23 лютого 2026 рокум. ПолтаваСправа №440/1622/26
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Кукоба О.О., ознайомився з матеріалами позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Полтавського окружного адміністративного суду 16.02.2026 надійшов позов ОСОБА_1 , поданий адвокатом Зачепіло Зоряною Ярославівною, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому позивач просив:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у розмірі 100000,00 грн у зв'язку з отриманими травмами 29.11.2023 під час захисту Батьківщини на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", а також виплату всієї заробітної плати, яку не виплачували;
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у розмірі 100000,00 грн у зв'язку з отриманими травмами 16.05.2024 під час захисту Батьківщини на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", а також виплату всієї заробітної плати, яку не виплачували;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду у розмірі 100000,00 грн у зв'язку з отриманими травмами 29.11.2023 під час захисту Батьківщини на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", а також виплату всієї заробітної плати, яку не виплачували;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду у розмірі 100000,00 грн у зв'язку з отриманими травмами 16.05.2024 під час захисту Батьківщини на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", а також виплату всієї заробітної плати, яку не виплачували.
Згідно з пунктами 3, 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, суддя встановив такі обставини.
Відповідно до частини другої статті 160 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
У силу пунктів 4, 5, 8 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №9901/380/21 вказано, що зміст позову - це частина позову, яка, з одного боку, відображає вид судового захисту, а саме звернену до суду вимогу позивача щодо застосування конкретних способів захисту порушеного, оспорюваного чи невизнаного права; відповідно до змісту позовних вимог встановлюються межі судового розгляду і предмет доказування. З іншого боку, зміст позовних вимог складають матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, щодо яких суд повинен ухвалити рішення.
Отже, законодавець закріпив за позивачем право на звернення до суду, право обирати спосіб захисту, визначати підстави позову та одночасно передбачив обов'язок останнього зазначити це в позовній заяві, а також доводити правомірність вимог.
Під змістом позовних вимог розуміється, зокрема, визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що порушили її право та вказати спосіб захисту свого порушеного права.
Під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем способи захисту свого публічного права, свободи чи інтересу, а обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти, з настанням яких суб'єкти публічного права вступають з фізичними чи юридичними особами у спірні відносини. Позовні вимоги і обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2022 у справі №990/81/22).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Крім того, у силу пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема, у постанові 16.02.2022 у справі №9901/482/21, звертала увагу, що закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12.02.2020 у справі №640/7310/19, від 26.02.2020 у справі №520/12042/18, від 06.05.2020 у справі №9901/42/20, від 03.06.2021 у справі №9901/41/21, від 27.10.2021 у справі №9901/337/21.
Повертаючись до позовної заяви ОСОБА_1 , суддя зауважує, що представника позивача в якості відповідачів визначила ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
При цьому прохальна частина позовної заяви не містить жодних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_6 , з урахуванням чого позов в цій частині не відповідає приписам пункту 4 частини п'ятої статті 160 КАС України в частині обов'язку позивача зазначити зміст позовних вимог до кожного з відповідачів.
Крім того, суд враховує, що доданою до позовної заяви копією військового квитка ОСОБА_1 підтверджено, що позивач з 06.04.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , тоді як позовні вимоги заявлено до ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Позовна заява та додані до неї документи не містять ані обґрунтувань, ані належного документального підтвердження того, що військова частина НОМЕР_1 у спірний період перебувала на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Так само, до позовної заяви не долученого жодного доказу, що свідчив би про виникнення публічно-правового спору між ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо нарахування та сплати позивачу грошового забезпечення за спірний період.
Зокрема, разом з позовною заявою не надано доказів звернення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_7 з рапортами про нарахування та сплату грошового забезпечення, відхилення таких рапортів відповідачем тощо.
У позовній заяві представник позивача, адвокат Зачепіло З.Я. зазначила, що позивач звертався до ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо виплати йому додаткової винагороди, однак останній відмови у проведенні виплат.
Проте до позовної заяви не долучено доказів звернення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_6 , відмови останнього у задоволенні відповідного звернення.
Щодо вимоги позивача про "виплату всієї заробітної плати, яку не виплачували" суд зазначає, що в позовній заяві не означені часові рамки, за які позивачу не сплачено грошове забезпечення та щодо якого виник спір.
Отож позовна заява ОСОБА_1 наразі не відповідає вимогам пунктів 4, 5, 8 частини п'ятої статті 160 КАС України, а з метою усунення недоліків позовної заяви позивач має навести зміст позовних вимог до кожного з відповідачів, визначити зміст позовних вимог із зазначенням періодів, за які йому має бути нараховане та сплачене грошового забезпечення, а також обґрунтувати позовні вимоги в частині визначення належним відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Крім того, позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам частини шостої статті 161 КАС України з таких підстав.
Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України. Отож для визначення строку звернення до суду з цим позовом слід врахувати приписи статті 233 КЗпП України.
Такий підхід відповідає висновку Верховного Суду, наведеному у постановах від 03.08.2023 у справі №280/6779/22, від 08.05.2024 у справі №600/4133/22-а, від 20.06.2024 у справі №420/29265/23.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).".
Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 зауважив, що з моменту набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" [19 липня 2022 року] положення статті 233 КЗпП України, у попередній редакції, втратили чинність, внаслідок чого було змінено правове регулювання відносин, які підпадають під дію статті 233 КЗпП України.
За висновком судової палати:
- якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин");
- з урахуванням пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
У поданій до суду позовній заяві ініціатор звернення наполягав на сплаті йому додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 №168, у зв'язку з отриманими травмами 29.11.2023 та 16.05.2024.
Позовну заяву надіслано до суду 13.02.2026.
Дотримання позивачем строку звернення з цим позовом адвокат Зачепіло З.Я. у поданій до суду позовній заяві жодним чином не обґрунтувала, а разом з позовом не надала заяву про поновлення строку звернення з обґрунтуванням поважності причин його пропуску.
Верховний Суд у постанові від 22.05.2025 у справі №620/15959/24 зауважив, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
День, коли особа дізналася про порушення свого права - це установлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).
Якщо цей день установити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Суд враховує, що до позовної заяви долучено довідку військової частини НОМЕР_1 від 18.06.2024 №334 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), за змістом якої підтверджено факт отримання позивачем 16.05.2024 вибухової травми під час виконання бойових завдань.
Однак, у позовній заяві не зазначено коли позивачу було вручено відповідну довідку.
Довідка аналогічного змісту щодо отримання поранення (травми) 29.11.2023 до позову не долучена, підстави її ненадання не зазначені.
Згідно з частиною четвертою статті 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Отож позивач має обґрунтувати дотримання строку звернення до суду з цим позовом, а у разі його пропуску - надати заяву про поновлення відповідного строку із зазначенням поважних причин його пропуску.
Так само у силу частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За вищевикладених обставин, позовну заяву ОСОБА_1 необхідно залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.
Керуючись статтями 80, 122, 123, 160, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви упродовж десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, який рахувати з дня, наступного за днем доставки електронного примірника ухвали суду в електронний кабінет представника позивача.
Попередити позивача, що в разі не усунення недоліків позовної заяви її буде повернуто на підставі частини другої статті 123, пунктів 1, 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та окремо не оскаржується.
Суддя Олександр КУКОБА