Справа № 420/3141/26
23 лютого 2026 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Вікторія ХОМ'ЯКОВА, розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовною заявою військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській областi Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору,
До Одеського окружного адміністративного суду 09.02.2026 надійшов адміністративний позов військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській областi Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому позивач просить:
визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Положая Віктора Євгеновича, від 27 січня 2026 року ВП № 80099116 про стягнення виконавчого збору у розмірі 34588, 0 грн.;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь військової частини НОМЕР_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 2662, 4 грн.;
зупинити виконання постанови від 27 січня 2026 року ВП № 80099116 про стягнення виконавчого збору.
Ухвалою від 13.02.2026 позов залишено без руху, надано термін для усунення недоліків.
20.02.2026 до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення виконання постанови від 27 січня 2026 року № 80099116 про стягнення виконавчого збору. Заява обгрунтована тим, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам в/ч НОМЕР_1 до ухвалення рішення в адміністративній справі, та є фактична неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення виконання постанови про стягнення виконавчого збору. В межах заявленого позову позивач оскаржує правомірність стягнення виконавчого збору у розмірі 34 588 гривень. На сьогодні постанова ВДВС від 27 січня 2026 року № 80099116 є чинною, і підлягає примусовому виконанню, отж, в/ч НОМЕР_1 зобов'язані в будь-якому разі сплатити виконавчий збір у розмірі 34588 гривень, незважаючи на його неправомірний розмір та на спір навколо цієї суми. Фактичним наміром в/ч НОМЕР_1 в цій справі є довести безпідставність стягнення виконавчого збору у розмірі 34588 гривень, а тому сплата цього збору ще до того як справа буде розглянута призведе до неможливості захисту майнових прав в/ч НОМЕР_1 .
Крім того, неправильне визначення розміру виконавчого збору прямо впливає на розмір майна (коштів) в/ч НОМЕР_1 , яке підлягають арешту, про що прямо вказано в частини 3 статті 56 Закону №1404-УШ. Так як в/ч НОМЕР_1 є бюджетною установою, яка в першу чергу забезпечує охорону державного кордону та здійснює відсіч збройної агресії Російської Федерації в умовах воєнного стану, арешт коштів може однозначно ускладнити виконання покладених на в/ч НОМЕР_1 завдань у сфері національної безпеки.
Крім того, повернення надміру сплаченого виконавчого збору може потребувати докладання значних зусиль, в тому числі ще одного позовного провадження, оскільки чинним законодавством взагалі не врегульовано питання повернення виконавчого збору у разі скасування постанови про стягнення виконавчого збору в подібних випадках. Майбутнє позовне провадження щодо повернення надміру сплаченого виконавчого збору у випадку задоволення позовних вимог збільшить обсяг спірних відносин в цілому, а також рівень завантаженості судів, що завадить судам концентрувати увагу на більш важливих справах. На думку в/ч НОМЕР_1 , зупинення виконання постанови про стягнення виконавчого збору відповідає першочерговому пріоритету суспільного інтересу, обумовленому необхідністю розумно витрачати бюджетні кошти, які повинні бути спрямовані в першу чергу на фінансування сектору оборони, а не на неправомірні виконавчі збори.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розглядаючи заяву позивача про забезпечення позову, суд виходить з наведених нижче міркувань.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Види забезпечення позову визначені ст. 151 КАС.
П. 5 ч. 1 ст. 151 КАС передбачено, що позов може бути забезпечено, з-поміж іншого, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Ч. 3 ст. 151 КАС визначені види забезпечення позову, застосування яких не допускається.
Порядок розгляду заяви про забезпечення позову визначений нормами ст. 154 КАС.
Згідно з ч. 5 ст. 151 КАС про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
За Рекомендацією № R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Водночас заходи забезпечення мають бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з правовими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Тому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи неможливість виконання рішення суду або ефективного захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися до суду, або про очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову позивач посилається на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, мотивуючи тим, що чинним законодавством взагалі не врегульовано питання повернення виконавчого збору у разі скасування постанови про стягнення виконавчого збору. Такі доводи суд вважає необгрунтованими, оскільки питання повернення коштів з Державного бюджету не є нормативно неврегульованим або фактично нездійсненним.
Проаналізувавши доводи представника позивача, викладені в заяві про забезпечення позову, та надані суду документи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Оцінка законності дій відповідача щодо прийняття оспорюваної постанови на даному етапі провадження судом не надається. Для перевірки наведених позивачем аргументів необхідне всебічне та повне з'ясування фактичних обставин у справі. Висновок про правомірність/протиправність постанови та її відповідність/невідповідність критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС, суд може зробити лише на наслідками розгляду справи по суті. Будь-яких ознак, які поза обґрунтованим сумнівом свідчать про очевидну протиправність оспорюваної постанови ВДВС , а також про те, що вона явно суперечить вимогам закону, порушує права або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення, суд не виявив.
Передбачені п. 2 ч. 2 ст. 150 КАС підстави забезпечення позову в даному випадку відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 КАС підставою для забезпечення позову є існування таких обставин, які можуть призвести не до будь-яких ускладнень для виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних інтересів позивача, а лише до істотних ускладнень чи взагалі до унеможливлення виконання рішення чи ефективного захисту прав.
Керуючись ст. ст. 150-154, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
У задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст ухвали складений і підписаний суддею 23.02.2026.
Суддя Вікторія ХОМ'ЯКОВА