Справа № 569/25101/25
17 лютого 2026 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Кучиної Н.Г.,
секретар судового засідання Корпесьо В.Р.,
з участю представника позивача Вітошка Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Клеванської селищної ради про позбавлення батьківських прав, -
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Клеванської селищної ради, в якій просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 09 жовтня 2014 року між ним та відповідачем було укладено шлюб. У шлюбі народились спільні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23 вересня 2025 року у справі №569/10355/25 шлюб між сторонами розірвано.
Починаючи з моменту фактичного припинення шлюбних відносин до теперішнього часу відповідач жодного разу з дітьми не зустрічалась, вона ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не турбується про фізичний і духовний розвиток дітей, не цікавиться здоров'ям дітей, навчанням, підготовкою до самостійного життя, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, матеріальної допомоги на утримання дітей добровільно не надавала і не надає.
Зважаючи на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, зокрема не забезпечує дітей матеріально, не займається їх вихованням та духовним розвитком, не контактує з ними, тому у нього є підстави звернутись до суду з даною позовною заявою щодо позбавлення відповідача батьківських прав.
Рух по справі.
Ухвалою суду від 21 листопада 2025 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі. (а.с. 28-29)
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 17 грудня 2025 року зобов'язано Службу у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради подати суду письмовий висновок щодо розв'язання спору між сторонами на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. (а.с. 39)
24 грудня 2025 року Службою у справах дітей Клеванської селищної ради надано суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 як додаток до рішення виконавчого комітету від 18 грудня 2025 року № 214. (а.с. 41-45)
Ухвалою суду від 22 січня 2026 року підготовче провадження у справі закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті. (а.с. 55)
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Вітошко Ю.Г. позов підтримав у повному обсязі та просив позбавити відповідача батьківських прав по відношенню до дітей, оскільки матір дітей протягом тривалого часу не піклується про них та не займається їх вихованням.
Позивач у поданій заяві від 13.01.2026 позовні вимоги підтримав повністю та просить їх задоволити. Розгляд даної справи провести за його відсутності.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служби у справах дітей Клеванської селищної ради О. Комарова у поданій заяві від 16.02.2026 позовні вимоги підтримала повністю. Розгляд даної справи провести без їх участі.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про час, дату та місце судового розгляду повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила. Подала до суду за вх. № 76961/25-Вх від 08.12.2025 заяву, в якій визнала позовні вимоги повністю, не заперечила проти позбавлення її батьківських прав. Розгляд даної справи провести без її участі. Наслідки визнання позову їй відомі та зрозумілі.
2. Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 09 жовтня 2014 року, який розірвано рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23 вересня 2025 року в справі №569/10355/25. Рішення набрало законної сили 24 жовтня 2025 року. (а.с. 9)
Під час перебування у шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Виконавчим комітетом Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області 03 квітня 2015 року, серії НОМЕР_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Виконавчим комітетом Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області 10 лютого 2017 року, серії НОМЕР_2 . (а.с. 11, 12)
ОСОБА_1 разом з синами ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають у АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 27)
Відповідно до листа Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради встановлено, що ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , не проживає, зі слів сусідів вони ОСОБА_5 ніколи не бачили за вищевказаною адресою. На даний час місце перебування ОСОБА_2 органу опіки та піклування не відомо. (а.с. 46)
Згідно характеристики Клеванського ліцею №2 Клеванської селищної ради, виданої на учня 3-Б класу ОСОБА_4 , вбачається, що: "Батьки разом не проживають, розлучені. ОСОБА_7 проживає з татом. Тато приділяє належну увагу вихованню дитини. Хлопчик доглянутий, відвідує школу. Мама не приділяє уваги сину". (а.с. 14)
Згідно характеристики Клеванського ліцею №2 Клеванської селищної ради, виданої на учня 5-А класу ОСОБА_3 , вбачається, що: "Батьки не проживають разом, розлучені. ОСОБА_6 проживає з татом. Тато приділяє достатньо уваги вихованню дитини, цікавиться навчальними досягненнями сина, відвідує батьківські збори. Хлопчик доглянутий, не пропускає уроки без новажних причин (тато повідомляє про причину відсутності. Мама не приділяє уваги сину". (а.с. 15)
Відповідно до характеристики Клеванської селищної ради від 12.11.2025 №1457/02-19, виданої на ОСОБА_1 , вбачається: "Гр. ОСОБА_1 розлучений, має на утриманні та вихованні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , 2015 р.н. та ОСОБА_7 , 2017 р.н., які проживають разом з ним. За роки проживання гр. ОСОБА_1 проявив себе виключно позитивно. Жодної скарги від сусідів чи мешканців громади на нього не надходило". (а.с. 13)
Згідно постанови Рівненського районного суду Рівненської області від 13.08.2025 по справі №570/2577/25, провадження №3/570/1155/2025: "20.05.2025 р. близько 12 год. 00 хв. виявлено неналежне виконання ОСОБА_2 , через зловживання алкогольними напоями, своїх батьківських обов'язків щодо виховання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Такими діями ОСОБА_2 допустила порушення вимог ст. 12 ЗУ "Про охорону дитинства", за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП". (а.с. 16)
Як слідує з висновку Служби у справах дітей Клеванської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 як додаток до рішення виконавчого комітету від 18 грудня 2025 року № 214 ОСОБА_8 у 2025 році притягалася до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей). Дана громадянка перебувала під контролем працівників Служби у справах дітей Клеванської селищної ради та працівників сектору ювенальної превенції.
Діти знаходяться на повному утриманні та вихованні батька. Усі питання щодо дітей вирішуються ним. Батько прикладає усі свої зусилля та можливості для розвитку синів.
Таким чином, зі слів ОСОБА_1 , матір ОСОБА_2 починаючи з моменту фактичного припинення шлюбних відносин до теперішнього часу жодного разу з дітьми не зустрічалася, вона ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не турбується про фізичний і духовний розвиток дітей, не цікавиться їхнім здоров'ям, навчанням, підготовкою до самостійного життя, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, матеріальної допомоги на утримання дітей добровільно не надавала і не надає.
Зі слів ОСОБА_1 , його колишня дружина зловживає спиртними напоями, проходила лікування від алкогольної залежності у відповідних медичних закладах, але безрезультатно. ОСОБА_2 систематично ішла з дому і не поверталась протягом декількох днів, місце її перебування було не відоме, тому на думку батька це погано впливає на виховання дітей, на їх психоемоційний стан та розвиток.
Відповідно до листа Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради встановлено, що ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , не проживає, зі слів сусідів вони ОСОБА_5 ніколи не бачили за вищевказаною адресою. На даний час місце перебування ОСОБА_2 органу опіки та піклування не відомо.
Позивач вважає, що вказані вище обставини підтверджують факт відсутності з боку матері виконання батьківських обов'язків по відношенню до малолітніх дітей.
Батько повністю взяв на себе обов'язки щодо виховання, навчання та утримання малолітніх дітей. Діти забезпечені усім необхідним для комфортного проживання. Відповідно до акту оцінки потреб сім'ї від 02 грудня 2025 року складеним Комунальним закладом «Центр надання соціальних послуг» Клеванської селищної ради житлово - побутові умови проживання задовільні та встановлено, що батько спроможний виконувати обов'язки з виховання дітей та догляду за ними.
Згідно характеристик Клеванського ліцею № 2 Клеванської селищної ради виданих на ОСОБА_4 , учня 3 класу та ОСОБА_3 , учня 5 класу, вбачається, що діти проживають з батьком, який приділяє належну увагу вихованню дітей, цікавиться навчальними досягненнями синів, відвідує батьківські збори. Діти завжди доглянуті. Матір не приділяє уваги дітям та участі у навчанні дітей не приймає.
Відповідно до характеристики Клеванської селищної ради від 12.11.2025 року № 1457/02-19, виданої на ОСОБА_1 , вбачається, що за роки проживання на території громади, зарекомендував себе позитивно. Жодної скарги від сусідів чи мешканців громади на нього не надходило.
Тому, враховуючи вищевикладене, в інтересах малолітніх дітей, орган опіки та піклування - виконавчий комітет Клеванської селищної ради, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . (а.с. 41-45)
З дослідженої в судовому засіданні заяви ОСОБА_2 , яка отримана судом за вх. № 76961/25-Вх від 08.12.2025 вбачається, що відповідач ОСОБА_2 визнала позовні вимоги повністю, не заперечила проти позбавлення її батьківських прав. (а.с. 32)
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте потрібно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку треба враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
В оцінці обставин справи суд виходить з того, що на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Позбавлення батьківських прав як крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з позивачем. Місце проживання відповідача зареєстровано в АДРЕСА_2 , однак за вказаною адресою відповідач не проживає та місце перебування її не відоме.
На час розгляду справи ОСОБА_2 з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зі слів ОСОБА_1 , не спілкується.
Разом з тим, судом не встановлено, що позбавлення відповідача батьківських прав щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , необхідне в якнайкращих інтересах дітей. У якнайкращих інтересах дітей буде збереження їх зв'язків із рідною матір'ю, при цьому сім'я матері не є особливо непридатною або явно неблагополучною для виховання дитини, а протилежного позивачем не доведено.
Крім цього, в позовній заяві вказано, що відповідач впродовж тривалого періоду систематично зловживає спиртними напоями, що є абсолютно несумісним із належним та відповідальним ставленням до виховання малолітніх дітей.
Однак, як встановлено судом, а саме згідно медичної картки амбулаторного хворого на ім'я ОСОБА_2 , що виписана приватним підприємцем ОСОБА_9 на підставі угоди між нею та ОСОБА_2 про надання анонімних медичних послуг, вбачається, що відповідач зверталась за допомогою двічі, 24.03.2024 та 20.10.2024. При цьому не зазначено не період лікування, ні діагноз. Заповнена медична картка містить відрукований зміст: Алкогольна залежність, чи встановлювався такий діагноз раніше, чи встановлено це під час перебування на лікуванні з вказаних медичних довідок не вбачається.
Жодних довідок про перебування ОСОБА_2 на обліку у лікаря з приводу психічних та поведінкових розладів з приводу вживання алкоголю суду не надано, а звернення в приватному порядку до приватного підприємця, що надає медичні послуги не може свідчити про наявність хронічного захворювання.
Жодних доказів, які б свідчили про наявність виключних підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, як і доказів неможливості змінити поведінку матері на краще, позивачем суду не надано. В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач притягувалася до кримінальної відповідальності у зв'язку з неналежним поводженням щодо дітей, вчиняла насильство щодо них.
Відповідно до ст. 171 Сімейного кодексу України визначено, що дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Суд звертає увагу, що органами опіки та піклування під час підготовки висновку думка дітей заслухана не була, клопотань про заслуховування думки дітей в судовому засіданні стороною позивача подано не було.
Під час судового розгляду відповідач ОСОБА_2 подала до суду письмову заяву, в якій вказала, що визнає позов щодо позбавлення батьківських прав стосовно її синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і не заперечує проти ухвалення рішення про позбавлення її батьківських прав. Просила справу про позбавлення її батьківських прав розглядати без її участі.
У частинах першій, четвертій статті 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Отже, в розумінні приписів статті 206 ЦПК України суд відмовляє у прийнятті визнання відповідачем позову, якщо це суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Відповідно до частин другої, третьої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
З огляду на викладені норми права, суд вважає, що заява відповідачки від 08 грудня 2025 року, в якій вона відмовляється від батьківських прав на дітей та визнає позов про позбавлення її батьківських прав, не можуть слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини.
Відтак, суд відмовляє у прийнятті визнання відповідачкою позову, оскільки у цій категорії справ визнання позову суперечить закону, а саме частині третій статті 155 СК України, та порушує інтереси дитини.
Суд наголошує, що саме лише подання заяви про визнання позову у справі про позбавлення батьківських прав не може бути підставою для звільнення позивача від обов'язку надання інших доказів на підтвердження існування обставин, передбачених частиною першою статті 164 СК України для позбавлення батьківських прав.
Враховуючи, що у матеріалах справи немає беззаперечних та достатніх доказів, які б підтверджували винну та свідому поведінку ОСОБА_2 щодо ухилення від участі у вихованні синів, умисне і свідоме нехтування обов'язками матері, суд приходить до висновку про невстановлення правових підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно її малолітніх синів.
На виконання вимог суду Службою у справах дітей Клеванської селищної ради було надано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 як додаток до рішення виконавчого комітету від 18 грудня 2025 року № 214 відносно синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зі змісту висновку органу опіки та піклування встановлено, що ОСОБА_2 була відсутня на засіданні комісії, за місцем проживання вона була відсутня, на даний час її місце перебування не відоме.
Судом з'ясовано, що більшість даних стосовно характеристики відповідача встановлено зі слів позивача - ОСОБА_1 .
Згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
У висновку органу опіки та піклування не зазначено, що він обстежував умови обох батьків, що є порушенням вимог статті 19 СК України, органом опіки і піклування не було вжито всіх заходів щодо з'ясування місця перебування відповідача та проведення з нею спілкування щодо виконання батьківських обов'язків, не заслухано думку дітей, всі обставини, встановлені вказаним висновком зі слів батька, відтак вказаний висновок не є повним та таким, яким з'ясовано всі обставини, які могли б свідчити про наявність підстав для позбавлення батьківських прав.
Суд не приймає до уваги висновок Органу опіки та піклування Клеванської селищної ради, який затверджено рішенням виконавчого комітету Клеванської селищної ради від 18 грудня 2025 року №214, згідно якого було визнано за доцільне позбавити відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки такий висновок носить рекомендаційний характер, не містить обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування щодо відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, не містить обґрунтованого посилання на те, що позбавлення батьківських прав відповідатиме інтересам дітей.
При цьому позивач при розгляді спору не довів суду, яка реальна мета має бути досягнута шляхом позбавлення відповідача батьківських прав, як це змінить існуючу ситуацію на краще і сприятиме захисту інтересів дітей.
В обґрунтування позовних вимог позивач також покликався на постанову Рівненського районного суду Рівненської області про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП від 13 серпня 2025 року.
Вказана постанова не свідчить про систематичність неналежної поведінки ОСОБА_2 щодо виконання своїх батьківських обов'язків відносно неповнолітніх дітей.
Крім того, з вказаної постанови не вбачається, у чому саме виражено неналежне виконання батьківських обов'язків щодо виховання неповнолітніх дітей.
Відтак, вказана постанова не може свідчити про наявність підстав для застосування до відповідачки такого крайнього засобу, як позбавлення батьківських прав.
До того ж, матеріали справи не містять доказів вчинення протиправних дій відповідачкою, які б свідчили про негативний вплив на дітей.
Таким чином, суд вважає, що застосування до відповідачки такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав буде недоцільним.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.
При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.
Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19).
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це, в першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Отже, позивачем не доведено, що відповідач є особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дітей.
За таких обставин, суд з урахуванням найкращих інтересів дитини, зазначив, що позбавлення батьківських прав вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Крім того, позивач не довів та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів синів шляхом позбавлення прав їхньої матері, по відношенню до них та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачкою від виконання своїх батьківських обов'язків.
Доводи позивача про те, що відповідачка не піклується про дітей, участі у їх вихованні не бере, не цікавиться їхнім життям, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не можуть бути достатніми підставами для позбавлення відповідачки батьківських прав щодо синів, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивач не довів.
Та обставина, що на час розгляду справи матеріальним забезпеченням дітей, її вихованням і розвитком займається батько, не свідчить про те, що матір дітей не бажає приймати участь у їхньому утриманні та вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов'язками.
Таким чином, суд встановив, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов'язками.
Позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батьками щодо дітей на їх виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.
В матеріалах справи відсутні беззаперечні докази винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов'язками відповідачкою, які б свідчили про її ухилення від виховання своїх дітей.
З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відсутні виключні обставини, які б свідчили про наявність передбачених законом підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав.
Враховуючи, що позбавлення відповідача батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставинами цієї справи не доведено, а також враховуючи те, що виключних обставин щодо позбавлення батьківських прав відповідача не встановлено, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для позбавлення її батьківських прав, однак, враховуючи попередню поведінку відповідача вважає за необхідне попередити її про необхідність змінити ставлення до виховання синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та покласти на Службу у справах дітей Клеванської селищної ради контроль за виконанням відповідачем батьківських обов'язків.
При цьому, суд роз'яснює, що у разі відсутності реальних змін у поведінці відповідача як матері щодо синів протягом розумного строку після ухвалення судового рішення, позивач може знову ініціювати питання про позбавлення її батьківських прав.
За таких обставин, в задоволенні позову необхідно відмовити, однак попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та попередити, що в разі ухилення від виконання батьківських обов'язків вона може бути позбавлена батьківських прав відносно дітей.
Судові витрати.
Оскільки позивачу відмовлено в задоволенні позову, то судовий збір покладається на позивача, оскільки відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача у такому випадку судові витрати не підлягають.
Керуючись ст. 3, 4, 10 - 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 272, 273, 352 Цивільного процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Клеванської селищної ради про позбавлення батьківських прав відмовити.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та попередити, що в разі ухилення від виконання батьківських обов'язків вона може бути позбавлена батьківських прав відносно дітей.
Контроль за виконанням ОСОБА_2 своїх батьківських обов'язків відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , покласти на Службу у справах дітей Клеванської селищної ради.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_4 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Клеванської селищної ради, місцезнаходження: 35312, Рівненська обл., Рівненський р-н, с-ще Клевань, вул. І. Франка, 20; код ЄДРПОУ 44031682.
Повне судове рішення складено 23 лютого 2026 року.
Суддя Н. Г. Кучина