23 лютого 2026 року м. Рівне№460/298/26
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, (далі по тексту - відповідач 1) , Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - відповідач 2) в якій позивач просить суд:
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, яка полягає у не зарахуванні ОСОБА_1 періоду його роботи в інфекційному відділенні закладу охорони здоров'я: з 28.09.1989 по 06.08.1990, з 03.09.1990 по 24.07.1991, з 01.08.1992 по 21.05.1992 в КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Дубенської міської ради у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 28.09.2025, зарахувавши до його загального страхового стажу періоди роботи в інфекційному відділенні закладу охорони здоров'я: з 01.08.1995 по 10.03.1999 у Дубенській центральній районній лікарні; з 01.05.2003 по 31.12.2004, з 04.01.2005 по 31.12.2005 з 03.01.2006 по 31.12.2006 з 02.01.2007 по 31.12.2007, з 04.06.2019 по 28.09.2025 Дубенській міській поліклініці; З 15.07.2011 по 05.12.2011; з 10.12.2011 по 31.12.2018, з 10.01.2019 по 03.06.2019 в КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Дубенської міської ради в подвійному розмірі, передбаченому статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 12.12.2025 ор 172850035465 , яким ОСОБА_1 відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, що не підлягала оподаткуванню, в розмірі її десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до п. 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.12.2025 про виплату одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до вислуги років, яка дає право на призначення пенсії відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та отримання одноразової грошової допомоги період роботи в Обласній психоневрологічній лікарні №3 з 28.09.1989 по 06.08.1990, з 03.09.1990 по 24.07.1991, з 01.09.1991 по 21.05.1992 та проходження строкової військової служби в збройних силах срср з 26.11.1984 по 06.10.1986.
Ухвалою від 09.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
23.01.2026 представник позивача звернувся до суду із заявою про зміну предмету позову. У вказаній заяві представник позивача зазначає про зміну предмету позову, в частині зазначення правильної назви відділення закладу охорони здоров'я, в якому позивач працював у спірний період.
Ухвалою від 26.01.2026 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про зміну предмету позову у справі №460/298/26.
Відтак позовними вимогами в даній справі є:
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, яка полягає у не зарахуванні ОСОБА_1 періоду його роботи з 28.09.1989 по 06.08.1990, з 03.09.1990 по 24.07.1991, з 01.08.1992 по 21.05.1992 у закладі з надання психіатричної допомоги, з 01.08.1992 по 29.07.1994, з 01.01.2004 по 30.09.2025 в патолого-анатомічному відділенні закладу охорони здоров'я, у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 28.09.2025, зарахувавши до його загального страхового стажу періоди роботи з 28.09.1989 по 06.08.1990, з 03.09.1990 по 24.07.1991, з 01.08.1992 по 21.05.1992 у закладі з надання психіатричної допомоги, з 01.08.1992 по 29.07.1994, з 01.01.2004 по 30.09.2025 в патолого-анатомічному відділенні закладу охорони здоров'я, у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 12.12.2025 ор 172850035465, яким ОСОБА_1 відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, що не підлягала оподаткуванню, в розмірі її десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до п. 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.12.2025 про виплату одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до вислуги років, яка дає право на призначення пенсії відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та отримання одноразової грошової допомоги період роботи в Обласній психоневрологічній лікарні №3 з 28.09.1989 по 06.08.1990, з 03.09.1990 по 24.07.1991, з 01.09.1991 по 21.05.1992 та проходження строкової військової служби в збройних силах срср з 26.11.1984 по 06.10.1986.
Мотивуючи вимоги позову зазначив, що з 28.09.2025 йому призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Вважає, що до його загального страхового стажу всупереч ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи: з 28.09.1989 по 06.08.1990, з 03.09.1990 по 24.07.1991, з 01.08.1992 по 21.05.1992 у закладі з надання психіатричної допомоги (обласній психоневрологічній лікарні №3 м. Івано-Франківськ - на даний час КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я населення» Івано-франківської обласної ради); з 01.08.1992 по 29.07.1994 на посаді лікаря-інтерна по патанатомії патолого-анатомічного відділення Рівненської обласної лікарні (на даний час КП «Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка» Рівненської обласної ради); з 01.01.2004 по 30.09.2025 на посаді лікаря-паталогоанатома паталогоанатомічного відділення Рівненської обласної лікарні (на даний час КП «Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка» Рівненської обласної ради) зараховані в календарному обчисленні без застосування кратності (подвійного розрахунку). Також зазначає, що він має право на виплату йому грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення згідно з положеннями п. 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак відповідачем протиправно відмовлено у виплаті зазначеної грошової допомоги. Просить суд позов задовольнити повністю.
Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначає, що за результатами розгляду пенсійної справи страховий стаж який зарахований до вислуги років складає 33 роки 02 місяці 29 днів дні. Страховий стаж за період роботи у лікарні з 28.09.1989 по 06.08.1990, з 03.09.1990 по 24.07.1991, з 01.09.1991 по 21.05.1992 становить 2 роки 5 місяців 23 дні. Однак позивач у цей період працював на 0,5 ставки. Робота на 0,5 ставки означає встановлення неповного робочого часу, тобто 4 години за 8 годин. Період роботи на 0,5 ставки зараховується до стажу як повна ставка за умови якщо за цей період були сплачені страхові внески, сума яких дорівнювала хоча б мінімальному страховому внеску, що підтверджується відповідними документами. Оскільки, на день досягнення пенсійного віку позивач не має 35 років стажу у закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що суперечить вимогам пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, право на призначення грошової допомоги у розмірі її десяти місячних пенсій на день призначення пенсії за віком відсутнє.
Відповідач 1, належним чином повідомлений про розгляд справи, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, причини неможливості подання відзиву суду не повідомив. Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши доводи та аргументи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив і врахував таке.
Судом встановлено і сторонами не заперечувалося, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача, з 28.09.2025 йому призначено пенсію за віком на умовах Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
05.12.2025 позивач маючи спеціальний стаж, який дає право на призначення пенсії відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зокрема в закладах охорони здоров'я державної та комунальної власності понад 35 років, звернувся до ГУ ПФУ в Рівненській області із заявою про виплату йому грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення згідно з положеннями п. 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності заяву передано на розгляд до Головного управління ПФУ в Харківській області.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення № 172850035465 від 12.12.2025 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу, як працівнику освіти згідно пункту 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з підстав відсутності необхідного стажу роботи - 35 років на посадах, що дає право на виплату грошової допомоги.
Згідно висновків, викладених в рішенні, страховий стаж позивача становить 33 років 02 місяці 29 днів.
Листом відповідач повідомив, що позивача повідомлено, що Порядком обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1191 не передбачено зарахування до страхового стажу періодів проходження військової служби та навчання.
Не погодившись з даними рішеннями відповідача, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначаються принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам.
Згідно зі ст.1 Закону №1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст.10 цього Закону особі, яка має одночасне право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Отже, Законом №1058-IV передбачено чіткий перелік видів пенсії, які призначаються за цим законом, а також визначено право вибору виду пенсії.
Щодо вимоги позивача про зарахування до його загального страхового стажу періоду роботи з 28.09.1989 по 06.08.1990, з 03.09.1990 по 24.07.1991, з 01.08.1992 по 21.05.1992 у закладі з надання психіатричної допомоги, з 01.08.1992 по 29.07.1994, з 01.01.2004 по 30.09.2025 в патолого-анатомічному відділенні закладу охорони здоров'я, суд зазначає наступне.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Закон України №1058-IV набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ.
Приписами статті 62 Закону №1788-ХІІ встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
З 29.07.1993 діє Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 (надалі по тексту також - Інструкція №58).
Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (пункт 1.1 Інструкції №58).
Записами трудової книжки Серія НОМЕР_1 , дата заповнення 02.10.1989, підтверджується, що ОСОБА_1 :
Запис №1 від 28.09.1989 - прийнятий на посаду палатного санітара у відділення №7 Обласної психо-неврологічної лікарні №3 м. Івано-Франківська (наказ №91-к від 29.09.1989);
Запис №2 від 06.08.1990 - звільнений за власним бажанням (наказ №76-к від 06.08.1990);
Запис №3 від 03.09.1990 - прийнятий на посаду палатного санітара у відділення №7 Обласної психо-неврологічної лікарні №3 м. Івано-Франківська (наказ №89-к від 04.09.1990);
Запис №4 від 31.07.1992 - звільнений з роботи у зв'язку з закінченням медінституту (наказ №59-к від 28.07.1992);
Запис №5 від 01.08.1992 - зарахований на посаду лікаря-інтерна для проходження інтернатури по патанатомії Обласної лікарні м. Рівне (наказ №125-к від 03.08.1992);
Запис №6 від 29.07.1994 - звільнений від займаної посади у зв'язку із закінченням строку інтернатури (наказ №85-ос від 24.06.1994);
Запис №7 від 01.08.1994 - зарахований на посаду лікаря-патологоанатома патологоанатомічного відділення Обласної лікарні міста Рівне (наказ №101-ос від 28.07.1994);
Запис №8 назву Рівненська обласна лікарня змінено на Рівненська обласна клінічна лікарня відповідно до статуту Рівненської обласної клінічної лікарні, затвердженого розпорядженням Рівненського міськвиконкому №1099-р від 10.07.1997 (наказ №15-од від 14.01.2004);
Запис №9 назву підрозділу патанатомічне відділення змінено на централізоване паталогоанатомічне відділення (штатний розпис);
Запис №10 назву закладі Рівненська обласна клінічна лікарня змінено на комунальний заклад «Рівненська обласна клінічна лікарня» Рівненської обласної ради (наказ №15-од від 14.01.2004);
Запис №11 від 03.01.2014 назву підрозділу змінено на: централізоване паталогоанатомічне відділення з патогістологічною лабораторією та моргом (наказ №201-од від 05.11.2013);
Запис №12 назву закладу змінено з 14.09.2018 на комунальне підприємство «Рівненська обласна клінічна лікарня» Рівненської обласної ради (наказ №88-од від 14.09.2018);
Запис №13 з 15.06.2021 назву підприємства змінено на комунальне підприємство «Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка» Рівненської обласної ради (наказ №64-од/2 від 07.06.2021).
Суд зазначає, що трудова книжка містить всі необхідні записи, які засвідчені роботодавцем та дають можливість встановити дату прийняття на роботу, місце роботи, найменування посади та накази, на підставі яких позивач прийнята/переведена на таку посаду (роботу).
Серед іншого, Пенсійний фонд, у поданому листі фактично підтвердив вказані періоди роботи ОСОБА_1 та не заперечує про їх зарахування до страхового стажу позивача в одинарному розмірі, окрім періоду з 01.08.1994 по 31.12.2003, який зараховано в подвійному розмірі.
Відповідно до довідки від 27.10.2025 №19417, виданої КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я» Івано-Франківської обласної ради, ОСОБА_1 працював на посаді молодшої медичної сестри (молодший медичний брат) палатний Обласної психоневрологічної лікарні №3 м. Івано-Франківськ:
- з 28.09.1989 (наказ №91-к від 29.09.1989) 7 го відділення на 0,5 ставки по 06.08.1990 (наказ №76-к від 06.08.1990);
- з 03.09.1990 (наказ №89-к від 04.09.1990) по 21.05.1992 (згідно особового рахунку №37-к від 20.05.1992);
- в період з 25.07.1991 по 31.08.1991 перебував у відпустці без збереження заробітної плати, а у відпустці по догляду за дитиною не перебував.
Довідка містить застереження, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 10.07.2003 №1110- VI (1110-15) час роботи в психіатричних установах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.
Довідкою від 15.10.2025 №477, виданою КП «Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка» Рівненської обласної ради, підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно був прийнятий в Рівненську обласну лікарню (прим. правонаступником якої на даний час є підприємство, яке видало довідку):
з 01.08.1992 на посаду лікаря-інтерна для проходження інтернатури по патанатомії (наказ від 03.08.1992 №125-л),
з 29.07.1994 звільнений від займаної посади у зв'язку із закінченням терміну проходження інтернатури (наказ від 24.06.1994 №85-ос).
Довідкою від 15.10.2025 №428, виданою КП «Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка» Рівненської обласної ради підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно працює з 01.08.1994 на посаді лікаря-паталогоанатома патанатомічного відділення (наказ від 28.07.1994 №101-ос (назву підрозділу змінено на централізоване паталогоанатомічне відділення, згодом на централізоване паталогоанатомічне відділення з патогістологічною лабораторією та моргом.
Відповідач не заперечує факт роботи позивача в закладах охорони здоров'я у спірні періоди.
В силу правового регулювання пункту 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Пільги щодо обчислення стажу роботи в деяких медичних закладах передбачені статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", згідно якої робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Тобто Законом передбачена можливість зарахування до стажу у подвійному розмірі роботи, зокрема, у патолого-анатомічних відділеннях закладів охорони здоров'я. Проте, зазначений Закон не містить визначення наведеного закладу.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (далі - Порядок № 909) відносяться лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санаторно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.
02.08.2002р. Міністерство праці та соціальної політики спрямувало до територіальних управлінь праці та соціального захисту населення спільний лист за вих. №03-2/1751-02-4 Мінпраці, Пенсійного фонду та Міністерства охорони здоров'я щодо зарахування часу роботи у патологоанатомічних відділеннях (бюро), відділеннях (групах) анестезіології та інтенсивної терапії та відділеннях інтенсивної терапії лікувальних закладів до стажу роботи у подвійному розмірі, для використання у практичній роботі.
У вищезазначеному листі вказано наступне: «...Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях лікувальних закладів зараховується в стаж роботи в подвійному розмірі. З метою подальшого вдосконалення та розвитку патологоанатомічної служби в Україні наказом Міністерства охорони здоров'я від 12.05.92р. №81 «Про розвиток та удосконалення патологоанатомічної служби в Україні» організовані патологоанатомічні бюро, які є закладами охорони здоров'я, із збереженням функціональних повноважень патологоанатомічних відділень. У зв'язку з викладеним, час роботи у патологоанатомічних відділеннях (бюро), відділеннях (групах) анестезіології та інтенсивної терапії та відділеннях інтенсивної терапії лікувальних закладів зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі...».
Отже, робота позивача на посадах: молодшої медичної сестри (молодший медичний брат), лікаря інтерна для проходження інтернатури по патанатомії, лікаря-паталогоанатома патанатомічного відділення повинен бути зарахований до страхового стажу для обчислення пенсії у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Висновку щодо необхідності застосування ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» при обчисленні пенсії прийшов Верховний Суд у постановах від 27.04.2023 р. по справі №160/14078/22, від 20.04.2022р. по справі №214/3705/17, від 27.02.2020р. по справі №462/1713/17, від 04.12.2019р. по справі №689/872/17.
Також слід зазначити, що у постанові від 03.11.2021 по справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Законом України "Про пенсійне забезпечення", вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон України "Про пенсійне забезпечення" був прийнятий раніше за Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України "Про пенсійне забезпечення", то він мав би виключити із Закону України "Про пенсійне забезпечення" усі інші положення, чого зроблено не було.
Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що відповідачем безпідставно та протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період з 28.09.1989 по 06.08.1990, з 03.09.1990 по 24.07.1991, з 01.08.1992 по 21.05.1992 у закладі з надання психіатричної допомоги, з 01.08.1992 по 29.07.1994, з 01.01.2004 по 30.09.2025 в патолого-анатомічному відділенні закладу охорони здоров'я, у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Щодо позовних вимог про виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01.04.2015 - не менше 25 років та після цієї дати:
з 01.04.2015 по 31.03.2016 - не менше 25 років 6 місяців;
з 01.04.2016 по 31.03.2017 - не менше 26 років;
з 01.04.2017 по 31.03.2018 - не менше 26 років 6 місяців;
з 01.04.2018 по 31.03.2019 - не менше 27 років;
з 01.04.2019 по 31.03.2020 - не менше 27 років 6 місяців;
з 01.04.2020 по 31.03.2021 - не менше 28 років;
з 01.04.2021 по 31.03.2022 - не менше 28 років 6 місяців;
з 01.04. 2022 по 31.03.2023 - не менше 29 років;
з 01.04.2023 по 31.03.2024 - не менше 29 років 6 місяців;
з 01.04.2024 або після цієї дати - не менше 30 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 01.01.2016 мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку:
50 років - які народилися з 01.01.1966 по 30.06.1966;
50 років 6 місяців - які народилися з 01.07.1966 по 31.12.1966;
51 рік - які народилися з 01.01.1967 по 30.06.1967;
51 рік 6 місяців - які народилися з 01.07.1967 по 31.12.1967;
52 роки - які народилися з 01.01.1968 по 30.06.1968;
52 роки 6 місяців - які народилися з 01.07.1968 по 31.12.1968;
53 роки - які народилися з 01.01.1969 по 30.06.1969;
53 роки 6 місяців - які народилися з 01.07.1969 по 31.12.1969;
54 роки - які народилися з 01.01.1970 по 30.06.1970;
54 роки 6 місяців - які народилися з 01.07.1969 по 31.12.1970;
55 років - які народилися з 01.01.1971.
Рішенням Конституційного Суду України від 4 червня 2019 року № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.
Таким чином, з 4 червня 2019 року дня набрання чинності вказаним рішенням Конституційного Суду України діє п. «е» ст. 55 вказаного Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка була до змін, що внесені до неї законами України від 2 березня 2015 року № 213-VIII та від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, а саме в наступній редакції: «право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку».
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 (далі - Порядок № 1191), до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, в тому числі, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Як вбачається з рішення Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області від 12.12.2025 №172850335465 позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 10-ти пенсій, оскільки стаж на посадах, які дають право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти пенсій складає 33 роки 02 місяці 29 днів, при необхідних 35 років.
Згідно з розділом 2 Переліку №909 в закладах охорони здоров'я всіх типів зазначено посади: лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посади).
В примітці 2 Постанови № 909, зазначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Як вже зазначалось, судом встановлено та не заперечується відповідачем, що позивач в період:
з 28.09.1989 по 06.08.1990 працював на посаді палатного санітара у відділення №7 Обласної психо-неврологічної лікарні №3 м. Івано-Франківська
з 03.09.1990 по 31.07.1992 працював на посаді палатного санітара у відділення №7 Обласної психо-неврологічної лікарні №3 м. Івано-Франківська
з 01.08.1992 по 29.07.1994 працював на посаді лікаря-інтерна для проходження інтернатури по патанатомії Обласної лікарні м. Рівне
з 01.08.1994 - на посаді лікаря-паталогоанатома патанатомічного відділення КП «Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка» Рівненської обласної ради
Вказане підтверджується трудовою книжкою позивача.
Здійснивши аналіз правових норм, суд дійшов висновку, що робота на посаді вихователя у дошкільних навчальних закладах всіх типів незалежно від форми власності або відомчої належності таких закладів дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту Е статті 55 Закону № 1788.
Таким чином, оскільки позивач у спірний у цій справі період працював на посадах закладах охорони здоров'я, що передбачених Постановою № 909, то такий період має бути йому зарахований до спеціального страхового стажу, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту е статті 55 Закону № 1788.
При цьому, зарахування такого періоду до спеціального страхового стажу позивача із врахуванням стажу, який уже був підтверджений відповідачем, свідчитиме про наявність у нього більш ніж 35 років спеціального страхового стажу, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту е статті 55 Закону № 1788.
В свою чергу, в постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 200/854/19-а зазначено, що :
норму пункту 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог:
- станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її, право на зазначену грошову допомогу втратили);
- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.
Судом також встановлено, що позивач на день досягнення пенсійного віку працював в на посаді лікаря-паталогоанатома патанатомічного відділення КП «Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка» Рівненської обласної ради, отже, позивач має страховий стаж більше 35 років та відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», має право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
З огляду на зазначене, суд вважає, що у спірних відносинах дотримано всіх умов, визначених п.7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, для виплати позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, а тому суд вважає за необхідне визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12.12.2025 року №172850035465 про відмову позивачу в перерахунку пенсії - нарахуванні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно п.7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку відсутністю страхового стажу - протиправним.
Щодо позовних вимог про зарахування періоду проходження строкової військової служби в збройних силах срср з 26.11.1984 по 06.10.1986, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 6 Порядку № 637 для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються: військові квитки; довідки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, Державної кримінальновиконавчої служби, ДСНС. Військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку, зараховується до стажу роботи на підставі довідок територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, які видаються в порядку, що визначається Міноборони (додаток № 2).
За змістом військового квитка позивача серії НОМЕР_2 від 29.06.1993, ОСОБА_1 в період з 26.11.1984 по 06.10.1986 проходив строкову військову службу в Збройних силах СРСР, а наказом МО України від 19.05.1992 №59 йому присвоєно військове звання лейтенанта медичної служби.
Однак судом встановлено, що відповідно до Форми РС-право №172850035465, а саме індивідуальний перерахунок (Уточнення показників середньої ЗП по НГ) позивачу зараховано до страхового стажу період проходження строкової військової служби в збройних силах срср з 26.11.1984 по 06.10.1986. Відтак вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Підстави для застосування положень ст.139 КАС України у суду також відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат учасниками справи суду не надано.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, яка полягає у не зарахуванні ОСОБА_1 періоду його роботи з 28.09.1989 по 06.08.1990, з 03.09.1990 по 24.07.1991, з 01.08.1992 по 21.05.1992 у закладі з надання психіатричної допомоги, з 01.08.1992 по 29.07.1994, з 01.01.2004 по 30.09.2025 в патолого-анатомічному відділенні закладу охорони здоров'я, у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 28.09.2025, зарахувавши до його загального страхового стажу періоди роботи з 28.09.1989 по 06.08.1990, з 03.09.1990 по 24.07.1991, з 01.08.1992 по 21.05.1992 у закладі з надання психіатричної допомоги, з 01.08.1992 по 29.07.1994, з 01.01.2004 по 30.09.2025 в патолого-анатомічному відділенні закладу охорони здоров'я, у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 12.12.2025 ор 172850035465, яким ОСОБА_1 відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, що не підлягала оподаткуванню, в розмірі її десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до п. 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.12.2025 про виплату одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до вислуги років, яка дає право на призначення пенсії відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та отримання одноразової грошової допомоги період роботи в Обласній психоневрологічній лікарні №3 з 28.09.1989 по 06.08.1990, з 03.09.1990 по 24.07.1991, з 01.09.1991 по 21.05.1992.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 23 лютого 2026 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, код ЄДРПОУ 21084076)
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3, під.2, м. Харків, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344)
Суддя В.В. Щербаков