23.02.26
22-ц/812/640/26
Провадження №22-ц/812/640/26
23 лютого 2026 року м. Миколаїв
Справа № 481/1651/25
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Шаманської Н.О.,
суддів: Кушнірової Т.Б., Лівінського І.В.,
переглянувши в апеляційному порядку без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) цивільну справу
за матеріалами позовної заяви
Миколаївської обласної прокуратури в інтересах Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області
до
ОСОБА_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Регіональний ландшафтний парк «Приінгульський»,
про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння від недобросовісного набувача
за апеляційною скаргою
Миколаївської обласної прокуратури
на ухвалу судді Новобузького районного суду Миколаївської області, постановлену суддею Васильченко-Дригою Н.О., 14 січня 2026 року в приміщенні цього ж суду, дата складення повного тексту ухвали не зазначена,
У листопаді 2025 року Миколаївська обласна прокуратура, яка діє в інтересах Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області звернулась з позовом до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Регіональний ландшафтний парк «Приінгульський», про витребування із чужого незаконного володіння від недобросовісного набувача земельної ділянки.
Ухвалою судді від 29 грудня 2025 року позовну заяву залишено без руху та зобов'язано позивача внести на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом.
Однак, у встановлений судом строк недоліки позовної заяви позивачем не усунуто.
Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 14 січня 2026 року позовну заяву Миколаївської обласної прокуратури, яка діє в інтересах Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області повернуто позивачу.
В апеляційній скарзі Миколаївська обласна прокуратура, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що предметом спору у даній справі є позовна вимога про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння від недобросовісного набувача. Так, РЛП «Приінгульський», як об'єкт природно-заповідного фонду включає 3267,72 га земель на території колишніх Кам'янської, Софіївської, Розанівської сільських та Новобузької міської ради Новобузького району Миколаївської області (наразі в межах території Софіївської сільської та Новобузької міської територіальних громад), які перебувають під особливою державною охороною. Незважаючи на це, наказом ГУ Держгеокадастру у області від 07 серпня 2017 року №14-10355/14-17-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4824583900:04:000:0141 із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території Розанівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (наразі територія Новобузької міської територіальної громади). Вказане стало підставою для реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4824583900:04:000:0141 за ОСОБА_1 (запис від 22.08.2017, №22273111)
Таким чином, надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 4824583900:04:000:0141, яка розташована в межах природно-заповідного фонду (РЛП «Приінгульський») відбулось з порушенням вимог земельного та природоохоронного законодавства, без вилучення земельної ділянки у постійного користувача, поза волею належного, на той час, власника держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, із фактичною зміною цільового призначення земельної ділянки із земель природно-заповідного фонду на землі сільськогосподарського призначення.
Відповідач набув право власності у спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності відповідача на землю стало можливим у результаті безоплатної приватизації земельної ділянки. При цьому добросовісність набувача передбачає не лише співставлення відомостей про права на нерухоме майно з інформацією, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також розумну обачність набувача.
ОСОБА_1 достовірно знав, де саме розташована спірна земельна ділянка та за допомогою вищевказаних інтернет ресурсів міг дізнатися про те, що земельна ділянка входить в межі РЛП «Приінгульський». За такого, обставини справи свідчать про недобросовісність набувача спірної ділянки- ОСОБА_1 .
Частиною 5 ст. 390 ЦК України передбачено, що суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Крім того, передбачено можливість постановлення рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Тобто невнесення прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду виключає можливість постановлення рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача, але не виключає можливість розгляду справи за позовом прокурора та ухвалення судом рішення про витребування майна у недобросовісного набувача. Таким чином, норма ч. 5 ст. 390 ЦК України не поширюється на випадки подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача. Право на компенсацію вартості нерухомого майна має лише добросовісний набувач такого майна, якою ОСОБА_2 не є.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що Миколаївська обласна прокуратура, яка діє в інтересах Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Регіональний ландшафтний парк «Приінгульський», про витребування із чужого незаконного володіння від недобросовісного набувача земельної ділянки.
В обґрунтування позову, позивач зазначав, що РЛП «Приінгульський», як об'єкт природно-заповідного фонду включає 3267,72 га земель на території колишніх Кам'янської, Софіївської, Розанівської сільських та Новобузької міської ради Новобузького району Миколаївської області (наразі в межах території Софіївської сільської та Новобузької міської територіальних громад), які перебувають під особливою державною охороною. Незважаючи на це, наказом ГУ Держгеокадастру у області від 07 серпня 2017 року №14-10355/14-17-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4824583900:04:000:0141 із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території Розанівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (наразі територія Новобузької міської територіальної громади). Вказане стало підставою для реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4824583900:04:000:0141 за ОСОБА_1 (запис від 22 серпня 2017 року, №22273111).
Таким чином, надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 4824583900:04:000:0141, яка розташована в межах природно-заповідного фонду (РЛП «Приінгульський») відбулось з порушенням вимог земельного та природоохоронного законодавства, без вилучення земельної ділянки у постійного користувача, поза волею належного, на той час, власника держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, із фактичною зміною цільового призначення земельної ділянки із земель природно-заповідного фонду на землі сільськогосподарського призначення.
Відповідач набув право власності у спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності відповідача на землю стало можливим у результаті безоплатної приватизації земельної ділянки. При цьому добросовісність набувача передбачає не лише співставлення відомостей про права на нерухоме майно з інформацією, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також розумну обачність набувача.
ОСОБА_1 достовірно знав де саме розташована спірна земельна ділянка та за допомогою вищевказаних інтернет ресурсів міг дізнатися про те, що земельна ділянка входить в межі РЛП «Приінгульський». За такого, обставини справи свідчать про недобросовісність набувача спірної ділянки- ОСОБА_1 .
У позовній заяві позивач просив суд:
- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Новобузької територіальної громади в особі Новобузької міської ради земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 4824583900:04:000:0141, що розташована в межах Новобузької територіальної громади (колишня Розанівська сільська рада), державну реєстрацію права приватної власності на яку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено 22 серпня 2017 року, про що вчинено запис №22273111.
Власником вищевказаної земельної ділянки на теперішній час є ОСОБА_1 .
В позові порушено питання про витребування із чужого незаконного володіння від недобросовісного набувача земельної ділянки.
Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 29 грудня 2025 року позовну заяву залишено без руху з тих підстав, що позивачем не виконано вимоги ч. 4 ст. 177 ЦПК України. Зокрема, суду не надано доказів на підтвердження внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом. Надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Новобузького районного суду Миколаївської області від 14 січня 2026 року позовну заяву повернуто позивачу.
09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України №4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12 березня 2025 року, згідно якого відповідні норми ЦК та ЦПК України викладено в новій редакції.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 391 ЦК України, якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб'єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу.
Згідно ч. 5 ст. 390 ЦК України суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
Згідно п. 2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №4292-ІХ, положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо:
- нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом;
- нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.
Частину 4 статті 177 ЦПК України доповнено абзацом 2 такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
Статтю 265 ЦПК України доповнено частиною 14 такого змісту: «14. У разі відмови у задоволенні позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду суд вирішує питання про повернення позивачу внесених ним на депозитний рахунок суду грошових коштів як компенсації вартості майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, а у разі задоволення позову - про перерахування грошових коштів на користь добросовісного набувача».
Відповідно до ч. 11 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до положень ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо: 1) воно було продане або передане у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень; 2) воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.
Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Як вбачається з матеріалів даної справи, прокурором подано позов про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки, яку він набув безоплатно, в порядку ст. 391 ЦК України.
Суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що вимога ч. 4 ст. 177 ЦПК України про обов'язок позивача додати до позову документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, застосовується виключно щодо позовних вимог про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача (ст. 388 ЦК України), і не підлягає застосуванню до вимог щодо витребування майна із чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України).
З огляду на системний аналіз ст.ст. 387, 388, 390 ЦК України, добросовісним набувачем є особа, яка набула спірне майно не безоплатно, а за відплатним договором, на що суд першої інстанції уваги не звернув.
Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
При постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції застосував положення ч. 4 ст. 177 ЦПК України, які не підлягають застосуванню, у зв'язку з чим постановив помилкову ухвалу, що, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, є підставою для її скасування із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 374, 379, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Миколаївської обласної прокуратури в інтересах Новобузької міської ради Баштанського району Миколаївської області- задовольнити.
Ухвалу Новобузького районного суду Миколаївської області від 14 січня 2026 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: Н.О. Шаманська
Судді: Т.Б.Кушнірова
І.В.Лівінський
Повний текст постанови складено 23 лютого 2026 року.