Заочне
Справа № 293/1283/25
Провадження № 2/293/69/2026
17 лютого 2026 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В.
за участі секретаря судового засідання Тишкевич К.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів справу за позовом Акціонерного товариства "Акцент-Банк"
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості
Процесуальні дії по справі
Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 , згідно якого просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" суму заборгованості за договором кредиту б/н від 18.02.2024 в розмірі 20313,26 грн з яких:
14284,28 грн - заборгованість за наданим кредитом;
5378,98 грн - заборгованість за процентами;
650,00 грн - пеня.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору кредиту б/н від 18.02.2024.
27.10.2025 суд у порядку ч.6 ст. 187 ЦПК України звернувся до Черняхівської селищної ради з метою отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
03.11.2025 на адресу суду від Черняхівської селищної ради надійшов лист, згідно якого встановлено, що гр. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .
Ухвалою від 06.11.2025 суд позовну заяву Акціонерного товариства "Акцент Банк" залишив без руху та надав позивачу 5-денний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
17.11.2025 на виконання ухвали суду від 06.11.2025 від АТ "Акцент Банк" на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позову.
Ухвалою від 18.11.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Розгляд справи по суті призначив на 18.12.2025.
Ухвалою від 18.12.2025, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України, занесена до протоколу судового засідання суд відклав розгляд справи по суті на 20.01.2026.
Відповідно до довідки секретаря судового засідання від 20.01.2026,судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючої судді Лось Л.В. у відпустці.
Розгляд справи по суті призначений на 17.02.2026 об 14:30 год.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
18.02.2024 ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського (поточного) рахунку.
18.02.2024 відповідач підписала заяву щодо встановлення кредитного ліміту (або Заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком), на підставі якої відповідачу відкрито поточний рахунок, встановлено відповідний кредитний ліміт та видана платіжна картка, як засіб доступу до рахунку. Вказані документи містять всі суттєві умови кредитування, строк, розмір процентів, максимальний розмір кредиту, тощо.
Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40.80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.
Позивач вказує, що на виконання умов кредитного договору надав відповідачу кредитні кошти відповідно до умов договору, однак відповідач свої зобов'язання за договором виконала неналежним чином, в результаті чого станом на 23.10.2025 у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 20313,26 грн з яких: 14284,28 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5378,98 грн - заборгованість за процентами; 650,00 грн - пеня.
У судове засідання сторони не з'явились. Про день, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.
Позивач повноважного представника у судове засідання не направив. У прохальній частині позову позивач просить розглядати справу за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення (а.с.5).
04.02.2026 на адресу суду повернулась судова повістка, яка направлялась відповідачу за місцем реєстрації із відміткою поштового відділення про неможливість вручення поштового відправлення у зв'язку з тим, що "адресат відсутній " (а.с. 72 ).
Згідно ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
За приписами п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно із ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За нормами ч.1 ст. 281 ЦПК України, про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.
Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, з урахуванням наявності умов, за яких можливе проведення заочного розгляду справи, відповідно до ст. 280,281 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України, занесена до протоколу судового засідання від 17.02.2026.
Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
В ході розгляду справи, суд відповідно до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.
У судовому засіданні від 17.02.2026 відповідно до ч.6 ст. 259, ст. 268 ЦПК України, суд підписав скорочене (вступну та резолютивну частину) рішення суду.
Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
18.02.2024 ОСОБА_1 (позичальник, відповідач) з метою отримання банківських послуг, звернулася до АТ "А-Банк" (Банк, позивач) та підписала Анкету-Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ "А-Банку".
В заяві значиться, що проставляння власноручного або цифрового власноручного (на екрані телефону) підпису під анкетою-заявою, ОСОБА_1 (відповідач) підтверджує, що надані документи нею є чинні та наведені їх копії відповідають оригіналу; до укладення цієї угоди ознайомилась з актуальними Умовами та правилами надання банківських послуг АТ "А-Банк", що розміщені за посиланням: www.a-bank.com.ua/terms, з інформацією, яка розміщена на вебсайті та доступна за посиланням www.a-bank.com.ua, в повному об'ємі, відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» з довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб; умови, передбачені ч.1 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», визначені в договорі та тарифах; дана анкета заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг АТ "А-Банк", що розміщена за посиланням https://a-bank.com.ua, між ОСОБА_1 та АТ "А-Банк" становлять Договір про надання банківських послуг (далі-Договір) зі строком дії у 90 років, умови якого ОСОБА_1 зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. ОСОБА_1 засвідчує генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису (далі-УЕП) з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем, що буде використовувати для вчинення правочинів та платіжних операцій. ОСОБА_1 визнає, що УЕП є аналогом власноручного підпису (а.с.10).
18.02.2024 ОСОБА_1 підписала заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, згідно з якою ОСОБА_1 просить відкрити поточний рахунок та встановити кредитний ліміт на наступних умовах: відкриття, обслуговування поточного рахунку. Мета кредитування-споживчі цілі; сума кредиту (ліміту) від 1000грн до 200 000 грн; пільговий період користування кредитним лімітом становить до 62 днів за ставкою 0,000001%.У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,4% на місяць; строк кредитування - 240 місяців; порядок погашення кредиту - щомісячно, до останнього дня поточного місяця включно, в розмірі не менше 5% від заборгованості та не менше нарахованих відсотків за користування кредитом, та не менше 100 грн і не більше повного розміру заборгованості за договором про споживчий кредит; при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту в разу застосовується ставка у розмірі 6,8% на місяць яка нараховується на суму заборгованості. Також даною заявою визначено, що кредит надається клієнту відповідно до тарифів які розміщені на вебсайті Банку у розділі "Картки"(а.с. 11).
18.02.2024 електронним підписом відповідач підписала Паспорт споживчого кредиту за програмою «Вигода» ( а.с. 14-15).
Відповідно до умов договору ОСОБА_1 18.02.2024встановлений кредитний ліміт у розмірі 1000,00 грн, який в подальшому збільшився до 15000,00 грн. (а.с. 20 /зворотна сторона/).
Згідно з довідкою АТ "А-Банк" ОСОБА_1 ( відповідачу) відкритий рахунок № НОМЕР_1 та видано картки: № НОМЕР_2 строком дії до грудня місяця 2031 року, № НОМЕР_3 строком дії до грудня місяця 2031 року, № НОМЕР_4 строком дії до грудня місяця 2031 року (а.с.21).
Відповідно до виписки по картці клієнта ОСОБА_1 , за період з 18.02.2024 по 23.10.2025 відповідач користувалася кредитними коштами (а.с. 15 /зворотна сторона/-20).
Згідно із наданим розрахунком заборгованості за договором б/н від 18.02.2024 року укладеного між АТ «АКЦЕНТ-БАНК» та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 23.10.2025 заборгованість відповідача складає 20313,26 грн з яких: 14284,28 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5378,98 грн - заборгованість за процентами; 650,00 грн - пеня( а.с. 8-9).
Оскільки відповідач допустила порушення виконання прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором, позивач за захистом свого порушеного права звернувся до суду.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Як передбачено ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України та ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правовідносини між сторонами склалися у зв'язку з підписанням відповідачем договору про надання банківських послуг у виді анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг у АТ "Акцент-Банк" від 18.02.2024 та в подальшому підписанні заяви про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 18.02.2024. Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за укладеним договором.
Обставиною, що підлягає доказуванню під час вирішення даного спору є факт отримання кредитних коштів, факт користування кредитними коштами та факт належного виконання позичальником зобов'язань із своєчасного виконання зобов'язань в частині повернення кредитних коштів, а також факт укладення договору на умовах зазначених позивачем.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.
За приписами ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами ч 2. ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію банку відповідач власноручним (цифровим) підписом 18.02.2024 у анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» відповідач підписала заяви про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 18.02.2024 та паспорт споживчого кредиту підписані 18.02.2024 за умовами якого визнає та погоджується на запропоновані позивачем умови користування послугами банку щодо кредитування.
Отже, підписання кредитного договору свідчить про те, що ОСОБА_2 (відповідач) всі умови цілком зрозуміла та своїм підписом письмово підтвердила та закріпила те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні цього договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.
Частина 1 статті 663 ЦК України вказує на те, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати своєї умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умов розроблює підприємець (в даному випадку банк).
Так як умови договору розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому, з огляду на редакцію статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Анкета-заява, яка складає між сторонами кредитний договір та паспорт споживчого кредиту Кредитна картка «Вигода», заяви про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, Ліміт по картці (рахунку) підписані відповідачем електронним підписом, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
Згідно із ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Судом встановлено, що за умовами договору сторонами було погоджено тип кредиту, сума/ліміт/кредиту, процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту.
ОСОБА_2 (відповідач) власноручним підписом (цифровим) підтвердила, що отримала та ознайомилася з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони обумовили у письмовому вигляді істотні умови договору у тому числі ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами.
Враховуючи, що сторони домовилися про сплату відсотків за користування кредитними коштами про що підписали паспорт споживчого кредиту Кредитка картка «Вигода», заяви про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, Лімітом по картці (рахунку) який є додатком №1 до заяви про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору.
Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Згідно із частиною першою ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що відповідач з умовами договору була ознайомлена, підписала такий договір, однак умови договору порушила. Зворотного відповідач не доведено.
Факт отримання кредитних коштів відповідачем також не оспорюється.
Розмір заявленої до стягнення заборгованості за договором підтверджується наданим суду розрахунком заборгованості, за яким станом на 23.10.2025 заборгованість відповідача перед позивачем становить 14284,28 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 5378,98 грн - загальний залишок заборгованості за процентами.
На час розгляду справи судом, відповідач заборгованість перед позивачем не сплатила та відповідних доказів до суду не подала.
Фактичних обставин справи та правомірність розрахунку відповідач не оспорила.
З урахуванням наведених норм та з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань порушило право позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання грошових коштів, які були надані в кредит.
Враховуючи вище викладені обставини, суд дійшов висновку, що вимоги позивач про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 650 грн, то суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову в цій частині, виходячи з таких обставин.
17 березня 2022 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 р., яким, зокрема, було внесено зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та доповнено його пунктом 18, що встановлює нові правила звільнення позичальника від відповідальності в разі прострочення виконання ним своїх зобов'язань.
Так, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи зазначене вище, вимога позивача про стягнення 650,00 грн пені задоволенню не підлягає.
Відповідно до норм закріплених у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
За викладених фактичних обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-284,354,355 ЦПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (місцезнаходження: вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 49074, ЄДРПОУ 14360080)
- 14284,28 грн загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту);
- 5378,98 грн загальний залишок заборгованості за процентами;
- 2344,88 грн судового збору;
3. В решті позову відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його складення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи.
Позивач: Акціонерне товариство "Акцент-Банк" (місцезнаходження: вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 49074, ЄДРПОУ 14360080)
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 )
Повне рішення складено: 23.02.2026
Суддя Людмила ЛОСЬ