23.02.26
22-ц/812/487/26
Справа №484/5192/25 Доповідач апеляційного суду Т.Б.Кушнірова
Провадження №22-ц/812/487/26
Постанова
Іменем України
23 лютого 2026 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:
головуючого Кушнірової Т.Б.,
суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,
із секретарем Богуславською О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області ухвалене 18 грудня 2025 року під головуванням судді Медведєвої Н.А., по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
У вересні 2025 року ОСОБА_2 , через представника ОСОБА_3 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Позовна заява мотивована тим, що 25 лютого 2012 року вона зареєстровала шлюб з відповідачем.
Від шлюбу має спільного сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказує, що спільне життя з ОСОБА_1 не склалося, у зв'язку з несумісністю характерів, втрати взаєморозуміння та відсутність спільної мови. Шлюбні відносини припинені з липня 2025 року, вони проживають окремо, спільне господарство подружжям не ведеться.
Сторони по справі досягнуто домовленості про подальше утримання та виховання сина, який на час подачі позову проживає разом з позивачкою та в подальшому після розірвання шлюбу залишиться проживати з нею.
Також зазначає, що спір про поділ майна, що є спільною власністю, на даний час, відсутній.
Посилаючись на викладене просила розірвати шлюб укладений між нею та ОСОБА_1 , зареєстрований 25 лютого 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Первомайську Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області, актовий запис №38. Після розірвання шлюбу залишити їй прізвище ОСОБА_1 .
18 грудня 2025 року рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області позов ОСОБА_2 задоволено.
Розірвано шлюб, зареєстрований між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Відділом ДРАЦС по місту Первомайську Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області 25 лютого 2012 року, актовий запис № 38.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 залишено прізвище « ОСОБА_1 ».
Оскаржуване рішення суду мотивовано тим, що у позивачки відсутнє бажання продовжувати шлюбні відносини. Натомість відповідачвважає можливим збереження сім'ї, про те будь-які докази того, що сторони виявили намір примиритись або дійшли згоди щодо продовження спільного проживання та підтримки сімейних відносин матеріали справи не містять, та відповідачем не надані.
Посилаючись на норми сімейного законодавства, добровільний характер шлюбу, позицію позивачки про те, що шлюб між сторонами носить формальний характер, суперечить її правам та інтересам, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову про розірвання шлюбу.
Також, відповідно до ст. 113 СК України, вважав вимогу ОСОБА_2 в частинні залишення прізвища такою, що відповідає вимогам закону та підлягає задоволенню.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що сторони значний період часу (більше 13 років) перебувають у шлюбі, мають спільну дитину, сімейні стосунки будувалися на довірі, взаємоповазі один до одного та любові. Відповідач піклується про сім'ю, вважає, що позивачка необдумано та поспішно підходить до питання розірвання шлюбу. Вважає можливим збереження сім'ї, оскільки на його переконання сторони не втратили взаємні почуття.
Вказує, що у період надання судом строку на примирення, між ними з'явилося взаємне розуміння у відносинах, вони спільно проживали у вказаний період за однією адресою, конфліктів між ними не виникало, а дитина зростала у турботі та любові обох батьків.
Позивачка правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Судом встановлено, що 25 лютого 2012 року у відділі ДРАЦС по місту Первомайську Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області між сторонами був зареєстрований шлюб, актовий запис №38.
Під час шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народився син ОСОБА_4 .
Сторони зареєстровані в одному будинку, але проживають окремо.
Позивачка, наполягаючи на задоволенні позову, зазначала, що припинила шлюбно-сімейні відносини з відповідачем з липня 2025 року і відновлювати їх не бажає, оскільки це суперечить її інтересам, її рішення про необхідність розірвання шлюбу є остаточним.
Відповідач, в свою чергу, заперечуючи проти задоволення позову, пояснював, що між ними виникають конфлікти, проте вони не тягнуть за собою припинення спільного проживання та ведення спільного господарства. Вони продовжують проживати однією сім'єю, за весь час подружнього проживання знаходили спільну мову, як то, придбання майна, виховання дитини. Відповідач впевнений, що відносини покращяться, тому заперечує проти розірвання шлюбу.
Відповідно до статті 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» (далі - Постанова), суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Передбачене ч. 1 ст. 111 СК України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч. 5 ст. 191 ЦПК України). Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей. При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи.
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2025 року сторонам надано строк для примирення тривалістю два місяці.
Після його закінчення позивачка наполягала на розірванні шлюбу.
Статтями 51 Конституції України та 24 СК України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до частини третьої, четвертої статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно зі статтею 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що має суттєве значення.
Згідно з частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Встановивши категоричне небажання позивачки зберігати шлюбні відносини з відповідачем, врахувавши підтримання позивачкою позову про розірвання шлюбу після закінчення строку для примирення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, враховуючи обставини справи, особисті взаємини подружжя, яким надавався достатній строк для примирення і було для цього достатньо часу, однак їх відносини не змінились.
Апеляційна скарга не може бути задоволена і з тих підстав, що перебування у шлюбі осіб можливе лише за їх вільною згодою і примушування до збереження шлюбних відносин нормами СК України не допускається.
Посилання відповідача у апеляційній скарзі на те, що сторони мають дитину, 2014 року народження, само по собі не може бути підставою для відмови в розірванні шлюбу, оскільки судом встановлено факт того, що сім'я розпалась, при цьому, розірвання шлюбу не впливає на права та обов'язки по відношенню до дитини та не обмежує батьківських прав ОСОБА_1 щодо дитини.
З огляду на наведене, оскаржуване судове рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381 -384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 грудня 2025 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий
Судді:
Повне судове рішення складено 23.02.2026 р.