Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/2598/24
Номер провадження 1-кп/711/138/26
19 лютого 2026 року м.Черкаси
Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Придніпровського районного суду м.Черкаси кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024000000000012 від 05.01.2024, стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Гельмязів Золотоніський район Черкаської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,
В провадженні Придніпровського районного суду м.Черкаси перебуває на розгляді кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024000000000012 від 05.01.2024, стосовно ОСОБА_5 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
До початку судового засідання до суду надійшло клопотання представника адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту. Клопотання мотивує тим, що в провадженні Придніпровського районного суду м. Черкаси перебувають матеріали кримінального провадження № 12024000000000012 відносно обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 307 КК України, справа 711/2598/24. 04.12.2023 в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , було вилучено 20000 грн. Вказані кошти належать ОСОБА_6 та її малолітній донці ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 . 13 лютого 2024 року слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва задоволено клопотання слідчого та винесена ухвала про накладення арешту на вказані кошти. Відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового розгляду провадження - судом. ОСОБА_6 , як власник вилучених грошей участі в судовому засіданні при розгляді клопотання про накладення арешту на кошти не брала, відповідні заяви про згоду на накладення арешту не надавала про, що свідчать матеріали провадження. На теперішній час в накладенні арешту на зазначенні кошти відпала потреба: «оскільки досудове слідство завершено, кримінальне провадження розглядається в Придніпровському районному суді по суті, судом фактично дослідженні всі письмові, відео аудіо матеріали кримінального провадження та речові докази. І на даний час є зрозумілим, що вилучені кошти в сумі 20000 грн. не належать обвинуваченому ОСОБА_5 та не мають ніякого відношення до кримінального провадження, а тому в подальшому до них не може бути застосована конфіскація або спеціальна конфіскація в силу вимог ст.100 п.9 п.п.1 КПК України, де зазначено, що гроші, цінності та інше майно, які належать обвинуваченому і були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, конфіскуються. Звертає увагу суду, що під час проведення обшуку ОСОБА_5 вказував правоохоронним органам про те, що відшукані кошти належать його дочці ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказані обставини відображені у відеозаписі слідчої дії «обшуку», який безпосередньо досліджено судом під час судового засідання, а інша спростовуюча інформації в матеріалах кримінального провадження відсутня. З урахуванням викладеного, вважає, що на даній стадії судового розгляду встановлено достатньо підстав щодо скасування арешту майна, а саме грошових коштів у сумі 20000 грн., власником яких є ОСОБА_6 , яка є представником малолітньої дитини ОСОБА_7 . На підставі викладеного просить суд скасувати арешт накладений згідно ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва 13.02.2024 року (справа № 757/6341/24- к) на грошові кошти в сумі 20000 грн.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 підтримав своє клопотання, та просив його задовольнити з підстав зазначених в ньому.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.
В судовому засіданні допитана свідок ОСОБА_6 , яка пояснила, що ОСОБА_5 - це її цивільний чоловік та батько її дитини, з яким вони проживають разом. Грошові кошти в сумі 20000 грн., які були вилучені в ході обшуку за АДРЕСА_2 , належать їй та її доньці ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що вона повідомляла і раніше. Ці кошти перебували на зберіганні за адресою проживання її мами. ОСОБА_5 поїхав до мами по продукти і вона його попросила взяти гроші та привезти їй, що він і зробив. В подальшому вказані гроші були вилучені в ході обшуку.
Прокурор ОСОБА_3 заперечив проти задоволення клопотання. Зазначив, що вказані грошові кошти мають доказове значення в кримінальному провадженні, а клопотання передчасним. Тому їх доля має вирішуватися під час ухвалення остаточного рішення у справі.
Заслухавши думку учасників провадження, дослідивши письмові матеріали провадження, суд приходить до наступного.
У судовому засіданні встановлено, що в провадженні Придніпровського районного суду м.Черкаси перебуває кримінальне провадження № 12024000000000012 стосовно ОСОБА_5 обвинуваченого за ч.2 ст.307 КК України.
04.12.2023 в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , було вилучено 20000 грн. Вказані кошти належать ОСОБА_6 та її малолітній донці ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.02.2024 в рамках кримінального провадження № 12024000000000012 від 05.01.2024, на грошові кошти в сумі 20000 грн., які вилучені 04.12.2023 в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , накладено арешт, що належить підозрюваному, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, як виду покарання.
Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна, передбачено ч.1 ст.170 КПК України.
Зі змісту частини 2 вказаної статті слідує, що завданням арешту є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення в тому числі і збереження речових доказів, зазначено в п. 1 ч. 2 вказаної статті. У цьому у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної чи юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, вказаним у ст. 98 цього кодексу.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно з ч.2 ст.174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Стаття 41 Конституції України передбачає непорушність права власності, поряд із якою закріплюється заборона протиправного позбавлення права власності. У п. 2 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України, як загальна засада цивільного законодавства, передбачена не припустимість позбавлення цього права. У ст.321 ЦК України закріплюється заборона як позбавлення права власності, так і обмеження в його здійсненні.
Згідно із ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 3 червня 2016 року № 5 « Про судову практику у справах про зняття арешту з майна» передбачено що особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту, та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку передбаченому статтями 174,339 КПК до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішень ЄСПЛ у справах «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року», «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «БУЛВЕС'АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційна визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону нормативно правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає що закон непередбачуваний. Сумніви що до тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди під час здійснення правосуддя.
Втручання держави в право власності особи є виправданням, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає право державам користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності, у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (Балану) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням," та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний та надмірний» тягар.
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України арешт може бути накладено на нерухоме або рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації або цивільного позову. В нашому випадку в провадженні взагалі не може бути цивільного позову, оскільки відсутні потерпілі.
В ході судового розгляду клопотання встановлено, що вилучені кошти в сумі 20000 грн. не належать обвинуваченому ОСОБА_5 , а належать його дочці ОСОБА_7 , та дружині ОСОБА_6 , які не є учасниками кримінального провадження.
Крім того, вказані грошові кошти не мають ніякого відношення до кримінального провадження, тому в подальшому до них не може бути застосована конфіскація або спеціальна конфіскація в силу вимог ст.100 п.9 п.п.1 КПК України, де зазначено, що гроші, цінності та інше майно, які належать обвинуваченому і були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, конфіскуються. Тому подальший арешт на вказане майно, порушує право власників на їх вільне користування.
З огляду на обставини встановлені в ході розгляду клопотання, суд приходить до висновку що клопотання захисника ОСОБА_4 про скасування арешту, підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.3, 9, 22, 26, 131, 132, 170, 174, ч.2, 315, ст.376 КПК України, суд
Клопотання адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту - задовольнити.
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва 13.02.2024 року (справа № 757/6341/24-к) в рамках кримінального провадження № 12024000000000012 від 05.01.2024 на грошові кошти в сумі 20000 грн., які вилучені 04.12.2023 в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , які належать ОСОБА_6 та її малолітній донці ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1