Справа № 560/14004/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Фелонюк Д.Л.
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
23 лютого 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " з наступними позовними вимогами:
- визнати протиправним та скасувати п. 1 наказу т.в.о. начальника ДПОП "ОШБ"ЛЮТЬ" Романа Поліщука від 01.08.2024 за №185 «Про застосування дисциплінарних стягнень»;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ДПОП "ОШБ"ЛЮТЬ" Олександра Нетребко від 14.08.2024 №1160 о/с «По особовому складу» про звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 (0012973), заступника командира взводу №4 роти №3 батальйону №2 полку управління поліції особливого призначення №1 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 ";
- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді заступника командира взводу №4 роти №3 батальйону №2 полку управління поліції особливого призначення №1 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " з дати звільнення.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
Відповідач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з червня 2024 року проходив службу на посаді заступника командира взводу № 4 роти № 3 батальйону № 2 полку управління поліції особливого призначення № 1 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".
Відповідно до п. 1 наказу від 01.08.2024 №185 «Про застосування дисциплінарних стягнень», виданого відповідачем на підставі висновку службового розслідування, керуючись нормами статей 4, 11-14, 19, 20, 22, 26 та 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, Переліком посад керівників Національної поліції України та їх повноважень щодо застосування заохочень і дисциплінарних стягнень, затвердженим наказом Національної поліції України від 04.10.2018 № 929 (у редакції наказу Національної поліції України від 29.12.2022 №938), наказано за вчинення дисциплінарного проступку, порушення вимог пунктів 1 та 2 частини першої статті 18, частини четвертої статті 24 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 4 частини третьої статті 1, частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, підпункту 5 пункту 3 розділу II Посадової інструкції заступника командира взводу №4 роти № 3 батальйону № 2 полку управління поліції особливого призначення №1 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", затвердженої т.в.о. начальника управління - командира полку управління поліції особливого призначення №1 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 01 липня 2024 року, що виразилося в невиконанні наказу управління поліції особливого призначення №1 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 05 липня 2024 року №205ДСК/ВС «Про виконання бойових розпоряджень», застосувати до заступника командира взводу № 4 роти № 3 батальйону №2 полку управління поліції особливого призначення № 1 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.
Наказом Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №1160 о/с від 14.08.2024 «По особовому складу» відповідно до пункту 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 заступника командира взводу № 4 роти № 3 батальйону № 2 полку управління поліції особливого призначення №1 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", із 15.08.2024.
Вважаючи п. 1 наказу від 01.08.2024 №185 «Про застосування дисциплінарних стягнень» та наказ від 14.08.2024 №1160 о/с «По особовому складу» протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Спірні правовідносини регулюються Законом України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію», Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 1 статті 15 Дисциплінарного статуту проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.
Пунктом 4 розділу V Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807, встановлено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Згідно із пунктами 1, 2 розділу VI Порядку №893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу. Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
Відповідно до пункту 5 розділу VI Порядку №893 у резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються: висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку.
Пунктом 7 розділу V Порядку №893 визначено, що розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження.
Під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі.
Під час службового розслідування позивач надав письмові пояснення, що свідчить про його обізнаність з проведенням службового розслідування.
Згідно із пунктами 1, 2 частини 1 статті 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до частини 1 статті 64 Закону №580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Згідно з частиною 1 статті 91 Закону №580-VIII особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських: 1) службу у святкові та вихідні дні; 2) службу позмінно; 3) службу з нерівномірним графіком; 4) службу в нічний час.
Частиною 3 статті 1 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Відповідно до частин 1, 2 статті 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України". Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Отже, службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.
Згідно з частиною 1 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Відповідно до частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Посадової інструкції заступника командира взводу № 4 роти № 3 батальйону №2 полку управління поліції особливого призначення № 1 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", затвердженої т.в.о. начальника управління - командира полку управління поліції особливого призначення №1 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 01.07.2024 (далі - Посадова інструкція), основними завданнями заступника командира взводу є:
1) вжиття заходів, що спрямовані на забезпечення ефективної організації роботи, якісного та оперативного виконання покладених на підрозділ завдань і функцій;
2) планування роботи взводу, визначення завдань підлеглим, контроль за їх виконанням;
3) участь у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України, в обороні України, у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму надзвичайного або воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, зокрема шляхом виконання бойових розпоряджень, які надані уповноваженими посадовими особами та бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння), спеціальних та технічних засобів відповідно до законодавства України;
4) участь у заходах із забезпечення публічного (громадського) порядку та безпеки громадян, зокрема під час здійснення заходів правового режиму надзвичайного або воєнного стану. Ужиття заходів для забезпечення публічної (громадської) безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях;
5) попередження, виявлення та припинення кримінальних правопорушень, у тому числі вчинених учасниками організованих груп і злочинних організацій як у мирний час, так і під час дії правового режиму воєнного стану;
6) виконання бойових завдань з відсічі збройної агресії, проведення штурмових, контрдиверсійних та пошуково-фільтраційних заходів.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Посадової інструкції заступник командира взводу зобов'язаний, зокрема:
1) знати та неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції;
2) бути вірним Присязі працівника поліції, мужньо і вправно служити народу України;
3) запобігати вчиненню правопорушень;
4) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;
5) безумовно виконувати накази прямих керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;
7) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також таких, що підривають авторитет Національної поліції України;
14) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.
Суд зазначає, що позивач ознайомлений з посадовою інструкцією 01.07.2024 під підпис.
Відповідно до пункту 1 розділу II Положення про Департамент поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють», затвердженого наказом Національної поліції України (в редакції наказу НПУ від 16.04.2024 №403), основним завданням Департаменту є участь у реалізації державної політики у сфері охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, забезпечення публічної (громадської) безпеки і порядку, оборони України, виконання завдань територіальної оборони, забезпечення та здійснення заходів правового режиму надзвичайного або воєнного стану, у тому числі шляхом взаємодії з іншими складовими сектору безпеки і оборони України.
Згідно з пунктом 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.12.2016 за №1576/29706, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, зокрема: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому продовжувався та діє на час розгляду цієї справи.
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про оборону України» визначено, що участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи.
Інші військові формування, утворені відповідно до законів України, та відповідні правоохоронні органи, зокрема: беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони та руху опору, сприяють забезпеченню правового режиму воєнного стану; сприяють Збройним Силам України у виконанні ними завдань, здійснюють їх пріоритетне забезпечення та інші повноваження у сфері оборони України згідно із законодавством.
Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 23 Закону №580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.
Частиною 2 статті 24 Закону №580-VIII визначено, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь в обороні України, у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
Згідно з частиною 1 статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Специфікою державних функцій покладених на органи поліції, особливо під час дії правового режиму воєнного стану, обумовлено певні обмеження конституційних прав і свобод працівників поліції, зокрема, таких як свобода пересування, право вільно залишати територію України тощо.
Рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції (частина 3 статті 11 Закону №580-VIII).
Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції (частина 1 статті 17 Закону №580-VIII).
Водночас, як встановив суд, позивач приймав Присягу працівника поліції, порушення якої слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції га унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
Тобто порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них. При цьому, кореспондуючись з частиною 2 статті 18 Закону №580-VIII інститут Присяги поліцейського забезпечує необхідність виконання завдань поліції безперервно та незалежно від дії будь-яких факторів, адже жодних виключень із загального правила законом не передбачено.
Відповідно до частини 1 статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Частиною 1 статті 12 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Статтею 22 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.
Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт.
З матеріалів справи слідує, що на виконання наказу УПОП №1 ДПОП «ОШБ «Лють» від 05.07.2024 №205 дск ВС «Про виконання бойових розпоряджень» командир батальйону № НОМЕР_1 полку УПОП №1 ДПОП «ОШБ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » полковник поліції ОСОБА_2 залучив до виконання бойового (спеціального) завдання, серед інших осіб, також ОСОБА_1 ..
Згідно з відомістю ознайомлення із наказом УПОП №1 ДПОП «ОШБ «Лють» від 05.07.2024 №205 дск ВС «Про виконання бойових розпоряджень», ОСОБА_1 був ознайомлений з вказаним наказом, про що свідчить його підпис у відомості.
До відділу моніторингу УПОП №1 ДПОП «ОШБ «Лють» 05.07.2024 надійшов рапорт командира батальйону №2 полку УПОП №1 ДПОП «ОШБ «Лють» полковника поліції ОСОБА_3 про те, що 05.07.2024 окремі поліцейські батальйону №2 полку УПОП №1 ДПОП «ОШБ «Лють», у кількості 7 (сім) осіб, відмовились виконувати бойове завдання, серед яких ОСОБА_1 .
Наказом УПОП №1 ДПОП «ОШБ «Лють» від 09.07.2024 №325 призначено службове розслідування за фактом: 05.07.2024 окремі поліцейські батальйону №2 полку УПОП №1 ДПОП «ОШБ «Лють» відмовились виконувати вимоги наказу цього ж управління від 05.07.2024 №205 дск ВС «Про виконання бойових розпоряджень», а також, утворено дисциплінарну комісію. Згідно з відомістю до зазначеного наказу, позивач 10.07.2024 з ним ознайомлений. Цим заперечуються доводи позивача, що йому не було відомо про призначення службового розслідування та створення дисциплінарної комісії. Крім того, про ознайомлення позивача з наказом від 09.07.2024 №325 зазначено в його письмових поясненнях, наданих під час проведення службового розслідування.
Опитаний в ході проведення службового розслідування ОСОБА_1 пояснив, що 05.07.2024 повідомив, що не готовий виконувати бойове (спеціальне) завдання через незадовільний стан свого здоров'я (варикозна хвороба вен правої нижньої кінцівки).
Також з матеріалів службового розслідування вбачається, що лікар повідомив позивачу, що зазначені симптоми не перешкоджають йому виконувати бойове (спеціальне) завдання). Психолог відділу кадрового забезпечення УПОП №1 ДПОП «ОШБ «Лють» та керівник госпітальної групи зведеного загону Національної гвардії України капітан медичної служби почергово підходили до кожного поліцейського залученого до виконання бойового (спеціального) завдання та стверджували, що у них відсутні медичні та психологічні протипоказання щодо виконання бойового (спеціального) завдання.
Крім того, станом на 05.07.2024 позивач на лікарняному не перебував, звільнення від фізичних навантажень не мав. Під час оголошення змісту наказу скарг на морально-психологічний стан позивач не мав. Про поганий стан здоров'я керівництво у встановленому порядку не інформував.
Суд зазначає, що вказані вище обставини, які встановлені комісією під час службового розслідування, знайшли своє підтвердження у висновку від 17.07.2024 та слугували підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції.
Також Дисциплінарною комісією при накладені дисциплінарного стягнення на позивача у вигляді звільнення зі служби в поліції враховано, що відповідно до службової характеристики позивач зарекомендував себе посередньо. Недостатньо докладає зусиль для загального результату роботи. Зі співробітниками та громадянами конфліктний. За характером імпульсивний. Доручену ділянку роботи забезпечує не в повному обсязі. Не здатний переносити психофізіологічні навантаження та труднощі служби.
Комісією взято до уваги також те, що дисциплінарний поступок скоєний ним в умовах воєнного стану.
Обставин щодо вчинення дисциплінарного поступку у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони, що пом'якшують відповідальність позивача, в ході службового розслідування не встановлено.
Позивач отриманий наказ від 05.07.2024 №205 дск ВС «Про виконання бойових розпоряджень» протиправним не вважав, доказів протилежного не надано.
Доводи позивача про зазначення в пункті 1 наказу від 01.08.2024 №185 інформації про вчинення дисциплінарного проступку 01.07.2024, хоча наказ №205 дск ВС видано 05.07.2024, є помилковими, оскільки 01.07.2024 є датою затвердження посадової інструкції позивача.
Також твердження позивача про відсутність у полковника поліції ОСОБА_4 права підпису наказу від 01.08.2024 №185 суд вірно визнав безпідставним, оскільки згідно з пунктом 4 розділу V Положення у разі відсутності начальника Департаменту його обов'язки виконує перший заступник, один із заступників або особа, визначена Головою Національної поліції України (особою, яка виконує обов'язки Голови Національної поліції України). У зв'язку з відрядженням полковника поліції ОСОБА_5 , тимчасове виконання обов'язків начальника ДПОП «ОШБ «Лють» було покладено на полковника поліції ОСОБА_4 .
Стосовно зазначення позивачем про не ознайомлення його з наказом про застосування дисциплінарного стягнення, варто зазначити, що згідно з статтею 30 Дисциплінарного статуту, поліцейський вважається таким, що ознайомлений з наказом про застосування дисциплінарного стягнення, після спливу чотирьох календарних днів з дня його відправлення поштовим зв'язком або після спливу двох календарних днів - у разі відправлення з використанням електронної комунікації. При цьому, наказ від 01.08.2024 №185 направлений позивачу засобами поштового зв'язку разом з листом від 15.08.2024 та отриманий останнім 11.09.2024, про що також зазначено у позовній заяві.
Щодо зауважень позивача на прийняття відповідачем наказу про звільнення зі служби у період його перебування на лікарняному, суд вірно врахував постанову від 15.09.2020 у справі №205/4196/18 Велика Палата Верховного Суду за схожих обставин справи, де предметом оцінки було звільнення позивача у період його тимчасової непрацездатності, зробила висновок, що у разі порушення гарантій, визначених частиною третьою статті 40 КЗпП України, негативні наслідки слід усувати шляхом зміни дати звільнення позивача, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності (відпустки).
У постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 823/1455/17 та від 12.01.2023 у справі №520/10657/19 викладено висновок щодо застосування статті 18 Дисциплінарного статуту у тотожних правовідносинах, відповідно до якого наявність самого лише факту винесення відповідачем оскаржуваного наказу [про реалізацію дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби] у період тимчасової непрацездатності позивача не є достатньою підставою для поновлення його на роботі. У даному випадку належним способом захисту порушеного права позивача на працю є зміна дати звільнення зі служби в поліції відповідно до приписів частини другої статті 18 Дисциплінарного статуту із зазначенням дати звільнення зі служби - наступного робочого дня, після закінчення періоду тимчасової непрацездатності.
Варто зазначити, що у спірних правовідносинах між сторонами у даній справі, службове розслідування призначене за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими працівниками поліції, в тому числі і ОСОБА_1 .
Згідно правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 07.12.2021 у справі №120/278/20-а з подібними правовідносинами, повноваження стосовно оцінки обставин, встановлених службовим розслідуванням, надання оцінки критеріям, які враховуються при обранні виду стягнення, тяжкості проступку та заподіяній шкоді, ставленню порушника до службових обов'язків, визнанню особою своєї вини в ході службового розслідування, рівень її кваліфікації тощо, є виключними дискреційними повноваженнями відповідної посадової особи, у цьому випадку начальника ДПОП «ОШБ «Лють», оскільки результатом реалізації таких повноважень є обрання одного з восьми можливих видів дисциплінарних стягнень.
Так, рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, прийнято із використанням, зокрема, відомостей, наявних в матеріалах службового розслідування та ґрунтується на самостійних правових підставах.
Аналогічного змісту підхід викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) та від 02.10.2018 у справі №9901/454/18.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази медичного обстеження та висновки ВЛК, рапорти, адресовані керівництву щодо неможливості виконати наказ. При цьому, інших належних доказів, які б спростовували окреслені висновки службового розслідування, позивачем до суду не надано.
Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2123-IX, який набрав чинності 01.05.2022, Дисциплінарний статут доповнено новим розділом V такого змісту: «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану».
Частиною 1 статті 26 Дисциплінарного статуту визначено, що у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.
У разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина 1 статті 29 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до частини 2 статті 29 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
При цьому із змісту статті 29 Дисциплінарного статуту слідує, що її положення застосовуються у сукупності з іншими нормами, які визначають загальні критерії та підходи до застосування дисциплінарної відповідальності, а саме з урахуванням положень статі 19 цього статуту, яка регламентує порядок застосування дисциплінарних стягнень.
Оскільки за Дисциплінарним статутом підставою притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності є саме вчинення ним дисциплінарного проступку, частина 8 статті 19 Статуту визначає, що під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого керівник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Обираючи той чи інший вид стягнення у порядку, запропонованому законодавцем, від незначного зауваження до найсуворішого звільнення зі служби, керівник, ураховуючи характер відповідного проступку, застосовує саме той вид дисциплінарного стягнення, який відповідає суті цього проступку і є йому співмірним.
Водночас, застосування частини 2 статті 29 Дисциплінарного статуту виключно у поєднанні зі статтею 13, якою визначено перелік видів дисциплінарних стягнень та послідовність їх застосування, виключало б з процедури визначення виду стягнення такого визначального елементу як оцінка характеру самого проступку внаслідок однакового підходу до оцінки різних за ступенем тяжкості проступків та, відповідно, результату обрання виду відповідальності виключно в порядку послідовності.
У справах №420/14443/22 та №260/5566/22, аналізуючи положення частин 1, 2 статті 29 Дисциплінарного статуту, Верховний Суд дійшов висновку, що вказаною нормою встановлено правило, відповідно до якого за вчинення поліцейським кожного наступного дисциплінарного проступку неможливо застосувати таке саме або менш суворе дисциплінарне стягнення, якщо це прямо не передбачено цією нормою. Іншими словами, згадана норма визначає, що дисциплінарне стягнення накладається в порядку зростання, а не застосовується послідовно.
Верховний Суд зауважив на тому, що повноваження керівника стосовно обрання одного з видів дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану залишаються дискреційними, але з урахуванням особливості його застосування, визначеного у статті 29 Дисциплінарного статуту, зокрема, з дотриманням порядку зростання.
Застосування дисциплінарного стягнення здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Крім того, як зазначено судом, позивач прийняв присягу працівника поліції та добровільно взяв на себе підвищені вимоги, які пред'являються до працівників поліції при проходженні служби і які він повинен дотримуватися.
Верховним Судом у постанові від 05.03.2020 у справі №815/4478/16 визначено, що порушення присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Отже, звільнення за порушення службової дисципліни, що виразилося в порушенні присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.
Передумовою звільнення поліцейського за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, за порушення Присяги мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування.
Згідно правових висновків, відображених в постановах Верховного Суду від 05.05.2019 у справі №825/1902/16, від 17.07.2019 у справі №806/2555/17, від 07.03.2019 у справі №819/736/18, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Дискредитація звання рядового і начальницького складу Національної поліції за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Вчинки, що дискредитують працівників національної поліції та власне національна поліція, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Підставою для застосування стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме протиправної винної дії чи бездіяльності поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходу за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини працівника органів поліції, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні порушника складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення серед установлених законом.
Під час службового розслідування відповідачем надавалась оцінка діям позивача в контексті дотримання ним присяги поліцейського, виходячи з порушення службової дисципліни та належної організації роботи поліцейського, а також вчиненні дій не сумісних з вимогами, які пред'являються до поліцейського та призвели до приниження авторитету Національної поліції України, тобто, скоєнні проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на працівників поліції основним обов'язкам.
Водночас, в силу покладених на поліцейського службових обов'язків, він не повинен був допускати вчинків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять протиправний характер. Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством, має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту.
Тобто поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби.
Таким чином, вчинені позивачем дії свідчать про відсутність високої свідомості, недотримання законодавства та призводить до приниження авторитету поліції. Такі дії не можна вважати гідними посади поліцейського та особисті дані не можна вважати такими, що сприяють посиленню авторитету та довіри громадян до Національної поліції України, оскільки поліцейські власним прикладом та поведінкою зобов'язані зміцнювати авторитет закону серед громадян та неухильно його дотримуватись.
Колегія суддів, за результатом апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції вважає, що дії позивача, які стали предметом дослідження під час проведення службового розслідування, свідчать про порушення ним присяги поліцейського, а, відтак, грубого порушенням службової дисципліни.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30.08.2022 №120/8381/20-а, від 25.06.2020 у справі №2240/2329/18, від 29.10.2018 у справі №826/17433/16, від 03.04.2019 у справі №816/1218/16, від 20.03.2019 у справі №804/676/18, від 07.08.2019 у справі №540/2057/18, від 16.08.2019 у справі №804/2146/18, від 22.11.2019 у справі №826/6107/18, від 22.01.2020 у справі №160/1750/19, від 25.06.2020 у справі №2240/2329/18.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що призначення та проведення службового розслідування відбувалось відповідачем на підставі Закону №580-VIII, Дисциплінарного статуту, а оскаржений пункт 1 наказу відповідача від 01.08.2024 №185 «Про застосування дисциплінарних стягнень» прийнятий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені діючим законодавством, у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.
При цьому, доводи позивача про підписання наказу від 14.08.2024 №1160 о/с не начальником Департаменту ОСОБА_6 суд вірно визнав безпідставними, оскільки, цей наказ підписаний начальником Департаменту у період його видання, а саме, ОСОБА_7 . При цьому, полковника поліції ОСОБА_6 призначено на посаду начальника департаменту лише наказом Національної поліції України від 12.09.2024 №1631 «По особовому складу».
З огляду на те, що суд визнав правомірним спірний пункт 1 наказу відповідача від 01.08.2024 №185 «Про застосування дисциплінарних стягнень», то відсутні підстави для визнання протиправним та скасування наказу від 14.08.2024 №1160 о/с «По особовому складу» про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції позивача.
Як наслідок, також відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді заступника командира взводу №4 роти №3 батальйону №2 полку управління поліції особливого призначення №1 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " з дати звільнення.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п. 2 ч.5 ст. 328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.