Справа № 420/33930/25
23 лютого 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження заяву Приморського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про роз'яснення судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,-
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа №420/33930/25 за позовом ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2025, яке залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду, адміністративний позов ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправною відмову Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в закінченні виконавчого провадження №78677749 зі стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору.
Зобов'язано Приморський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) закінчити виконавче провадження №78677749 зі стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору.
30.12.2025 від представника відповідача надійшла заява про роз'яснення рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 по справі №420/33930/25.
Так, представником відповідача зазначено, що відсутність у резолютивній частині рішення або в його мотивувальній частині вказівки на конкретну правову підставу закінчення виконавчого провадження, передбачену статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження», унеможливлює його належне та законне виконання, оскільки: стаття 39 Закону України «Про виконавче провадження» містить вичерпний перелік підстав для закінчення виконавчого провадження; кожна з таких підстав має різні правові наслідки; державний виконавець не наділений повноваженнями самостійно обирати підставу, не визначену судовим рішенням. Таким чином, з метою правильного, повного та однозначного виконання рішення суду від 27 жовтня 2025 року, виникла необхідність у його роз'ясненні.
Відповідно до частини 1, 2 статті 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Згідно частини 3 статті 254 КАС України суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження.
Адміністративну справу №420/33930/25 розглянуто в письмовому провадженні, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути заяву про роз'яснення судового рішення в порядку письмового провадження.
Заяву розглянуто з урахуванням перебування судді Токмілової Л.М. у відпустці.
Дослідивши матеріали справи в частині, що стосується вирішення питання про роз'яснення судового рішення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про роз'яснення рішення, виходячи з наступного.
Системне тлумачення положень статті 254 КАС України дозволяє дійти висновку, що рішення суду може бути роз'яснено у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, це стосується випадків, коли судом недотримані вимоги ясності, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання.
При цьому, зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення. Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідповідають з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту.
Тобто, роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акту, який полягає в усуненні неясності судового акту і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.
Отже, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 360/1860/20.
Фактично роз'ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акту, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше.
При цьому суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення. Тобто процесуальна процедура роз'яснення судового акту виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення, навіть у разі подальшого виявлення судом правових помилок, допущених під час його ухвалення.
Так, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 по справі №420/33930/24, яке залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду, зобов'язано Приморський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) закінчити виконавче провадження №78677749 зі стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору.
Суд зазначає, що у мотивувальній частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 по справі №420/33930/25 із посиланням на постанову Верховного Суду від 21.07.2022 у справі №320/6215/19 зазначено, що "Закон №1404-VIII містить прогалину у правовому регулюванні процедури стягнення з боржників виконавчого збору і основної винагороди за виконання одного й того ж виконавчого документа.
Водночас виконавче законодавство містить норму (частина восьма статті 27 Закону №1404-VIII), у якій обумовлений випадок, коли виконавчий збір не стягується або припиняється стягуватися у зв'язку з участю приватного виконавця у процедурі виконання того ж самого виконавчого документа. На відміну від решти положень виконавчого законодавства, тільки ця норма Закону №1404-VIII регулює подібні суспільні правовідносини.
Указана норма містить правило стосовно неможливості подальшого стягнення виконавчого збору, якщо надалі виконавчий документ буде виконувати не державний, а приватний виконавець, а також спрямована на те, щоб не допустити одночасного стягнення з боржника виконавчого збору і основної винагороди. Ця норма покликана уникнути подвійної плати боржником зазначених коштів. Тож її застосування дозволяє розв'язати спір стосовно справедливості подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа.
З огляду на вказане, Верховний Суд вважав, що для розв'язання означеної проблеми та з метою ефективного захисту прав й інтересів осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, до подібних правовідносин слід застосувати за аналогією закону частину восьму статті 27 Закону №1404-VIII.
Застосовуючи положення частини восьмої статті 27 Закону №1404-VIII до спірних правовідносин Верховний Суд зробив висновок, що в разі коли державний виконавець повернув виконавчий лист за заявою стягувача і розпочав стягнення виконавчого збору, а після цього стягувач пред'явив цей лист до виконання приватному виконавцю, який у свою чергу відкрив виконавче провадження й виніс постанову про стягнення основної винагороди у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутих сум, то надалі виконавчий збір не стягується. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент відкриття приватним виконавцем провадження з виконання того ж самого виконавчого документа стягнута частина виконавчого збору не повертається.
Також Верховний Суд наголосив, що належним та ефективним способом захисту, який здатний відновити й захистити права боржника в такому випадку, є закінчення виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору.
Правовою основою для закінчення виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору в подібному випадку слід розглядати як загальні підстави, перелік яких наведений у частині першій статті 39 Закону №1404-VIII, так і частину восьму статті 27 цього Закону, яка у таких обставинах має характер спеціальної підстави для закінчення виконавчого провадження.
Зважаючи на вжиті у частині восьмій статті 27 Закону №1404-VIII часові маркери для її застосування, то застосування аналогії закону до правовідносин дозволяє виснувати, що право на захист виникає з дня відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження з виконання того самого документа, який раніше був на виконанні у державного виконавця.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 13.04.2023 у справі № 160/695/22, від 19 серпня 2025 року у справі № 380/22356/23."
Відтак, мотивувальна та резолютивна частина рішення суду від 27.10.2025 у даній справі є зрозумілою та чіткою за змістом, не передбачає інших варіантів її тлумачення, а тому суд не вбачає підстав для її роз'яснення.
При цьому, доводи, на яких ґрунтується, подана відповідачем, заява про роз'яснення судового рішення, на переконання суду, є фактично зверненням до суду за вирішенням процесуальних питань, що пов'язані із виконанням судового рішення, наданням правових порад щодо дій заявника після ухвалення судового рішення, що з огляд на викладене вище, не відповідає меті роз'яснення, а отже у межах процедури роз'яснення судового рішення є неможливим.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.12.2023 у справі №400/2839/22, роз'яснення порядку та способу виконання рішення суду, шляхом використання механізму, визначеного статтею 254 КАС України, не допускається.
Таким чином, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні заяви про роз'яснення рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/33930/25 від 27.10.2025, оскільки судове рішення є чітким, зрозумілим та належним чином вмотивованим з посиланням на відповідні норми чинного законодавства України, а заява про роз'яснення рішення суду фактично стосується порядку його виконання.
Керуючись статтями 243, 248, 254 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви Приморського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про роз'яснення судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки визначені статтею 295 КАС України.
Суддя Токмілова Л.М.