П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/31318/25
Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.
Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Одеса
Повний текст судового рішення складений 24.10.2025
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Дегтярьової С.В., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
15.09.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради про визнання протиправними та скасування вимог, зазначених в пункті 1 розділу «Містобудівні умови та обмеження» Містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва, реєстраційний номер 01-07/40 (А3638684179534710761) від 26.05.2025 року, затверджених наказом від 26.05.2025 №01-07/40, якими передбачено граничнодопустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах - 15 м (п'ятнадцять) (Гранично допустиму висоту готельного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом, що проектується, передбачити не більше 15 метрів від рівня денної поверхні землі до найбільш виступаючої конструкції покрівлі, з урахуванням вимог ДБН Б.2.2-9:2018 «Громадські будинки та споруди», ДБН В. 1.1.7-2016 «Пожежна безпека об'єктів будівництва», ДБН В.2.2-20:2008 «Готелі» (з актуальними змінами), табл. 7.1 ДБН В.1.1-12:2014 «Будівництво у сейсмічних районах України», а також п.9.8. ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», в якому зазначено, що для населених пунктів, розміщених у районах сейсмічністю 7-8 балів (до яких відноситься місто Одеса), поверховість громадських будинків цілодобового перебування (санаторно-курортні, оздоровчі і туристичні заклади, лікарні і готелі) слід встановлювати не більше 4 поверхів. При цьому, відповідно до п. 6.2.9 ДБН В.2.2-20:2008 «Готелі» (з актуальними змінами) висоту житлових приміщень готелів слід приймати не менше зазначеної в ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення», в п. 5.6 якого зазначено, що висота житлових приміщень від підлоги до стелі повинна бути не менш 2,7 м. Відповідно до п. 6.2.9 ДБН В.2.2-20:2008 «Готелі» (з актуальними змінами) висота допоміжних приміщень номерів повинна бути не менш 2,1 м.) (Реєстраційний номер ЄДЕССБ МН01:8684-1795-4309-9371); зобов'язання внести зміни до Містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва, реєстраційний номер 01-07/40 (А3638684179534710761) від 26.05.2025 року, затверджених наказом від 26.05.2025 №01-07/40, з урахуванням поданого інвестиційного наміру заявника, що визначений містобудівним розрахунком (1-043-01-МР).
23.09.2025 позивачкою подано до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії пункту 1 розділу «Містобудівні умови та обмеження» Містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва, реєстраційний номер 01-07/40 (А3638684179534710761) від 26.05.2025, затверджених наказом Департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради від 26.05.2025 №01-07/40, яким передбачено граничнодопустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах - 15 м., до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що пункт 1 розділу «Містобудівні умови та обмеження» Містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва, реєстраційний номер 01-07/40 (А3638684179534710761) від 26.05.2025, затверджених наказом Департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради від 26.05.2025 №01-07/40 обмежує її законні права, як інвестора.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 відмолено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Не погоджуючись з ухваленими у справі судовим рішенням, посилаючись на порушення норм процесуального права, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та задовольнити заяву про забезпечення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Так, згідно з ч.ч.1,2 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Пунктом 1 ч.1 ст.151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
Частиною 5 вказаної статті визначено, що зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо воно буде прийнято на користь позивача.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.
Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Відмовляючи в забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що наведені позивачем обставини є недостатніми для підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам і інтересам позивачки до ухвалення судового рішення у справі.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, за якими позивачка вважає, що захист прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано в чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть позивачкою при цьому понесені.
Враховуючи наведене, доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачки до ухвалення рішення в адміністративній справі, або того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, позивачкою до суду не надано.
Крім того, застосування заходу забезпечення позову шляхом зупинення дії пункту 1 розділу «Містобудівні умови та обмеження» Містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва, реєстраційний номер 01-07/40 (А3638684179534710761) від 26.05.2025, затверджених наказом Департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради від 26.05.2025 №01-07/40, без з'ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред'явленого в майбутньому позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.
Колегія суддів вважає, що спосіб забезпечення позову, обраний позивачкою, є фактично вирішенням справи по суті, що є неприпустимим.
На підставі викладеного, оскільки суд першої інстанції вірно застосував норми процесуального закону та вирішив питання по суті правильно, тому ухвала суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст.311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді С.В. Дегтярьова О.В. Яковлєв