Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/7779/25
Провадження № 2-п/711/8/26
09.02.2026 м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді Позарецької С.М.
при секретарі Буйновській А.П.
за участю представника
заявника (відповідача)
адвоката Соколишиної Л.Б.
представника позивача
адвоката Ракоїд Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси заяву ОСОБА_1 , що подана його представником адвокатом Соколишиною Лесею Богданівною, про перегляд заочного рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.10.2025 по справі № 711/7779/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів, -
Заявник ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Соколишину Л.Б., звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення. Свої вимог мотивує тим, що заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.10.2025 задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 частково: змінено розмір аліментів, що визначений рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.08.20198 у справі №711/3822/19 та стягується із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі у розмірі 1100грн. 00коп. та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в твердій грошовій сумі у розмірі 900грн. 00коп. щомісячно (2000грн. 00коп. на двох дітей), починаючи з 01.07.2019 до досягнення кожною дитиною повноліття; визначено стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дітьми повноліття; стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 1211грн. 20коп. та витрати, пов'язані із наданням правничої допомоги у розмірі 7000грн. 00коп. В іншій частині позову відмовлено. Крім того, відізвані виконавчі листи, видані Придніпровським районним судом м. Черкаси по справі №711/3922/19 (провадження №2/711/1585/19) про стягнення аліментів із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі у розмірі 1100грн. 00коп. та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в твердій грошовій сумі у розмірі 900грн. 00коп. щомісячно (2000грн. 00коп. на двох дітей), щомісяця і до досягнення дітьми повноліття.
Заявник у заяві вказує на те, що він не був обізнаний про судові засідання при розгляді справи по суті; не скористався правом подати відзив на позов та докази, які мають значення по справі. Крім того, вказує, що його матеріальний стан, стан здоров'я суттєво не покращилися. Навпаки, він має непрацездатних батьків, які потребують допомоги та опіки сина, зокрема і на лікування. Заявник зазначає, що він орендує житло, за яке сплачує грошові кошти, а квартиру, у якій сторони мають право власності по частки, ним залишено для проживання бувшої дружини та їхніх дітей; заробітну плату він витрачає на оплату орендованого житла, оплату аліментів на дітей та допомогу своїм батькам.
Вважає, що відсутні підстави для зміни розміру стягуваних аліментів.
Таким чином, заявник просить суд, - визнати поважними причини пропуску заявником строку щодо подання заяви про перегляд заочного рішення; поновити строки подання заяви про перегляд заочного рішення суду; заочне рішення суду від 14.10.2025 скасувати і призначити справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
ОСОБА_2 не скористалася правом подати свої заперечення (відзив) на заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення.
Ухвалою суду від 02.01.2026 визнано поважними причини пропуску заявником строку на подання заяви про перегляд заочного рішення; поновлено ОСОБА_5 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, прийнято до розгляду цю заяву, а також призначено її судовий розгляд.
В судове засідання заявник (відповідач) не з'явився, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Про поважність причин неявки не повідомив.
В судовому засіданні представник заявника (відповідача) просила заяву задовольнити, посилаючись на доводи заяви про перегляд заочного рішення. Зокрема, зазначила, що заявник не знав про судовий розгляд справи, про судове рішення дізнався через органи ДВС, позивач знала про місце проживання відповідача, але суду про нього не повідомила; документи судом направлялися на адресою, за якою він не проживає, оскільки фактично проживає за іншою адресою (квартира ним орендується). Свою частку квартири він залишив у користуванні позивача та їхніх дітей (в квартирі проживати не може, бо позивач висловлювала погрози його отруєння; у органи поліції з відповідною заявою він не звертався). Заробітну плату витрачає на сплату аліментів, на утримання своїх батьків та оренду житла, а на його потреби залишається лише бл. 2тис. грн.
В судове засідання позивач не з'явилась, будучи належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи. Про поважність причин неявки не повідомлено.
В судовому засіданні представник позивача просила у задоволенні заяви відмовити, оскільки відповідач про судовий розгляд справи повідомлявся належним чином; відсутні істотні докази, які можуть вплинути на судове рішення. Позивач не знає про фактичне місце проживання відповідача, судом направлялися судові документи відповідачу за адресою його реєстрації; станом на грудень 2025 року заробітна плата позивача 7659грн. на місяць, діти проживають з нею. Крім того, зазначила, що батьки відповідача є пенсіонерами і отримують пенсію, відповідач також має рідних брата та сестру, які можуть допомагати батькам; доходи відповідача збільшилися у порівнянні із часом, коли судом було прийнято рішення про стягнення аліментів на дітей і зараз становлять близько 20тис. грн щомісяця; відповідач за власним бажанням не проживає у квартирі, яка належить сторонам на праві власності (по 1/2 частці кожному); за комунальні послуги по квартирі не платить; порядок користування квартирою між сторонами не встановлено. Діти на даний час потребують більших коштів на утримання, оскільки вони подоросліли - потребують витрат на одяг, навчання, харчування тощо. Вважає, що відповідачем не доведені обставини про те, що його батьки перебувають на утриманні відповідача. На думку сторони позивача, заперечення проти позову сторони відповідача є безпідставними та необгрунтованими.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали заяви про перегляд заочного рішення та цивільної справи, суд вважає, що заява не підлягає до задоволення за таких підстав:
встановлено, що 22.08.2025 позивач ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів. За даними Єдиного державного демографічного реєстру від 09.09.2025, відповідач ОСОБА_1 , 1978р. народження зареєстрований з 19.07.2024 за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 11.09.2025 прийнято, відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін. Заперечень проти такого розгляду справи не подано.
Відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства відповідачу за адресою його реєстрації 17.09.2025 були направлені: позовна заява з додатками, ухвала про відкриття провадження, пам'ятка учасника справи та судова повістка про виклик в судове засідання на 14.10.2025 рекомендованим листом з повідомленням через Укрпошту (0610280280316).
Між тим, поштове відправлення ОСОБА_1 отримано не було і 25.09.2025 повернулося до суду з відміткою працівника поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою» (0691028893984).
В судове засідання 14.10.2025 відповідач ОСОБА_1 не з'явився, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Про поважність причин неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності подано не було, відзив на позов також подано не було.
14.10.2025, з врахуванням заяви представника позивача ОСОБА_2 адвоката Ракоїд Л.В. від 14.10.2025, постановлене заочне рішення, яким позовні вимоги задоволені частково, а саме, - змінено розмір аліментів, що визначений рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.08.20198 у справі №711/3822/19 та стягується із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі у розмірі 1100грн. 00коп. та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в твердій грошовій сумі у розмірі 900грн. 00коп. щомісячно (2000грн. 00коп. на двох дітей), починаючи з 01.07.2019 до досягнення кожною дитиною повноліття; визначено стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дітьми повноліття; стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 1211грн. 20коп. та витрати, пов'язані із наданням правничої допомоги у розмірі 7000грн. 00коп. В іншій частині позову відмовлено. Крім того, відізвані виконавчі листи, видані Придніпровським районним судом м. Черкаси по справі №711/3922/19 (провадження №2/711/1585/19) про стягнення аліментів із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі у розмірі 1100грн. 00коп. та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в твердій грошовій сумі у розмірі 900грн. 00коп. щомісячно (2000грн. 00коп. на двох дітей), щомісяця і до досягнення дітьми повноліття.
Вказане судове рішення 20.11.2025 направлялося рекомендованим листом з повідомленням ОСОБА_1 за вказаною вище адресою і повернулося до суду 08.12.2025, як не отримане.
Крім того, встановлено, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.08.2019 у справі № 711/3922/19 було стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі в розмірі 1100 (одна тисяча сто) гривень щомісячно, доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі в розмірі 900 (дев'ятсот) гривень щомісячно (2000 грн. на двох дітей), починаючи з 01.07.2019 року і до досягнення дітьми повноліття. Судове рішення набрало законної сили 02.09.2019.
Під час розгляду заяви ОСОБА_1 судом встановлено, що ОСОБА_1 , 1978р. народження має батьків: ОСОБА_6 , 1956р. народження та матір ОСОБА_7 , 1955р. народження, які перебувають на обліку в управління ПФУ в Житомирській області та отримують пенсію за віком (матір - станом на 30.11.2025 пенсія складає 4306грн. 46коп.) та за вислугу років (батько - станом на 30.11.2025 пенсія складає 13505грн, 67коп.), про що свідчать дані їхніх паспортів гр-н України, довідок про доходи №5915499958932569 та №5000952100008022, відповідно, свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 від 12.12.2025, актовий запис №687.
Відповідно до довідки про доходи, яка видана ПП «Укргосптовари», ОСОБА_1 , як працівник підприємства, з червня по листопад 2025 року отримує заробітну плату близько 22 тис. грн. щомісяця і за цей період загальний дохід склав 141660грн. 42коп.
Крім того, встановлено, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.02.2020 (справа №711/7491/19) між сторонами по справі було поділене майно.
Також, під час розгляду справи спору щодо батьківства стосовно дітей не встановлено.
Таким чином, за дослідженими матеріалами справи з врахуванням доводів заяви заявника (відповідача) та його представника, які дані ним в судовому засіданні, встановлено, що відповідач (заявник) по справі належним чином завчасно повідомлявся судом про час, дату та місце судового засідання щодо розгляду справи по суті, враховуючи положення п. 3 ч. 8 ст. 128, ст. ст. 223, 130, 131, 280 ЦПК України. Слід також зазначити, що згідно з положеннями ст. 8 ЦПК України, інформація про рух справи є відкритою, оприлюдненою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою можливо було дізнатися необхідну інформацію щодо справи. Суд вчинив всі необхідні дії, які передбачені чинним процесуальним законодавством, щодо повідомлення відповідача про судове провадження. Між тим, він не скористався правом брати участь в розгляді справи ні безпосередньо в судовому засіданні, ні в режимі відеоконференції, ні через представника, ні шляхом подання письмових процесуальних заяв, в тому числі відзиву.
Доводи представника заявника про те, що відповідач не міг знати про судове провадження, оскільки не отримував за адресою зареєстрованого місця проживання всі процесуальні документи із суду, бо він фактично проживає не за цією адресою, а за іншою (орендує житло), є безпідставними, з огляду на норми ст.ст. 27, 28, 187, 130, 131, 128 ЦПК України. При цьому, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин проживання відповідача за іншою адресою, відмінною від тієї, що зазначена у Єдиному державному демографічному реєстрі, до суду не надано. Також і сторона позивача заперечувала про обізнаність місця проживання відповідача, про що зазначила представник позивача в судовому засіданні. Посилання сторони відповідача на лист Другого ВДВС від 18.12.2025 №184911, в якому, начебто, зазначено про адресу проживання відповідача: АДРЕСА_3 , то це також не свідчить про те, що як позивачу, так і суду станом на час відкриття провадження у справі №711/7779/25 та судового розгляду справи було відомо про фактичне місце проживання ОСОБА_1 . До того ж саме зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання учасника справи є таким, за яким йому судом направляються всі процесуальні документи, при умові, що відповідачем не було подано заяву про необхідність їх направлення за певною адресою.
Крім того, суд вважає помилковими твердження заявника (відповідача) та його представника про те, що заочний розгляд справи можливий був лише при повторній неявці відповідача в судові засідання з розгляду справи по суті, а, в даному випадку, відповідач ОСОБА_1 лише один раз викликався в судове засідання на 14.10.2025 і, відповідно, лише один раз і не з'явився в це судове засідання, при цьому, судом першої інстанції було постановлене заочне рішення.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3)відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Окрім того, відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Як передбачено частиною 2 цієї статті, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.
Отже, з огляду на норми чинного законодавства, у суду жодних підстав для відкладення розгляду справи і неможливості вирішення спору без участі, зокрема, відповідача, не було.
Як зазначено у п.п. 32 - 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 756/11081/20, у контексті сформованої Великою Палатою Верховного Суду практики щодо дій суду першої інстанції при розгляді заяв про перегляд заочного рішення, а також мотивів передачі справи № 756/11081/20 на її розгляд основні питання, які постали перед Великою Палатою Верховного Суду, можна окреслити так: - чи наділений повноваженнями суд першої інстанції за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення, поданої з пропуском строку та відсутніми поважними причинами для його поновлення, застосувати загальні положення статті 126 ЦПК України та залишити таку заяву про перегляд заочного рішення без розгляду; - чи за відсутності поважних причин для поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення можливе лише одне з процесуальних рішень, перелічених у частині третій статті 287 ЦПК України, а оцінка поважності причин пропуску відповідачем строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення вже надаватиметься судом апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги на заочне рішення. Щодо особливостей правової природи заочного розгляду справи в цілому та перегляду заочного рішення зокрема, заочним розглядом справи є специфічна процедура розгляду цивільної справи та її вирішення за відсутності відповідача. Умовами проведення заочного розгляду справи є: 1) належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання; 2) нез'явлення відповідача у судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та 4) відсутність заперечень позивача проти такого вирішення справи. Лише в разі одночасного існування всіх перелічених умов суд може ухвалити заочне рішення в справі (частина перша статті 280 ЦПК України). Водночас суть та мета заочного розгляду справи, які полягають у своєчасному та ефективному вирішенні спору, не відрізняються від тих же складових загального позовного провадження. Наведене пояснюється тим, що питання проведення заочного розгляду справи виникає вже на стадії судового розгляду під час судового засідання у справах позовного провадження. Тобто за наявності передбачених законом умов фактично відбувається перехід із загального позовного провадження до заочного розгляду справи. У доктрині цивільного процесуального права вважається, що, з одного боку, заочне провадження є додатковою гарантією для позивача від зловживання відповідачем процесуальними правами, усунення причин затягування процесу та дотримання судами строків розгляду справи. З іншого боку, відповідачу частиною першою статті 284 ЦПК України гарантується право на перегляд заочного рішення за його письмовою заявою за "спрощеною процедурою", тобто тим самим судом. Законодавець передбачив, що заочне рішення підлягає скасуванню судом першої інстанції, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 288 ЦПК України). Отже, ЦПК України встановлює можливість перегляду ухваленого місцевим судом заочного рішення цим же судом без необхідності звернення до апеляційного суду за умови, що причини, які зумовили неприйняття відповідачем участі у розгляді справи, визнані судом поважними, а докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Тлумачення статей 286, 287 ЦПК України в сукупності із частиною першою статті 288 ЦПК України дає підстави для висновку, що в разі, коли відповідач не довів наявність поважних причин неявки в судове засідання та неподання відзиву, а також не подав доказів по суті справи, суд залишає заяву про перегляд заочного рішення без задоволення. Для застосування повноважень, передбачених у частині третій статті 287 ЦПК України, суд звертає увагу, по-перше, на подання доказів по суті справи, які потенційно можуть змінити висновки по суті спору, викладені в заочному рішенні, та, по-друге, звертає увагу на існування і доведеність поважних причин, через які відповідач не зміг з'явитися на судове засідання, а також подати відзив, у зв'язку із чим і було ухвалене заочне рішення (п. 65 згаданої постанови ВП ВС від 12.06.2024).
Отже, справу розглянуто за правилами заочного розгляду, передбаченими ст.ст. 280-282 ЦПК України, за відсутності відповідача ОСОБА_1 , який повідомлявся судом у встановленому законом порядку про дату, час, місце судового засідання та про постановлене за результатами розгляду справи судове рішення. Враховуючи доводи сторони відповідача (заявника), суд вважає відсутніми підстави вважати, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин.
Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (ч.ч. 3, 4 ст. 287 ЦПК України).
Частина перша статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Використання законодавцем в конструкції статті 288 ЦПК України сполучника "і" дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на які надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09.06.2001 зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п.61, ECHR1999-VII).
Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v.Russia), №52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).
Виходячи з наведеної вище практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п. 1 ст. 6 Конвенції, а також ст. 1 Першого протоколу до неї, оскільки у позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.
Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Крім того, слід зазначити про те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна у ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суду необхідно виходити з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001.
За результатами розгляду заяви, судом встановлено, що відповідач повідомлявся судом належним чином та завчасно про час, дату та місце розгляду справи. При цьому, ОСОБА_1 не повідомив суду про поважність причин своєї неявки, не скористався правом брати участь у розгляді справи як особисто, так і через представника. Не повідомляв про місце свого перебування/знаходження та зміну місця проживання, якщо такий факт мав місце, незважаючи на обов'язок, що передбачений ЦПК України. Крім того, суд не встановлює фактичне місце проживання (перебування) сторін, а обов'язком суду є лише направлення вчасно викликів до суду та процесуальних документів учасникам справи.
Крім того, відповідач мав можливість отримувати всю інформацію щодо справи за веб-адресою на офіційному веб-порталі судової влади України у мережі Інтернет, яка зазначена в ухвалі про відкриття провадження. Судом вчинені всі можливі та необхідні процесуальні дії щодо повідомлення відповідача про судовий розгляд справи та про судові рішення.
Отже, суд приходить до висновку про те, що наведені заявником та його представником обставини про неповідомлення його про судовий розгляд справи не знайшли свого підтвердження під час розгляду заяви про перегляд заочного рішення, а навпаки, спростовуються відповідними матеріалами, які є дослідженими.
Крім того, з огляду на конструкцію ст. 288 ЦПК України, ОСОБА_1 не наведені обставини, які б впливали на правильність вирішення спору по справі. В заочному рішенні суду від 14.10.2025 зазначені всі встановлені по справі обставини, надано аналіз та оцінку дослідженим доказам, наведені мотиви прийнятого судом рішення та норми права, якими регулюються сімейні правовідносини. Суд звертає увагу на той факт, що наявність у заявника непрацездатних батьків не доводить того, що вони потребують утримання від сина (заявника) і останній це здійснює, враховуючи досліджені надані ним докази про те, що його батьки отримують пенсію з органів пенсійного фонду і їхній розмір перевищує мінімальний розмір пенсійних виплат, що був встановлений у 2025 році. Також, заявником не доведені обставини його витрат, зокрема і орендної плати за житло за місцем, як він вказує, фактичного проживання. При цьому, твердження відповідача про недостатність коштів для його проживання, спростовуються наданою ж ним довідкою про його доходи, з огляду на те, що розмір його зарплати у 2025 році є більшим, ніж на час розгляду справи та постановлення судового рішення від 02.08.2019 про стягнення аліментів на утримання двох дітей. Крім того, суд вважає безпідставними доводи ОСОБА_1 про те, що сам по собі факт його не проживання у квартирі, співвласником якої є він разом із ОСОБА_2 , впливає на обставини зміни способу стягнення аліментів, оскільки ці обставини не мають жодного значення для вирішення спору.
Отже, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 14.10.2025 слід відмовити, оскільки вона є безпідставною та недоведеною належними, допустимими та переконливими доказами, у розумінні ст.ст. 76-84 ЦПК України. Слід також зазначити, що заявник не скористався своїм правом і у цьому судовому засіданні довести обставини щодо необхідності перегляду заочного рішення від 14.10.2025 у справі № 711/7779/25, незважаючи на норми ч. 1 ст. 288 ЦПК України.
Таким чином, доводи заявника ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому підстав для скасування заочного рішення від 14.10.2025 немає і у задоволенні його заяви слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 259, 260, 261, 288 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , що подана його представником адвокатом Соколишиною Лесею Богданівною, про перегляд заочного рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.10.2025 по справі №711/7779/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повний текст ухвали складено 17.02.2026.
Головуючий суддя: С.М. Позарецька