23 лютого 2026 рокум. ПолтаваСправа №440/956/26
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянув заяву представника позивача, адвоката Бердніченко Оксани Павлівни про поновлення строку звернення до суду з позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Полтавського окружного адміністративного суду 30.01.2026 звернулась адвокат Бердніченко Оксана Павлівна з позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи", у якому позивач просив:
- визнати протиправними дії Комунального підприємства "Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи", які полягають у встановленні ОСОБА_1 інвалідності ІІ групи з формулюванням «захворювання, пов'язані лише з проходженням військової служби»;
- зобов'язати Комунального підприємства "Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи" повторно розглянути медичні та службові документи позивача та визначити причинний зв'язок захворювання як такий, що пов'язаний з виконанням військової служби по захисту територіальної цілісності України, з урахуванням правової оцінки суду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 позовну заяву залишено без руху з огляду на її невідповідність вимогам частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України. Для усунення недоліків позовної заяви позивачу надано строк упродовж десяти днів з дня вручення копії ухвали.
Мотивуючи таку ухвалу суд зазначив, що з моменту встановлення позивачу другої групи інвалідності (23.05.2018) до дати звернення до суду з цим позовом (30.01.2026) пройшло понад 7 років 8 місяців, що є безумовною підставою для висновку про пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом.
16.02.2026 до суду надійшла заява представника позивача про поновлення строку звернення з цим позовом, в обґрунтування якої адвокат Бердніченко О.П. зазначила, що зі слів її довірителя (позивача) він увесь 2018 рік періодично лікувався і перебував у хворобливому стані, тому у нього була відсутня можливість звернутися до суду у встановлений законом строк. Крім того, представник позивача зазначила, що згідно довідки з лікарні від 14.02.2026 №81 ОСОБА_1 з 2018 року перебуває на диспансерному обліку з численними діагнозами.
З урахуванням наведеного, представник позивача вважала, що строк звернення до суду з цим позовом ОСОБА_1 пропустив з поважних причин, а тому просила його поновити.
Оцінюючи повідомлені представником позивача обставини, суд виходить з таких міркувань.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Норми КАС України не дають визначення поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду. Водночас поважними є такі причини пропуску процесуального строку, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Установлення законом строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними установлених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Отож право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Суд повторює, що процедура оскарження рішення МСЕК на момент виникнення спірних відносин була визначена пунктами 23 - 25 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317.
Так, у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров'я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров'я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.
Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ.
МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.
В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер.
Рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.
Позивач ні разом з позовною заявою, ані із заявою про усунення недоліків не надав суду доказів оскарження рішення обласної транспортно-радіологічної МСЕК у порядку, визначеному пунктами 23, 24 Положення.
Також позовна заява та додані до неї документи не містять відомостей про несвоєчасне отримання позивачем результатів МСЕК, неознайомлення його з такими результатами тощо.
Покликання представника позивача на незадовільний стан здоров'я ОСОБА_1 у взаємозв'язку з тривалістю пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами самі по собі не утворюють достатніх підстав для висновку про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, оскільки на їх підтвердження суду не надано доказів системності звернення позивача за медичною допомогою, перебування на стаціонарному лікуванні тощо.
Довідка КНП "Центр ПМСД Білицької селищної ради" від 14.02.2026 №81 про перебування позивача на диспансерному обліку в Бутенківській АЗПСМ з 2018 року не є належним доказом неможливості своєчасного звернення до суду з цим позовом та пропуску строку звернення протягом 7,5 років, оскільки не підтверджує постійність звернення позивача до закладів охорони здоров'я за медичною допомогою.
З урахуванням наведеного, самого лише факту перебування позивача на диспансерному обліку з 2018 року недостатньо для висновку про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
Суд також повторює, що отримання позивачем листа Комунального підприємства "Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи" Полтавської обласної ради" від 20.01.2026 у відповідь на його заяву від 23.12.2025 не змінює момент, з якого ОСОБА_1 мав довідатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації відповідного права.
До того ж, суд зауважує, що предметом цього спору є дії уповноваженого органу щодо визначення підстави встановлення позивачу інвалідності у 2018 році, а не дії щодо розгляду його звернення від 23.12.2025 про зміну причини інвалідності.
Будь-яких інших доводів щодо наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом заява представника позивача не містить.
Зокрема, представник позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду з цим позовом не навела посилань на дійсно непереборні обставини, що перешкоджали б позивачу своєчасно звернутись до суду з цим позовом.
Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд наголошує, що поважними визнаються лише обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Натомість у цій справі позивач не вказав, які саме об'єктивні, поважні (непереборні) причини унеможливили звернення до суду у встановлений процесуальним законодавством строк.
Позивач не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним усіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не довів, що в цій справі можливість вчасного подання ним позовної заяви не мала суб'єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення. Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним; воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг.
Зокрема, ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не повинні перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
За відсутності у матеріалах позову належних доказів, що свідчили б про наявність об'єктивних, непереборних обставин неможливості своєчасного звернення до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що строк звернення з цим позовом позивачем пропущений без наявності на те поважних причин.
А тому у задоволенні заяви представника позивача про поновлення цього строку належить відмовити.
У силу частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
За таких обставин, позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії належить повернути ініціатору звернення.
Керуючись статтями 118, 122, 123, 169, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Визнати причини пропуску позивачем строку звернення до суду, повідомлені у заяві від 16.02.2026, - неповажними.
У задоволенні заяви представника позивача, адвоката Бердніченко Оксани Павлівни про поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом до Комунального підприємства "Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання, однак може бути оскаржена.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвалу суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Олександр КУКОБА