення квартири АДРЕСА_1 тривалий час належно не утримувалось, оскільки впродовж тривалого часу близько 15 років позивачі там не проживають, що і стало, на її думку, причиною аварії в системі опалення та водопостачання цієї квартири.
Посилалась на безпідставність вимог про відшкодування моральної шкоди внаслідок їх недоведеності, та невідповідності заявленого обсягу страждань позивача ОСОБА_1 фактично вчиненим ним діям, які також спростовують погіршення стану здоров'я.
Наголошувала на безпідставності заявлених ним сум судових витрат.
Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області 16 жовтня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення суд виходив з недоведеності пред'явленого позову, як за невідповідністю складеного акту про порушення, так і за недоведеністю вини відповідачки.
В апеляційній скарзі позивачі, від імені яких діє представниця ОСОБА_2 , посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права під час його ухвалення, без надання належної оцінки наявним у справі доказам, та без повного та всебічного дослідження обставин справи, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення або змінити його.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилались на те, що з огляду на визначені процесуальним законом принципи змагальності і диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідачку покладено обов'язок доведення відсутності її вини у завданні шкоди, а позивач доводить протиправність дій, наявність шкоди та її розмір.
Так, на час розгляду справи власницею квартири, розташованої поверхом вище, з якої відбулось залиття та пошкодження квартири належної позивачам, є третя особа ОСОБА_7 , однак належною користувачкою цього майна є відповідачка, у зв'язку із цим вона зобов'язана відшкодувати шкоду, спричинену залиттям нею квартири позивачів.
Вказували, що в акті обстеження квартири позивачів №260 від 29 грудня 2017 року, складеного уповноваженими представниками обслуговуючої організації КП «Березань» вказано характер залиття квартири та його причини, зазначено перелік пошкодженого майна та встановлено причинно-наслідковий зв'язок між залиттям квартири АДРЕСА_3 та діями мешканців квартири АДРЕСА_4 , яка знаходиться поверхом вище над квартирою позивачів.
При цьому доказом підтвердження розміру завданих збитків, завданих позивачці залиттям квартири є висновок судової будівельно-технічної експертизи № 125-025 від 28 березня 2019 року.
За наведеного вважали, що ними, як позивачами, доведена протиправність дій відповідачки, наявність шкоди та причинно-наслідковий зв'язок, а також розмір завданої шкоди, в той час як відповідачкою не спростовано її вину у завданні шкоди.
З наданого позивачами відео вбачається, що вода тече саме зі стелі, однак місцевий суд правову оцінку вказаному доказу не надав.
Сам факт спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди підтверджується довідкою лікаря Березанської районної лікарні про різке погіршення його здоров'я після побаченої квартири залитої гарячою водою, та цю шкоду ним оцінено у 10 000 грн.
Наполягали на відшкодуванні судових витрат та посилались на відповідну судову практику.
Відзиву на апеляційну скаргу не надано.
У судове засідання суду апеляційної інстанції відповідачка та третя особа не з'явилися, повідомлені про розгляд справи належним чином, заяв та клопотань про відкладення слухання справи до суду апеляційної інстанції не надали.
В той же час представник відповідачки ОСОБА_6 - адвокат Баранов В. Л. надав клопотання про відкладення слухання справи, у зв'язку з його участю у розгляді іншої справи в іншому суді та неможливістю відповідачки брати участь у розгляді справи за відсутністю її реєстрації в Електронному суді, не надав при тому документ, що підтверджує поважність причини його неявки. Інших клопотань стосовно неможливості розгляду справи представником відповідача не заявлено.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Тому колегія суддів виходить з того, якщо учасники справи особисто та представник відповідачки не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін або їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Отже, оскільки відповідачка ОСОБА_6 зареєстрована в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» і має можливість брати участь у судових засіданнях через відеоконференцзв'язок, а також відслідковувати рух справи і клопотань про відкладення слухання справи не надала, а поважність причин неявки представника відповідачки судом апеляційної інстанції не встановлена, який мав можливість протягом тривалого часу реалізувати своє право на викладення відповідних аргументів в запереченнях на апеляційну скаргу та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), суд апеляційної інстанції вважав за можливим розглянути справу у відсутності учасників справи та представника відповідачки, за участю представниці позивачів.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивачів підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до змісту частин 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкода завдана не з її вини.
Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення.
Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Тому цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях покладає на позивача обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, та одночасно передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, у деліктних правовідносинах на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини, якщо позивачем доведено завдання йому шкоди.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , яка їм належить на праві спільної часткової власності, кожному по частині. Відповідачка ОСОБА_6 мешкає в квартирі АДРЕСА_5 , яка розташована на четвертому поверсі цього ж будинку, над квартирою позивачів та належить на праві власності третій особі - матері відповідачки ОСОБА_7 (т. 1 а.с.23-27, 28-32).
Право спільної часткової власності позивачів на квартиру АДРЕСА_3 , зокрема, і позивача ОСОБА_1 зареєстровано у відповідності до статті 334 ЦК України, внаслідок чого усі доводи відповідачки та її представника щодо сумнівів у належності частини квартири АДРЕСА_3 позивачу ОСОБА_1 не заслуговують на увагу.
Відповідачка ОСОБА_6 є зареєстрованою за адресою цього ж будинку АДРЕСА_6 , але у квартирі АДРЕСА_7 , де також мала на праві власності квартиру АДРЕСА_5 , відчуження якої здійснила на користь третьої особи за договором купівлі-продажу від 5 травня 2012 року, однак продовжила нею володіти та користуватися до наступного часу ( т. 1. а.с.28-32, 139, 219).
Обставини володіння та користування квартирою АДРЕСА_4 відповідачкою ОСОБА_6 підтверджено в суді першої інстанції, зокрема, і під час допиту в якості свідка (т.3 а.с.177-181).
За змістом акту, складеного 29 грудня 2017 року комісією у складі: директора КП «Березань», головного інженера КП «Березань» та депутата Мельника А. П. в присутності ОСОБА_1 , який ними підписано та засвідчено печаткою КП «Березань», вбачається, що у період з 19 по 22 грудня 2017 року внаслідок прориву гарячої води в жилому приміщенні квартири АДРЕСА_4 , в іншій квартирі АДРЕСА_3 цього будинку пошкоджено полове покриття підлоги (паркет), залито стіни квартири, пошкоджено електричну проводку, двері, шпалери, вікно в кімнаті. В коридорі залиті та пошкоджені шпалери, у ванній кімнаті впала кахельна плитка та затоплені речі. Зроблено висновок про те, що квартира потребує капітального ремонту, який слід провести за рахунок ОСОБА_6 (т.1. а.с.34-35).
Складений комісією акт відповідачкою ОСОБА_6 не підписано, та на спростування обставин, викладених у акті, нею надано повідомлення головного інженера КП «Березань» ОСОБА_11 , який повідомив, що вказаний акт складено господарем квартири АДРЕСА_3 в його присутності, але без присутності директора КП «Березань», та факт пошкодження шпалер і затоплення речей він підтверджує, однак обстеження квартири АДРЕСА_5 в будинку не проводилось та працівника КП «Березань» до ОСОБА_6 з проханням надати доступ до її квартири АДРЕСА_5 для обстеження не звертались, а тому запевняти, що саме ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_5 затопила квартиру АДРЕСА_3 він не може (т.1 а.с.221).
Між тим, крім повідомлення головного інженера та допитаних інших свідків на спростування своєї вини у заподіянні збитків, відповідачкою ОСОБА_6 доказів у відповідності до частини 2 статті 78 ЦПК України до суду не надано, а також не заявлено клопотань про проведення експертизи для визначення механізму залиття квартири АДРЕСА_3 , окрім висловлення припущень, що пошкодження належного позивачам майна відбулося внаслідок їх недбалих дій з догляду за своїм майном.
В той же час позивачами на обґрунтованість заявлених ними вимог, крім акту №260, надано зведений кошторис з ремонтних робіт від 2018 року (т.1 а.с.36-63) та висновок судової будівельно-технічної експертизи №125-025 від 28 березня 2019 року (т.1 а.с.64-96), згідно яких встановлено в окремих приміщеннях квартири АДРЕСА_3 , а саме в коридорі, ванній кімнаті та кімнаті площею 17,3кв.м. спостерігаються дефекти, які утворилися на поверхні стель, стін і на підлозі внаслідок залиття гарячою водою, що відповідає обставинам, викладеним у акті №260. В той же час встановити місце пориву трубопроводів гарячої води в квартирі АДРЕСА_5 не є можливим, внаслідок відсутності доступу експерта до квартири АДРЕСА_5 , розташованої поверхом вище. Вартість ремонтно-будівельних робіт заподіяної матеріальної шкоди в цінах, що діють на момент проведення дослідження складає 65 213 грн. та відповідає складеній калькуляції та кошторису, з урахуванням зносу мінус 5% будівельних матеріалів та податку на додану вартість в розмірі 10 869 грн (т.1 а.с.72).
Крім того, в обґрунтування доводів понесеної позивачем ОСОБА_1 моральної шкоди, ним надано довідку звернення 28 грудня 2017 року до сімейного лікаря з приводу кризового перебігу гіпертонічної хвороби, та якому було призначено амбулаторне лікування ( т.1 а.с.102)
Допитані у судових засіданнях свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 підтвердили факт залиття квартири, що належить позивачам, та пошкодження стель, стін і підлоги.
Втім, жодним із свідків не визначено місце прориву труб, хоча більшість з них вказувала на можливу причину залиття, яка пов'язана з квартирою АДРЕСА_5 , що розташована над квартирою позивачів. Свідок ОСОБА_12 вказав, що заходив на кухню квартири АДРЕСА_5 в присутності ОСОБА_6 і там було сухо. В той час, як допитана свідок ОСОБА_13 , яка теж постраждала від залиття, повідомила суду, що мала розмову з відповідачкою, яка їй повідомила, що в її квартирі потекло під шафою, і що вона усе їй відшкодує (т.3 а.с.53, 56, 100, 146).
Втім, дослідивши надані позивачами докази, на обґрунтування заявлених вимог, та врахувавши заперечення відповідачки, зокрема, шляхом її допиту у судовому засіданні та наданих на спростування відповідей КП «Березань», суд першої інстанції вдався в дослідження фактів не допуску до квартири АДРЕСА_5 та можливого перепланування, замість встановлення механізму заподіяння шкоди та залиття квартири АДРЕСА_3 , в тому числі шляхом надання іншого експертного висновку на спростування обставин, викладених в акті №260 та висновку експерта, оскільки вважав достатнім дослідити зміст акту №260 та показання свідків.
Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини 1 та 2 статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом положень статей 102, 103 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (частини 1,2 статті 12 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Тому, аналізуючи наведені норми процесуального права, слід дійти висновку, що відповідачкою, як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції не надано належних і допустимих доказів на спростування доводів позивачів, які підтверджені ними актом №260 та висновком експерта, шляхом підтвердження своїх заперечень, що заподіяння шкоди майну позивачів відбулося не з її вини.
У цьому випадку належним доказом щодо відсутності вини відповідачки у заподіянні шкоди позивачам, у розумінні положень статей 76, 77, ,80, 102 ЦПК України, є судова технічна експертиза, яка ОСОБА_6 не надана та не заявлено клопотання про її проведення.
Отже, усі доводи відповідачки та її представника, які покладені в основу судового рішення про відсутність її вини, як належного володільця квартири АДРЕСА_5 , що розташована над квартирою, яка належить на праві спільної часткової власності позивачам, у заподіянні ним шкоди внаслідок залиття квартири, ґрунтуються виключно на припущеннях.
Згідно з положеннями статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Частинами 4, 5 статті 319 ЦК України зазначено, що власність зобов'язує і тому власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 322 ЦК України).
Одночасно особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права (стаття 396 ЦК України), так як фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду (стаття 397 ЦК України)
Нормами статей 151, 156, 177 ЖК України визначено, що громадяни (власники, наймачі, члени їх сімей) зобов'язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об'єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і придомової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під'їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках і в інших місцях загального користування.
Пунктами 3, 4 та 5 Порядку обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 15 серпня 2018 року за № 219 визначається, що обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води багатоквартирного будинку (далі - внутрішньобудинкові системи) здійснюється виконавцем та включає комплекс робіт з технічного обслуговування та проведення поточного ремонту внутрішньобудинкових систем від зовнішньої поверхні стіни будинку до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення протягом усього періоду їх експлуатації. Обслуговування систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води в межах житлового (нежитлового) приміщення від точки приєднання здійснюється його власником (співвласниками) або наймачем (володільцем). При тому точкою приєднання внутрішньобудинкової системи водовідведення багатоквартирного будинку до житлового (нежитлового) приміщення є трійник на відгалуженні від стояка внутрішньобудинкової системи водовідведення (трійник належить до внутрішньобудинкової системи).
На підставі аналізу наведених норм матеріального права та встановлених колегією суддів обставин справи, слід виснувати, що затоплення квартири позивачів відбулося за неналежного утримання відповідачкою обладнання квартири АДРЕСА_5 , яка має речове право на це майно, що належить третій особі, та ці обставини є підтвердженими на підставі акту №260 та висновку експерта, та не спростовані ОСОБА_6 у належний спосіб, а саме, що залиття квартири позивачів сталося не з її вини, а з вини іншої особи/ осіб.
Відповідно до положень статті 1192 ЦК України визначено способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, де розмір збитків, що підлягає відшкодуванню, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Тому, з огляду на висновок експерта та наданого кошторису слід виснувати, що на користь позивачів підлягає відшкодуванню в рівних частках майнова шкода в загальному розмірі не 65 213 грн, а за відрахуванням податку на додану вартість в розмірі 10 869 грн, оскільки доказів на фактично проведений ремонт на зазначену суму позивачами суду не надано. Тобто слід визначити розмір майнової шкоди, як 54 344 грн або по 13 586 грн на користь кожного позивача, як співвласника пошкодженого майна.
За таких обставин рішення суду першої інстанції слід скасувати відповідно до пунктів 3 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України та ухвалити нове, яким позовні вимоги про стягнення майнової шкоди задовольнити частково згідно до положень статей 1166, 1192, частини 3 статті 386 ЦК України, в розмірі 13 586 грн на користь кожного позивача. Підстав для стягнення на користь позивача ОСОБА_1 витрат на придбання ліків немає, як за відсутністю причино-наслідкового зв'язку із заподіяною шкодою та відсутністю підтвердження на їх придбання.
Одночасно відмовляючи в задоволенні вимог про відшкодування грошової компенсації за заподіяну моральну шкоду, суд першої інстанції правильно послався на положення ЦК України та роз'яснення, викладені у Постанові Пленуму Верховного суду України №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», але помилково вважав, що позивачем ОСОБА_1 не доведено заподіяння моральної шкоди та не зазначено в чому саме вона полягала.
За загальним правилом, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина 1 статті 23 ЦК України).
У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Згідно частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Під час визначення підстав для стягнення моральної шкоди, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Разом з тим, відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач обґрунтовував моральну шкоду характером та глибиною моральних страждань, вагомістю вимушених змін у його житті, пов'язаних з необхідністю термінового переїзду з однієї країни в іншу, тривалістю негативних наслідків, небезпекою для свого здоров'я при безпосередньому усуванні наслідків.
Виходячи з положень статі 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення, так як право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення особистого права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Таким чином, враховуючи те, що апеляційним судом встановлено порушення прав позивача ОСОБА_1 , які з врахуванням ступеня вини відповідачки та глибини моральних страждань позивача, в зв'язку з пошкодженням його майна, слід задовольнити його вимоги частково та визначити 5 000 грн в якості грошової компенсації моральної шкоди, оскільки зазначений ним у позові розмір моральної шкоди у сумі 10 000 грн є завищеним та не підтверджений належними доказами.
За такого рішення суду першої інстанції в цій частині слід скасувати з ухваленням нового про часткове задоволення вимог про стягнення моральної шкоди.
Тому, виходячи із встановлених колегією суддів обставин справи, рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні моральної шкоди є таким, що не відповідає положенням пунктів 3 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, внаслідок чого підлягає скасуванню з ухваленням нового в цій частині, яким позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідачки на користь позивача 5 000 грн.
Враховуючи скасування судового рішення та ухвалення нового про часткове задоволення позовних вимог за положеннями статті 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача, який здійснив сплату судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції, слід стягнути судові витрати у вигляді судового збору, сплачених витрат на складення кошторису робіт та висновку експерта, внаслідок чого стягнути загальну суму в розмірі 7 066 грн 13 коп., а також на користь позивачок ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , кожній, по 160 грн 08 коп. сплаченого ними судового збору.
Щодо стягнення на користь ОСОБА_1 витрат, пов'язаних з виїздом з іншого місця та проїздом до свого постійного місця мешкання, які ним пред'явлені до стягнення за квитком на автобус Березанка -Одеса на суму 64 грн 47 коп. (т. 1. а.с.106), квитком на потяг Одеса - Івано-Франківськ на ім'я ОСОБА_1 на суму 141 грн 88 коп. (т. 1. а.с.107) і за проведеним ним особисто розрахунком витрат на дорогу з Лондона (Великобританія) до селища Березанка (Україна) на загальну суму 5 357 грн та на суму в розмірі 3 906 грн 35коп. у зворотному напрямку (т. 1 а.с.103-105), з наданням доказів на проживання за межами України (т. 1. а.с.111-119), то вони не можуть бути стягнуті з відповідачки на його користь, як витрати відповідно до статті 138 ЦПК України, оскільки не є витратами особи, пов'язаними розглядом самої справи, тобто не є витратами на переїзд або прибуття до судового засідання.
Враховуючи обсяг задоволених вимог та заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 5 000 грн, які підтверджені квитанцією про сплату таких витрат та участю адвоката у справі (т.1 а.с.127, 129-133), з відповідачки на користь позивача ОСОБА_1 відповідно до статті 138 ЦПК України слід стягнути 4 000 грн.
За перегляд справи в суді апеляційної інстанції, враховуючи частково задоволену скаргу та сплату судового збору позивачем ОСОБА_1 в інтересах усіх інших позивачок, яка здійснена ним в більшому розмірі, ніж передбачено законом, колегія суддів вважає за можливим відповідно до статті 141 ЦПК України стягнути з відповідачки на користь позивача ОСОБА_1 витрати за перегляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 1 716 грн 80 коп., а також повернути позивачу 2 185 грн 80 коп. від суми сплаченого ним судового збору, як помилково та зайво сплачені судові витрати у більшому, ніж потрібно розмірі.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , подану від їх імені представницею ОСОБА_2 ,задовольнити частково.
Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 16 жовтня 2025 рокускасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 13 586 грн в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, 5 000 грн на відшкодування компенсації моральної шкоди, 7 066 грн 13 коп.судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції та 4 000 грн витрат на правову допомогу.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 по 13 586 грн на користь кожноїв рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди та по 160 грн 08 коп. на користь кожної понесених ними судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 1 716 грн 80 коп.судових витрат за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.
Повернути ОСОБА_1 2 185 грн 80 коп. від суми сплаченого ним судового зборуза платіжною інструкцією 2.397260441.1 від 12 листопада 2025 року.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.
Головуюча О. О. Ямкова
Судді В. В. Коломієць
Т. В. Серебрякова