23 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/24782/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року (суддя Л.Є. Букіна) у справі № 160/24782/25 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача податковий борг у розмірі 63 854,46 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач має податковий борг, який утворився внаслідок несплати узгоджених сум податкових зобов'язань. Відповідачем сума податкового боргу у добровільному порядку не сплачена, що стало підставою для звернення податкового органу до суду із позовом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Судом першої інстанції зазначено, що відповідно до інтегрованих карток відповідача, наданих позивачем, за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 63 854,46 грн, який виник внаслідок несплати визначених сум грошових зобов'язань у податкових повідомленнях-рішеннях. Суд з'ясував, що докази оскарження таких податкових повідомлень-рішень відсутні.
Суд встановив, що контролюючим органом сформовано податкову вимогу від 01.07.2021 №0094094-1307-0404, яка направлена за місцем проживання. Доказів її оскарження не надано.
Підсумовуючи вищевикладене, а також враховуючи те, що на момент розгляду справи у судовому порядку, податковий борг відповідачем не погашений, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що йому не направлялась позовна заява позивачем, докази такого направлення відсутні. Зазначає, що йому також не направлялась судом першої інстанції ухвала про відкриття провадження, що позбавило відповідача права на участь у розгляді справи. Вважає, що справа підлягала розгляду за
правилами загального позовного провадження. Зауважує, що він не є власником нерухомості, а саме: з 2016р. квартири за адресою АДРЕСА_1 ; з 2017р. нежитлової нерухомості за адресою АДРЕСА_2 , а отже у скаржника відсутні підстави для нарахування податку, у зв'язку із чим й відсутній податковий борг. Вказує, що подані позивачем до матеріалів справи податкові повідомлення-рішення є неузгодженими, подана позивачем податкова вимога скаржнику контролюючим органом не направлялась. Відтак, скаржник наполягає, що підстав для задоволення позову немає, а зворотній висновок суду першої інстанції є хибним.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому рішення суду першої інстанції просить залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 63 854,46 грн, який виник внаслідок несплати визначених сум грошових зобов'язань у податкових повідомленнях-рішеннях, копії яких містяться у матеріалів справи.
Посилаючись на наведені обставини, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення податкового боргу.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі ПК України), платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно з п.95.2 ст.95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному ПК України.
Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п. 58.1 ст. 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:
невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;
завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;
заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
Згідно з п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Пунктом 58.3 ст. 58 ПК України в редакції Закону № 1797-VIII від 21.12.2016 було визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Пунктом 58.3 ст. 58 ПК України в редакції Закону № 466-IX від 16.01.2020 встановлено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Положеннями ст. 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
У разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Колегія суддів з'ясувала, що в інтегрованих картках платника податків відповідача обліковується податковий борг у розмірі 63854,46 грн, а саме заборгованість з податку на нерухоме майно, який виник у результаті несплати у встановлений термін суми грошового зобов'язання згідно податкових повідомлень-рішень:
№0133539-5550-0404 від 02.04.2019 на суму 6 147.42 грн.;
№0206683-5540-0404 від 04.05.2020 на суму 6 890,46 грн.;
№0008519-70-0404 від 05.03.2021 на суму 7 148,73 грн.;
№0083837-2409-0404 від 17.06.2022 на суму 9 907,02 грн.;
№0107220-2416-0404 від 16.03.2023 на суму 10 732,08 грн.;
№0147039-2416-0404-UA12040110000091524 від 20.03.2024 на суму 11 063,04 грн.;
№0147358-2415-0403-UA12040110000091524 від 13.03.2025 на суму 11 723,52 грн.;
№0133538-5550-0404 від 02.04.2019 на суму 23,08 грн.;
№0206684- 5540-0404 від 04.05.2020 на суму 25,87 грн.;
№0008518-70-0404 від 05.03.2021 на суму 29,28 грн.;
№0083838-2409-0404 від 17.06,2022 на суму 37,02 грн.;
№0107219-2416-0404 від 16.03.2023 на суму 40,03 грн.;
№0147038-2416-0404-UA12040110000091524 від 20.03.2024 на суму 41,54 грн.;
№0147359-2415-0403- UA12040110000091524 від 13.03.2025 на суму 44,02 грн.
Апеляційний суд зазначає, що оскільки вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України, тощо.
При цьому питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкові повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень, згідно з якими відповідні зобов'язання визначено, не є предметом дослідження у справі.
Аналогічний висновок вказано Верховним Судом у постанові від 22.06.2023 року у справі №380/783/21.
Таким чином, апеляційний суд відхиляє аргументи скаржника про те, що відсутні підстави для нарахування відповідачу податку на нерухоме майно, оскільки питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань у наявних в матеріалах справи податкових повідомленнях-рішеннях не охоплюється предметом даного позову.
Матеріалами справи підтверджено, що контролюючий орган надіслав відповідачу на його податкову адресу АДРЕСА_1 рекомендованими поштовими відправленнями (листами) з повідомленням про вручення:
- податкові повідомлення-рішення №0008519-70-0404 та №0008518-70-0404 у поштовому відправленні з повідомленням про вручення 5221000529989, яке вручено відповідачу, що підтверджено у повідомленні про вручення відправлення;
- податкові повідомлення-рішення №0083837-2409-0404 та №0083838-2409-0404 у поштовому відправленні з повідомленням про вручення 5193111762229, яке вручено відповідачу, що підтверджено у повідомленні про вручення відправлення;
- податкові повідомлення-рішення №0107220-2416-0404 та №0107219-2416-0404 у поштовому відправленні з повідомленням про вручення 060038617963, яке вручено відповідачу, що підтверджено у повідомленні про вручення відправлення.
Отже, ці податкові повідомлення-рішення згідно приписів ПК України вважаються врученими. Разом з тим, доказів оскарження таких податкових повідомлень-рішень надано не було, а тому несплачена сума визначеного контролюючим органом грошового зобов'язання 27894,16 грн. є узгодженою та набула статусу податкового боргу.
Колегія суддів відхиляє аргументи скаржника про те, що копії поштових відправлень/повідомлень про вручення, які подані контролюючим органом до матеріалів справи, є нечитабельними, адже це спростовується змістом копій таких документів.
Колегія суддів критичної оцінює доводи скаржника про те, що підписи у рекомендованих повідомленнях про вручення скаржнику не належать, адже матеріали справи не містять жодного доказу в підтвердження цих доводів. При цьому, суд враховує, що відповідно до п.91 Правил під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник об'єкта поштового зв'язку на підставі пред'явленого адресатом (одержувачем) документа, що посвідчує особу згідно із законодавством, робить відповідну відмітку про вручення у порядку, визначеному оператором поштового зв'язку.
Під час вручення поштового відправлення з позначкою “Вручити особисто», внутрішнього рекомендованого листа з позначкою “Судова повістка» адресат (одержувач) підтверджує такий факт своїм підписом та зазначає своє прізвище та ініціали або ім'я та прізвище у спосіб та відповідно до порядку, що встановлені оператором поштового зв'язку.
З наведеної норми права можна дійти висновку про те, що загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлення про вручення його прізвища. При цьому, цей запис вносить працівник поштового зв'язку.
Натомість, для вручення поштового відправлення з позначкою “Вручити особисто», “Судова повістка» на бланку повідомлення розписується та зазначає прізвище одержувач, а не працівник поштового зв'язку.
Подібні висновки зроблені Верховним Судом, зокрема, у справі №120/2014/24 (постанова від 25.09.2024), №260/5156/24 (постанова від 30.07.2025).
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що поштові повідомлення про вручення не містять позначки “Вручити особисто», “Судова повістка», а тому особистого підпису одержувача на бланку повідомлення про вручення поштового відправлення не вимагало.
Водночас, колегія суддів з'ясувала, що:
- податкові повідомлення-рішення №0147038-2416-0404-UA12040110000091524 та №0147039-2416-0404-UA12040110000091524, надіслані контролюючим органом відповідачу у поштовому відправленні з повідомленням про вручення 5193112559117, яке повернуто контролюючому органу за закінченням терміну зберігання;
- податкові повідомлення-рішення №0147358-2415-0403-UA12040110000091524 та №0147359-2415-0403-UA12040110000091524, надіслані контролюючим органом відповідачу у поштовому відправленні з повідомленням про вручення 0601123961785, яке повернуто контролюючому органу за закінченням терміну зберігання;
- податкові повідомлення-рішення №0133538-5550-0404 та №0133539-5550-0404, надіслані контролюючим органом відповідачу у поштовому відправленні з повідомленням про вручення 5221000191404, яке у повернуто контролюючому органу за закінченням строку зберігання;
- податкові повідомлення-рішення №0206683-5540-0404 та №0206684-5540-0404, надіслані контролюючим органом відповідачу у поштовому відправленні з повідомленням про вручення 5221000366549, яке у повернуто контролюючому органу за закінченням строку зберігання.
Дослідивши поштові відправлення 5193112559117, 0601123961785, 5221000191404 та 5221000366549, апеляційний суд встановив, що вони надіслані не на податкову адресу/адресу проживання відповідача, адже контролюючий орган вказав у поштових виправленнях будинок та квартиру, які є відмінними від адреси відповідача. Так, податковий орган зазначав адресу позивача у такому вигляді, як « 123,4», « 123-4», а правильною адресою позивача є буд.123 кв.4.
Отже, податкові повідомлення-рішення №0147038-2416-0404-UA12040110000091524, №0147039-2416-0404-UA12040110000091524, №0147358-2415-0403-UA12040110000091524, №0147359-2415-0403-UA12040110000091524, №0133538-5550-0404, №0133539-5550-0404, №0206683-5540-0404, №0206684-5540-0404 згідно положень ПК України не вручені відповідачу, не є узгодженими та не набули статусу податкового боргу.
Також, апеляційний суд дослідив, що податкову вимогу від 01.07.2021 № 0094094-1307-0404 надіслано на податкову адресу відповідача рекомендованим поштовим відправленням (листом) з повідомленням про вручення 5193111086835, яке вручено відповідачу, що підтверджено у повідомленні про вручення відправлення. Таким чином, ця податкова вимога згідно положень ПК України вважається врученою.
Відповідно до ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Колегія суддів зі змісту інтегрованої картки платника податків відповідача з'ясувала, що станом на час складання позивачем вимоги від 01.07.2021 № 0094094-1307-0404, у відповідача обліковувався податкових борг, який у подальшому змінювався, але не був погашений в повному обсязі.
Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що обов'язку для додаткового надіслання податкової вимоги у контролюючого органу не було в силу положень ст. 59 ПК України. Доказів оскарження вимоги №0094094-1307-0404 до матеріалів справи не надано.
Підсумовуючи, колегія суддів дійшла висновку про дотримання контролюючим органом процедури, що передує стягненню податкового боргу за рішенням суду лише на суму 27894,16 грн.
Щодо аргументів відповідача про безпідставність розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
Так, з аналізу приписів статей 12, 257 КАС України колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції може віднести до справ незначної складності будь-яку справу, окрім тієї, розгляд якої допускається виключно за правилами загального позовного провадження (визначені частиною четвертою статті 12 КАС України), а також за виключенням справ, розгляд яких не допускається за правилами спрощеного позовного провадження (визначені частиною четвертою статті 257 КАС України).
В свою чергу, враховуючи предмет спору у цій справі, вона не належить до тих, які мають розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження або тих, що не можуть розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у межах наданого йому законом розсуду вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Відтак, апеляційний суд відхиляє аргументи скаржника про те, що ця справа мала бути розглянута за правилами загального позовного провадження.
Відтак, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині стягнення податкового боргу на суму 35960,30 грн. (63854,46 грн. - 27894,16 грн.) скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року у справі № 160/24782/25 - в частині задоволення позовних вимог про стягнення податкового боргу з платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 до бюджету у сумі 35960,30 грн. скасувати та в цій частині заявлених вимог ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року у справі № 160/24782/25 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 23.02.2026
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров