23 лютого 2026 року Справа № 480/1859/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Глазька С.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/1859/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність щодо не здійснення виправлення (коригування та/або доповнення) відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (система «Оберіг»), з урахуванням інформації, яка вказана у Тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 19.02.2020, а саме пунктів: №13 «Відмітки про військовий облік - Знято з військового обліку 19.02.2020 року»; №14 «19.02.2020 року виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно ст.37 ч.6 п. 6 Закону України "ПВО і ВС»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити виправлення (коригування та/або доповнення) відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (АІТС "Оберіг"), з урахуванням інформації, яка вказана у Тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 19.02.2020 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме пунктів: №13 «Відмітки про військовий облік - Знято з військового обліку 19.02.2020 року»; №14 «19.02.2020 року виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно ст. 37 ч.6 п. 6 Закону України "ПВО і ВС».
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначає, що згідно відмітки у військово-обліковому документі ОСОБА_1 виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 на підставі п.6 ч.6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та з 27.10.2000 є невійськовозобов'язаним. Однак, в застосунку «Резерв+» позивачем було виявлено відомості щодо порушення ним правил військового обліку.
Після звернення до відповідача позивачу стало відомо, що після виключення його знову взято на військовий облік. На переконання представника, оскільки ОСОБА_1 з 27.10.2000 був виключений з військового обліку як раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину відповідно до пп.6 п.6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», то з цієї дати він є звільненим від виконання військового обов'язку як особа, що в силу закону вважається непридатною до проходження військової служби.
Також, на думку представника, після отримання поштою від позивача заяви про внесення відомостей до електронних форм облікових карток та документів на підтвердження вказаної інформації повинен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви або надати мотивовану відмову в такому. Однак, ІНФОРМАЦІЯ_6 надано формальну відмову щодо порядку виключення з військової служби, що обумовило необхідність звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 21.03.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що згідно з п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ в редакції, що була чинною до 17.05.2024 включно, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які: були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
За вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 28.09.2021 ОСОБА_1 було засуджено за ч. 3 ст. 185 ККУ та ч. 3 ст. 185-25 ККУ. Саме на цій підставі позивача було виключено з військового обліку, що підтверджується також записом «19.02.2020 виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно ст. 37 п. 6 пп.6 Закону України «ПВО і ВС» у тимчасовому посвідченні. Станом на 04.04.2025 приписи ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ з 18.05.2024 року не містять такої підстави для виключення з військового обліку, як попереднє засудження особи до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Згідно з п. 4 Порядку № 560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані: особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України.
Таким чином, ОСОБА_1 є військовозобов'язаним з точки зору наведених вище положень Закону 2232-ХІІ та Порядку № 560, оскільки з 18.05.2024 особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призваними на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Положення статті 58 Конституції України про недопустимість зворотної дії закону в часі в даному випадку застосовані бути не можуть, адже, відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Таким чином, на переконання представника, в спірних відносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій повторно наголосив на обґрунтованості позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом, відповідно до відомостей тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 (а.с.19), 04.10.2002 ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 було взято на військовий облік військовозобов'язаних, втім 19.02.2020 - виключено з військового обліку на підставі пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Однак, в застосунку «Резерв+» позивачем було виявлено відомості щодо порушення ним правил військового обліку.
У зв'язку з чим, 08.12.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив внести дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, змінивши категорію з військовозобов'язаного на категорію не військовозобов'язаного, а саме - "виключений з військового обліку", відповідно до відомостей військово-облікового документу (а.с. 12).
Листом ІНФОРМАЦІЯ_7 від 29.12.2024 № 4/2768 (а.с. 11) повідомлено позивача, що ч. 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції Закону від 11.04.2024 № 3633-ІХ, який набрав чинності 18.05.2024, визначено перелік осіб, які підлягають виключенню з військового обліку, в якому відсутня категорія осіб раніше засуджених до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Зазначено, що на даний час відсутні правові підстави для внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів АТС «Оберіг» стосовно військовозобов'язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в частині виключення з військового обліку. Оновлення персональних даних та їх актуалізація, в тому числі, стосовно придатності до військової служби, не проведено. Для уточнення персональних даних та відомостей військо-облікового документу, визначення придатності до військової служби, запропоновано особисто з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Крім того, листом ІНФОРМАЦІЯ_7 від 16.01.2025 № 15/79 (а.с. 10) повідомлено, що згідно облікових даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів АТС «Оберіг» ОСОБА_1 з 04.10.2002 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_9 , як солдат запасу. Персональні облікові дані з того часу не оновлялись.
Станом на день звернення до ІНФОРМАЦІЯ_8 (17.12.2024), Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» діяв в редакції Закону від 29.11.2024, в якому у пункті 6 статті 37 відсутній правовий режим виключення з військового обліку у відповідних ТЦК та СП громадян України, раніше засуджених до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, окрім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України.
Таким чином, на даний час у зв'язку із мобілізацією під час дії воєнного стану, в особливий період, внесені зміни до нормативно-правових актів за для розширення кола осіб, на яких поширюється військовий обов'язок по проходженню військової служби в підрозділах Збройних сил України з метою захисту незалежності, державного суверенітету та цілісності України.
Отже, звільнення від виконання військового обов'язку, встановленого Конституцією України, Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» та іншими законодавчими актами, для громадян України, які скоїли злочини та були раніше засуджені, окрім тих, що були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України на даний час не передбачено.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Оберіг) відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі п. 6 пп.6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» відповідно до даних, що містяться в тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, позивач звернувся до суду за відновленням його порушених прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
За змістом частини 1 статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною 3 статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини 5 статті 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
За приписами частини 7 статті 1 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Пунктом 2 вказаного Указу військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Станом на час розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон № 389-VIII).
Згідно із статтею 1 Закону № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, пунктом 4 якого встановлено призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Порядок № 1487, в редакції від 18.05.2024, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності.
За приписами п.3 Порядку №1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.
Відповідно до п.20 Порядку № 1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Військово-обліковими документами є для військовозобов'язаних є військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов'язаного.
Згідно п.22 Порядку № 1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону № 2232-ХІІ.
Абзацом третім пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством.
Відтак до компетенції районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить взяття та виключення військовозобов'язаних з військового обліку.
Як встановлено судом, відповідно до відомостей тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 (а.с.19), 04.10.2002 ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 було взято на військовий облік військовозобов'язаних, втім 19.02.2020 - виключено з військового обліку на підставі пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з пунктом 6 частини 6 статті 37 Закону № 2232-XII (в редакції чинній до 18.05.2024) виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов'язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, зокрема які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Відтак, позивач був виключений з військового обліку військовослужбовців як особа, яка раніше була засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Вказані обставини не є спірними та сторонами не заперечуються.
Водночас, до Закону № 2233-XII були внесені зміни Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-IX, який набрав чинності 18.05.2024, відповідно до яких статтю 37 Закону № 2233-XII викладено у новій редакції.
Зокрема, частиною 6 статті 37 № 2233-XII установлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Отже, підстава «громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину» була виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення з військового обліку.
Окрім того, згідно з пунктом 4 розділу Загальні питання Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:
- особи, звільнені з військової служби у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;
- особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;
- особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
- засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
З огляду на наведені вище положення Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та Порядку № 560, з 18.05.2024 особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відтак, у зв'язку із внесенням змін до Закону № 2232-XII, звужено коло підстав для виключення осіб з військового обліку. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов'язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави. З часу набрання чинності змін до Закону №2232-XII він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.
Таким чином, з 18.05.2024 відповідач мав повноваження на взяття позивача на військовий облік військовозобов'язаних, навіть попри те, що до цієї дати він був виключений з військового обліку військовозобов'язаних як особа, яка вчинила тяжкий або особливо тяжкий злочин.
Отже, у позивача виник обов'язок стати на військовий облік у відповідному районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки і отримати статус військовозобов'язаного.
Стосовно доводів представника, щодо незворотності дії закону в часі, суд зазначає наступне.
У Рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов'язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.
За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).
На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб'єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров'я.
Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (ст.58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.
У даному випадку йдеться не про кримінальну або адміністративну відповідальність, а про поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.
Разом з тим, законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави, і це не означає погіршення становища особи.
У зв'язку із внесенням змін до Закону №2232-XII звужено коло підстав для виключення осіб з військового обліку. Впроваджуючи такі зміни, законодавець мав на меті розширення мобілізаційного ресурсу задля забезпечення обороноздатності держави в умовах дії правового режиму воєнного стану внаслідок збройної агресії російської федерації, що обґрунтовано державним інтересом.
Наведені законодавчі зміни не мають ретроактивного характеру, а є нормами прямої дії, що застосовуються до правовідносин, які виникають після набрання ними чинності. Їх метою не є погіршення становища конкретної особи, а забезпечення публічного інтересу - національної безпеки.
З огляду на викладене, відповідач вчиняючи дії щодо включення (взяття) позивача на військовий облік повинен був керуватись чинними нормами частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII (у редакції Закону № 3633-IX).
При цьому, наявність у військово-обліковому документі (тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_1 ) позивача запису про виключення останнього з військового обліку не має правового значення для правильного вирішення цього спору з огляду на застосування чинних на момент виникнення спірних правовідносин норм, а саме, після 18.05.2024.
Крім того, доводи представника позивача щодо допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо ненадання мотивованої відмови на звернення позивача є безпідставними.
Так, як вбачається з матеріалів справи, листом ІНФОРМАЦІЯ_7 від 29.12.2024 № 4/2768 (а.с. 11) позивачу було надано відповідь по суті його звернення. Зокрема зазначено, що на даний час відсутні правові підстави для внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів АІТС «Оберіг» стосовно позивача в частині виключення з військового обліку. Крім того, у відповіді роз'яснено, що оновлення та актуалізація персональних даних, у тому числі щодо придатності до військової служби, не проведені. У зв'язку з цим позивачу запропоновано особисто з'явитися до міського ТЦК та СП для уточнення персональних даних, відомостей військово-облікового документа та визначення придатності до військової служби.
Отже, відповідачем не було допущено бездіяльності, оскільки на звернення надано відповідь із зазначенням підстав неможливості внесення змін та роз'ясненням подальшого порядку дій. Надана відповідь не є формальною відмовою, а містить обґрунтування відсутності правових підстав для задоволення заяви на момент її розгляду.
При цьому, процедура взяття на військовий облік не є предметом оскарження у межах заявлених позовних вимог.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).
Оскільки у даній справі в межах спірних правовідносин не встановлено протиправних дій/бездіяльності або рішень відповідача, які б порушували права позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питання про понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Глазько