Справа № 541/543/26
Провадження № 2/541/891/2026
23 лютого 2026 року м.Миргород
Суддя Миргородського міськрайонного суду Полтавської області Дністрян О.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Позовна заява не може бути розглянута судом, оскільки не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України.
Статтею 175 ЦПК України передбачені вимоги щодо форми та змісту позовної заяви, з якою звертається позивач.
Крім того, відповідно до ч.4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
З позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 18 000 грн. 00 коп.
Так, згідно з п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Середній заробіток за час затримки розрахунку є видом виплат, який врегульований Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995, згідно з яким обчислення середньої заробітної плати для оплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні проводиться, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Виходячи з викладених норм, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також, не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні ст.2 Закону України «Про оплату праці», тобто стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Стягнення з роботодавця середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні не є заробітною платою, оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця, відповідно на вказані вимоги позивача не поширюються положення п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», за яким від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Аналогічна правова позиція також висловлена Верховним Судом у постанові від 30.01.2019 року у справі №910/4518/16.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 року у справі №755/12623/19 (провадження №14-47цс21) зазначено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений ч.2 ст.235 КЗпП України, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначений ст.117 цього Кодексу, мають різну правову природу. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Таким чином, вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не є тотожною до вимоги про стягнення заробітної плати а тому, не може бути віднесена до категорії пільгових вимог, за подачу яких, згідно п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не сплачується.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі №910/4518/16, позовна вимога про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні є майновою вимогою.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2026 року становить 3328,00 гривні.
Згідно п.1.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, судовий збір справляється в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1331,20 грн.
Проте позивачем не надано суду документ, що підтверджує сплату судового збору або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Таким чином, позивачу необхідно сплати судовий збір в розмірі 1331,20 грн., який необхідно сплатити за реквізитами: отримувач коштів ГУК у Полт.обл/Миргород р-н/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37959255, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок отримувача UA768999980313181206000016305, код класифікації доходів бюджету 22030101. Призначення платежу 101 ___(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); судовий збір, за позовом ___ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Миргородський міськрайонний суд Полтавської області (назва суду, де розглядається справа). Оригінал відповідного платіжного документа слід надати суду.
Відповідно до ст.185 ЦПК України позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Враховуючи вищевикладене, позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175,177,185 ЦПК, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність усунення вказаних у позовній заяві недоліків в п'ятиденний строк з дня отримання ухвали. Роз'яснити, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та йому повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя: О. М. Дністрян