10 лютого 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Баштанського районного суду Миколаївської області від 29 січня 2026 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Олексіївка Астанайської області республіки Казахстан, мешкає в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12026152140000027.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_7 ,
захисник - ОСОБА_6 .
Короткий зміст рішення слідчого судді.
Ухвалою слідчого судді Баштанського районного суду Миколаївської області від 29 січня 2026 року відносно підозрюваного ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 28.03.2026 р. включно, без визначення застави.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, за адресою АДРЕСА_1 .
Узагальнені доводи апелянта.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, у зв'язку з невідповідністю висновків слідчого суду фактичним обставинам справи.
Захисник вважає, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України не доведені, оскільки ризик втечі підозрюваного ґрунтується лише на тяжкості інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, а ризик впливу на свідків є абстрактним та нічим не підтвердженим.
На думку апелянта відносно ОСОБА_5 можливо застосувати більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту, оскільки підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, постійне місце мешкання, проходить військову службу, а застосування електронного засобу контролю нівелює ризик переховування від слідства та суду.
Захисник звертає увагу на те, що закон надає суду право, а не обов'язок не визначати заставу, і, в даному випадку, враховуючи дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, відносно нього можливо визначити певний розмір застави.
Обставини, встановлені слідчим суддею.
СВ Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12026152140000027, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 27.01.2026 р. близько 22.00 год., більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 , разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_8 , знаходились за місцем спільного проживання за адресою АДРЕСА_1 , де у нього виникла сварка з останньою.
Під час даної сварки, яка відбувалась у приміщенні кухні житлового будинку за вказаною адресою, ОСОБА_5 , маючи злочинний умисел, спрямований на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , зі столу взяв до рук кухонний ніж та, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у виді спричинення тяжких тілесних та, бажаючи їх настання, умисно наніс ним два удари в область живота та грудної клітини потерпілої ОСОБА_8 , від чого остання впала на підлогу, та в подальшому 28.01.2026 р., від отриманих травм померла в реанімаційному відділенні КНП «Баштанська багатопрофільна лікарня».
28.01.2026 р. ОСОБА_5 затримано, в порядку ст. 208 КПК України, та в цей же день повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, у спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілої.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Своє клопотання слідчий мотивував наявністю обґрунтованої підозри ОСОБА_5 , тяжкістю кримінального правопорушення, наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливістю застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Врахувавши, що підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, характер ймовірно вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.
З урахуванням даних про особу підозрюваного та обставин інкримінованого злочину, вчиненого із застосуванням насильства, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для визначення підозрюваному розміру застави.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав ухвалу законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали надані судом, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким керується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 178 КПК України, перевіряє вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей та інші обставини, які забезпечать належну процесуальну поведінку особи під час досудового розслідування та судового розгляду.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об'єднаного Королівства»).
З наведеного слідує, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
ЄСПЛ наголосив, що п. 3 ст. 5 Конвенції гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження. У рішеннях «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ констатував, що основною метою ст. 5 Конвенції, якою гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження, є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.
Конвенцією покладається обов'язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Як зазначив ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції» особлива тяжкість деяких злочинів викликає таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення принаймні протягом певного часу. За виняткових обставинах, цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має перебувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.
Вказані вимоги закону та норм міжнародного права слідчим суддею дотримані, а також оцінені у сукупності всі обставини, які відповідно до ст. 178 КПК України, враховуються при обранні запобіжного заходу.
Застосовуючи відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею перевірено, що в матеріалах провадження є достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Так, наявні докази, які містяться в матеріалах клопотання слідчого, зокрема дані протоколів огляду місця події від 28.01.2026 р., допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , довідки судового експерта № 11 від 28.01.2026 р. та інші матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_5 .
Вирішуючи питання про необхідність застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_5 під вартою, апеляційний суд доходить висновку про існування процесуальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують прийняття такого рішення.
Так, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливого здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зважаючи на те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, а також, з огляду на характер вчиненого, застосування насильства до жінки із застосуванням ножа та спричиненням тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілої, наявні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, спрямовані на уникнення відповідальності, зокрема шляхом переховування від органів досудового розслідування або суду.
ОСОБА_5 добре обізнаний з колом свідків у провадженні, серед яких є його близькі родичі, тому існує обґрунтований ризик того, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків, з метою зміни їх показань.
Отже, доводи захисника про недоведення прокурором існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України є безпідставними, в цій частині, рішення слідчим суддею прийнято на основі об'єктивно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому досліджені всі матеріали провадження та наведені в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, станом на день постановлення ухвали.
З урахуванням наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про те, що саме така міра запобіжного заходу, як тримання під вартою, забезпечить виконання ОСОБА_5 процесуальних обов'язків, і, застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, про що просить апелянт, не забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Проходження підозрюваним військової служби та наявність у нього постійного місця мешкання та відсутність судимостей, в даному випадку, не є підставами для зміни застосованого запобіжного заходу, оскільки не спростовують висновків суду про можливість вчинення ним дій, передбачених ст. 177 КПК України.
Отже, оскільки рішення слідчого судді, станом на день розгляду клопотання слідчого, є обґрунтованим та вмотивованим, а прокурором доведено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, ухвала слідчого судді відповідає вимогам кримінального процесуального закону, підстав для її скасування та вирішення питання про пом'якшення підозрюваному ОСОБА_5 застосованого запобіжного заходу апеляційний суд не вбачає, апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалу слідчого судді Баштанського районного суду Миколаївської області від 29 січня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 залишити без змін, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
_____________________ _____________ ______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3