Справа № 357/6256/25
Провадження № 2/357/1602/26
23 лютого 2026 року місто Біла Церква
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого - судді Бондаренко О. В., за участю секретаря судового засідання - Бондар Ж.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду №3 цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», ОСОБА_3 , про стягнення недоплаченого страхового відшкодування та моральної шкоди,
23.04.2025 представник позивачів, адвокат Максимов Роман Ігорович, звернувся до суду з вказаною позовною заявою, шляхом направлення засобами поштового зв'язку, що зареєстрована судом 30.04.2025, мотивуючи тим, що 26.07.2024 на автошляху Н-23 Кіровоград-Запоріжжя, 155 км за участі забезпеченого ТДВ СК «Альфа-Гарант» (поліс №219590772) автомобіля ВАЗ 2103, р.н. НОМЕР_1 та автомобіля, належного на праві власності ОСОБА_1 - «BYDF-3», р.н. НОМЕР_2 . сталася ДТП, внаслідок якої було фізично знищено автомобіль «BYDF-3», р.н. НОМЕР_2 , належний на праві власності ОСОБА_1 та внаслідок ДТП ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження. Постановою Центрально-Міського районного суду Дніпропетровській області від 17.09.2024 у справі №171/2009/24, яка набрала законної сили 30.09.2024, ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди. Також, постановою Тернівського районного суду Дніпропетровській області від 24.03.2025 року у справі №171/2008/24, яка набрала законної сили 04.04.2025, ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП за перебування у стані алкогольного сп'яніння під час вчинення вказаної дорожньо-транспортної пригоди. Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження спеціаліста №1261 від 06.08.2024 ринкова вартість ТЗ«BYDF-3», р.н. НОМЕР_2 , складає 133670 грн, а вартість відновлювального ремонту складає 145401,50 грн, тобто, вартість відновлювального ремонту автомобіля перевищує його ринкову вартість, отже автомобіль є фізично знищеним. Зазначений висновок подавався до ТДВ СК «Альфа-Гарант» разом з листом-додатком до заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про виплату страхового відшкодування від 17.10.2024. Внаслідок отриманих в результаті ДТП потерпілою ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, нею витрачено на лікування та обстеження 5442,75 грн. За результатами розгляду заяв позивачів ТДВ СК «Альфа-Гарант» відшкодувала ОСОБА_1 72669,22 грн шкоди, завданої ушкодженням його транспортного засобу та відшкодувала ОСОБА_2 4693,13 грн витрат на лікування. Позивачі не погодилися з таким відшкодуванням та 14.03.2025 звернулися до ТДВ СК «Альфа-Гарант» із заявою про доплату страхового відшкодування, у якій ОСОБА_1 визнав транспортний засіб фізично знищеним та проханням забрати фізично знищений транспортний засіб та виплатити різницю між вартістю транспортного засобу та виплаченим страховим відшкодуванням в сумі 61000,78 грн та 5000,00 грн витрат на проведення автотоварознавчого дослідження, а ОСОБА_2 прохала виплатити різницю між витратами на лікування та обстеження та вже виплаченим страховим відшкодуванням в сумі 749,62 грн. Однак, зазначені вимоги були проігноровані ТДВ СК «Альфа-Гарант» та станом на момент подання позовної заяви залишаються не розглянутими. У разі, якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди здійснюється у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи моторне транспортне страхове бюро. У той же час страховиком відшкодовано 72669,22 грн, тобто позивач має право на відшкодування вартості транспортного засобу на момент ДТП за вирахуванням сплаченого страхового відшкодування, тобто 61000,78 грн (133670 грн - 72669,22 грн). Також, відповідно до квитанції ФОП ОСОБА_4 позивачем ОСОБА_1 витрачено на проведення автотоварознавчого дослідження 5000,00 грн. Крім того, внаслідок ДТП ОСОБА_2 витратила за на лікування та обстеження здоров'я, завданого внаслідок ДТП, кошти в сумі 5442,75 грн, у той же час страховиком відшкодовано 4693,13 грн, тобто позивач ОСОБА_2 має право на відшкодування вартості лікування та обстеження здоров'я, завданого внаслідок ДТП, за вирахуванням сплаченого страхового відшкодування, тобто на 749,62 грн (5442,75 грн - 4693,13 грн). Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Так, внаслідок адміністративного правопорушення вчиненого ОСОБА_3 , позивачам завдано моральну шкоду, яка полягає у самому факті вчинення відносно них адміністративного правопорушення, повного знищення майна ОСОБА_1 , отримання тілесних ушкоджень, лікування та обстеження ОСОБА_2 , порушенням звичного способу життя у зв'язку з постійним перебуванням у відрядженнях та позбавленням, у зв'язку з ДТП. ОСОБА_1 транспортного засобу. Через знищення майна ОСОБА_1 , він вже 8 місяців не може отримати повне відшкодування, що дуже пригнічує його, викликає постійні переживання, нервовий стрес, душевні страждання, і він змушений докладати величезні зусилля для відновлення нормального життєвого стану, який існував у його житті до дорожньо-транспортної пригоди. Моральні страждання, які пережив ОСОБА_1 , він оцінює в 40000,00 грн. ОСОБА_2 через ДТП боїться їздити в транспортних засобах, а тим паче керувати ними через постійний страх, що якийсь водій у стані алкогольного сп'яніння знову вчинить зіткнення з транспортним засобом в якому вона буде перебувати, що дуже пригнічує її, викликає постійні переживання, нервовий стрес, душевні страждання, і вона змушена докладати величезні зусилля для відновлення нормального життєвого стану, який існував у її житті до дорожньо-транспортної пригоди. Моральні страждання, які пережила ОСОБА_2 , вона оцінює в 100000 грн. Тому, просив, з урахуванням заяви від 09.09.2025, у судовому порядку стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 суму недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 61000,78 грн; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 40000,00 грн; стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_2 суму недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 749,62 грн; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 100000,00 грн; стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу, остаточний розмір яких та докази у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
30.04.2025 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу розподілено та передано до провадження судді Рижко Г.О.
22.05.2025, згідно із ч. 6 ст. 187 ЦПК України, судом отримано відповідь на запит щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.
23.05.2025 суддею Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Рижко Г.О. постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.
13.10.2025 представник відповідача - Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», адвокат Олійник Євгенія Олександрівна, подала до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що ТДВ СК «Альфа-Гарант» уважно розглянувши позовні вимоги, вважає їх необґрунтованими та недоведеними, а тому такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. 26.07.2024 на трасі Н23 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу ВАЗ 2103, реєстраційний номер НОМЕР_3 та транспортногозасобу BYD F3, реєстраційний номер НОМЕР_2 .Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль BYD F3,реєстраційний номер НОМЕР_2 .На дату вчинення ДТП, цивільно-правову відповідальність водія ТЗ ВАЗ 2103,реєстраційний номер НОМЕР_3 було забезпечено у ТДВ СК «Альфа-Гарант» за полісом страхування № 219590772(ліміт за шкоду, заподіяну майну - 160 000,00грн, франшиза 3200,00 грн). 01.08.2024 із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду до ТДВ СК «Альфа-Гарант» звернувся ОСОБА_1 13.08.2024 на виконання вимог ст. 34.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» представником ТДВ СК «Альфа-Гарант» було проведено огляд пошкодженого BYD F3, реєстраційний номер НОМЕР_2 .З метою встановлення вартості матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого ТЗ BYD F3, реєстраційний номер НОМЕР_2 , страховик звернувся до ФОП ОСОБА_5 . За результатами проведеної оцінки ФОП ОСОБА_5 було складено Звіт №ЦВ/24/5020, відповідно до якого встановлено, що:вартість матеріального збитку, завданого власнику майна BYD F3, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2013 року випуску, складає: 75869,22 грн, без ПДВ на вартість матеріалів та складових.21.10.2024 на адресу ТДВ СК «Альфа-Гарант» надійшла заява на виплату страхового відшкодування від потерпілого ОСОБА_1 .Отже, розглянувши пакет документів позивача, 17.12.2024 ТДВ СК «Альфа-гарант» керуючись п. 36.2. ст.36 Закону №1961-IV(у редакції чинний на дату виникнення правовідносин) було сплачено страхове відшкодування у розмірі 72669,22 грн (за вирахуванням франшизи за полісом №219590772 у розмірі 3200,00 грн) на користь власника пошкодженого ТЗ BYD F3, реєстраційний номерАЕ3015РЕ - Князєва О.В.Отже, ТДВ СК «Альфа-Гарант» належним чином та в повному обсязі виконало свої зобов'язання за страховим випадком від 26.07.2024. Щодо відсутності правових підстав у ТДВ СК «АЛЬФА-ГАРАНТ» для виплати страхового відшкодування у розмірі, визначеному на підставі Висновку автотоварознавчого дослідження №1261 від 06.08.2024. По-перше, позивачем не вірно було розраховано розмір матеріального збитку на підставі Звіту №1261 від 06.08.2024 саме у розмірі 133670,00 грн, тобто у розмірі вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, так як в спірному випадку вартість відновлювального ремонту не перевищує його вартість до моменту пошкодження, у відповідності до розрахунку страховика. При цьому, позивачем також помилково застосовану зазначену вище норму, так як вказана практика втратила свою актуальність, тому як ст. 30 Закону № 1961-IVдо 04.11.2012 мала іншу редакцію. У чинній же редакції ст. 30.2 Закону N 1961-IV не передбачено право потерпілого не погоджуватися з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, а авто визнається фізично знищеним виключно на підставі висновку експертизи або оцінки. Також не передбачено можливості переходу права на залишки авто до страховика або МСТБУ. Таким чином, суд має можливість стягнути зі страховика та/або заподіювача шкоди виключно різницю між вартістю матеріального збитку, що дорівнює ринковій вартості авто на момент ДТП, та утилізаційною вартістю авто. При цьому, позивачем не додано до позовної заяви розрахунок залишків пошкодженого транспортного засобу. Крім того, слід зазначити, що судова практика щодо стягнення відшкодування майнової шкоди в повному обсязі з огляду на вартість автомобіля до ДТП з одночасним переданням залишків авто у власність відповідача є дуже сумнівною з огляду на те, що вона ґрунтується не на нормах, закріплених у законі, а нап. 9 постанови Пленуму ВСУ від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», а також на абз. 2. п. 14Постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки». По-друге, Закон №1961-IVчітко передбачає умови виплати страхового відшкодування та обов'язки особи, яка бажає отримувати таке відшкодування. Отже, отримані за результатами висновку, на які позивач посилається як на доказ розміру нанесеного йому збитку, не можуть бути прийнято до уваги як належні,оскільки обов'язок встановлення розміру та характеру збитків, завданих пошкодженому транспортному засобу, покладено саме на страховика цивільно-правової відповідальності власника наземного ТЗ, а не на будь - яку іншу установу,організацію чи фізичну особу - підприємця, окрім того зазначені звіти виготовлено за власної ініціативи позивача. Натомість матеріалами справи підтверджено, що огляд транспортного засобу Позивача було здійснено представником ТДВ СК «АЛЬФА-ГАРАНТ». Додатково зазначає, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачено обов'язку страхової компанії для визначення розміру збитку,завданого власнику пошкодженого транспортного засобу, використовувати звіти незалежного суб'єкта оціночної діяльності, проведеного на замовлення потерпілої особи. Наданий відповідачем звіт містить всі необхідні вимоги, а саме перелік обмежень та перелік всіх допущень, у межах яких проводилася оцінка і пояснення, що оцінка проводилася на підставі наступних вихідних даних:договору або замовлення, реєстраційних документів на КТЗ, акт технічного огляду об'єкта з результатами фотофіксації. Отже, позивачем не надано належних доказів на підтвердження розміру своїх позовних вимог до ТДВ СК «Альфа-Гарант», за відсутності будь-яких інших доказів (окрім звіту, виконаного на замовлення позивача), які б спростовували звіт страховика. По-третє, позивачем також не було враховано, що полісом страхування №210358625 передбачено франшизу у розмірі 3200,00 грн та страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Щодо відсутності підстав для здійснення доплати за витрати на лікування. Так, ОСОБА_2 звернулася до ТДВ СК «Альфа-Гарант» із заявою про виплату страхового відшкодування пов'язаного з витратами на лікування. Однак, зазначені витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я. Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат,зазначених у пункті 24.1 Закону №1961-IVабо їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті,страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієїстатті. Отже, у відповідності до наведених вище нормативно-правових норм на підставі наданих ОСОБА_2 документів ТДВ СК «Альфа-Гарант» вірно та у повній відповідності до Закону №1961-IV було переховано на її користь витрати на лікування у розмірі 4758,02 грн, а тому підстав для здійснення доплати немає. Щодо відсутності правових підстав для стягнення з ТДВ СК «Альфа-Гарант» витрат на проведення транспортно-товарознавчої експертизи. Покладання на ТДВ СК «Альфа-Гарант» витрат на проведення транспортно-товарознавчої експертизи, за результатами якої було складено висновок №Д4/11/24 від 28.11.2024 у розмірі 5000,00 грн є неправомірним, так як у відповідності до ст. 34.3 Закону №1961-IV Страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи(дослідження) тільки у разі, коли представник страховика не з'явився у визначений строк. Інших підстав для покладання витрат на страховика за самостійне замовлення звітів,висновків, експертиз Законом №1961-IV не передбачено. Щодо співмірності розміру гонорару із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). Представник просить суд врахувати,що відповідна позовна заява є типовою у цивільних правовідносинах, даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності. У спорах такого характеру судова практика є сталою. Крім того, спірні правовідносини регулюється нормами ЦК України та великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Також матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час. Таким чином, визначений позивачем розмір гонорару адвоката у сумі 20000,00 грн є істотно завищеним та не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. Тому, просила у позовних вимогах щодо стягнення з відповідача - ТДВСК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 61000,78 грн та розміру витрат на проведення авто товарознавчого дослідження - відмовити, у позовних вимогах щодо стягнення з відповідача - ТДВСК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 витрат на лікування у розмірі 749,62 грн відмовити та у позовних вимогах щодо покладання на ТДВ СК «Альфа-Гарант» витрат на правову допомогу відмовити.
20.10.2025 представник позивачів, адвокат Максимов Роман Ігорович, подав до суду відповідь на відзив, у які зазначив, що як вбачається зі звіту №ЦВ/24/5020 його виконано суб'єктом оціночної діяльності і зазначеним звітом встановлена вартість матеріального збитку завданого власнику майна, яка складається з вартості матеріалів та складових. Однак, висновок автотоварознавчого дослідження спеціаліста №1261 від 06.08.2024, виконано судовим експертом і вказаним висновком встановлена сума матеріального збитку завданого позивачу ОСОБА_1 , яка суттєво відрізняється від звіту №ЦВ/24/5020, виконаного на замовлення страховика. Також, відповідач 1 зазначає, що позивачем не вірно було розраховано розмір матеріального збитку на підставі звіту №1261 від 06.08.2024 у розмірі 133670 грн, тобто, у розмірі вартості транспортного засобу до ДТП, так як в спірному випадку вартість відновлювального ремонту не перевищує його вартість до моменту пошкодження, у відповідності до розрахунку страховика. При цьому, позивачем також помилково застосовану зазначену вище норму, так як вказана практика втратила свою актуальність, тому як ст. 30 Закону №1961-IV до 04.11.2012 мала іншу редакцію. Крім того, відповідач 1 зазначає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження розміру своїх позовних вимог до ТДВ СК «Альфа-Гарант», за відсутності будь-яких інших доказів (окрім звіту, виконаного на замовлення позивача), які б спростовували звіт страховика. Однак, на підтвердження своїх позовних вимог позивачем надано висновок автотоварознавчого дослідження спеціаліста №1261 від 06.08.2024, який не спростований відповідачем 1 та відповідно до якого ринкова вартість «BYD F-3», реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 133670 грн, а вартість відновлювального ремонту складає 145401,50 грн, тобто, вартість відновлювального ремонту автомобіля перевищує його ринкову вартість, отже автомобіль є фізично знищеним. Відповідач 1 зазначає, що позивачем не було враховано, що полісом страхування №210358625 передбачено франшизу у розмірі 3200 грн, а відповідно до ст. 12 Закону №1961-IV страхове відшкодування зменшується на суму франшизи, в той же час, при подані позову позивачі не володіли інформацією про розмір франшизи, встановленої полісом страхування №210358625, і відповідач 1 подаючи відзив таких доказів не надав. У відзиві відповідач 1 зазначає, що витрати на лікування та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я, і відповідач 1 на підставі наданих позивачкою ОСОБА_2 документів вірно та у повній відповідності до Закону №1961-IV було перераховано на користь позивача витрати на лікування у розмірі 4758, 02 грн, а тому підстав для здійснення доплати немає. В той же час позивачкою ОСОБА_2 надано докази, що внаслідок ДТП ОСОБА_2 витратила на лікування та обстеження здоров'я, завданого внаслідок ДТП, кошти в сумі 5442,75 грн, а відповідачем 1 відшкодовано лише 4758,02 грн, тобто позивач має право на відшкодування вартості лікування та обстеження здоров'я, завданого внаслідок ДТП,за вирахуванням сплаченого страхового відшкодування, тобто 749,62 грн (5442,75грн - 4693,13 грн). Щодо незгоди з розміром витрат на професійну правничу допомогу, то обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Як вбачається з матеріалів справи, позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,кожним окремо, було укладено договори про надання правничої (правової) допомогивід 08.08.2024 з адвокатом Максимовим Р.І.Відповідно до п. 3.1 зазначених договорів розмір, форма, термін та порядок винагороди за надання правової допомоги, передбаченої п. 1.2 Договору,визначаються сторонами за домовленістю. Перелік та вартість послуг за договорами б/н від 08.08.2024 визначено Додатками №1 від 08.08.2024 до договорів про надання правничої (правової)допомоги від 08.08.2024, укладеного між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та адвокатом Максимовим Р.І. і становить 10000 гривень за кожним Додатком №1, збільшення або зменшення обсягу наданих послуг не впливає на вартість послуг. Згідно з актом від 16.04.2025 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правничої (правової) допомоги від 08.08.2024 та Додатку №1 від08.08.2024, укладеного між Князєвим О.В. та адвокатом Максимовим Р.І. з08.08.2024 по 16.04.2025 Князєву О.В. надано послуги з ознайомлення та представництва Адвокатом інтересів Клієнта у справі №171/2009/24, звернення до ТДВ СК «Альфа-Гарант» з заявою про виплату страхового відшкодування, звернення за адвокатськими запитами та вимогою про доплату страхового відшкодування,підготовки та подачі позовної заяви до ТДВ СК «Альфа-Гарант» та ОСОБА_3 про стягнення недоплаченого страхового відшкодування та моральної шкоди, за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 26.07.2024 року о 05 год 40хв на трасі Н-23 за участі транспортних засобів ВАЗ 2103, д.н.з. НОМЕР_1 та BYD F3,д.н.з. НОМЕР_2 та в результаті якої транспортний засіб, який належить Клієнту - BYD F3, д.н.з. НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження. Згідно з актом від 16.04.2025 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правничої (правової) допомоги від 08.08.2024 року та Додатку №1 від 08.08.2024, укладеного між ОСОБА_2 та адвокатом Максимовим Р.І. з 08.08.2024 по 16.04.2025 ОСОБА_2 надано послуги з ознайомлення та представництва Адвокатом інтересів Клієнта у справі №171/2009/24, звернення з адвокатським запитом до КП «Криворізька міська клінічна лікарня №2» КМР,звернення до ТДВ СК «Альфа-Гарант» з заявою про виплату страхового відшкодування, звернення з адвокатськими запитами та вимогою про доплату страхового відшкодування, підготовки та подачі позовної заяви до ТДВ СК «Альфа-Гарант» та ОСОБА_3 про стягнення недоплаченого страхового відшкодування та моральної шкоди, за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце26.07.2024 о 05 год 40 хв на трасі Н-23 за участі транспортних засобів ВАЗ 2103,д.н.з. НОМЕР_1 та BYD F3, д.н.з. НОМЕР_2 та в результаті якої клієнтка отримала тілесні ушкодження. Відповідно до підсумкової виписки за рахунком адвоката Максимова Р.І. за13.08.2024 позивачем ОСОБА_2 сплачено за адвокатські послуги авансом згідно договору про надання правничої (правової) допомоги від 08.08.2024 та Додатку №1 від 08.08.2024 кошти в сумі 10000 грн. Відповідно до підсумкової виписки за рахунком адвоката Максимова Р.І. за14.08.2024 позивачем ОСОБА_1 сплачено за адвокатські послуги авансом згідно договору про надання правничої (правової) допомоги від 08.08.2024 та Додатку №1 від 08.08.2024 кошти в сумі 10000 грн. Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених судових витрат, утому числі витрат на професійну правничу допомогу. У зв'язку з вищевикладеним, з відповідачів підлягають стягненню витрати на правничу допомогу адвоката. Тому, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
21.11.2025 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області винесено Розпорядження № 33 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи, у зв'язку із Наказом суду від 06.11.2025 за № 115/в/г про надання судді Рижко Г.О. відпустки тривалістю на один рік, починаючи з 21.11.2025 по 05.11.2026.
24.11.2025 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено та передано 25.11.2025 до провадження судді Бондаренко О.В.
26.11.2025 суддею Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Бондаренко О.В. постановлено ухвалу, якою прийнято до провадження справу та призначено підготовче засідання на 12.01.2026 - 15:30.
12.01.2026 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про прийняття до розгляду відзиву, поданого ТОВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант», та відповіді на відзив, поданої адвокатом Максимовим Романом Ігоровичем.
12.01.2026 судом постановлено ухвалу, якою закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 11.02.2026 - 14:00.
11.02.2026 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про перехід до стадії ухвалення судового рішення та згідно ч. 3 ст. 124, ч.1 ст. 224, ч.6 ст. 259 ЦПК України, ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 23.02.2026 - 12:00.
Позивачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце засідання повідомлялися належним чином, причини неявки суд не повідомили.
Представник позивачів - адвокат Максимов Роман Ігорович у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце засідання повідомлений належним чином, 11.02.2026 подав до суду письмову заяву, у якій просив розгляд справи здійснювати за відсутності сторони позивачів, на підставі наявних у матеріалах справи письмових доказів, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просив їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач - ТОВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» представника до суду не направив, про дату, час та місце засідання повідомлений належним чином, подав до суду відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні вимог, заявлених до товариства.
Відповідач - ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце засідання повідомлявся належним чином, відзив на позов та заяви з процесуальних питань до суду не подав.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини, спірні правовідносини, з посиланням на докази та норми права.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до змісту ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Встановлено, що 26.07.2024 о 05 год 30 хв на автодорозі Н-23 Кіровоград-Запоріжжя, 155 км ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом ВАЗ 2103, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «BYD F-3», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався попереду. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків та вказаними діями водій ОСОБА_3 порушив вимоги п.п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.
17.09.2024 постановою Центрально-Міського районного суду Дніпропетровській області у справі №171/2009/24, провадження №3/216/3295/24, яка набрала законної сили 30.09.2024, ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів, що становить 850 грн.
24.03.2025 постановою Тернівського районного суду Дніпропетровській області у справі №171/2008/24, провадження №3/215/27/25, яка набрала законної сили 04.04.2025, ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в сумі 17000 грн на користь держави
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки ВАЗ 2103, д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у ТДВ СК «Альфа-Гарант» (поліс №219590772), що не заперечується відповідачами у справі, а власником транспортного засобу «BYDF-3», д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 08.09.2021, копією паспорта та роздруківкою сайту МТСБУ щодо чинності полісу.
01.08.2024 ОСОБА_1 повідомив ТзДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про дорожньо-транспортну пригоду та 17.10.2024 позивачі звернулися до даного товариства із заявою на виплату страхового відшкодування, що визнається відповідачем - ТзДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант».
06.08.2024ФОП ОСОБА_6 , на замовлення позивача, складено висновок автотоварознавчого дослідження спеціаліста №1261, згідно з яким було визначено вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «BYDF-3», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок ДТП, який складає 133670 грн та визначено вартість відновлювального ремонту складає 145401,50 грн.
09.12.2024 ФОП ОСОБА_5 на замовлення ТзДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» складено звіт №ЦВ/24/5020 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «BYDF-3», д.н.з. НОМЕР_2 , згідно якого вартість матеріального збитку, завданий власнику «BYDF-3», д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 75869,22 грн без ПДВ на вартість матеріалів та складових.
17.12.2024 ТзДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування по страховому акту №ЦВ/24/5020за договором страхування №219590772 від 25.02.2024у розмірі 72669,22 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції №24182 від 17.12.2024 та визнається сторонами у справі.
13.01.2025 ТзДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» виплатило ОСОБА_2 страхове відшкодування по страховому акту №ЦВ/24/7573 за договором страхування №219590772 від 25.02.2024 у розмірі 4693,13 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції №54881 від 13.01.2025 та визнається сторонами у справі.
При вирішення даного спору суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 15, ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Така підстава є юридичним фактом. Отже, завдання шкоди є підставою виникнення зобов'язання з відшкодування шкоди.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайнових правам фізичної або юридичної особа, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі, а по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.
Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Ст. 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Ст. 980 ЦК України передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Згідно із ч. 1,2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відповідно до ч.1 ст. 1188 ЦК України, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-ІV від 01.07.2004 чинний на момент виникнення спірних правовідносин), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Згідно зі ст. 3 Закону № 1961-ІV від 01.07.2004 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 5 Закону №1961-ІVвід 01.07.2004 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону №1961-ІV від 01.07.2004 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.п..9.1,9.2 ст. 9 Закону №1961-ІV від 01.07.2004 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Відповідно до ст. 12 Закону №1961-ІV від 01.07.2004 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону №1961-ІV від 01.07.2004 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 28 Закону №1961-ІV від 01.07.2004 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Згідно зі ст. 29 Закону №1961-ІV від 01.07.2004 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно п. 30.1. ст. 30 Закону №1961-ІV від 01.07.2004 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно зі звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Аналізуючи вищезазначені норми, встановлено, що виплата страхового відшкодування у зв'язку із шкодою, що пов'язана з пошкодженням транспортного засобу (ст. 29 Закону) та шкодою, що пов'язана з фізичним знищенням транспортного засобу (ст. 30 Закону) - різні види відшкодування шкоди, що мають різний процес врегулювання події та розрахунку суми страхового відшкодування.
Відповідно до п. 33.1. ст. 33 Закону №1961-ІV від 01.07.2004 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний, зокрема, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.
Водночас, згідно з п. 34.1., 34.2 ст. 34 Закону №1961-ІV від 01.07.2004 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Як зазначено вище у рішенні, позивач 01.08.2024 повідомив ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» про дорожньо-транспортну пригоду та 13.08.2024 ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» здійснило огляд пошкодженого транспортного засобу «BYDF-3», д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується матеріалами справи та визнається сторонами у справі.
Отже, відповідачем - ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» виконано вимоги пункту 34.2 статті 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки на восьмий день після отримання повідомлення про страховий випадок, аварійний комісар оглянув пошкоджений автомобіль за його місцезнаходженням для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, що підтверджується актом огляду колісного транспортного засобу від 13.08.2024.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 24.10.2018 по справі №554/88/16-ц.
Згідно пункту 30.2. статті 30 Закону №1961-ІV від 01.07.2004 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Ст. 36 Закону №1961-ІV від 01.07.2004 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин),передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.
Окрім того, згідно пункту 4.3. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 №1335/5/1159), за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТ3.
Згідно пункту 8.1. Методики, для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТ3, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту.
З метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу«BYDF-3», д.н.з. НОМЕР_2 , відповідач ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» звернувся до ФОП ОСОБА_5 , суб'єкта оціночної діяльності, який діє на підставі сертифікату №477/2023 від 24.08.2023 та має кваліфікацію оцінювача КТЗ.
Згідно звіту №ЦВ/24/5020 від 09.12.2024 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «BYDF-3», д.н.з. НОМЕР_2 , складеного ФОП ОСОБА_5 , ринкова вартість «BYDF-3», д.н.з. НОМЕР_2 , до пошкодження становить 113047,91 грн, вартість відновлювального ремонту «BYDF-3», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 111038,96 грн, матеріальний збиток, завданий власнику «BYDF-3», д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 82905,06 грн з ПДВ та 75869,22 грн без ПДВ.
Представник позивача, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що за результатами розгляду заяв позивача ОСОБА_1 ТДВ СК «Альфа-Гарант» відшкодувала 72669,22 грн шкоди, завданої ушкодженням його транспортного засобу. Позивач ОСОБА_1 не погодився з таким відшкодуванням та 14.03.2025 звернувся до ТДВ СК «Альфа-Гарант» із заявою про доплату страхового відшкодування, в якій ОСОБА_1 визнав транспортний засіб фізично знищеним,з проханням забрати його та виплатити різницю між вартістю транспортного засобу та виплаченим страховим відшкодуванням в сумі 61000,78 грн, згідно висновку автотоварознавчого дослідження спеціаліста №1261 від 06.08.2024, згідно якого ТЗ є фізично знищеним.
Згідно висновку автотоварознавчого дослідження спеціаліста №1261 від 06.08.2024 виконаного ФОП ОСОБА_6 на замовлення позивача ОСОБА_1 , ринкова вартість транспортного засобу «BYDF-3», д.н.з. НОМЕР_2 , до пошкодження складає 133670 грн, вартість відновлювального ремонту автомобіля «BYDF-3», д.н.з. НОМЕР_2 , складає 145401,50 грн, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «BYDF-3», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок ДТП, складає 133670,00 грн та визначена такою, оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля «BYDF-3», д.н.з. НОМЕР_2 , більша за його ринкову вартість до ДТП.
Так, дійсно ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 30.01.2019 у справі №753/21303/16-ц.
Представник відповідача - ТДВ СК «Альфа-Гарант», заперечуючи позовні вимоги, зазначає, що позивачем не додано до позовної заяви розрахунок залишків пошкодженого транспортного засобу. отримані за результатами висновку, на які позивач посилається як на доказ розміру нанесеного йому збитку, не можуть бути прийнято до уваги як належні, оскільки обов'язок встановлення розміру та характеру збитків, завданих пошкодженому транспортному засобу, покладено саме на страховика цивільно-правової відповідальності власника наземного ТЗ, а не на будь - яку іншу установу, організацію чи фізичну особу - підприємця, окрім того зазначені звіти виготовлено за власної ініціативи позивача. Наданий відповідачем звіт містить всі необхідні вимоги, а саме перелік обмежень та перелік всіх допущень, у межах яких проводилася оцінка і пояснення, що оцінка проводилася на підставі наступних вихідних даних: договору або замовлення, реєстраційних документів на КТЗ, акт технічного огляду об'єкта з результатами фотофіксації. Тому, позивачем не надано належних доказів на підтвердження розміру своїх позовних вимог до ТДВ СК «Альфа-Гарант», за відсутності будь-яких інших доказів (окрім звіту, виконаного на замовлення позивача), які б спростовували звіт страховика.
Суд частково враховує зазначені твердження, виходячи з наступного.
Нормами ст. 36 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик протягом 15 днів лише після узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування.
Так, дійсно ТДВ СК «Альфа-Гарант» належних та достатніх доказів досягнення згоди з потерпілою особою про розмір страхового відшкодування до суду не надав.
Водночас, представник страховика ТДВ СК «Альфа-Гарант» з'явився у визначений строк на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, а тому потерпілий не мав право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди.
Відповідно до ст. 7-1 закону України «Про судову експертизу» підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.
Також, відповідно до п. 1.8. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 №53/5 підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи, реєстраційна картка або інший документ у випадках, передбачених законом. У письмовому зверненні (заяві) обов'язково зазначаються найменування або прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності) особи, що звертається, номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта, перелік питань, що підлягають вирішенню, а також об'єкти, що підлягають дослідженню. В інших випадках проводиться експертне дослідження, підставою для якого є договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням (заявою) замовника (юридичної або фізичної особи), з обов'язковим зазначенням його реквізитів, з переліком питань, які підлягають розв'язанню, а також об'єктів, що надаються. Результати проведення експертиз та експертних досліджень викладаються у письмовому документі - висновку експерта.
Як вбачається зі змісту висновку автотоварознавчого дослідження спеціаліста №1261 від 06.08.2024 виконаного ФОП ОСОБА_6 , експертизу щодо вартості матеріального збитку завданого власнику автомобіля «BYDF-3», д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП, проведено на замовлення позивача ОСОБА_1 станом на 06.08.2024 суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №588/21 від 02.08.2021 дійсний до 02.08.2024).
Крім того, слід зазначити, що позивач звернувшись до ФОП ОСОБА_6 для проведення автотоварознавчого дослідження, завчасно не повідомив страхову компанію про дату та час проведення експертизи, а саме огляду автомобіля та висновок №1261 від 06.08.2024, складений за цінами та тарифами на дату огляду - 06.08.2024.
Суд критично оцінює висновок автотоварознавчого дослідження спеціаліста №1261 від 06.08.2024, що складений ФОП ОСОБА_6 , оскільки у висновку зазначено, що останній має кваліфікацію судового експерта №12,2 (свідоцтво №234 від 09.06.2006, видане Міністерством юстиції України), однак, вказане свідоцтво №234 від 09.06.2006 недійсне з 11.07.2012, а тому вказана особа не внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів, та визначення розміру страхового відшкодування при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» і Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003.
Крім того, суд враховує, що предметом спору є незгода з виплаченою відповідачем сумою страхового відшкодування з можливим її заниженням і в такому випадку на позивача покладається обов'язок надання доказів в підтвердження наведеної позиції. Саме позивач повинен надати належні та достатні докази неправильності нарахувань страхового відшкодування за звітом №ЦВ/24/5020 від 09.12.2024 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «BYDF-3», д.н.з. НОМЕР_2 , складеного ФОП ОСОБА_5 .
Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановлення вартості матеріального збитку та відновлювального ремонту складає предмет експертних знань в галузі автотоварознавства.
Відповідно до ч.1 ст. 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
З огляду на наведене та зважаючи на наявність суперечностей у висновках звітах оцінювачів, складених на замовлення позивача та на замовлення страхової компанії, враховуючи принцип диспозитивності та змагальності судового процесу, позивач з метою доведення обґрунтованості своїх позовних вимог до страхової компанії не скористався своїми процесуальними правами та не заявив клопотання про призначення судом автотоварознавчої експертизи з метою встановлення спричиненого йому збитку, або клопотання про допит оцінювачів у судовому засіданні з метою встановлення розбіжностей у визначенні розміру, спричиненої шкоди, в той час як суд не має відповідних знань та не є експертом в області автотехнічних досліджень та проведення незалежної судової експертизи гарантувало би незалежність та безсторонність проведеної судової експертизи, оскільки судовий експерт повідомляється судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Таким чином, судом враховується звіт №ЦВ/24/5020 від 09.12.2024, складений ФОП ОСОБА_5 , про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «BYDF-3», д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді, та вважає його є належним та допустимим доказом вартості матеріального збитку.
Як зазначено вище у рішенні 17.12.2024 ТзДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» виплатила ОСОБА_1 страхове відшкодування по страховому акту №ЦВ/24/5020 за договором страхування №219590772 від 25.02.2024, на підставі звіту №ЦВ/24/5020 від 09.12.2024, у розмірі 72669,22 грн, за вирахуванням франшизи, а тому підстав для стягнення з відповідача ТзДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь позивача ОСОБА_1 недоплаченої суми страхового відшкодування у розмірі 61000,78 грн, суд не вбачає.
Щодо вимоги про стягнення з ТзДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 витрат за проведення транспортно-товарознавчої експертизи в розмірі 5000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1- ч. 3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Так, позивачем були понесенні витрати за проведення автотоварознавчого дослідження спеціаліста №1261 від 06.08.2024, що складений ФОП ОСОБА_6 у розмірі 5000,00 грн, що підтверджується копією квитанції від 14.08.2024.
Представник відповідача - ТзДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант», заперечуючи проти стягнення вказаних витрат, зазначає, що згідно п. 34.3 ст. 34 Закону №1961-IV потерпіла особа отримує право на самостійний вибір оцінювача тільки у разі якщо представник страховика не з'явився у визначений строк.
Так, відповідно до ст. 34.3, 34.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження). Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти.
Як було зазначено вище у рішенні, відповідачем - ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» виконано вимоги пункту 34.2 статті 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «BYDF-3», д.н.з. НОМЕР_2 , відповідач ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» звернувся до ФОП ОСОБА_5 , суб'єкта оціночної діяльності, який діє на підставі сертифікату №477/2023 від 24.08.2023 та має кваліфікацію оцінювача КТЗ, який врахований судом та є належним та допустимим доказом у справі.
Отже, суд дійшов висновку про відмову у стягненні з ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» на користь позивача ОСОБА_1 витрат за проведення транспортно-товарознавчої експертизи в розмірі 5000,00 грн.
Щодо вимоги про стягнення з ТзДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_2 суми недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 749,62 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 23Закону №1961-IV від 01.07.2004 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є:шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого;шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим;шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим;моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Відповідно до ст. 24 Закону №1961-ІV від 01.07.2004 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я, але не більше 120 днів. Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті.
Встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 26.07.2024, позивачка - ОСОБА_2 отримала легкі тілесні ушкодження, у вигляді забою шийного відділу хребта, забою корінців С5-С6 з обох сторін, які спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Також, встановлено, що страховик ТДВ СК «Альфа-Гарант» визнав ДТП 26.07.2024 страховим випадком та виплатило ОСОБА_2 , як потерпілій особі, кошти, у зв'язку з її лікуванням у розмірі 4693,13 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №54881 від 13.01.2025.
Водночас, внаслідок ДТП позивачка ОСОБА_2 понесла витрати на лікування, обстеження здоров'я та придбання лікарських засобів на загальну суму 5442,75 грн, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №24П21369 від 26.07.2024, копією маршрутного листа від 12.08.2024 про проведення магнітно-резонансної томографії шийного відділу хребта вартість якого становить 2310,00 грн, копією квитанції від 12.08.2024 на суму 2310,00 грн, копією квитанції про придбання лікарських засобів від 08.08.2024 на суму 391,04 грн, копіями рецептів від 26.07.2024 та 29.07.2024, копією фіскального чеку від 29.07.2024 на суму 129,00 грн, копією фіскального чеку від 31.07.2024 на суму 413,90 грн, копією фіскального чеку від 29.07.2024 на суму 275,71 грн, копією фіскального чеку на суму 950,00 грн, копією висновку спеціаліста №855 від 04.10.2024 та копією квитанції про оплату судово-медичної експертизи на суму 973,10 грн.
17.10.2024 позивачка - ОСОБА_2 звернулася до ТДВ СК «Альфа-Гарант» із заявою про виплату страхового відшкодування разом із листом-додатком, до якого було додано документи на підтвердження розміру витрату зв'язку з лікуванням потерпілої фізичної особи, а тому, ОСОБА_2 має право на відшкодування вартості лікування та обстеження здоров'я, завданого внаслідок ДТП, за вирахуванням вже сплаченого страхового відшкодування, тобто на 749,62 грн (5442,75 грн - 4693,13 грн).
Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3ст. 23 ЦК України).
У ч. 4, 5 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
П. 3 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
У п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
П. 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц визначено, що визначаючи розмір відшкодування, суд керується принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Отже, за змістом наведених правових норм обов'язковими умовами відповідальності за завдання майнової та моральної шкоди у деліктних зобов'язаннях є наявність таких складових: протиправна поведінка відповідача; настання шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою; вина завдавача шкоди (у формах умислу або необережності), наявність якої у правовідносинах щодо відшкодування майнової шкоди презюмується. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідок такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Визначаючи розмір завданої позивачу - ОСОБА_1 неправомірними діями відповідача - ОСОБА_3 моральної шкоди, суд враховує характер і обсяг душевних страждань, яких він зазнав у зв'язку із пошкодженням (знищенням) належного йому транспортного засобу, порушення звичного способу життя, оскільки автомобіль є необхідною річчю, якою користувався позивач, що спричинило порушення його нормальних життєвих зв'язків, нервовий стрес, душевні страждання, і зусилля для відновлення нормального життєвого стану, який існував у його житті до дорожньо-транспортної пригоди.
Отже, виходячи із засад розумності і справедливості, моральну шкоду, що підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , суд визначає у розмірі 25000,00 грн.
Визначаючи розмір моральної шкоди, завданої позивачці - ОСОБА_2 неправомірними діями відповідача - ОСОБА_3 , суд враховує характер і обсяг її душевних страждань, яких вона зазнала у зв'язку із ушкодженням здоров'я, спричинення легких тілесних ушкоджень здоров'я, які спричинили короткочасний розлад здоров'я, тяжкість вимушених змін у її житті, постійні переживання, нервовий стрес, душевні страждання і зусилля позивачки для відновлення нормального життєвого стану, який існував у її житті до дорожньо-транспортної пригоди
Отже, виходячи із засад розумності і справедливості, моральну шкоду, що підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , суд визначає у розмірі 25000,00 грн.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобо'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Щодо розподілу судових витрат у справі суд виходить з наступного.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. 1, ч. 2 якої, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати позивача - ОСОБА_1 складаються із судового збору у розмірі 1211,20 грн, який він сплатив при подачі позову до суду та враховуючи, що позов в його частині задоволено частково, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 257,37 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати позивачки - ОСОБА_2 складаються із судового збору у розмірі 1211,20 грн, який вона сплатила при подачі позову до суду та враховуючи, що позов задоволено частково, з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_2 слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 08,96 грн та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 300,56 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо витрат на професійну правничу до допомогу, то вони вирішуються судом у порядку ст. 246, 270 ЦПК України, враховуючи, що позовній заяві представник позивачів зазначив про подання ним доказів вказаних витрат у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. 11, 15, 16, 23, 979, 980, 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 4, 12, 13, 76 - 82, 141, 223, 258, 259, 264 - 265, 268, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовну заяву задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 25000,00 грн (двадцять п'ять тисяч гривень 00 копійок).
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_2 суму недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 749,62 грн (сімсот сорок дев'ять гривень 62 копійки).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 25000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 копійок).
У задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 257,37 грн (двісті п'ятдесят сім гривень 37 копійок).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 300,56 грн (триста гривень 56 копійок).
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 08,96 грн (вісім гривень 96 копійок).
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повний текст рішення не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 .
Позивачка - ОСОБА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ТзДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант», код ЄДРПОУ: 32382598, юридична адреса: бульвар Лесі Українки, будинок 26, місто Київ, 01133.
Відповідач - ОСОБА_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: відсутній у справі, місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 .
Рішення складено 23.02.2026.
Суддя: О. В. Бондаренко