11 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/32508/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Малиш Н.І., Кругового О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 р. (суддя Голобутовський Р.З.) в адміністративній справі №160/32508/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання дій протиправними та скасування подання, -
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 р. відкрито провадження у справі № 160/32508/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій Міністерства юстиції України та Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо призначення та проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого Шевченко Віталія Євгеновича під час виконання повноважень розпорядника майна (ліквідатора) у справі Господарського суду Дніпропетровської області про банкрутство ТОВ "БОРІВАЖ", з підстав, викладених у Скарзі уповноваженої особи засновників (учасників) ТОВ «БОРІВАЖ» Федорко В.А., щодо неналежного виконання арбітражним керуючим Шевченко В.Є. (свідоцтво 1231 від 24.07.2013) покладених на нього обов'язків розпорядника майна та ліквідатору у справі №904/1926/23 від 18.08.2025; визнання протиправним та скасувати Подання від 02.10.2025 №114-25 структурного підрозділу Мін'юсту, що забезпечує реалізацію повноважень державного органу з питань банкрутства, Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, про притягнення арбітражного керуючого Шевченка В.Є. до дисциплінарної відповідальності на підставі акта позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого Шевченка В.Є. від 26.09.2025 №43-А, проведеної у зв'язку зі скаргою уповноваженої особи засновників (учасників) ТОВ «Боріваж» ОСОБА_2 щодо неналежного виконання арбітражним керуючим Шевченко В.Є. (свідоцтво 1231 від 24.07.2013) покладених на нього обов'язків розпорядника майна та ліквідатору у справі №904/1926/23 від 18.08.2025.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 р. частково задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/32508/25.
Суд забезпечив позов шляхом:
- заборони Міністерству юстиції України та/або міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України, у тому числі Південному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Одеса), до набрання законної сили рішенням у справі №160/32508/25, виносити приписи та/або розпорядження за результатами перевірки діяльності розпорядника майна/ ліквідатора ТОВ «Боріваж» арбітражного керуючого Шевченка Віталія Євгеновича (свідоцтво 1231 від 24.07.2013), про що було складено акт Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) від 26.09.2025 №43-А за результатами позапланової невиїзної перевірки в діяльності арбітражного керуючого Шевченка Віталія Євгеновича під час виконання ним повноважень розпорядника майна та ліквідатора у справі Господарського суду Дніпропетровської області №904/1926/23 про банкрутство ТОВ «Боріваж» з питань в межах скарги уповноваженої особи засновників (учасників) ТОВ «Боріваж» Федорко В.А. від 18.08.2025 б/н;
- зупинення дії подання від 02.10.2025 №114-25 структурного підрозділу Мін'юсту, що забезпечує реалізацію повноважень державного органу з питань банкрутства, Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), до Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, про притягнення арбітражного керуючого ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності на підставі акта позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого Шевченка Віталія Євгеновича від 26.09.2025 №43-А, проведеної у зв'язку зі скаргою уповноваженої особи засновників (учасників) ТОВ «Боріваж» ОСОБА_2 щодо неналежного виконання арбітражним керуючим Шевченко В.Є. (свідоцтво 1231 від 24.07.2013) покладених на нього обов'язків розпорядника майна та ліквідатору у справі №904/1926/23 від 18.08.2025, до набрання законної сили рішенням у справі №160/32508/25;
- заборони Дисциплінарній комісії арбітражних керуючих Міністерства юстиції України застосовувати дисциплінарні стягнення, до набрання законної сили рішенням у справі №160/32508/25, до арбітражного керуючого Шевченко Віталія Євгеновича (свідоцтво 1231 від 24.07.2013), за результатами перевірки діяльності розпорядника майна/ліквідатора ТОВ «Боріваж» арбітражного керуючого Шевченко Віталія Євгеновича (свідоцтво 1231 від 24.07.2013), під час виконання ним повноважень розпорядника майна та ліквідатора у справі Господарського суду Дніпропетровської області №904/1926/23 про банкрутство ТОВ «Боріваж» на підставі акту Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) від 26.09.2025 №43-А;
- заборони Міністерству юстиції України та/або міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України, у тому числі Південному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Одеса) до набрання законної сили рішенням у справі №160/32508/25 застосовувати дисциплінарні стягнення своїм наказом за поданням Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих до арбітражного керуючого Шевченка Віталія Євгеновича (свідоцтво 1231 від 24.07.2013), за результатами перевірки діяльності розпорядника майна/ліквідатора ТОВ «Боріваж» арбітражного керуючого Шевченка Віталія Євгеновича (свідоцтво 1231 від 24.07.2013) на підставі акту Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) від 26.09.2025 №43-А.
Зазначена ухвала оскаржена в апеляційному порядку Міністерством юстиції України в частині задоволення заяви позивача про забезпечення позову. У поданій апеляційній скарзі скаржник/відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржену ухвалу в частині забезпечення позову та ухвалити нове судове рішення у відповідній частині, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі № 160/32508/25 в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про те, що Кодексом України з процедур банкрутства, Порядком здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 06.12.2019 № 3928/5, передбачено імперативний обов'язок Міністерства юстиції України, як органу контролю за діяльністю арбітражних керуючих, вживати заходи реагування на порушення норм законодавства, що виявлені територіальними органами Міністерства, під час перевірки діяльності арбітражного керуючого. Застосовуючи оскарженою ухвалою заходи забезпечення позову у справі №160/32508/25 шляхом встановлення заборон Міністерству та/або міжрегіональним управлінням Міністерства, у тому числі Управлінню, Комісії здійснювати розгляд та приймати рішення по суті, є неприпустимим втручанням в діяльність органу державної влади, що своїм наслідком має незавершену державну процедуру, яка в результаті не має кінцевого рішення органу державної влади у сфері контролю діяльності арбітражних керуючих. Заборона Комісії застосовувати дисциплінарні стягнення до набрання законної сили рішенням у справі № 160/32508/25 до арбітражного керуючого - це втручання у її дискреційні повноваження, а також порушення прав Комісії, яка не є учасником даного судового процесу, однак до якої вжито заходи забезпечення. Сам факт наявності Подання територіального органу Міністерства, та його подальший розгляд Комісією не створюють автоматичних негативних наслідків для арбітражного керуючого, оскільки застосування до арбітражних керуючих дисциплінарних стягнень відбувається лише у випадку якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність арбітражного керуючого не відповідають законодавству.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржену ухвалу суду першої інстанції без змін, як законну та обґрунтовану, вказуючи на те, що Міністерство юстиції України не мало права приймати та призначати перевірку за скаргою уповноваженої особи засновників (учасників) ТОВ «Боріваж», а Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) проводити повторну перевірку арбітражного керуючого Шевченко В.Є. за фактами, які вже перевірялися, що є порушенням Порядку №3928/5. Департаментом з питань банкрутства Міністерства юстиції України було скасовано висновки акту від 23.09.2025 позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого Шевченко В.Є., оскільки зазначені висновки не відповідають вимогам законодавства у зв'язку з неповним дослідженням всіх обставин під час проведення перевірки скарги від 18.08.2025. Дніпропетровським окружним адміністративним судом було обґрунтовано призупинені незаконні дії Міністерства юстиції України щодо позбавлення арбітражного керуючого Шевченко В.Є. можливості працювати, а також здійснювати повноваження в інших справах, в яких він є розпорядником майна, ліквідатором та керуючим санацією.
Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтування обраного апеляційним судом виду провадження наведено в ухвалі суду від 03 лютого 2025 р.
Застосовуючи заходи забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що реалізація результатів позапланової невиїзної перевірки діяльності позивача, як арбітражного керуючого, які оформленні актом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 43-А від 26.09.2025, призведе до застосування до позивача дисциплінарного стягнення (п.56 ухвали); розгляд подання від 02.10.2025 №114-25 до вирішення питання про законність дій щодо проведення перевірки та винесення відповідного подання є нівелюванням права позивача щодо оскарження в суді дій відповідача щодо призначення та проведення перевірки, що становлять предмет позову (п. 57 ухвали); для відновлення порушених прав позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, оскільки для їх відновлення постане необхідність ініціювання судових процесів щодо оскарження актів, прийнятих за результатами проведеного 18.11.2025 засідання (п. 60 ухвали).
Колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь - якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу (постанова Верховного Суду від 09.06.2021 у справі №420/2157/20).
Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи від 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами. І якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
За правовим висновком Верховного Суду, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами (постанова від 17.04.2025 у справі №340/5170/24).
Отже, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є надання тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування. При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, перш - за все, необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Мотивуючи в оскарженій ухвалі необхідність вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції констатував, що розгляд результатів перевірки призведе до застосування до позивача дисциплінарного стягнення. Однак, такий безальтернативний висновок суду, по-перше, не має жодного належного обґрунтування, по-друге, побічно свідчить про скоєння позивачем дисциплінарного проступку, по-третє, виходить за межі повноважень суду при розгляді порушеного позивачем процесуального питання, оскільки прийняття рішення про застосування дисциплінарного стягнення, як заходу впливу, можливо виключно за умови встановлення підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції заборонив « та/або міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України» виносити приписи та/або розпорядження за результатом перевірки позивача, тобто застосував захід забезпечення позову щодо невизначеного кола осіб, що статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено. Також, за приписами цієї статті позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта. Суд першої інстанції, зупинивши дію подання №114-25 від 02.10.2025, не з'ясував, чи відповідає останнє ознакам акту індивідуальної дії або є процедурним документом (пропозицією), як це визначено п. 2 Розділу УІІ Порядку здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 3928/5 від 06.12.2019.
Крім того, реалізація результатів позапланової невиїзної перевірки діяльності позивача, як арбітражного керуючого, не позбавляє останнього права на оскарження рішень, прийнятих за її наслідками. Позивачем не обґрунтовано, судом першої інстанції не перевірено наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Міністерства юстиції України підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції в оскарженій частині - скасуванню у відповідності до приписів статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, як така, що постановлена з порушенням статей 150, 151 Кодексу адміністративного судочинства України. У задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову колегія суддів відмовляє з мотивів, наведених вище.
В частині, якою позивачу відмовлено "стосовно інших вимог заяви", ухвала суду першої інстанції від 17 листопада 2025 р. залишається без змін з огляду на відсутність апеляційної скарги позивача.
Керуючись статтями 315, 316, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 р. у справі №160/32508/25 - скасувати в частині, якою забезпечено позов ОСОБА_1 , та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
В іншій частині ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 р. у справі №160/32508/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 11 лютого 2026 р. і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя Н.І. Малиш
суддя О.О. Круговий