Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/474/26
Номер провадження2/711/1035/26
23 лютого 2026 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді Петренка О.В.,
за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
22 грудня 2025 року ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд», звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд розірвати шлюб, укладений з відповідачем ОСОБА_2 (вхідний №2351/26, а.с.1-2)
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 07 листопада 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району міста Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що складено актовий запис №367.
Також сторони є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як стверджує позивач у мотивувальній частині позовної заяви, протягом останніх років сімейне життя між сторонами поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин; кожен зі сторін має різні погляди на шлюб та сім'ю і на цьому грунті в сторін виникають непорозуміння, що негативно впливає на психоемоційний стан позивача.
Також позивач зазначає, що на даний момент сторони господарства не ведуть, оскільки з січня 2022 року проживають окремо. Вважає, що надалі сенсу підтримувати сімейні відносини немає, оскільки вони носять лише формальний характер.
У зв'язку з викладеним, позивач просить суд ухвалити рішення, яким розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем ОСОБА_2 , зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району міста Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції 07 листопада 2014 року, актовий запис №367.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 січня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 09 год 30 хв 23 лютого 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.18-19).
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про причини неявки не повідомила, хоча про місце, день і час розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується матеріалами цивільної справи (а.с.26 зворот).
Водночас позивач ОСОБА_1 , 23.02.2026 подала заяву, в якій позовні вимоги підтримала повністю, розгляд справи просила здійснити у її відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечила, а також виявила волю на залишення їй після розірвання шлюбу прізвища « ОСОБА_4 » (вхідний №7449/26, а.с.28).
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання 23 лютого 2026 року о 09 год 30 хв не з'явився, про причини неявки не повідомив, хоча про місце, день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами цивільної справи (а.с.27 зворот).
Водночас, 26.01.2026 відповідачем ОСОБА_2 , через підсистему «Електронний суд», поданий відзив на позовну заяву, в прохальній частині якого цей учасник справи визнав позовні вимоги і не заперечував проти розірвання шлюбу, укладеного між ним та позивачем ОСОБА_1 , а розгляд справи просив суд провести у його відсутність (вхідний №3276/26, а.с.21-22).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки справа слухалась у відсутність всіх учасників справи, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальні позиції як позивача ОСОБА_1 , так і відповідача ОСОБА_2 , висловлені письмово, дійшов таких висновків.
Суд встановив, що позивач ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_2 07 листопада 2014 року уклали шлюб, який у цей же день зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району міста Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції, актовий запис №367, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , що видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району міста Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції 07 листопада 2014 року, і яка засвідчена позивачем кваліфікованим електронним підписом у порядку, передбаченому п.27 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що затверджене Рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021 (а.с.4).
Із безпосередньо дослідженої копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , що видане 13 травня 2025 року Черкаським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), суд встановив, що сторони є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5).
Відповідно до положень ч.1 ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно ч.3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, з урахуванням вимог ст.110 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.110 СК України встановлено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що має істотне значення.
Аналогічні роз'яснення викладено в абз.1 п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007, згідно з якими проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Відповідно до положень ч.2 ст.114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Судом встановлено, що немає згоди позивача на продовження шлюбу з відповідачем. Водночас відповідач також письмово підтвердив свою волю на розірвання шлюбу, що укладений з позивачем про що зазначив у відзив на позовну заяву (вхідний №3276/26, а.с21-22).
Під час дослідження судом фактичних взаємин між сторонами, дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя позивача та відповідача і збереження між ними шлюбу буде суперечити їх інтересам як подружжя за відсутності згоди кожного із них на продовження шлюбу. Побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, які, як встановлено судом, у сторін відсутні.
Суд дійшов висновку, що причини, що спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу, а відповідно і не заперечення проти розірвання шлюбу зі сторони відповідача, є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечитиме спільним інтересам сторін, що має істотне значення, внаслідок чого позовна заява підлягає до задоволення.
Також суд, задовольняючи позовну вимогу про розірвання шлюбу, керується положеннями ч.4 ст.206 ЦПК України, згідно яких, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Оскільки визнання відповідачем ОСОБА_2 позову про розірвання шлюбу, укладеного з позивачем ОСОБА_1 , не суперечить закону, не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, тому суд приймає визнання відповідачем позову, а відповідно і ухвалює судове рішення про задоволення позовної заяви.
Також суд дійшов висновку, що народження в сторін малолітньої дочки ОСОБА_3 менш як за рік до часу звернення позивача до суду з позовом про розірвання шлюбу та розгляду означеної заяви по суті справи судом, не є процесуальною перешкодою для вирішення по суті позовної вимоги про розірвання шлюбу з огляду на таке.
19 грудня 2024 року набрав чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізму запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі» № 4073-IX від 20.11.2024, яким було виключено ч.2 ст.110 СК України, згідно якої позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини.
Отже, починаючи з 19.12.2024 той з подружжя, який виявив волю на розірвання шлюбу в судовому порядку, має процесуальне право на звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу навіть у випадку, якщо, станом на день звернення з відповідним позовом до суду, дитині сторін не виповнилося одного року.
Крім того, відповідно до положень ст.113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватись цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Оскільки позивач, у заяві про розгляд справи у відсутність позивача (вхідний №7449/26, а.с.28), виявила волю надалі іменуватись прізвищем « ОСОБА_4 », тому суд, керуючись ст.113 СК України, дійшов висновку про відсутність правових підстав для відновлення позивачу дошлюбного прізвища.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає про таке.
Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Пунктом 9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Відповідно до копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 від 22.02.2023, позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи довічно (а.с.13).
Частиною 3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено судове рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.
Згідно ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Ураховуючи, що до початку розгляду справи №711/474/26 по суті відповідач визнав позов, тому суд, керуючись ч.6 ст.141 ЦПК України у взаємозв'язку з положеннями ч.1 ст.142 того ж Кодексу і ч.3 ст.4, п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», дійшов висновку, що з відповідача на користь держави належить стягнути 50 відсотків судового збору, що підлягав сплаті позивачем за подання позовної заяви в електронній формі, а саме: 532,48 грн (1331,20 грн х 0,8 = 1064,96 грн; 1064,96 грн х 0,5 = 532,48 грн).
Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь держави 50% суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. 24, 105, 110, 112, 113, 114, 115 СК України, ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 141, 142, 206, 247, 258, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 07 листопада 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району міста Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції, актовий запис №367.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище « ОСОБА_4 ».
Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 532 (п'ятсот тридцять дві) гривні 48 (сорок вісім) копійок.
Копію рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 23 лютого 2026 року.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_2 .
Головуючий: О. В. Петренко