Справа № 240/4159/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернова Г.В.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
23 лютого 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської обласної військової (державної) адміністрації на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної військової (державної) адміністрації про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Житомирської обласної державної адміністрації, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії при Житомирській обласній державній адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян від 29 січня 2025 року про відмову у встановленні ОСОБА_1 статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи та видачі посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії Б, оформленого протоколом № 85;
- зобов'язати Житомирську обласну державну адміністрацію в особі Комісії при Житомирській обласній державній адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян, прийняти рішення про встановлення ОСОБА_1 статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи та видати ОСОБА_1 посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії Б на підставі експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, від 16 вересня 2024 року.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Так, апелянт зауважує, що після досягнення повноліття, ОСОБА_1 не відповідає жодній із визначених частиною 1 статті 11 Закону умов для виникнення у нього права на встановлення статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи. Відтак на момент прийняття рішення Комісії позивач не мав і не міг мати статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, зокрема відповідно до статті 27 Закону, тому не виконана основна вимога Закону, що особа повинна мати статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 має посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 , видане облдержадміністрацією 08.05.2009 та яке було дійсне до повноліття дитини.
Відповідно до копії експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства надзвичайних ситуацій України від 16.09.2024 №1048 захворювання позивача, пов'язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до копії довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №646932 від 23.12.2024 позивачу при повторному огляді встановлено другу групу інвалідності на строк до 01.01.2030. Причина інвалідності: захворювання пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС з дитинства.
Відповідно до копії витягу з протоколу засідання Комісії при Житомирській обласній державній адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян від 29.01.2025 "Розгляд справи ОСОБА_1 щодо визначення статусу потерпілого внаслідок аварії на ЧАЕС категорії 1 серії Б та видачі посвідчення. ВИРІШИЛИ: документи не відповідають вимогам п.3, п.6 ст.11, ч.3 ст.12, п.1 ст.14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та абз.3 п.8, п.11 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМ України від 11.07.2018 №551 "Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відмовити ОСОБА_1 щодо визначення статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та видачі посвідчення категорії 1 серії Б".
Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача і вважаючи їх протиправними, звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі по тексту - Закон №796-XII) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, зокрема, є потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно зі статтею 11 Закону №796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії відповідно до частини 5 статті 17 цього Закону (пункт 6 частини 1); крім осіб, зазначених у частині 1 цієї статті, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать неповнолітні діти, зазначені у статті 27 цього Закону. Після досягнення повноліття (в разі одруження або влаштування на роботу в передбачених чинним законодавством випадках до досягнення повноліття - за їх бажанням відповідно з часу одруження або влаштування на роботу) визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи провадиться на умовах, визначених частиною 1 цієї статті, а щодо потерпілих, зазначених у пункті 6 частини 1 цієї статті, визначення категорії провадиться відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 цього Закону (частина 2).
Пунктом 1 частини 1 статті 14 Закону №796-XII встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи особи з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10-11 і частина 3 статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.
Відповідно до статті 12 Закону №796-XII причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Неповнолітнім дітям, зазначеним у статті 27 Закону №796-XII, в разі захворювання причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи встановлюється відповідно до частини 1 цієї статті.
Відповідно до пункту 8 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51, після досягнення повноліття (в разі одруження або влаштування на роботу у передбачених чинним законодавством випадках до досягнення повноліття - за їх бажанням, відповідно з часу одруження або влаштування на роботу) особам, зазначеним у статті 27 Закону №796, категорії встановлюються відповідно до статті 14 зазначеного Закону, а посвідчення видаються згідно з цим Порядком.
Підставою для відмови позивачу в наданні статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 відповідачем зазначено, що посвідчення серії НОМЕР_1 , яке видано позивачу, діяло до досягнення ним повноліття, а після досягнення повноліття статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи провадиться за правилами статті 11 Закону №796-XII.
Надаючи тлумачення наведеним нормам, Верховний Суд висловив правову позицію, за якою до потерпілих від Чорнобильської АЕС відносяться особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яким спеціалізованою медико-соціальною комісією встановлено причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи. Однією з підстав для отримання посвідчення категорії 1 є встановлення уповноваженою медичною комісією причинного зв'язку інвалідності з Чорнобильською катастрофою, зокрема: інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою; інваліди з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою; хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу (постанови Верховного Суду від 30.10.2018 справа №826/13094/16, від 21.02.2018 справа №826/3650/17).
Так, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до копії експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства надзвичайних ситуацій України від 16.09.2024 №1048 захворювання позивача, пов'язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС.
Порядок видачі посвідчень затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 "Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян" (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) (надалі - Порядок №551).
Абзацом 3 пункту 3 Порядку №551 встановлено, що особам з інвалідністю з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, видаються посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 1) серії Б синього кольору.
Згідно з абзацом 1 пункту 11 Порядку №551 посвідчення видаються уповноваженими органами за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами.
Відповідно до абзаців 5-6 пункту 11 Порядку №551 посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - на підставі одного з таких документів: особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з Чорнобильською катастрофою; хворим на променеву хворобу внаслідок Чорнобильської катастрофи - на підставі висновку уповноваженої медичної комісії не нижче обласного рівня або спеціалізованої медичної установи Міноборони, МВС, СБУ, які мають відповідну ліцензію МОЗ, та акта за формою Н-1.
Отже, підставою для видачі посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, віднесеної до 1 категорії, щодо якої встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, є довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.
Колегія суддів враховує, що позивачем було надано довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №646932 від 23.12.2024, згідно якої позивачу при повторному огляді встановлено з 23.12.2024 2 групу інвалідності. Причина інвалідності: захворювання пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС з дитинства, однак така довідка фактично не врахована відповідачем.
Водночас, доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності у позивача права на встановлення статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, ґрунтуються на твердженні, що оскільки позивачу в дитячому віці не встановлювався причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, то після набуття повноліття вона втратила право на отримання статусу особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
З даного приводу колегія суддів враховує, що судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що та обставина, що позивач у дитячому віці не проходив медичного обстеження на встановлення не спростовує наявності причинного зв'язку між захворюванням та впливом Чорнобильської катастрофи, з огляду на документальне підтвердження цього факту Центральною міжвідомчою експертною комісією МОЗ та МНС України.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21.02.2018 у справі №826/3650/17 та від 28 січня 2021 року у справі № 826/14053/16.
За вказаних обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення комісії при Житомирській обласній державній адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян від 29.01.2025 у частині відмови ОСОБА_2 у встановленні статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.
Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права в апеляційній скарзі не зазначено.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для часткового їх задоволення.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно із п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Житомирської обласної військової (державної) адміністрації залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.