23 лютого 2026 року
м. Київ
справа №640/15384/21
провадження № К/990/4744/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.,
перевіривши касаційну скаргу Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2026 року у справі за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до Державної наукової установи «Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна установа «Інститут охорони ґрунтів України», Міністерство аграрної політики та продовольства України, про застосування заходів реагування,
02 лютого 2026 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд».
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної наукової установи «Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна установа «Інститут охорони ґрунтів України», Міністерство аграрної політики та продовольства України, про застосування заходів реагування.
Кіровоградський окружний адміністративний суд рішенням від 22 травня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2026 року адміністративний позов задовольнив частково.
Застосував заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) до Державної наукової установи «Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів» у вигляді заборони роботи (експлуатації) будівель приміщень корпусів №1, №2, №3, розташованих за адресою: місто Київ, провулок Бабушкіна, буд. 3, до повного усунення порушень у сфері пожежної та техногенної безпеки. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна установа «Інститут охорони ґрунтів України» подала касаційну скаргу.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
У цій справі, суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За такого правового регулювання та обставин справи, оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, автор касаційної скарги не зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, що є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Обмеження переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права, що розглядає справи, що мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів, а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судом першої та апеляційної інстанції, та/або переоцінювати їх.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів констатує, що автором касаційної скарги не наведено обґрунтованих покликань на існування обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та такі обставини не встановлені судом з поданих матеріалів касаційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За наведеного правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2026 року у справі № 640/15384/21 за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до Державної наукової установи «Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна установа «Інститут охорони ґрунтів України», Міністерство аграрної політики та продовольства України, про застосування заходів реагування.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді В. Е. Мацедонська
О. Р. Радишевська