Справа № 420/37234/25
23 лютого 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у прядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА БІЛД» до Вінницької митниці про визнання протиправним дій та скасування рішення
До Одеського окружного адміністративного суду 03.11.2025 надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА БІЛД» до Вінницької митниці, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA401000/2025/000225/2 від 5.09.2025року.
В обґрунтування позовних вимог зазначили, що 23.06.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛЬФА БІЛД » та ADOPEN PLASTIK VE INSAAT SANAYI ANONIM SIRKETI (Пластикова і будівельна промислова анонімна компанія «АДОПЕН») укладено контракт міжнародної поставки №АВ25. На виконання умов Контракту №АВ25 Продавцем був поставлений товар Покупцю, а саме профілі призначені для вікон та дверей з ПВХ на загальну суму 29 910,59 доларів США, згідно інвойсу № Y012025060000655 від 29.08.2025. З метою митного оформлення вищевказаного Товару, 05.09.2025року Позивачем через свого представника Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (ДОГОВІР ДОРУЧЕННЯ № 23/06-25 від 23.07.2025 - додається) подано електронну митну декларацію за № 25UA401020040802U8. Митна вартість товару визначена за основним методом (за ціною контракту, також включено витрати Позивача, не включені до ціни Товару) на суму 1 360 784,95 грн. (29 910,59 доларів США по курсу 41,34 грн. за 1 долар США та транспортно-експедиторські витрати у розмірі 124 000,00грн.), в тому числі за кодами УКТ ЗЕД: Товар №1: 3916 20 00 90 (Профіль конструкційний з моноволокна ПВХ, розміром повторювального поперечного перерізу більше 1мм, для виготовлення вікон) - на суму 32 909,42доларів США (1,49доларів США/кг); Однак, Відповідачем було відмовлено в оформлені товару за заявленою митною вартістю в результаті чого, Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2025/000225/2 від 5.09.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2025/000835.
Ухвалою судді від 06.11.2025 постановлено позовну заяву залишити без руху встановивши 10-денний строк для усунення недоліків, шляхом надання до суду належним чином (нотаріально) засвідчених перекладів на державну мову всіх документів, доданих до позовної заяви, що складені іноземною мовою, а також докази сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
11.11.2025 від представника позивача надійшла заява (вх. №ЕС/119196/25) про приєднання до матеріалів справи копії платіжної інструкції №58 від 10.11.2025 про сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Однак, у поданій до суду заяві представником позивача не було вчинено дій спрямованих на усунення недоліків позовної заяви, які зазначені в ухвалі від 06.11.2025 в повному обсязі, а саме щодо належним чином (нотаріально) засвідчених перекладів на державну мову всіх документів, доданих до позовної заяви.
Ухвалою судді від 12.11.2025 постановлено продовжити на 5-денний строк на усунення недоліків позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА БІЛД» до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення.
18.11.2025 надійшла заява представника позивача (вх. №ЕС/121833/25), в якому просить продовжити процесуальний строк для усунення недоліків на 5 днів, оскільки для виконання вказаної вимоги суду необхідне залучення перекладача та нотаріусу для завірення перекладених документів, ТОВ «АЛЬФА БІЛД» не має можливості усунути недоліки позовної заяви у строк, що встановлений ухвалами суду від 06.11.2025, 12.11.2025, оскільки на даний момент веде пошук перекладача з турецької мови.
20.11.2025 від представника позивача надійшла заява (вх. №ЕС/122827/25) про продовження процесуального строку аналогічного змісту.
Ухвалою судді від 21.11.2025 постановлено задовольнити клопотання представника позивача ТОВ «АЛЬФА БІЛД» - Гречухи О.В. (вх. №ЕС/121833/25 від 18.11.2025) про продовження процесуального строку; продовжити 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА БІЛД» до Вінницької митниці про визнання протиправним дій та скасування рішення, встановлений ухвалою від 12.11.2025.
02.12.2025 від представника позивача надійшла заява (вх. №ЕС/127247/25) про долучення, які викладені на іноземній мові та їх нотаріально засвідчений переклад на українську мову.
Ухвалою судді від 08.12.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження по справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
09.12.2025 (вх.№ ЕС130213/25) від представника позивача до суду надійшла заява, в якій заявник просить суд стягнути на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА БІЛД» судові витрати, пов'язані з підготовкою справи до розгляду у сумі 2050,00грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Вінницької митниці (ідентифікаційний код 43997544, місцезнаходження: 21034, Вінницька обл., місто Вінниця, вул. Лебединського, будинок 17)
11.12.2025 (вх.№13085/25) від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків разом із додатками.
19.12.2025 суду надійшов відзив на позовну заяву (ЕС134186/25), в якому зазначено, що відповідач, зважаючи на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, помилковість зроблених позивачем висновків, заперечує проти позову.
У відзиві вказано, що за результатами виконання митних формальностей за МД встановлено, що надані документи, що відповідно до ч.2 ст.53 МКУ підтверджують заявлену митну вартість товарів, містять розбіжності, а саме: пунктом 5.1 Контракту визначено, що оплата виставленого рахунку здійснюється протягом дії Контракту, разом з тим, пунктом 11.1 передбачено дію Контракту до « 01» липня 2030 року з пролонгацією на один рік, тобто встановлено відстрочку оплати за товар - п'ять років (з пролонгацією - на шість років). - У наданій довідці про транспортні витрати №1 від 29.08.2025 міститься інформація щодо вартості витрат по перевезенню вантажу за маршрутом Анталія (Туреччина) - м/п Сірет/Порубне (Україна) у розмірі 120000,00 грн, та експедиторські послуги - 4000,00 грн (фактична відстань близько 2300 км, що складає 53,91 грн за км) та за маршрутом м/п Сірет/Порубне (Україна) - м. Бровари (Україна) у розмірі 22350,00 грн, та експедиторські послуги - 6312,74 грн (відстань близько 613 км, що складає 46,76 грн за км). З огляду на зазначене розмір тарифної ставки за перевезення товару за межами митної території України, та розмір тарифної ставки за перевезення товару по території України непропорційно розділені, що ставить під сумнів достовірність розподілу транспортних витрат, враховуючи вартість пальномастильних, інших експлуатаційних матеріалів та інші витрати. З урахуванням наведеного митний орган дійшов висновку, що відомості щодо числових значень складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 МКУ.
Як стверджує відповідач, декларантом не надано документи, що відповідно до ч.1 та ч.2 ст.53 МКУ в обов'язковому порядку подаються з метою підтвердження заявленої митної вартості.
Відповідач звертає увагу суду на те, що митниця діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття правомірного рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням інших визначених законодавством принципів, строків, та урахуванням прав суб'єкта ЗЕД.
Враховуючи вищевикладене, Вінницька митниця просить суд відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА БІЛД».
19.12.2025 до суду надійшло клопотання (вх. №ЕС/134189/25) представника відповідача Вінницької митниці, в якому заявник заперечує проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та просить суд постановити ухвалу, якою задовольнити заяву про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін
Ухвалою суду від 23.12.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача Вінницької митниці (вх. №ЕС/134189/25 від 19.12.2025) про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА БІЛД» зареєстровано як юридична особа 09.06.2025 (Номер запису: 1005561020000086767) та згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 46.76 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами (основний); 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.
23 червня 2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА БІЛД» (Покупець) та компанією ADOPEN PI.ASTIK ve INSAAT SANAYI A.S (Продавець) було укладено Контракт №AB25 (а.с.10-13), за умовами якого продавець продає, а покупець купує: профіль ПВХ в асортименті; захисну плівку і плівку для ламінування для ПВХ профілів; фурнітуру віконну і дверну в асортименті; двері ПВХ, а також аксесуари до них; покриття для підлоги, а також покриття для даху з ПВХ; різноманітну рекламну продукцію (на платній або безоплатній основі); на безоплатній основі техоснастку і фурнітуру, призначену для виробництва і продажу вікон, дверей і конструкцій з ПВХ та металопластикового профілю; інші зразки продукції (надалі пойменовані "Товар"), згідно інвойсів.
Пунктом 1.2. Контракту № AB25 визначено, що продавець підтверджує, що Товар, поставляється за даним Контрактом, виготовлений відповідно до Світових/Європейських технічних та виробничих стандартів для Товарів подібного виду та специфікації. Країни-виробники Товару: США, Китай, Туреччина.
Відповідно до п.1.3. Контракту № AB25 всі інвойси до дійсного Контракту будуть додатково обумовлені Сторонами на кожну окрему поставку Товару згідно ринкових цін на Товар на день оформлення інвойсу.
Згідно з п.5.1. Контракту № AB25 Оплата виставленого рахунку здійснюється протягом дії Контракту.
Пунктом 5.2. Контракту № AB25 визначено, що виплата має бути проведена банківським переказом після отримання товару. Оплата банківських послуг включається у витрати Покупця.
На виконання умов зовнішньоекономічного контракту «ADOPEN PI.ASTIK ve INSAAT SANAYI A.S» поставила ТОВ «АЛЬФА БІЛД» товар (заморожене сурими), що зазначено в інвойсі №Y012025060000655 від 29.08.2025.
Для підтвердження вказаних у митній декларації № 25UA401020040802U8 від 05.09.2025 відомостей, до митної декларації, зокрема, було надано, зокрема, нижченаведений перелік документів:
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №Y012025060000655 від 29.08.2025;
- Автотранспортна накладна (Road consignment note) №002458 від 29.08.2025;
- Рахунок-фактура про надання транспортноекспедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №ЕК11/08-2025 від 29.08.2025;
- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №1 від 29.08.2025;
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №AB25 від 23.06.2025;
- Договір (контракт) про перевезення №160625 від 01.07.2025;
- Електронний сертифікат про непреференційне походження товару, факт видачі та/або зміст якого митний орган може перевірити на вебсайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат №D1346915 від 01.09.2025.
Вінницькою митницею відповідно до частини 3 статті 53 МКУ декларанту було надіслано повідомлення щодо надання додаткових документів, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації виробника товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Інші документи за власним бажанням декларанта.
Позивачем додатково було надано до митного оформлення Висновок ДП "ДЕРЖАВНИЙ ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИЙ ЦЕНТР МОНІТОРИНГУ ЗОВНІШНІХЇ ТОРГІВЕЛЬНИХ РИНКІВ" № 1/03/0/2025 від 03.09.2025.
Вінницька митниця за результатами розгляду поданих документів своїм рішенням №UA401000/2025/000225/2 від 05.09.2025 здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товару у сторону збільшення.
Також, Вінницька митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2025/000835.
Так, у рішенні №UA401000/2025/000225/2 від 05.09.2025 відповідачем було вказано, що за результатами виконання митних формальностей за МД встановлено, що надані документи, що відповідно до ч.2 ст.53 МКУ підтверджують заявлену митну вартість товарів, містять розбіжності, а саме:
- пунктом 5.1 Контракту визначено, що оплата виставленого рахунку здійснюється протягом дії Контракту, разом з тим, пунктом 11.1 передбачено дію Контракту до « 01» липня 2030 року з пролонгацією на один рік, тобто встановлено відстрочку оплати за товар - п'ять років (з пролонгацією - на шість років);
- у наданій довідці про транспортні витрати №1 від 29.08.2025 містять інформацію щодо вартості витрат по перевезенню вантажу за маршрутом Анталія (Туреччина) - м/п Сірет/Порубне (Україна) у розмірі 120000,00 грн, та експедиторські послуги - 4000,00 грн (фактична відстань близько 2300 км, що складає 53,91 грн за км) та за маршрутом м/п Сірет/Порубне (Україна) - м. Бровари (Україна) у розмірі 22350,00 грн, та експедиторські послуги - 6312,74 грн (відстань близько 613 км, що складає 46,76 грн за км). З огляду на зазначене розмір тарифної ставки за перевезення товару за межами митної території України, та розмір тарифної ставки за перевезення товару по території України непропорційно розділені, що ставить під сумнів достовірність розподілу транспортних витрат, враховуючи вартість пально-мастильних, інших експлуатаційних матеріалів та інші витрати. Отже, відомості щодо числових значень складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 МКУ. Відповідно не надано документи, що відповідно до ч.1 та ч.2 ст.53 МКУ в обов'язковому порядку подаються з метою підтвердження заявленої митної вартості.
Також у рішенні вказано додатково наданий до митного оформлення Висновок ДП "ДЕРЖАВНИЙ ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИЙ ЦЕНТР МОНІТОРИНГУ ЗОВНІШНІХЇ ТОРГІВЕЛЬНИХ РИНКІВ" № 1/03/0/2025 від 03.09.2025 взято митницею до уваги, але він не може слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів, через невідповідність вимогам ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ІІІ зі змінами та пп. 56-60 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», затверджений Постановою КМУ від 10.09.2003 №1440 зі змінами. Висновки щодо ціни товару експертом було зроблено на підставі листа - відповіді фірми - відправника, також було зроблено аналіз інформації з відкритих джерел мережі «Інтернет» щодо цін на аналогічну продукцію, однак дані дослідження цін в експертом у висновку не наведено. В результаті експерт прийшов до висновку що ціни компанії-виробника «може становити…», а не «становить…», що в свою чергу викликає обґрунтований сумнів щодо дійсної вартості товару та задекларованого рівня митної вартості. Разом з тим, даний висновок носить консультаційних характер.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення, суд дійшов до таких висновків.
Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно положень МК України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Частинами 1, 2 ст. 59 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний метод.
В той же час, суд не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на таке.
Так, щодо покликань відповідача на те, що пунктом 5.1 Контракту визначено, що оплата виставленого рахунку здійснюється протягом дії Контракту, разом з тим, пунктом 11.1 передбачено дію Контракту до « 01» липня 2030 року з пролонгацією на один рік, тобто встановлено відстрочку оплати за товар - п'ять років (з пролонгацією - на шість років), суд зазначає таке.
Умови оплати товару є вільним вибором сторін договору як і умова встановлення предоплат, післяплат чи часткових оплат. Умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 17.04.2018 по справі №815/329/17 та від 26.11.2020 по справі №540/2455/19.
Таким чином, факт оплати/не оплати позивачем отриманого товару не може впливати на його митну вартість.
Сталою є правова позиція Верховного Суду, що умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв'язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості (невідповідність строків оплати, що визначені договором) не є тими розбіжностями (суперечностями) не можуть бути покладені в основу висновків митного органу щодо наявності розбіжностей у відомостях про митну вартість товару (постанови від 12.03.2020 у справі №804/6243/14, від 29.07.2020 у справі №420/1709/19, від 19.11.2024 у справі №420/23588/23, від 27.02.2025 у справі №300/784/24).
Оскільки у процедурі контролю за митною вартість товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а умови, терміни та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні обґрунтовані сумніви у заявленій митній вартості товару за ціною договору.
Таким чином, суд відхиляє вищевказані покликання відповідача як необґрунтовані.
Щодо наданих позивачем до митного оформлення документів на підтвердження витрат на транспортування, суд зазначає таке.
Так, на підтвердження понесених витрат на транспортування позивачем надано до суду, зокрема, довідку про транспортні витрати №1 від 29.08.2025, договір (контракт) про перевезення №160625 від 01.07.2025.
Відповідно до розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст. 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Наказ МФУ від 24.05.2012 № 599 містить, у тому числі, посилання на перелік (приклади) документів які можуть містити в собі відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Отже, вказаний акт не встановлює вичерпний перелік документів, а лише наводить їх приклади.
Також, у вказаному Наказі зазначено, що якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.
Частина 2 ст. 53 МК України передбачає надання документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. При цьому вказано норма не встановлює конкретних вимог щодо виду таких документів. Надані декларантом довідки є такими документами, що містять відомості про вартість перевезення товарів.
Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду по справі № 804/16553/14 від 31.05.2019.
З наведеного вбачається, що надана декларантом довідка про транспортні витрати, договір №160625 від 01.07.2025 є належними доказами розміру витрат на перевезення, а тому відповідач неправомірно їх проігнорував.
Так, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Вінницька митницею при прийнятті оскаржуваного рішення не було надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.
Так, принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 року по справі “Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі “Серявін та інші проти України» Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер'їлдіз проти Туреччини).
За встановлених обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.
В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Відтак, наявність в оскаржуваному рішенні припущень митного органу свідчить про його невмотивованість.
З огляду на викладене, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.
Митний орган зобов'язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА БІЛД» є такими, що підлягають задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачений судовий збір всього в розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №58 від 10.11.2025 року.
Враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з Вінницької митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА БІЛД» необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати, пов'язані із залученням перекладача та нотаріальним засвідченням перекладу на державну мову всіх документів які додавалися до позовної заяви та були виготовлені на іноземній мові: 2050,00 грн.
На підтвердження понесення даних витрат позивачем надано до суду копії: договору на послуги з письмового перекладу №18/01/25/D від 18.11.2025, рахунку №№6461Р від 24.11.2025, платіжної інструкції №64 від 25.11.2025 про сплату 2050,00 грн, акту №6461Р від 25.11.2025 здачі - прийомки виконаних робіт (послуг).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Відповідно до ч.6 ст.137 КАС України, розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).
Положеннями ч.7 ст. 137 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч.8 ст.137 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем організовано здійснення перекладу документів з англійської мови, а саме: проформи-інвойсу; рахунку-фактури; сертифікату про переміщення товару; сертифікату якості, декларації виробника; міжнародної товарно-транспортної накладної; пакувального листа.
Підпис перекладача був засвідчений приватним нотаріусом.
Так, позивачем були понесені витрати у зв'язку із залученням перекладача у загальному розмірі 2050,00 грн.
Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
З матеріалів справи вбачається, що переклад документів замовлений позивачем вже під час розгляду справи в суді першої інстанції та наданий до суду з метою доведення своєї позиції, а понесені позивачем витрати безпосередньо пов'язані з розглядом цієї справи.
Отже, суд вважає, що пов'язані з перекладом документів є судовими витратами у розумінні ст. 132 КАС України.
Таким чином, враховуючи надані позивачем докази понесення витрат на залучення перекладача, вимоги ТОВ «АЛЬФА БІЛД» в частині стягнення з Вінницької митниці на користь позивача витрат, пов'язаних із залученням перекладача, у розмірі 2050,00 грн, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 72, 77, 80, 134, 142, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА БІЛД» до Вінницької митниці про визнання протиправним дій та скасування рішення - задовольнити.
Визнати противоправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA401000/2025/000225/2 від 05.09.2025.
Стягнути з Вінницької митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА БІЛД» суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Стягнути з Вінницької митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА БІЛД» судові витрати, пов'язані із залученням перекладача у розмірі 2050,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА БІЛД» (65104, м. Одеса, вул. Глодан сім'ї, буд. 27, кв. 156, код ЄДРПОУ 45803996);
Відповідач - Вінницька митница (21034, м. Вінниця, вул. Лебединського, буд. 17, код ЄДРПОУ 43997544).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА