Справа № 420/31300/24
23 лютого 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) допомоги на оздоровлення за 2024 рік.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати, індексації грошового забезпечення, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб та з урахуванням раніше виплачених сум.
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022, 2023, 2024 роки.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій: 14 діб за 2022 рік, 14 діб за 2023 рік, 14 діб за 2024 рік, з урахуванням індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб та з урахуванням раніше виплачених сум.
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023,2024 роки.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки: 30 діб за 2022 рік, 10 діб за 2023 рік, 40 діб за 2024 рік, з урахуванням індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб та з урахуванням раніше виплачених сум.
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) одноразової грошової допомоги по звільненню відповідно до пункту 2 частини 2 статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 2 повних роки служби.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно до пункту 1 частини 2 статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 2 повних років служби, з урахуванням індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб та з урахуванням раніше виплачених сум.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-111 "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" за період з 16.07.2024 по дату фактичної виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він, ОСОБА_1 , відповідно до Наказу Головнокомандуючого Збройних Сил України від 23.04.2023 № 837 був переведений з військової частини НОМЕР_3 до військової частини НОМЕР_1 та в подальшому наказом від 01.05.2023 №127 був зарахований з 01.05.2023 до списків особового складу Відповідача. 16.07.2024 року Позивач був виключений зі списків військової частини НОМЕР_1 у зв'язку зі звільненням з військової служби у відставку (за віком). 25.07.2024 на поштову адресу Відповідача було направлене звернення про надання документів та інформації щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення з відображенням нарахованих сум індексації грошового забезпечення. 16.09.2024 від Відповідача надійшла відповідь на звернення, до якої були додані фінансові документи та витяги з наказів про зарахування та про виключення зі списків особового складу. З інформації, яка зазначена у фінансових документах, наданих відповідачем, стало відомо, що під час виключення зі списків особового складу зі звільненням з військової служби у запас не в повному обсязі нараховані та виплачені одноразові додаткові види грошового забезпечення у зв'язку із неповнотою нарахування та виплатою індексації грошового забезпечення відповідно до норм Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. З огляду на вказане, позивач вимушений звернутись до суду з вказаним позовом з метою захисту своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою від 14.10.2024 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
29.10.2024 року від представника військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач зазначає, що військова частина НОМЕР_1 , діючи винятково відповідно до приписів Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку № 1078, Порядку №260, враховуючи зміст статті 58 Конституції України, - не допустила протиправних дій (бездіяльності) стосовно позивача при виплаті йому сум одноразових додаткових видів грошового забезпечення при звільненні його з військової служби, отже підстави для задоволення позову відсутні.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 01.05.2023 року.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16.07.2024 року №210 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 16.07.2024 року.
25.07.2024 року ОСОБА_1 направив звернення про надання документів та інформації щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення з відображенням нарахованих сум індексації грошового забезпечення.
Листом від 16.09.2024 року від відповідач надійшла відповідь на звернення, до якої були додані фінансові документи та витяги з наказів про зарахування та про виключення зі списків особового складу. З отриманих документів позивач встановив, що під час виключення зі списків особового складу у зв'язку зі звільненням з військової служби у запас йому не в повному обсязі нараховані та виплачені одноразові додаткові види грошового забезпечення у зв'язку із неповнотою нарахування та виплати індексації грошового забезпечення відповідно до норм Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Тому позивач за захистом своїх прав і інтересів звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (далі Закон №2011-XII).
Згідно статей 1 та 2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Суд зазначає, що механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 26 червня 2018 року за №745/32197 (далі Порядок №260).
Відповідно до п.2 вказаного Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
Відповідно до пункту 6 розділу ХХХІ: Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
п. 5 розділу ХХХІІ: Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються:
звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.
Пункт 1 розділ XXIII: військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до ст. 18 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року №2017-III (далі - Закон № 2017-III ) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Статтею 19 Закону №2017-III визначено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України “Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-ХІІ із змінами (далі ЗУ №1282-ХІІ).
Відповідно до ст.1 цього Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до ст. 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Слід зазначити, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці та відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і нараховується у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади. Будь-яких застережень чи виключних випадків, за яких індексація доходу не проводиться, законодавство, що регулює спірні правовідносини, не містить.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати, як складова належної працівникові заробітної плати, спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18 та від 07 серпня 2019 року у справі №825/694/17.
Частиною 1 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ визначено, що один раз в рік військовослужбовцям виплачується грошова допомога на оздоровлення обрахунок якої здійснюється виходячи з розміру місячного грошового забезпечення.
Отже, обрахунок грошової допомоги на оздоровлення здійснюється виходячи з місячного грошового забезпечення.
Незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яким імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога на оздоровлення при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» № 2017-ІІІ, Закону України “Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-ХІІ, та “Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у своїх постановах від 21 грудня 2021 року у справі № 820/3423/18, постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 240/10130/19, постанові від 19 березня 2020 року у справі № 820/5286/17, постанові від 26 лютого 2021 року у справі № 620/3346/19, предметом розгляду яких було включення індексації до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обрахунок та визначення розміру грошової допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні.
З урахуванням наведених норм законодавств та висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що під час нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, а також, одноразової грошової допомоги по звільненню відповідач мав враховувати у складі грошового забезпечення індексацію грошового забезпечення, а тому відповідні позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити.
З приводу вимоги здійснити нарахування та виплату належних позивачу сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 44).
За приписами п.1 Порядку №44, він визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Згідно з п.168.5 статті 168 ПК України, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції/у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно, на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
У відповідності до положень п.2-5 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Наведені вище норми Порядку № 44 свідчать про те, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Отже, вимоги позивача щодо нарахування та виплати йому спірних видів грошового забезпечення з урахуванням індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" за період з 16.07.2024 по дату фактичної виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення, суд зазначає таке.
Відповідно до ст.1 Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно ст.2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 зазначеного Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159), положення якого фактично відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.
Отже, суд доходить висновку, що умовами для виплати суми компенсації у справі, що розглядається, є здійснення нарахування та виплати позивачу спірних одноразових видів грошового забезпечення з урахуванням індексації, на виконання цього рішення суду. А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.
Суд зауважує, що наразі позивачу виплата спірної суми ще не здійснена, а тому його права на виплату компенсації згідно Закону № 2050-ІІІ, що має здійснюватися у тому ж місяці, в якому виплачується заборгованість, не є порушеними.
Саме з моментом набуття права на компенсацію згідно Закону № 2050-ІІІ нерозривно пов'язаний як момент порушення права позивача на цю компенсацію, так і момент початку перебігу строку звернення до суду з позовом щодо її нарахування. До моменту набуття позивачем права на компенсацію (момент отримання доходу) неможна стверджувати про порушення права позивача на її отримання. І лише з моменту порушення права позивача на компенсацію в нього виникає право на звернення до суду на захист порушеного права на таку компенсацію.
Тому такі вимоги позивача є передчасними та задоволенню не підлягають.
Інші доводи учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують, а тому не беруться судом до уваги.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За викладених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Згідно з вимогами ст.139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір», доказів понесення інших судових витрат не надано.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) допомоги на оздоровлення за 2024 рік.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати, індексації грошового забезпечення, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, та з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022, 2023, 2024 роки.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій: 14 діб за 2022 рік, 14 діб за 2023 рік, 14 діб за 2024 рік, з урахуванням індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, та з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023, 2024 роки.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки: 30 діб за 2022 рік, 10 діб за 2023 рік, 40 діб за 2024 рік, з урахуванням індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, та з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби відповідно до пункту 2 частини 2 статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 2 повних роки служби.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби відповідно до пункту 1 частини 2 статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 2 повних роки служби, з урахуванням індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб та з урахуванням раніше виплачених сум.
У решті позову- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного.
Суддя В.В. Андрухів