23 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 215/7806/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року (суддя Рябчук О.С.) у справі №215/7806/25 за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства “Криворізька міська лікарня №7» Криворізької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- встановити наявність компетенції (повноважень) Комунального некомерційного підприємства “Криворізька міська лікарня №7» Криворізької міської ради при отриманні заяви від 27.08.2025 року вх. 192 створювати штучні перешкоди для прийняття наказу, який би виправив початок моєї непрацездатності в листі серії АВЛ №520964 і визнати такі перешкоди протиправною бездіяльністю, а таку процедуру протиправною діяльністю та зобов'язати не створювати такі перешкоди.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня отримання даної ухвали шляхом надання до суду квитанції про сплату судового збору у розмірі 1211,20грн., або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Підставою для залишення позову без руху став факт не сплати позивачем судового збору за подання позову та відсутність правових підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.
На виконання вимог ухвали суду від 29.10.2025 року ОСОБА_1 надано заяву про звільнення від сплати судового збору. В обґрунтування поданого клопотання позивачем зазначено про те, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року позовну заяву повернуто позивачу у зв'язку з не усуненням недоліків.
Судове рішення мотивовано тим, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження обставин, що зумовлюють звільнення від сплати судового збору.
Такі висновки суд обгрунтував дослідженням отриманого позивачем доходу за період з січня 2024 по грудень 2024 року, за результатом чого не встановлено, що розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання цього позову, перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю згідно статті 315 КАС України. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору, оскільки розмір судового збору, який слід сплатити за подання позову, в порівнянні з доходом позивача, перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Також позивач зазначає, що відсутність можливості сплатити судовий збір не може бути перешкодою для доступу до правосуддя.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
За приписами частини першої статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат або звільнити від їх сплати повністю або частково, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір").
Як слідує з наведених положень процесуального закону, вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, суд враховує майновий стан сторони. Втім, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.
До заяви про звільнення від сплати судового збору позивачем надано Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого ( перерахованого) податку та військового збору станом на 03.03.2025 року згідно яким ОСОБА_1 за період з січня 2024 року по грудень 2024 року отримано сукупний дохід у сумі 27344,31грн.
Суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що судовий збір, який підлягав сплаті за подання позову (1211,2грн.), не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік (27344,21 х 5% = 1367,21 грн.).
З цих підстав суд першої інстанції правильно вказав на відсутність законодавчо визначених підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.
Таким чином, вважаючи на те, що звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду, а позивачем, окрім довідки про дохід, жодних інших документів на підтвердження скрутного матеріального становища не надано, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про звільнення від сплати судового збору.
Суд зазначає, що обов'язок щодо надання до суду переконливих доказів, які свідчать про неможливість сплати судового збору покладений саме на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням. Лише у разі неможливості самостійно подати такі докази з об'єктивних причин, особа повинна про це повідомити суд, заявивши відповідне клопотання про їх витребування. У поданій позовній заяві позивачем не наведено причин, які унеможливлюють самостійного подання до суду доказів його матеріального стану.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що надання таких доказів не може бути підставою лише для звільнення позивача від сплати судового збору, оскільки положення статті 133 КАС України передбачають і інший порядок вирішення питання щодо сплати судового збору, а саме: зменшення розміру належного до оплати судового збору, відстрочення або розстрочення сплати судового збору. Таких клопотань позивачем заявлено не було.
Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у спірному випадку були відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору, у зв'язку з чим суд першої інстанції обгрунтовано повернув позов позивачу.
З огляду на викладене, враховуючи те, що повернення позову не позбавляє ОСОБА_1 процесуальної можливості повторно звернутися до суду, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ст.315, ст.ст.316 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року по справі №215/7806/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку у строки, які визначено ст..329 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 23.02.2026
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров