23 лютого 2026 рокум. Рівне№460/8357/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
1. Стислий виклад позицій учасників справи.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся через свого представника до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з вказаним адміністративним позовом (позовною заявою) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-1 або ІНФОРМАЦІЯ_3 ), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - третя особа або ІНФОРМАЦІЯ_4 ), в якому позивач просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01 квітня 2025 року за №191 в частині призову на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 позивача;
2) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відомості щодо виключення позивача з військової служби на підставі 5 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
3) зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає про те, що у зв'язку з необхідністю оформлення відстрочки від призову на військову службу, 22.01.2025 та 04.02.2025 засобами поштового зв'язку надіслав до ІНФОРМАЦІЯ_6 , де позивач перебуває на обліку, заяву з доданими до неї документами про надання відстрочки від призову. Водночас позивач зауважує, що 31.03.2025 його затримали працівники відповідача-1 та доставили до медичного закладу для проходження медичного огляду, всупереч зверненням позивача про наявність у нього права на отримання відстрочки від призову на військову службу та представленням відповідних документів працівникам відповідача-1. Позивач стверджує, що такі дії відповідача-1 призвели до протиправної мобілізації позивача та направлення його до Військової частини НОМЕР_1 для підготовки та подальшого проходження військової служби. З огляду на вищенаведене, позивач звернувся до суду з цим позовом задля відновлення порушеного його права на продовження відстрочки від призову під час мобілізації, та просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідач-2 скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, подав до суду свій відзив, в якому на обґрунтування заперечень зазначив, що наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 15.04.2025 №460-ОС солдата ОСОБА_1 (позивача) знято зі всіх видів забезпечення відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини 2 Інструкції з організації обліку особового складу Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.06.2017 №468, з 14.04.2025. Зауважує, що 10.04.2025 в системі електронного документообігу зареєстрований рапорт позивача про звільнення з військової служби у зв'язку з перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, проте у зв'язку з неподанням такого рапорту «по команді» та самовільним залишенням військової частини даний рапорт розглянутим та задоволеним по суті не був. Відповідач-2 також зазначає, що видаючи наказ про прийняття на службу позивача та зарахування його в списки особового складу, виходив з того, що направляючи особу до військової частини ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснено всі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення наявності/відсутності законних підстав, звільняючих позивача від призову на військову службу, а тому відповідач-2 не мав права незарахувати позивача до особового складу НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, адже мав беззаперечні правові підстави для видання оспорюваного позивачем наказу. Враховуючи наведене, відповідач-2 вважає, що позивні вимоги позивача в частині зобов'язання НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України виключити його зі списків особового складу військової частини є безпідставним та таким що не ґрунтується на вимогах законодавства, а відтак у їх задоволенні слід відмовити.
Відповідач-1 скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, подав до суду свій відзив, в якому на обґрунтування заперечень зазначив, що за результатами заходів було проведено оповіщення військовозобов'язаного ОСОБА_1 (після уточнення військово - облікових даних позивача (через єдиний електронний реєстр військовозобов'язаних «Оберіг» - державний реєстр, що містить інформацію про всіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів віком від 17 до 60 років), а також уточнення щодо наявності підстав від відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації стало відомо, що позивач не звертався до ТЦК та СП для проходження ВЛК, а також з підстав відстрочки. На думку відповідача-1, закон дозволяє призов громадян на військову службу під час мобілізації незалежно від місця їх перебування на військовому обліку, у зв'язку з чим позивача було скеровано на проходження ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби, за наслідками якого позивача визнано придатним до військової служби та взято на військовий облік військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідач-1 зауважує, що позивачем не надано доказів подання/направлення заяви до ІНФОРМАЦІЯ_7 про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією, також згідно витягу із системи «Оберіг» позивач жодного разу не оформлював відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. З огляду на вказане вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
Позовна заява подана до суду 11.05.2025 у електронній формі із використанням електронного кабінету підсистеми "Електронний суд" ЄСІТС, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 11.05.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2025 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.
Ухвалою від 15.05.2025 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановив відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву, витребував у відповідача докази у справі та залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також витребував у третьої особи додаткові докази у справі.
Відповідач-1 скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі подав 30.05.2025 свій відзив на позов до суду.
Відповідач-2 скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі подав 30.05.2025 свій відзив на позов до суду та надав витребувані ухвалою суду докази у справі, а також заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та зупинення провадження у справі.
Позивач скористався правом на подання відповіді на відзиви відповідачів та подав 04.06.2025 до суду свої відповіді на відзиви, у яких більш детально конкретизовано доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наведено аргументи на спростування тверджень відзивів відповідачів.
Відповідач-2 скористався правом на подання заперечень на відповідь на відзив, та подав 09.06.2025 свої заперечення на відповідь на відзив, у яких доводи наведені у своєму відзиві підтримав та просить у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.
Позивач на заперечення відповідача-2 на відповідь на відзив подав 17.06.2025 свої заперечення.
Ухвалою від 16.02.2026 суд повторно витребував додаткові докази у справі у третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ІНФОРМАЦІЯ_6 .
19.02.2026 на виконання вимог ухвали суду від 16.02.2026 третя особа подала до суду витребувані цією ухвалою докази у справі.
Ухвалами від 23.02.2026 суд відмовив у задоволенні клопотань представника відповідача-2 про залишення позовної заяви без розгляду та про зупинення провадження у справі.
На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши наявні у справі матеріали, з'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.
Позивач є військовозобов'язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією із застосунку «Резерв+», сформованою 05.01.2025.
23.01.2025 позивач засобами поштового зв'язку АТ "Укрпошта" надіслав до ІНФОРМАЦІЯ_6 (за місцем перебування на обліку) свою заяву від 22.01.2025 про відстрочку від призову на військову службу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII. До вказаної заяви позивач додав засвідчені копії таких документів: паспорта громадянина України № НОМЕР_3 , виданого 13.08.2018 року на ім'я, ОСОБА_1 ; довідки про реєстрацію місця проживання №3190 від 26.09.2019; картки платника податків ОСОБА_1 від 26.09.2019; військового квитка серії НОМЕР_4 від 02.02.2011; витягу з програмного забезпечення РЕЗЕРВ+; свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 09.06.2013; свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_6 від 05.07.2018; свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 від 03.05.2024 на ім'я ОСОБА_2 ; свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 від 03.05.2024 на ім'я ОСОБА_3 ; свідоцтва про народження серії НОМЕР_9 від 03.05.2024 на ім'я ОСОБА_4 ; рішення Сарненського суду Рівненської області від 14.06.2017 року по справі №572/1110/17; рішення Сарненського суду Рівненської області від 01.12.2017 року по справі №572/2636/17; оригінал довідки про відсутність заборгованості зі сплати аліментів від 21.01.2025 року; оригінал листа Сарненського відділу ДВС у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції 21.01.2025 року №735.
Зазначену заяву від 22.01.2025 з вказаними додатками позивач 23.01.2025 та повторно 04.02.2025 надіслав цінними листами з описом вкладення засобами поштового зв'язку через АТ «Укрпошта» на поштову адресу ІНФОРМАЦІЯ_6 , де він перебував на обліку як військовозобов'язаний.
З копій документів, поданих до суду третьою особою на виконання ухвали про витребування доказів, суд встановив, що відповідно до витягу з протоколу №187 від 10.02.2025 Комісією при ІНФОРМАЦІЯ_8 прийнято рішення про відмову у задоволенні заяви позивача від 22.01.2025, у зв'язку з відсутністю одного із документів: або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 ЦПК України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Про вказане вище прийняте Комісією ІНФОРМАЦІЯ_6 рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_4 направив ОСОБА_1 повідомлення від 12.02.2025 №11/2/1752.
Зі слів позивача його було затримано працівниками ІНФОРМАЦІЯ_7 (відповідача-1) та доставлено для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією. Відповідно до наявної у матеріалах справи довідки ВЛК від 31.03.2025 №2025-0331-1739 позивача визнано придатним до військової служби.
Згідно з витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 (з основної діяльності) від 01.04.2025 №191 позивача з 01.04.2025 призвано на військову службу під час мобілізації до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України.
Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України (Військової частини НОМЕР_1 ) від 03.04.2025 №389-ОС, позивача з 01.04.2025 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.
З 14.04.2025 позивача знято із всіх видів забезпечення НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України на підставі зведення про основні результати оперативно-службової діяльності НОМЕР_2 прикордонного загону за 14.04.2025, що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України від 15.04.2025 №460-ОС.
Витягом з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України від 03.04.2025 №389-ОС від 24.04.2025 №494-ОС, позивача з 14.04.2025 зараховано у розпорядження, у зв'язку із самовільним залишенням місця проходження військової служби.
На запит представника позивача від 17.04.2025 щодо призову позивача, відповідач-1 надав відповідь від 17.04.2025 №2146, з якої слідує, що 31.03.2025 позивач був визнаний придатним до військової служби за результатами пройденої військово - лікарської експертизи, не мав відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації і ІНФОРМАЦІЯ_3 не володів інформацією про наявність у нього права на це, а тому 01.04.2025 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 (з основної діяльності) №191 позивач був призваний на військову службу під час мобілізації до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України.
Зі змісту позовної заяви та відзиву відповідача слідує, що позивач 10.04.2025 звернувся до відповідача-2 із заявою про звільнення його з військової служби, у зв'язку з перебуванням на утриманні позивача трьох і більше дітей віком до 18 років. Водночас такий рапорт не розглянуто відповідачем-2, що не заперечується відповідачем-2.
Позивач не погоджується з діями відповідачів щодо призову та направлення його на військову службу під час мобілізації, а також щодо нерозгляду його рапорту про звільнення з військової служби, що слугувало підставою для звернення до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідачів.
4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.
Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
В силу статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; обов'язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан.
Указом Президента України №69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Пунктом 8 цього Указу визначено місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку:
1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини;
2) здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України;
3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII).
Стаття 1 Закону №3543-XII передбачає, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону №3543-XII проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Згідно з ч. 5 ст. 4 Закону №3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
За змістом ст. 2 Закону №3543-XII правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України Про оборону України, цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №223-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Частиною 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачає, що військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 цього Закону проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Згідно з ч. 5 ст. 1 Закону №2232-ХІІ від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
За змістом ч. 9 ст. 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.
Статтею 22 Закону №3543-ХІІ закріплені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 22 Закону №3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).
Громадяни, які перебувають у запасі, завчасно приписуються до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.
При цьому, ст. 23 Закону №3543-ХІІ встановлено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Пунктом 3 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, зокрема жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Суд з матеріалів справи встановив, що позивач звернувся двічі до ІНФОРМАЦІЯ_6 (за місцем перебування на обліку як військовозобов'язаного) із заявою від 22.01.2025 про відстрочку від призову на військову службу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII. Зазначену заяву з додатками позивач 23.01.2025 та повторно 04.02.2025 надіслав цінними листами з описами вкладення засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» на поштову адресу ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560).
За правилами пункту 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до пункту 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Під час подання заяви військовозобов'язаний пред'являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації в день її подання.
Районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов'язаного, який відповідно до закону зобов'язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов'язаного на військовому обліку, родинні зв'язки військовозобов'язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов'язаний утримувати військовозобов'язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов'язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.
Відповідно до пункту 60 Порядку №560, комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Відповідно до наявного у матеріалах справи витягу з протоколу №187 від 10.02.2025 Комісією при ІНФОРМАЦІЯ_8 прийнято рішення про відмову у задоволенні заяви позивача від 22.01.2025, у зв'язку з відсутністю одного із документів: або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 ЦПК України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Позивач у своїй позовній заяві стверджує, що у зв'язку з направленням позивачем до ІНФОРМАЦІЯ_6 заяви про надання йому відстрочки від призову на військову службу, у зв'язку з перебуванням на його утриманні трьох неповнолітніх дітей, відповідач-1 вчинив протиправні дії, які полягають у затриманні та доставленні позивача до медичного закладу для проходження військово-лікарської комісії, внаслідок чого позивача було визнано придатним до військової служби та видано наказ від 01 квітня 2025 року за №191 щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 .
Щодо таких доводів позивача суд зазначає, що пункт 5 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487) визначає, що з метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - система військового обліку).
Системою військового обліку є сукупність узгоджених за завданнями державних органів, підприємств, установ та організацій, які ведуть військовий облік та забезпечують її функціонування із застосуванням засобів автоматизації процесів та використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених законодавством.
Головною вимогою до системи військового обліку є забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з пунктом 6 Порядку №1487 для забезпечення та організації належного функціонування системи військового обліку в державі Міноборони затверджує порядок ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, вимоги до технічного опису сервісу електронної інформаційної взаємодії між цим реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, зазначені в Законі України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів». В силу п. 17 Порядку №1487 військовий облік військовозобов'язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний та спеціальний.
На загальному військовому обліку перебувають військовозобов'язані та резервісти, які не заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями на період мобілізації та на воєнний час.
Військовозобов'язані, які згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, перебувають на спеціальному військовому обліку.
Пункт 79 Порядку встановлює, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки серед іншого:
організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку;
організовують оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;
організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов'язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них;
виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів; тощо.
Пунктами 80-81 Порядку №1487 встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до затверджених розпорядженнями голів відповідних районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, міських голів планів щороку (у тому числі позапланово) перевіряють стан військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, а також на підприємствах, в установах та організаціях, в яких працюють військовозобов'язані, які заброньовані за цими органами, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, а також військовозобов'язані, яким видані мобілізаційні розпорядження. Решта державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій перевіряються один раз на чотири роки.
Взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пункті 15 цього Порядку). При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 20 цього Порядку.
Районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, підрозділи Служби зовнішньої розвідки беруть на військовий облік, знімають або виключають з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, у яких відсутні військово-облікові документи, лише після відновлення зазначених документів.
У той же час додатком №2 до Порядку №1487 є Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Правила), пунктом 1 яких встановлено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні, зокрема:
- перебувати на військовому обліку за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності;
- не змінювати місце проживання з моменту оголошення мобілізації та у воєнний час без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів СБУ, Служби зовнішньої розвідки - без дозволу відповідного керівника);
- особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- подавати щороку до 1 жовтня до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки документи, що підтверджують право громадян на відстрочку від призову на строкову військову службу.
Аналізуючи вищевикладені норми суд зазначає, що не лише у військовозобов'язаного громадянина є обов'язок щодо повідомлення органів ТЦК про наявність підстав для відстрочки, а й органи ТЦК зобов'язані перевіряти та володіти інформацією щодо статусу особи з метою недопущення протиправних дій щодо такої особи.
Водночас, як слідує з відповіді відповідача-1 від 17.04.2025 №2146, яка була надана на запит представника позивача від 17.04.2025, позивача 31.03.2025 було визнаним придатним до військової служби результатами пройденої військово - лікарської експертизи, він не мав відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а ІНФОРМАЦІЯ_3 не володів інформацією про наявність у нього права на це, відтак 01.04.2025 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 (з основної діяльності) №191 позивачбув призваний на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України.
Як суд вже зазначив вище, заяву позивача від 22.01.2025 про надання йому відстрочки від призову було розглянуто ІНФОРМАЦІЯ_4 та прийнято рішення про відмову у задоволенні такої заяви у зв'язку з відсутністю одного із документів, що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з протоколу Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_8 №187 від 10.02.2025 та повідомлення від 12.02.2025 №11/2/1752.
Вказане свідчить про відсутність у позивача статусу особи, якій надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на момент його затримання працівниками відповідача-1 та направлення на медичний огляд для проходження ВЛК, а відтак і відсутність у працівників відповідача-1 інформації про перебування невирішеної заяви позивача про надання йому такої відстрочки на розгляді у ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки така заява позивача від 22.01.2025 була вирішена по суті ІНФОРМАЦІЯ_4 до затримання позивача працівниками відповідача-1 та видачі спірного наказу т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01 квітня 2025 року за №191 в частині призову на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 позивача.
З матеріалів справи суд також встановив, що згідно з довідкою ВЛК від 31.03.2025 №2025-0331-1739 позивача визнано придатним до військової служби, внаслідок чого позивача з 01.04.2025 призвано на військову службу під час мобілізації до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України на підставі витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 (з основної діяльності) від 01.04.2025 №191.
З огляду на вказане, та враховуючи те, що позивач є військовозобов'язаним, на момент видачі наказу від 01.04.2025 №191 про його призов на військову службу під час мобілізації, діючої відстрочки від призову на військову службу позивач не мав, визнаний придатним до військової служби, крім того інших доказів про неможливість призову його на військову службу не надав, а протилежного матеріали справи не містять, суд вважає, що наказ т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01 квітня 2025 року за №191 в частині призову позивача на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 скасуванню не підлягає, а у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити. Як наслідок, відсутні також підстави і у задоволенні позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача-2 виключити позивача зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та зобов'язання відповідача-1 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відомості щодо виключення позивача з військової служби на підставі 5 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Водночас, у ході розгляду справи суд зі змісту позовної заяви та відзиву відповідача встановив, що позивач 10.04.2025 звернувся до відповідача-2 із заявою про звільнення його з військової служби, у зв'язку з перебуванням на утриманні позивача трьох і більше дітей віком до 18 років.
Як зазначає відповідач-2 у своєму відзиві, рапорт позивача від 10.04.2025 про звільнення його з військової служби у зв'язку з перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років зареєстрований в системі електронного документообігу, водночас не розглянутий та не задоволений по суті, у зв'язку з не поданням такого рапорту «по команді» та самовільним залишенням позивачем військової частини.
З матеріалів справи суд встановив, що з 14.04.2025 позивача знято із всіх видів забезпечення НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України на підставі зведення про основні результати оперативно-службової діяльності НОМЕР_2 прикордонного загону за 14.04.2025, що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України від 15.04.2025 №460-ОС. Крім того, витягом з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України від 03.04.2025 №389-ОС від 24.04.2025 №494-ОС, позивача з 14.04.2025 зараховано у розпорядження, у зв'язку із самовільним залишенням місця проходження військової служби.
Водночас щодо надходження до відповідача-2 рапорту позивача та нерозгляду такого рапорту по суті порушених питань, слід зазначити таке.
Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені ст. 26 Закону №2232-XII, а у ч. 4 цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (п.1), під час воєнного стану (п. 2).
Відповідно до п. п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби у зв'язку з перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років (абзац 5 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ).
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений в Положенні про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).
У розділі І Положення №1153/2008 зазначено, що початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України Про військовий обов'язок і військову службу (п.6). Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим (п.7).
Згідно з п. 12 розділу І Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України (абз 1). Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України (абз 2). Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України (абз 4).
Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано п. 225 Положення №1153/2008.
У п.п. 2 п. 225 зазначено, що під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону №2232-ХІІ: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Відповідно до п.229 Положення №1153/2008 за наявності підстав, передбачених статтею 26 Закону №2232-ХІІ, військовослужбовець може бути звільнений з військової служби під час досудового розслідування або судового провадження, якщо до нього не застосовано заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді затримання особи або запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту чи тримання під вартою, з одночасним повідомленням про звільнення відповідних органів досудового розслідування чи суду.
У п. 233 Положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Згідно з п. 260 Положення №1153/2008 під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону №2232-ХІІ, та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону.
Військовослужбовці, які перебувають на військовій службі та визнані військово-лікарською комісією непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку, підлягають звільненню у відставку. Військовослужбовці, які перебувають на військовій службі та під час дії воєнного стану визнані військово-лікарською комісією непридатними за станом здоров'я до військової служби з переоглядом через 6 - 12 місяців, підлягають звільненню в запас із зазначенням у наказі про звільнення, що такі особи підлягають повторному медичному обстеженню після закінчення відповідного строку.
Військовослужбовці, які згідно з висновком (постановою) військово-лікарської комісії визнані непридатними за станом здоров'я до військової служби, направляються до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для отримання переданих з військової частини документів щодо звільнення з військової служби.
Приписами ст. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153, визначено в Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженій наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009 (далі - Інструкція №170).
У розділі XII Інструкції №170 передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення (п.12.1).
У п. 14.28 розділу XIV Інструкції №170 зазначено, що документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби.
Із аналізу наведених правових норм слідує, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-XII, зокрема у зв'язку з перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
При цьому, наявність кримінального провадження не є перешкодою для прийняття рішення про звільнення військовослужбовця з військової служби за умови, що до такого військовослужбовця не застосовані заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді затримання або запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту чи тримання під вартою.
Стосовно посилань відповідача-2 на те, що позивач є таким, що самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 і наразі відсутні законодавчо визначені передумови для його звільнення з військової служби, то суд зазначає.
Згідно з абз. 1 п. 144-1 Положення №1153/2008 для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону №2232-ХІІ.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №2232-ХІІ військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Аналізуючи доводи відповідача-2 та матеріали справи суд встановив, що з 14.04.2025 позивача знято із всіх видів забезпечення НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України на підставі зведення про основні результати оперативно-службової діяльності НОМЕР_2 прикордонного загону за 14.04.2025, що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України від 15.04.2025 №460-ОС та витягом з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України від 03.04.2025 №389-ОС від 24.04.2025 №494-ОС, позивача з 14.04.2025 зараховано у розпорядження, у зв'язку із самовільним залишенням місця проходження військової служби, однак суд вважає, що вказані обставини не спростовують факту бездіяльності командування військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду вказаного рапорту позивача від 10.04.2025 про звільнення з військової служби.
Також доводи відповідача-2 щодо неможливості звільнення позивача з військової служби у зв'язку з призупиненням йому військової служби є необґрунтованими, оскільки такі обмеження не передбачені чинним законодавством, а стаття 24 Закону №2232-ХІІ не містить заборони командиру військової частини видавати наказ про звільнення військовослужбовця з військової служби згідно з п. п. «г» п. 2 ч. 4 ст.26 Закону №2232-ХІІ у разі звільнення його з займаної посади та призупинення йому військової служби.
Суд звертає увагу, що вказані відповідачем-2 обмеження щодо можливості звільнення з військової служби лише після завершення розслідування кримінального провадження відносно позивача суперечить п. 229 Положення №1153/2008, яким передбачено, що військовослужбовець може бути звільнений з військової служби під час досудового розслідування або судового провадження, якщо до нього не застосовано заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді затримання особи або запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту чи тримання під вартою, з одночасним повідомленням про звільнення відповідних органів досудового розслідування чи суду.
У свою чергу, у матеріалах справи відсутні докази фактичного розгляду командуванням Військової частини НОМЕР_1 у встановлені пунктом 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України строки рапорту позивача від 10.04.2025 про його звільнення з військової служби, а також відсутнє будь-яке рішення командира військової частини НОМЕР_1 про задоволення або рішення про відмову в задоволенні вимог рапорту позивача в письмовій формі з посиланням на чинні норми законодавства і викладенням мотивів відмови, в разі її винесення та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд дійшов до висновку про те, що відповідач-2 допустив протиправну бездіяльність щодо нерозгляду рапорту позивача від 10.04.2025 про його звільнення з військової служби на підставі пп.«г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача необхідно керуватись принципом верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь- яких інших умов для цього.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява №38722/02).
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням встановлених судом обставин, суд приходить висновку, що з метою належного захисту порушеного права позивача, суд у відповідності до ч. 2 ст. 9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги позивача частково шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача-2 щодо нерозгляду рапорту від 10.04.2025 року про звільнення позивача з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та зобов'язання відповідача-2 розглянути рапорт позивача від 10.04.2025 року про звільнення позивача з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
5. Розподіл судових витрат.
Приписами пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивача звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, то ж позивач при зверненні до суду із позовною заявою судовий збір не сплачував, і крім того він не подав до суду доказів понесення ним будь-яких інших судових витрат. А тому у суду відсутні передбачені законом підстави для стягнення на користь позивача судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 від 10.04.2025 про звільнення його з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу»
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 10.04.2025 про звільнення його з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_10 );
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_11 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_12 ).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_4 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_13 ).
Суддя Олександр МАКСИМЧУК